Постанова № 9612185, 25.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 листопада 2009 р. № 2-а- 41627/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Панченко О.В.

суддів Перцової Т.С., Старосєльцевої О.В.

при секретарі Венглюк Т.В.

за участю сторін:

представника позивача - Оковитої А.Є.

представника позивача - Кундіус І.В.

представника відповідача - Тамошюнас А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Завод залізобетонних конструкцій"

до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „ЗЗК” (надалі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (надалі відповідач) №0001582330/0 та №0001592330/0 від 01.09.2009 року про визначення ТОВ „ЗЗК” суми податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4192 128,00 грн., у т.ч. за основним платежем 2 096 064,00 грн. та за штрафними санкціями 2096064,00 грн. по податку на додану вартість на загальну суму 3909247, 50 грн., у т.ч. за основним платежем 2606 165,00 грн. та за штрафними санкціями 1303 082,50 грн.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги, правомірність своєї позиції обгрунтували нормами Конституції України, КАС України, ЦК України, ГК України, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334 від 28.12.2994 року, Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97 від 03.04.1997 року. Представники позивача також наполягали на те, що висновки перевіряючих осіб, викладені в акті перевірки, суперечать чинному податковому законодавству, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень. Враховуючи наведене представники позивача просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова позов не визнав. У запереченнях на адміністративний позов та усних поясненнях, наданих у судовому засіданні, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посиалючись на результати планової виїзної перевірки ТОВ „ЗЗК” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., за результатами якої податковим органом не визнано валові доходи, валові витрати, податковий кредит та податкові зобовязання по господарських операціях з окремими контрагентами, угоди з якими службовими особами ДПІ у Червонозаводському р-ні м. Харкова визнано нікчемними, не визнано податковий кредит по податкових накладних, отриманих ТОВ „ЗЗК” у звітному періоді, але виписаних продавцями у минулих податкових періодах, занижено скоригований валовий дохід та завищено валові витрати по операціях з векселями, оскільки векселеотримувачем фактично не сплачено грошових коштів.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 15.07.2009 р. № 3228/232/31437310 про результати планової виїзної перевірки ТОВ „ЗЗК” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р.

За висновками вказаного акту перевіркою встановлено:

1. заниження податку на додану вартість у сумі 2606165,0 грн., у тому числі:

- за січень 2008 року - 12341 грн.,

- за лютий 2008 року - 141795 грн.,

- за березень 2008 року - 454493 грн.;

- за квітень 2008 року - 361144 грн.;

- за травень 2008 року - 308344 грн.;

- за червень 2008 року - 208743 грн.;

- за липень 2008 року - 107507 грн. ;

- за серпень 2008 року - 136848 грн.,

- вересень 2008 року - 248504 грн.,

- жовтень 2008 року - 257137 грн.,

- листопад 2008 року - 114895 грн.,

- грудень 2008 року - 32382 грн.,

- лютий 2009 року - 36139 грн.,

- березень 2009 року - 185893 грн.

2. заниження податку на прибуток у сумі 2096 064,0 грн., у тому числі:

- за 1 квартал 2008 року - 148225,0 грн.;

- за 2 квартал 2008 року - 678477,0 грн.;

- за 3 квартал 2008 року - 641454,0 грн.;

- за 4 квартал 2008 року - 280662,0 грн.;

- за 1 квартал 2009 року - 347246,0 грн.

2. Завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 11213 931,0 грн.за 1 кв. 2009 року.

Вважаючи, що висновки по акту є такими, що суперечать чинному законодавству, ТОВ „ЗЗК” листом від 21.08.2009р. №19949/21.1/2 надало до ДПІ у Червонозаводському р-ні м. Харкова свої заперечення до акту перевірки, на який отримало відповідь ДПІ від 27.08.2009р. №14191/10/23-315 про залишення висновку акту перевірки без змін.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0001582330/0 від 01.09.2009 року винесені ДПІ у Червонозаводському р-ні м. Харкова за порушення підприємством п.п 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”, та №0001592330/0 від 01.09.2009 року за порушення пп..7.2.6 п.7.2., пп.. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями та пп. 17.1.3. п.17.1. статті 17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року із змінами та доповненнями.

Як зазначено на стор.102 акту перевірки, причиною донарахувань податкових зобов'язань по оспорюваних податкових повідомленнях - рішеннях, є заниження ПДВ на суму 2606165,0 грн., що відбулося внаслідок порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4.ст.4. Закону України „Про податок на додану вартість”, у т.ч. на суму 909 350 грн. за порушення п. 7.4.5 наведеного закону, як вказано на стор. 83 акту (перелік податкових накладних наведено у додатку № 6 до акту перевірки) з приводу включення до складу податкового кредиту звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, та на суму 1696815,00 грн. у зв'язку з тим, що по угодах з 10-ма контрагентами не визнано податковий кредит, бо по цих підприємствах податковим органом вбачаються ознаки фіктивності, або по „ланцюгу” встановлено нікчемні правочини.

Позивач заперечує проти вищенаведених висновків по акту та вважає їх такими, що суперечать чинному законодавству, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова №0001582330/0 від 01.09.2009 року та №0001592330/0 від 01.09.2009 року такими, що суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. При цьому останній зазначає, що при формуванні податкового кредиту на суму 909350 грн. ТОВ „ЗЗК” керувалося нормами Закону України „Про податок на додану вартість”.

Суд погоджується з вказаними доводами позивача, оскільки згідно із п.п.7.5.1 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог п.п.7.2.3 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Суд ввавжає обгрунтованими посиланнями позивача на те, що період виписки податкових накладних може не співпадати з періодом їх отримання та зазначає, що Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачено будь-якої відповідальності платника податку за запізнення відображення податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику.

Таким чином, суд дійшов джо висновку про те, що вимоги податкового органу щодо відображення податкових накладних у складі податкового кредиту лише у періоді виписки податкової накладної є не обгрунтованими.

Судом також встановлено, що в акті перевірки (стор. 83) зроблено висновок про порушення ТОВ „ЗЗК” п.п.7.2.6 та п.п.7.4.5 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Стосовно даного порушення суд зазначає, що такий висновок суперечить чинному законодавству з наступних підстав:

П.п.7.2.6 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено право платника податку на відображення податкового кредиту у звітному періоді, якщо йому контрагент не видав податкову накладну, за умови, що платник звернувся зі скаргою на такого контрагента до податкового органу. Якщо ж платник у звітному періоді не відображає податковий кредит, не підтверджений податковою накладною, то закон не встановлює обов'язку для платника податку надання заяви зі скаргою на контрагента.

ТОВ „ЗЗК” не відображався податковий кредит у періодах виписки податкових накладних, тобто двічі його не відображено, що не оспорюється податковим органом у акті перевірки. Крім того, Закон України „Про податок на додану вартість” не встановлює будь-якого обмеження терміну дії права платника податку на податковий кредит.

Відобразивши податковий кредит у податкових деклараціях за більш пізні періоди у порівнянні з періодом їх виписки, ТОВ „ЗЗК” реалізувало своє право на податковий кредит, яке виникло при отриманні податкової накладної.

Підпунктом 7.4.5 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Судом встановлено, що ТОВ „ЗЗК” відобразило податковий кредит у наступних періодах на підставі отриманих податкових накладних і необхідність у наданні скарг була відсутня, оскільки у періоді виписки ці податкові накладні не відображалися у складі податкового кредиту і підстави для застосування п.п.7.2.6 у частині вимог щодо надання скарги також відсутні, так як це відповідно до закону право платника, а не його обовязок.

За таких підстав, суд зазначає, що висновок акту про те, що не виконання платником податків приписів п.п.7.2.6 призвело до порушення вимог п.п.7.4.5 є не правомірним та не відповідає Закону України „Про податок на додану вартість”, а також фактичним обставинам справи.

Таким чином, судом встановлено, що податковий кредит на суму 909350грн. сформовано в рамках чинного податкового законодавства і підстави для його зменшення відсутні.

Щодо зменшення податкового кредиту та донарахування податку на додану вартість на суму 1696815,00 грн. судом встановлено наступне:

З метою здійснення господарської діяльності ТОВ „ЗЗК” уклало у перевіряємому періоді договори з ТОВ ТД „ЗЗК”, ТОВ „Будтех ИНП”, ТОВ „Теплобудмонтаж”, ПП ”Харківагробудагросервіс-7”, ТОВ „Релан”, підприємством „А плюс Б”, ТОВ „Стройснаб ЛТД”, ТОВ „Лінкер”, ТОВ „РТУ Трейд”, ТОВ „Віндкомсервіс”, ТОВ „ДІА-Юнайтед”.

Придбане обладнання, запчастини та спожиті послуги використовувалась ТОВ „ЗЗК” у виробничому процесі для виготовлення готової продукції, яка була реалізована різним покупцям з відповідним відображенням у податковому обліку валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ. У акті перевірки було зазначено, що придбані товари, роботи та послуги були використані у господарській діяльності. Проте, всупереч вказаній обставині в акті зазначається про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4.ст.4.Закону України „Про податок на додану вартість” ( стор.102 акту).

Суд зазначає, що такий висновок суперечить фактичним обставинам, а посилання на п.п.7.4.1 є неправомірним, оскільки будь-які докази про не використання у господарській діяльності ТОВ „ЗЗК” придбаних у вказаних вище підприємств товарів та робіт до матеріалів справи не надано, а будь-які інші підстави не є обґрунтуванням для застосування вказаного пункту Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, у акті перевірки (стор.68) не визнано податковий кредит по податкових накладних, отриманих ТОВ „ЗЗК” від ТОВ ТД „ЗЗК” на загальну суму 386 655 грн., у тому числі :

- договір від 01.03.2007р. №69-03/07 на транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 1546456 грн. На підставі того, що податковим органом визнано нікчемним договір між ТОВ ТБ „ЗЗК” та постачальником послуг по ланцюгу ТОВ „Мехтранскомплекс”, витрати по вказаних послугах „визначено нікчемними” ( стор.68 акту) та такими, що „не відносяться до господарської діяльності підприємства”. Не визнано суму податкового кредиту 257 743 грн. При цьому, усупереч наказу ДПА №327, у акті перевірки не зазначено по яких конкретно податкових накладних вирахувано цю суму. На підставі того, що податковим органом визнано нікчемним договір між ТОВ ТБ „ЗЗК” та постачальником послуг по ланцюгу ПП „Вівальді”, витрати по вказаних послугах „визначено нікчемними” ( стор.69 акту) та такими, що „не відносяться до господарської діяльності підприємства”. Не визнано суму податкового кредиту 128912 грн. По яких конкретно податкових накладних вирахувано цю суму, у акті перевірки також не зазначено.

Судом встановлено, що фактично від ТОВ ТД „ЗЗК” у перевіряємому періоді отримано та відображено у складі податкового кредиту наступні податкові накладні: від 30.04.2008р. №1480 на суму 782067,80 грн., в т.ч. ПДВ 130344,63 грн.; від 31.05.2008р. №1995 на суму 1079434,58 грн., в т.ч. ПДВ 179905,76 грн., від 30.06.2008р. №2407 на суму 865211,38 грн., в т.ч. ПДВ 144201,90 грн.; від 31.07.2008р. №2367 на суму 985514,00 грн., у т.ч. ПДВ 164252,33 грн., від 31.08.2008р. №3269 на суму 800529,73 грн., в т.ч. ПДВ 133421,62 грн.; від 31.11.2008р. №4425 на суму 223518,98 грн., в т.ч. ПДВ37518,98 грн.

Також не визнано податковий кредит з 10-ма контрагентами, які, як вказано у акті перевірки, мають ознаки фіктивності, а саме:

ТОВ „Будтех-ИНП”, договір від 28.02.2008р. №28.02.2008р., на постачання плит дорожних на суму 38858 грн., у т.ч. травень 2008р. 28283 грн., червень 2008 р. - 10575 грн.;

ТОВ „Теплобуд-Монтаж”, договір №2.04/08 від 01.04.2008р. на постачання щебню на суму 455839 грн., у т.ч. за 2008 рік : квітень- 33333 грн., травень 72333 грн., червень 10000 грн., липень 42500грн., серпень 78502 грн., вересень - 96282 грн., жовтень 90641грн., грудень 32248грн.;

ПП „Харківагробудагросервіс 7”, договір №1-08/07 від 01.08.2007р. на постачання щебню на суму 141795 грн., у т.ч. за лютий 2008 року - 141795 грн.;

ТОВ „Релан”, договір від 29.08.2008р. №17-08/07 на постачання вапняного каміння на суму 274932 грн., у т.ч. вересень 2008р. 70905 грн., жовтень 2008 р. 151060 грн., листопад 2008 р. - 52967 грн.;

Підприємство „А плюс Б” ХВ СОІУ, договір від 02.02.2009р. без № на поставку столу СМС-152, на суму 100652 грн., у т.ч. квітень 2008р. 69152 грн., червень 2008р. 1500 грн., лютий 2009р. 30000 грн.;

ТОВ „СтройснабЛТД”, рахунки-фактури від 13.11.2007р. від 21.01.2008р., від 01.04.2008р. на постачання запчастин на суму 12341 грн. за січень 2008р.;

ТОВ „Лінкер”, договір від 15.05.2008р. №01/2008р. на виконання внутрішніх робіт в лабораторії на суму 98539 грн., у т.ч. за червень 2008р. 1547 грн., липень 2008р. 4712 грн., вересень 2008р. 14099 грн., жовтень 2008р. 15348 грн.. листопад 2008р. 13342 грн., березень 2009р. 45506 грн.;

ТОВ „РТІ-Трейд”, рахунки-фактури на постачання запчастин для транспортера від 17.04.2008р., 09.06.2008р., 26.06.2008р., 21.07.208р., 29.07.2008р., 15.08.2008р., 21.08.2008р., на суму 20216 грн., у т.ч. за 2008рік : квітень 3089 грн., червень 1962 грн., липень 6859 грн., серпень 3505 грн., вересень 4801 грн.;

ТОВ „Віндкомсервіс”, договори від 01.04.2008р. №61-06/08 на очищення системи водовідведення, від 01.04.2008р. №60-06/08 на очищення автоклавів, від 07.04.2008р.. №65-06/08 на вивіз сміття , від 03.05.2008р. №111-11/08 на переміщення металоконструкцій на суму 98206 грн., у т.ч. за червень 2008р. 70500грн., за листопад 2008р. 27706 грн.;

ТОВ „ДІА- Юнайтед” торгівельна та будівельна група, договір від 16.06.2008р. №96-6/08 на виготовлення терміналу погрузки, від 10.09.2008р. №104-09/08 на виготовлення транспортерів на суму 73667 грн., у т.ч. за серпень 2008р. 12000 грн., за червень 2008р.- 61667 грн.;

Актом перевірки визначено нікчемними угоди, які уклало ТОВ „ЗЗК” з вищевказаними юридичними особами, внаслідок чого не визнано податковий кредит ТОВ „ЗЗК”.

Суд погоджується з думкою позивача, що дії перевіряючих по невизнанню податкового кредиту є перевищенням посадовими особами податкового органу повноважень, встановлених Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, та є необґрунтованим та довільним тлумаченням норм Господарського та Цивільного Кодексу України, зокрема, у частині того, що зміст укладених правочинів суперечить моральним засадам суспільства, а також того, що наслідком визнання угод нікчемними податковий орган вбачає не визнання податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від вказаних підприємств.

Частиною 1 ст. 2ОЗ ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В акті перевірки відсутні посилання на наявність документів, які є доказами того, що вищевказані правочини суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р.№02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином суд зазначає, що для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників вищевказаних контрагентів ТОВ „ЗЗК” на момент укладання, нібито, нікчемних правочинів. Таким доказами має бути вирок суду за кримінальною справою, власні пояснення керівників підприємств-контрагентів, пояснення свідків, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдиві показання (при розгляді адміністративної та цивільної справи), якщо така справа розглянута судом та рішення набуло законної сили.

Суд вважає, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 ГК України. При цьому, зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків передбачена спеціальним законом з оподаткування Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 р. та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Таким чином, для висновків про застосування наслідків несплати податків (заниження податкових зобов'язань будь-яким способом) за нікчемним правочином слід, насамперед, мати безспірні докази такої нікчемності.

У акті перевірки наведено єдиний доказ нікчемності це те, що підприємства мають за даними податкового органу ознаки фіктивності. Проте, які саме за ознаки, та на підставі якого нормативного акту ТОВ „ЗЗК” повинно нести відповідальність за ці ознаки фіктивності, в акті перевірки не зазначено.

Суд зазначає, що якщо сторони угоди вважають її дійсною, а нікчемною угоду вважає тільки третя особа, то така особа може лише вимагати застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (п. 5 ст. 216 ЦКУ), а не застосовувати такі наслідки самостійно.

Така позиція викладена і у узагальненні Верховного Суду України від 24.11.2008року.

Крім того суд вказує на те, що відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування» за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Податкова звітність є конфіденційною інформацією і не оприлюднюється без згоди її власника. Єдине, що можна перевірити до укладання договору за даними реєстру платників ПДВ так це те, чи є ймовірна сторона угоди платником податку на додану вартість на дату укладання угоди, що і було зроблено ТОВ „ЗЗК”. За даними реєстру ДПА України платників податку на додану вартість усі вищезазначені 11 контрагентів на дату укладання угод були зареєстровані платниками ПДВ.

Стосовно дотримання податкового законодавства, суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.1 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.1 вказаного закону встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Факт придбання товарів та подальше їх використання ТОВ „ЗЗК” саме в рамках господарської діяльності перевірено в ході даної перевірки, під час перевірки витребовувались у підприємства угоди на поставку готової продукції ТОВ „ЗЗК” покупцям, перевірялося відображення цих господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, суд зазначає, що підстави для невизнання валових витрат та податкового кредиту відсутні.

Згідно з п.п.7.2.4 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом було встановлено, що на дату укладання угод з усіма вищезазначеними контрагентами, вказані підприємства були за даними реєстру ДПА України зареєстровані як платники ПДВ.

Згідно п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону №168 податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку перевіряючих у акті перевірки, крім підпису, нібито, не уповноважених осіб, не зазначено. Що стосується таких підписів, суд зазначає, що будь-яка норма чинного законодавства не зобов'язує платника податку перевіряти підтвердження достовірності відомостей щодо особистості та повноважень посадових осіб контрагентів. Крім того, у підприємств відсутня така можливість, оскільки державного реєстру керівників підприємств в Україні не існує.

Відповідно до Порядку №166 до податкових декларацій за періоди, що перевірялися, було надано додатки 5, у яких в розділі «Податковий кредит» у повній відповідності з отриманими податковими накладними заповнено усі реквізити контрагентів .

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ „ЗЗК” у податковій звітності з ПДВ відобразило податковий кредит у повній відповідності до Закону України №168.

Крім того, Закон №168 не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів (у тому числі незнаходження за юридичною адресою, відсутність умов для здійснення діяльності, не відображення ними податкових зобов'язань, тощо).

Таким чином, суд зазначає, що ТОВ „ЗЗК” мало підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ „Мехтранскомплекс”, ПП „Вівальді”, ТОВ „Будтех ИНП”, ПП”Харківагробудагросервіс-7”, ТОВ „Релан”, підприємством „А плюс Б”,ТОВ „СтройснабЛТД”, ТОВ „Лінкер”, ТОВ „РТУ_Трейд”, ТОВ „Віндкомсервіс”, ТОВ „ДІА-Юнайтед”, а викладені у акті перевірки висновки є такими, що не можуть вважатися обґрунтуванням для донарахування податку на додану вартість ТОВ „ЗЗК”. Суд зазначає, що донарахування податку на прибуток із вищезазначеної причини (нікчемності) суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на вищенаведене.

Позиція податкового органу, про те, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит залежнить від правомірності дій його контрагентів, не відповідає чинному законодавству.

Суд також вважає, що платник податку не позбавлений податкового кредиту у випадку, коли його контрагент видав подактоуву накладну, але не сплатив податку до бюджету.

Факт несплати податків однією із сторін договору свідчить про порушення вимог податкового законодавства, а не про наявність умислу та мети, що завідомо суперечать інтересам держави, і як наслідок, відповідальністю за таке порушення не можуть бути санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що ТОВ „ЗЗК” мало усі підстави для відображення податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від ТОВ „Мехтранскомплекс”, ПП „Вівальді”, ТОВ „Будтех ИНП”, ПП”Харківагробудагросервіс-7”,ТОВ „Релан”, підприємством „А плюс Б”,ТОВ „СтройснабЛТД”, ТОВ „Лінкер”, ТОВ „РТУ_Трейд”, ТОВ „Віндкомсервіс”, ТОВ „ДІА-Юнайтед” та відображення валових витрат (а по окремих і валових доходів) по договорах з вищезазначеними контрагентами, а викладені у акті перевірки висновки є такими, що засвідчують довільне тлумачення фахівцями органу державної податкової служби норм чинного законодавства та не можуть вважатися обґрунтуванням для донарахування як податку на додану вартість, так і податку на прибуток, ТОВ „ЗЗК”.

Всупереч Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” у акті перевірки зроблено висновок щодо заниження валового доходу та одночасно завищення валових витрат по операції з придбання ТМЦ із вексельними розрахунками. Перевіряючими виключено із складу витрат 6301458 грн., „оскільки підприємством фактично не понесені витрати на придбання ТМЦ”, що суперечить п.5.2.1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, у якому встановлено, що до складу валових витрат відносяться як сплачені, так і нараховані суми витрат. Крім того, у тій же сумі 6301458 грн. товариству збільшено валовий дохід, обґрунтувавши це тим, що по векселях на вказану суму було списано кредиторську заборгованість та не сплачено грошові кошти за векселі, внаслідок чого визнано цю суму вартістю безоплатно отриманих товарів з посиланням на п.4.1.6 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”.

Судом встановлено, що в обліку ТОВ „ЗЗК” обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ „Торговий дім „ЗЖК” на суму 1552543,07 грн. та ТОВ „Злагода-АГРО” на суму 5014758,43 грн., що відображено у ж/о і відомості по рахунку 685, тобто, вексельну заборгованість змінено на товарну. Факт наявності заборгованості підтверджено актами звіряння між ТОВ „ЗЗК” та вказаними контрагентами, а факти наявності заборгованості - ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2009р. по справі № Б-39/64-09.

Судом встановлено, що дії ТОВ „ЗЗК” повністю відповідають вимогам п.п.5.2 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки вказаний пункт передбачає включення до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” безоплатно надані товари (роботи, послуги) це :

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використання нею в її виробничому або господарському обороті.

У акті перевірки та у судовому засіданні відповідачем не доведено те, що ТОВ „ЗЗК” отримувало товари на безоплатній основі, а також те, що товариство понесло витрати, не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "ЗЗк" з обгрнутованими, правомірними та підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у поному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 161-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Заводзалізобетонних металоконструкцій" до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити. <Текст >

Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводськомурайоні м. Харкова від 01.09.2009 р. № 0001582330/0 по податку на прибуток на загальну суму 4192128,00 грн. у т.ч за основним платежем 2096064, 00 грн. та за штрафними санкціями - 2096064,00 та від 01.09.2009 р. № 0001592330/0 по податку на подану вартість на загальну суму 3909247,50 грн. у т.ч. за основним платежем - 2606165,00 грн. та за штрафними санкціями 1303082,50 грн. у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови буде виготовлено 30 листопада 2009 року.

Суддя Панченко О.В.