Ухвала суду № 96127737, 07.04.2021, Київський районний суд м. Одеси

Дата ухвалення
07.04.2021
Номер справи
947/3114/21
Номер документу
96127737
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа № 947/3114/21

Провадження № 1-кс/947/4491/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Устрой Н.В., за участю прокурора Володіна Є.О., захисника підозрюваного – адвоката Дороніна О.Д., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури Сухореброго І.І. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12020160000001088 від 23.09.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кіровоградської області смт. Добровеличківка, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання з боку сторони обвинувачення.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, знаючи психологію людей, переслідуючи корисливі мотиви, будучи обізнаним в сфері надання послуг наркозалежним, вирішив створити фіктивний реабілітаційний центр для утримання наркозалежних проти їх волі, без відповідних на те дозволів та ліцензій під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків» ідентифікаційний код юридичної особи 41210333, місцезнаходження юридичної особи за адресою: АДРЕСА_3 , із основним видом діяльності код КВЕД 94.99 «діяльність інших громадських організацій».

Розуміючи, що самостійно виконати дії по безпосередній діяльності реабілітаційного центру він не зможе та йому потрібні співучасники, ОСОБА_1 вступив в злочинну змову з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, направлену на організацію злочинів, пов`язаних з незаконним позбавленням волі людей.

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи свої лідерські якості, маючи рішучий та вольовий характер, розуміючи можливі наслідки протиправних дій, проте нехтуючи суворістю визначеного кримінальним законодавством покарання, у період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, створив та очолив організовану групу, до якої втягнув у якості її членів осіб, обізнаних в сфері надання послуг наркозалежним, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій та ролей учасників організованої групи, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам організованої групи.

Далі, з метою досягнення єдиного злочинного результату, ОСОБА_1 , будучи організатором злочинної групи, розробив план скоєння злочинів, пов`язаних з незаконним позбавленням волі людей за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів, шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом надання їм допомоги, у фіктивному центрі реабілітації наркозалежних, що діє під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків», встановив в групі певну ієрархію, порядок підпорядкованості членів групи, ролі та функції кожного з них при вчиненні злочинів, встановив правила дисципліни і контролював їх дотримання, фінансував учасників групи коштами, добутими злочинним шляхом.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи були об`єднані єдиним прямим умислом та планом, відомим усім учасникам групи, направленим на незаконне позбавлення волі людей за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів, шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом надання їм допомоги, у фіктивному центрі реабілітації наркозалежних, що діє під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків», та які протягом тривалого часу, розуміючи, що за законом не мають права позбавляти волі інших людей, але бажаючи це зробити, переслідуючи корисний мотив, незаконно позбавляли волі людей та поза їх волею поміщали у місце примусового утримання, яке вони не мали змоги вільно залишити, оскільки знаходились під постійним наглядом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

З метою досягнення єдиного злочинного результату, невстановлена досудовим розслідуванням особа, від імені громадської організації «Дванадцять кроків» в невстановлений досудовим розслідуванням час, підібрав приміщення для здійснення незаконного утримання осіб, а саме орендував домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , під приводом надання допомоги наркозалежним.

За вказаною адресою ОСОБА_1 створив розподіл на групи, відвівши ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , невстановленим досудовим розслідуванням особам ролі «адміністратора-охоронця», та іншим невстановленим досудовим розслідуванням особам – ролі «силового супроводу».

Крім того, ОСОБА_1 , як організатор злочинного угруповання, розробив документацію, яку повинні були вести інші члени організованої групи, методи та правила внутрішнього розпорядку фіктивного реабілітаційного центру, та передав на виконання членам злочинного угрупування та передавав особам та їх родичам, які були введені в оману щодо проходження лікування в реабілітаційному центру, номер свого особистого банківського рахунку, на який останні перерахували грошові кошти, а саме: № НОМЕР_1 ПАТ КБ «ПриватБанк».

Не зважаючи на те, що законодавством України передбачено наступне:

Статтею 29 Конституції України гарантується право кожної людини на свободу та особисту недоторканність, які можуть обмежуватися лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

З огляду на вимоги зазначеної норми Основного Закону та ст. ст. 13, 14, 16 Закону України «Про психіатричну допомогу», рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 у справі № 1-1 /2016 при примусовій госпіталізації, хворих (без їх згоди) вимагається висновок комісії лікарів-психіатрів та рішення суду, а у разі недієздатності особи також прохання або згода її опікуна.

Таким чином, чинне законодавство забороняє будь-яке позбавлення особи волі, у тому числі у зв`язку з психічними розладами, без рішення суду як основного засобу контролю за дотриманням прав громадян на свободу.

Крім того, суспільні відносини у сфері охорони здоров`я врегульовані актами законодавства, насамперед Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі – Закон).

Відповідно до вимог згаданого Закону поняття «реабілітація» відноситься до одного з видів медичної допомоги та на сам перед передбачає забезпеченням осіб, які звернулись саме медичної допомоги лікарями.

Для соціальної реабілітації наркозалежних осіб передбачено створення закладів, зокрема центру ресоціалізації наркозалежної молоді, який відповідно до Типового положення про центр ресоціалізації наркозалежної молоді, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 979 є спеціалізованим закладом, в якому на добровільних засадах цілодобово перебуває молодь, що пройшла курс лікування від наркотичної залежності в закладах охорони здоров`я та потребує отримання соціальних послуг.

Такі центри утворюються за рішенням місцевого органу виконавчої влади. Розміщення в підвалах, цокольних поверхах, у приміщеннях, віддалених від населених пунктів, та за відсутності розвинутої транспортної інфраструктури не допускається.

Зарахування до центру здійснюється згідно з наказом його директора, що видається на підставі заяви отримувача соціальних послуг за наявності паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, медичної довідки про стан здоров`я та про проходження курсу лікування від наркотичної залежності в закладах охорони здоров`я або письмового направлення органу, що утворив центр, чи центру соціальних служб. Особи віком до 18 років зараховуються на підставі заяви батьків або осіб, що їх замінюють.

Водночас, до центру не зараховуються особи, що перебувають у стані наркотичного сп`яніння, із симптомами хвороба у гострому періоді або в період загострення хронічних захворювань.

Таким чином ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи у складі організованої групи в порушення встановленого законами порядку, за відсутності відповідного рішення суду, позбавляли громадян волі.

Процедура надання медичної допомоги хворим, у тому числі наркозалежних, потребує виконання передбачених законодавством вимог, які було порушено.

Так, статтею 33 Закону визначено, що медична допомога надається підготовленими медичними працівниками закладів охорони здоров`я з одержаною відповідно до закону ліцензією та зареєстрованими фізичними особами-підприємцями з відповідною ліцензією, отриманою в установленому законом порядку.

Частина 2 статті 74-1 цього Закону, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку видачі та анулювання спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством)» від 03.12.2012 №1145 дозволяє займатися народною медициною (цілительством) особам, які не мають спеціальної медичної освіти, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи-підприємці, лише у разі отримання спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством), виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Таким органом на сьогодні є Державне підприємство «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини Міністерства охорони здоров`я України», який не надавав будь-яких спеціальних дозволів (ліцензій) на зайняття нетрадиційною медициною та/або надання реабілітаційних послуг, крім того так званим цілительством у вигляді «трудотерапії». За медичними стандартами МОЗ України такі методики взагалі не передбачені.

Тобто учасники злочинної групи з застосуванням обману, психічного та фізичного насилля, систематично отримувати незаконні заробітки за рахунок використання складних життєвих ситуацій людей та навіть цілих родин, які виникли з тих чи інших обставин, у тому числі у зв`язку з алкогольною або наркотичною залежністю людей.

Безоплатна та примусова праця є складовим елементом поневолення людини і прямо заборонено Конституцією України. Такі дії осіб реабілітаційного центру відповідно до положень Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання слід віднести до протиправного тримання в місцях несвободи, тобто будь-якої форми утримання під вартою чи тюремного ув`язнення або поміщення особи в державне чи приватне місце утримання під вартою, яке ця особа не має права залишити за власним бажанням, за наказом будь-якого судового, адміністративного чи іншого органу.

У діяльність вказаної злочинної групи входив розподіл певних ролей на території самого реабілітаційного центру, а саме: («керівник», «адміністратори-охоронці», «волонтери») для нормальної роботи та здійснення постійного нагляду за особами, які нібито потребують допомоги залучались також особи із числа реабілітуючих.

Установлено, що ОСОБА_1 здійснив розподіл ролів наступним чином:

ОСОБА_1 будучи організатором організованої групи, здійснював загальне керівництво групи, координував дії і злочинні ролі кожного, розподіляв грошові кошти отримані внаслідок злочинної діяльності, забезпечував життєву діяльність центрів: вирішував питання з харчовим постачанням, особисто здійснював керівництво «реабілітаційним центром», розташованим за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Побратимів, 10/13, контролював дії інших членів організованої групи.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, як члени групи, входячи до складу «адміністраторів -охоронців» приймали участь у незаконному утриманні осіб на території реабілітаційного центру за вищевказаною адресою, з метою формування «покори», завдавали сильного морального болю шляхом залякування, примушення до праці у реабілітаційному центрі, які діяли під прикриттям РЦ «Дванадцять кроків», за що отримували грошову винагороду.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші невстановлені особи, обґрунтовано підозрюються у тому, що за період з вересня 2020 року по 09 лютого 2021 року, скоїли ряд умисних злочинів, пов`язаних з незаконним позбавленням волі:

У ході проведення досудового розслідування за фактами незаконного позбавлення волі осіб, у приміщенні, розташованому за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Побратимів, 10/13, вчинених організованою групою ОСОБА_1 досудовим розслідуванням встановлено наступне:

Так, ОСОБА_4 у грудні 2020 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) дізнався від невстановленої слідством особи, що у м. Одесі існує реабілітаційний центр «Дванадцять кроків», у якому нібито лікують алко- та наркозалежних, та адресу реабілітаційного центру.

02.12.2020 з метою проходження реабілітації та лікування ОСОБА_4 , який зловживав наркотичними речовинами, подзвонив на номер реабілітаційного центру «Дванадцять кроків», на який відповіла невстановлена особа, та згідно відведеної ролі та єдиного плану, ввів ОСОБА_4 в оману стосовно реабілітації та лікування нарко та алкозалежних осіб, та запропонував пройти курс лікування у їх центрі.

У той же день, ОСОБА_4 , будучи введений в оману про здійснення належного лікування та надання законної медичної допомоги, самостійно прибув до реабілітаційного центру, який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Побратимів, 10/13, з метою проходження лікування від наркоманії. Проте, у подальшому, ознайомившись із «правилами», «завданнями» та незаконністю діяльності центру та маючи бажання його покинути, був незаконно позбавлений волі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншими особами, невстановленими під час досудового розслідування, які діяли умисно, протиправно, всупереч вищевказаним законодавчим положенням, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини – особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.

Так, невстановленою особою, яка діяла згідно єдиного плану та відведеній йому ролі, ОСОБА_4 було запропоновано підписати документи про згоду на перебування у реабілітаційному центрі «Дванадцять кроків» на що останній, будучи введений в оману, погодився, та перерахував грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 ..

У подальшому в період з 02.12.2020 по 09.02.2021 ОСОБА_4 неодноразово висловлював бажання покинути реабілітаційний центр, але незаконно був позбавлений волі, тобто йому було заборонено вільно обирати місце свого перебування, та вільно переміщатися по території України.

Так, у вказаний період, ОСОБА_4 був вимушений за наказом ОСОБА_1 , та під охороною ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_1 , не покидати будинок АДРЕСА_2 , при цьому він був незаконно позбавлений вищезазначеними особами права вільно покинути територію зазначеного будинку, можливість спілкуватися із близькими та сторонніми особами, так як двері будинку завжди були зачиненні, а ключі від дверей знаходились у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які на прохання ОСОБА_4 відкрити двері будинку та надати йому право на свободу пересування, відповідали відмовою, при цьому усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно не відкривали двері будинку та примушували потерпілого виконувати різноманітні «правила» та «завдання» реабілітаційного центру, які завдавали морального болю потерпілому.

Так, 09.02.2021 правоохоронними органами проведено на підставі рішення суду обшук в приміщенні реабілітаційного центру «Дванадцять кроків» за адресою: АДРЕСА_2 , де і був виявлений факт незаконного позбавлення волі ОСОБА_4 та інших осіб.

Крім того, ОСОБА_5 09.11.2020 року, знаходячись у себе вдома за адресою: АДРЕСА_4 , був незаконно позбавлений волі ОСОБА_3 та невстановленою особою, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_1 , які під примусом, із застосуванням фізичної сили помістили останнього в свій автомобіль і доставили в цей же день до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в реабілітаційний центр «Дванадцять кроків». Після прибуття до вказаного реабілітаційного центру невстановлена особа запропоновала ОСОБА_5 підписати документи про згоду на перебування у реабілітаційному центрі «Дванадцять кроків», на що потерпілий відмовився. Однак шляхом погроз та морального тиску з боку невстановленої особи, потерпілий був вимушений підписати вищенаведені документи.

У подальшому в період з 09.11.2020 по 09.02.2021 ОСОБА_5 незаконно був позбавлений волі, так йому було заборонено вільно обирати місце свого перебування, та вільно переміщатися по території України, тобто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші особи, невстановлені під час досудового розслідування, діяли умисно, протиправно, всупереч вищевказаним законодавчим положенням, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини – особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.

Так, у вказаний період, ОСОБА_5 був вимушений за наказом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_1 , не покидати будинок АДРЕСА_2 , при цьому він був незаконно позбавлений вищезазначеними особами права вільно покинути територію зазначеного будинку, можливість спілкуватися із близькими та сторонніми особами, так як двері будинку завжди були зачиненні, а ключі від дверей знаходились у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які на прохання ОСОБА_5 відкрити двері будинку та надати йому право на свободу пересування, відповідали відмовою, при цьому усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно не відкривали двері будинку та примушували потерпілого виконувати різноманітні «правила» та «завдання» реабілітаційного центру, які завдавали морального болю потерпілому.

Так, 09.02.2021 правоохоронними органами проведено на підставі рішення суду обшук в приміщенні реабілітаційного центру «Дванадцять кроків» за адресою: АДРЕСА_2 де і був виявлений факт незаконного позбавлення волі ОСОБА_5 та інших осіб.

Крім того, ОСОБА_6 у грудні 2020 року дізнався від невстановленої слідством особи, що у м. Одесі існує реабілітаційний центр «Дванадцять кроків», у якому нібито лікують алко- та наркозалежних, та адресу реабілітаційного центру.

17.12.2020 з метою проходження реабілітації та лікування ОСОБА_6 , який зловживав наркотичними речовинами, подзвонив на номер реабілітаційного центру «Дванадцять кроків», на який відповіла невстановлена особа, та згідно відведеної ролі та єдиного плану, ввів ОСОБА_6 в оману стосовно реабілітації та лікування нарко та алкозалежних осіб, та запропонував пройти курс лікування у їх центрі.

У той же день, ОСОБА_6 , будучи введений в оману про здійснення належного лікування та надання законної медичної допомоги, самостійно прибув до реабілітаційного центру, який розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Лиманка, вул. Побратимів, 10/13, з метою проходження лікування від наркоманії. Проте, у подальшому, ознайомившись із «правилами», «завданнями» та незаконністю діяльності центру та маючи бажання його покинути, був незаконно позбавлений волі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та іншими особи, невстановленими під час досудового розслідування, які діяли умисно, протиправно, всупереч вищевказаним законодавчим положенням, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини – особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.

Так, невстановленою особою, яка діяла згідно єдиного плану та відведеній йому ролі, ОСОБА_6 було запропоновано підписати документи про згоду на перебування у реабілітаційному центрі «Дванадцять кроків» на що останній, будучи введений в оману, погодився, та перерахував грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 ..

У подальшому в період з 17.12.2020 по 09.02.2021 ОСОБА_6 неодноразово висловлював бажання покинути реабілітаційний центр, але незаконно був позбавлений волі, тобто йому було заборонено вільно обирати місце свого перебування, та вільно переміщатися по території України.

Так, у вказаний період, ОСОБА_6 був вимушений, за наказом ОСОБА_1 , та під охороною ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_1 , не покидати будинок АДРЕСА_2 , при цьому він був незаконно позбавлений вищезазначеними особами права вільно покинути територію зазначеного будинку, можливість спілкуватися із близькими та сторонніми особами, так як двері будинку завжди були зачиненні, а ключі від дверей знаходились у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які на прохання ОСОБА_6 відкрити двері будинку та надати йому право на свободу пересування, відповідали відмовою, при цьому усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно не відкривали двері будинку та примушували потерпілого виконувати різноманітні «правила» та «завдання» реабілітаційного центру, які завдавали морального болю потерпілому.

Так, 09.02.2021 правоохоронними органами проведено на підставі рішення суду обшук в приміщенні реабілітаційного центру «Дванадцять кроків» за адресою: АДРЕСА_2 , де і був виявлений факт незаконного позбавлення волі ОСОБА_6 та інших осіб.

Крім того, ОСОБА_7 в грудні 2020 року, знаходячись у м. Одесі, за невстановленою досудовим розслідуванням адресою, був незаконно позбавлений волі ОСОБА_1 , який діяв згідно єдиного плану з іншими учасниками організованої групи, ввівши потерпілого в оману, посадив в свій автомобіль і доставив в цей же день до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в реабілітаційний центр «Дванадцять кроків». Після прибуття до вказаного реабілітаційного центру ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_7 підписати документи про згоду на перебування у реабілітаційному центрі «Дванадцять кроків», запевнивши останнього про здійснення належного лікування та надання законної медичної допомоги, будучи введений в оману ОСОБА_7 погодився та підписав відповідні документи.

У подальшому в період з грудня 2020 року по 09.02.2021 ОСОБА_7 незаконно був позбавлений волі, так йому було заборонено вільно обирати місце свого перебування, та вільно переміщатися по території України, тобто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші особи, невстановлені під час досудового розслідування, діяли умисно, протиправно, всупереч вищевказаним законодавчим положенням, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини – особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.

Так, у вказаний період, ОСОБА_7 був вимушений за наказом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_1 , не покидати будинок АДРЕСА_2 , при цьому він був незаконно позбавлений вищезазначеними особами права вільно покинути територію зазначеного будинку, можливість спілкуватися із близькими та сторонніми особами, так як двері будинку завжди були зачиненні, а ключі від дверей знаходились у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які на прохання ОСОБА_7 відкрити двері будинку та надати йому право на свободу пересування, відповідали відмовою, при цьому усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно не відкривали двері будинку та примушували потерпілого виконувати різноманітні «правила» та «завдання» реабілітаційного центру, які завдавали морального болю потерпілому.

Так, 09.02.2021 правоохоронними органами проведено на підставі рішення суду обшук в приміщенні реабілітаційного центру «Дванадцять кроків» за адресою: АДРЕСА_2 де і був виявлений факт незаконного позбавлення волі ОСОБА_7 та інших осіб.

Крім того, ОСОБА_8 13.11.2020 року, знаходячись у себе вдома за адресою: АДРЕСА_5 , був незаконно позбавлений волі невстановленими особами, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_1 , які без свідомості, із застосуванням фізичної сили помістили останнього в свій автомобіль і доставили в цей же день до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в реабілітаційний центр «Дванадцять кроків». Після прибуття до вказаного реабілітаційного центру ОСОБА_8 прийшов до свідомості, невстановлена особа запропоновала йому підписати документи про згоду на перебування у реабілітаційному центрі «Дванадцять кроків», на що потерпілий відмовився. Однак шляхом застосування фізичного насильства з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , потерпілий був вимушений підписати вищенаведені документи.

У подальшому в період з 13.11.2020 по 09.02.2021 ОСОБА_8 незаконно був позбавлений волі, тобто йому було заборонено вільно обирати місце свого перебування, та вільно переміщатися по території України, тобто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші особи, невстановлені під час досудового розслідування, діяли умисно, протиправно, всупереч вищевказаним законодавчим положенням, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини – особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.

Так, у вказаний період, ОСОБА_8 був вимушений за наказом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_1 , не покидати будинок АДРЕСА_2 , при цьому він був незаконно позбавлений вищезазначеними особами права вільно покинути територію зазначеного будинку, можливість спілкуватися із близькими та сторонніми особами, так як двері будинку завжди були зачиненні, а ключі від дверей знаходились у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які на прохання ОСОБА_8 відкрити двері будинку та надати йому право на свободу пересування, відповідали відмовою, при цьому усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно не відкривали двері будинку та примушували потерпілого виконувати різноманітні «правила» та «завдання» реабілітаційного центру, які завдавали морального болю потерпілому.

Так, 09.02.2021 правоохоронними органами проведено на підставі рішення суду обшук в приміщенні реабілітаційного центру «Дванадцять кроків» за адресою: АДРЕСА_2 де і був виявлений факт незаконного позбавлення волі ОСОБА_8 та інших осіб.

Крім того, ОСОБА_9 25.01.2021 року, знаходячись біля магазину «Таврія-В» за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 8/1, була незаконно позбавлена волі ОСОБА_2 та невстановленою особою, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_1 , які під примусом, із застосуванням фізичної сили помістили останню в свій автомобіль і доставили в цей же день до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в реабілітаційний центр «Дванадцять кроків». Після прибуття до вказаного реабілітаційного центру ОСОБА_3 , у присутності невстановлених осіб, запропонував ОСОБА_9 підписати документи про згоду на перебування у реабілітаційному центрі «Дванадцять кроків», на що потерпіла відмовилась.

У подальшому в період з 25.01.2021 по 29.01.2021 ОСОБА_9 незаконно була позбавлена волі, тобто їй було заборонено вільно обирати місце свого перебування, та вільно переміщатися по території України, тобто ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші особи, невстановлені під час досудового розслідування, діяли умисно, протиправно, всупереч вищевказаним законодавчим положенням, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини – особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.

Так, у вказаний період, ОСОБА_9 була вимушена за наказом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які діяли згідно єдиного плану, розробленого ОСОБА_1 , не покидати будинок АДРЕСА_2 , при цьому вона була незаконно позбавлена вищезазначеними особами права вільно покинути територію зазначеного будинку, можливість спілкуватися із близькими та сторонніми особами, так як двері будинку завжди були зачиненні, а ключі від дверей знаходились у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, які на прохання ОСОБА_9 відкрити двері будинку та надати їй право на свободу пересування, відповідали відмовою, при цьому усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно не відкривали двері будинку та примушували потерпілу виконувати різноманітні «правила» та «завдання» реабілітаційного центру, які завдавали морального болю потерпілій.

Так, 29.01.2021 ОСОБА_9 із реабілітаційного центру забрала її мати – ОСОБА_10 , при цьому шляхом морального тиску з боку ОСОБА_3 потерпіла була вимушена підписати документи.

У той же день ОСОБА_9 звернулась з заявою про вчинення злочину щодо неї до працівників поліції.

2. Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі.

Захисник не заперечив проти клопотання прокурора, але просив змінити адресу утримання підозрюваного.

Підозрюваний погодився з думкою захисника.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні вказаного клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців (ч. 6 ст. 181 КПК України). У разі необхідності строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу та дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто, при вирішенні питання про продовження строку застосування запобіжного заходу та дії обов`язків, необхідно керуватися положеннями щодо продовження строку домашнього арешту.

Таким чином, строк застосування запобіжного заходу та дії обов`язків може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України (ч. 3 ст. 197 КПК України). Клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу та дії обов`язків, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України (загальних відомостей щодо підозри, доведених ризиків, та обґрунтування покладення обов`язків), повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують накладення обов`язків на підозрюваного; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу (а, у випадку із внесенням застави - до закінчення дії обов`язків) (ч. 3 ст. 199 КПК України). Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку застосування запобіжного заходу та дії обов`язків, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше їх накладення (ч. 5 ст. 199 КПК України).

4. Висновки слідчого судді.

Вивчивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 10.02.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне позбавлення волі людини вчинене з корисливих мотивів, щодо двох та більше осіб, здійснене протягом тривалого часу, вчинене організованою групою.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України, підтверджується матеріалами клопотання в сукупності.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України.

Крім того, докази на вказаній стадії кримінального процесу на їх допустимість відповідно до ст. 89 КПК України, слідчим суддею не оцінюються.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

4.2. Виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2021 року, строк досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню продовжено до 10.06.2021 року, оскільки за вказаними матеріалами досудового розслідування необхідно виконати наступне: отримати висновки призначених судових комп`ютерно-технічних експертиз; зібрати характеризуючий матеріал, щодо підозрюваних; вирішити питання щодо повідомлення про підозру у кінцевій редакції; виділити матеріали кримінального провадження в окреме, щодо невстановлених осіб; отримати розсекречені ухвали Одеського апеляційного суду на підставі яких були проведені НС(р)Д; провести аналіз інформації отриманих від операторів мобільного зв`язку, щодо встановлення місцезнаходження абонентів та їх зв`язки; виконати вимоги, передбачені ст. 291 КПК України, а саме скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування..

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає встановленим наявність обставин, які перешкоджають завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

4.3. Вирішення питання про продовження існування ризиків, встановлених ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, беручи до уваги суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які пов`язанні з незаконним позбавленням волі людини, життя та здоров`я якої визнається найвищою соціально цінністю, що супроводжувались заподіянням страждань, враховуючи тривалість кримінальних правопорушень, кількість епізодів, слідчий суддя приходить до переконання, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, продовжує існувати.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Розглядаючи ризик переховування підозрюваного в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід звернути увагу на наступне: підозрюваний не одружений, дітей на утриманні не має, а також підозрюваний не працевлаштований.

Все вищевказане в сукупності свідчить про відсутність у підозрюваного стабільних соціальних зв`язків, що у свою чергу, на думку слідчого судді, підтверджує продовження існування вказаного ризику.

Крім того, оскільки у випадку подальшого можливого направлення обвинувального акту до суду відносно ОСОБА_1 ймовірно будуть допитуватися потерпілі та свідок безпосередньо судом, слідчий суддя приходить до переконання, що в цілях уникнення ймовірного притягнення до встановленої законом відповідальності, підозрюваний ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих та свідків, в цілях зміни показів останніх, тобто ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати.

Слідчий суддя також враховує обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх специфіку, корисливий характер, кількість епізодів кримінальних правопорушень, а також характеризуючи дані підозрюваного, відповідно до яких останній не працює, тобто не має постійного джерела прибутку та офіційного заробітку, у зв`язку з чим, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним позбавленням волі людини, продовжує існувати.

4.4. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, метою застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_1 , в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, особистого зобов`язання та особистої поруки є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, а також враховуючи необхідність проведення процесуальних дій в рамках кримінального провадження, підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим, а відповідний запобіжний захід достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язків передбачених п. 5 ст. 194 КПК України підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури Сухореброго І.І. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12020160000001088 від 23.09.2020 року – задовольнити.

Продовжити строком до 07.06.2021 року дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а також покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.

Копію ухвали направити для виконання відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.

Часті запитання

Який тип судового документу № 96127737 ?

Документ № 96127737 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 96127737 ?

Дата ухвалення - 07.04.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 96127737 ?

Форма судочинства - Кримінальне

В якому cуді було засідання по документу № 96127737 ?

В Київський районний суд м. Одеси
Попередній документ : 96127729
Наступний документ : 96127767