Рішення № 96126013, 05.04.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/12184/20

2-3074/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У червні 2020 року позивач звернувся в суд з зазначеним позовом до Міністерства оборони України про стягнення коштів.

Посилався на те, що 19 березня 2014 року Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» він був призваний на військову службу до військової частини А1815. Під час проходження військової служби він брав участь в антитерористичній операції.

Протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 22 січня 2016 року № 231 встановлено, що він отримав захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини.

23 березня 2016 року він пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому була встановлена ІІІ група інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВА № 018979 від 23 березня 2016 року.

У зв`язку з отриманням ІІІ групи інвалідності йому була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 206700 гривень.

17 липня 2018 року комісією йому була встановлена ІІ група інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВБ № 058816 від 17 липня 2018 року.

У зв`язку з отримання ІІ групи інвалідності 24 липня 2018 року він звернувся до Військового комісара Чернігівського ОМВК із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 26 жовтня 2018 року № 104 йому було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі встановлення інвалідності ІІ групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

Таким чином, йому до виплати належить одноразова грошова допомога у розмірі 321900 гривень (1762 х 300 = 528600 - 206700 = 321900).

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 42 від 13 березня 2020 року йому була призначена одноразова грошова допомога.

26 березня 2020 року на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року йому була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 321900 гривень.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати у розмірі 33863 гривні 88 копійок, три проценти річних у розмірі 12912 гривень 28 копійок за період прострочення виплати одноразової грошової допомоги з 26 жовтня 2018 року по 26 березня 2020 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що він просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з відшкодуванням позивачу шкоди у зв`язку з настанням інвалідності внаслідок виконання ним обов`язків військової служби. Ці відносини не є цивільно-правовими, а мають виключно публічно-правовий характер, а тому до них не можуть бути застосовані положення ЦК України щодо відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошових зобов`язань, передбаченої ст. 625 ЦК України (а.с. 32-37).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19 березня 2014 року Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» ОСОБА_1 був призваний на військову службу до військової частини А1815.

З позову вбачається, що 23 березня 2016 року ОСОБА_1 пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому була встановлена ІІІ група інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВА № 018979 від 23 березня 2016 року. У зв`язку з отриманням ІІІ групи інвалідності позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 206700 гривень.

17 липня 2018 року комісією позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВБ № 058816 від 17 липня 2018 року.

У зв`язку з отримання ІІ групи інвалідності 24 липня 2018 року позивач звернувся до Військового комісара Чернігівського ОМВК із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми (а.с. 7).

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 26 жовтня 2018 року № 104 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (а.с. 8).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у разі встановлення інвалідності ІІ групи у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року з урахуванням раніше виплаченої суми (а.с. 9-12).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 42 від 13 березня 2020 року позивачу була призначена одноразова грошова допомога (а.с. 14).

26 березня 2020 року на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 321900 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 562 від 26 березня 2020 року (а.с. 15).

Суд вважає, що вимоги позивачів ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц.

Грошове зобов`язання виникло з моменту прийняття комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішення про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини - 26 жовтня 2018 року.

За таких обставин, період прострочення виплати одноразової грошової допомоги становить з 26 жовтня 2018 року по 26 березня 2020 року, оскільки виплата коштів в сумі 321900 гривень відбулась 26 березня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням № 562 від 26 березня 2020 року (а.с. 15).

Сукупний індекс інфляції за період прострочення з 26 жовтня 2018 року по 26 березня 2020 року становить 106,2; інфляційне збільшення суми боргу за цей період становить 33863 гривні 88 копійок.

Позивач також просить стягнути з відповідача три відсотки річних від простроченої суми.

Термін прострочення за виплатою одноразової грошової допомоги за період з 26 жовтня 2018 року по 26 березня 2020 року складає 488 днів. Отже, сума трьох процентів річних складає 12912 гривень 28 копійок (321900 х 0,03 = 9657 : 365 = 26,45 х 488 = 12912,28).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 33863 гривні 88 копійок та три проценти річних у розмірі 12912 гривень 28 копійок.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави також підлягає судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.

Керуючись статтями 509, 625 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Міністерства оборони України (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інфляційні втрати в розмірі 33863 гривні 88 копійок та три проценти річних в розмірі 12912 гривень 28 копійок.

Стягнути з Міністерства Оборони України (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь держави судовий збір у розмірі 840 гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: