Рішення № 96128327, 06.04.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/287/21

Пр. №2/521/2150/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Ткач А.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,

встановив:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі – Другий Приморський ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса), посилаючись на те, що у 2011-2014 роках державним виконавцем Другого Приморського ВДВС у місті Одесі на підставі виконавчих листів, виданих Малиновським районним судом м. Одесипро стягнення з нього аліментів, були накладанні арешти на його майно.

Зазначав, що на даний час усі виконавчі провадження про стягнення з нього аліментів закриті, але арешт з його майна при закритті проваджень державним виконавцем знятий не був.

Отже, на час звернення до суду під арештом без будь-яких законних підстав залишається все його майно, яке належить йому на праві власності.

Стверджував, що оскільки виконавчі провадження з примусового виконання рішень суду були завершені, а матеріали знищені, претензії між сторонами відсутні, то державний виконавець відповідно до вимог ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з закінченням виконавчого провадження був зобов`язаний винести постанову про зняття арешту та оголошення заборони на відчуження майна, але цього не зробив.

При зверненні до Другого Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) з заявою про зняття арешту, йому було відмовлено, оскільки виконавчі провадження, по яким були накладанні арешти, у зв`язку з закінченням строку зберігання вже знищені та рекомендовано звернутися до суду з позовом про зняття арешту.

Вказував, що арешт, який був накладений постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі – Другий Приморський ВДВС Одеського МУЮ) від 23 травня 2011 року на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв.м., та на земельні ділянки, площею 0.1091 га ДСТ «Вітамін» за №№ 320, НОМЕР_1 , кадастровий номер 5121084200:02:002:0208, реєстраційний номер обтяження 11372613 до 01 січня 2013 року, перенесено 19 березня 2014 року за №5033451, що належать йому на праві власності, є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки порушуються його права, як власника майна.

Посилаючись на порушення своїх прав, як власника майна, позивач просив суд зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 10 серпня 2004 року серії НОМЕР_2 , та земельних ділянок, площею 0.1091 га ДСТ «Вітамін» за №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , кадастровий номер 5121084200:02:002:0208, реєстраційний номер обтяження 11372613 до 01 січня 2013 року, перенесено 19 березня 2014 року за №5033451.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 січня 2021 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 10-11).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2021 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (а.с. 18-19).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року за заявою позивача були залишенні без розгляду позовні вимоги в частині зняття арешту з земельної ділянки №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, ДСТ «Вітамін», кадастровий номер: 5121084200:02:002:0208 (а.с. 99-100, 101-102).

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час і місце слухання справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, у встановлений судом строк відзиву на позов не надав (а.с. 15, 28).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження», тому при ухваленні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 10 серпня 2004 року серії НОМЕР_2 належала квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв.м., у тому числі, житловою площею 39,3 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 52-55).

Встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 липня 2011 року був встановлений факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квітня 2001 року по 2008 рік та визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності в рівних частках по 1/2 частини на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 85-92).

10 лютого 2016 року право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 01 квітня 2021 року (а.с. 56-59).

Встановлено, що постановою державного виконавця Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ від 23 травня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ЄДРВП 25232194 було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Зі змісту листа Другого Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 01 березня 2021 року за №9603 вбачається, що на примусовому виконання у Другому Приморському ВДВС Одеського МУЮ знаходились: виконавче провадження ВП №31288974 за виконавчим листом №1519/2-3228 від 19 грудня 2011 року, виданим Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів; виконавче провадження ВП №35233958 за виконавчим листом №1519/2-3228/11 від 29 жовтня 2012 року, виданим Малиновським районним судом м. Одеси 29 жовтня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів; виконавче провадження №28966335 за виконавчим листом №2-8040, виданим Малиновським районним судом м. Одеси 30 листопада 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів; виконавче провадження ВП №25232194 за виконавчим листом №2-827, виданим Малиновським районним судом м. Одеси 22 листопада 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів; та виконавче провадження ВП №28857473 за виконавчим листом №АЕ-12 Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2000 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів (а.с. 29).

Відповідно до даних АСВП, виконавче провадження ВП №35233958 було направлено за належністю до Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ 14 березня 2014 року, виконавче провадження ВП №28966335 було направлено за належністю до Другого Малиновського ВДВС Одеського МУЮ 14 березня 2014 року, виконавче провадження №31288974 було завершено 21 листопада 2012 року, виконавче провадження ВП №25232194 було завершено 28 грудня 2011 року, виконавче провадження ВП №28857473 було завершено 14 березня 2014 року (а.с. 29).

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 23 травня 2011 року на підставі постанови державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 23 травня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ЄДРВП 25232194 було зареєстровано обтяження у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 11213171 (а.с. 58).

Встановлено, що на час розгляду справи, відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відносно ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження, що підтверджується довідкою Другого Приморського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) та витягом з АСВП (а.с. 29, 44).

Судом встановлено, що в провадженні Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) знаходяться виконавчі провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання двох дітей у розмірі по 3000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи від дня набрання рішенням законної сили (17 квітня 2020 року) до досягнення дітьми повноліття.

З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Гульчак А.С. про зняття арешту з майна від 18 березня 2021 року ВП №50039943 було знято арешт з майна, яке належить позивачу (а.с. 110).

Постановою головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса) Гульчак А.С. від 18 березня 2021 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, було передано стягувачу ОСОБА_1 в рахунок погашення ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів, станом на 18 березня 2021 року – 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 63,4 кв.м., у тому числі житловою площею 39,3 кв.м. (а.с. 101-104).

Встановлено, що на час розгляду справи відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на користь позивача не оформлено належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду вказаної справи спір між сторонами відсутній.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, тому вказаним арештом порушується право позивача ОСОБА_1 , як власника вище зазначеного майна, на розпорядження цим майном.

Отже, внаслідок накладення арешту на нерухоме майно позивач на сьогоднішній день позбавлений можливості реалізувати свої права власника, які передбачені законодавством України.

Таким чином, наявність арешту, накладеного постановою державного виконавця Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ від 23 травня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, порушує права позивача.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його задоволення.

Суд вважає, що оскільки предметом позову є скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та заборони на її відчуження, який було накладено постановою державного виконавця Другого Приморського ВДВС Одеського МУЮ від 23 травня 2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, то дані вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі складає 908,00 грн., який не був сплачений позивачем при зверненні до суду, оскільки він як інвалід 2 групи на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору (а.с. 8).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 317, 321, 391 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна – задовольнити.

Арешт, накладений постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Назарова В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 травня 2011 року на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності в рівних частках по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – скасувати.

Заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності в рівних частках по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , накладену постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Назарова В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 травня 2011 року – скасувати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 06 квітня 2021 року.

Суддя: О.М. Сегеда