Постанова № 9612047, 06.05.2010, Сумський окружний адміністративний суд

КОПІЯ:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2010 р. справа № 2а-3608/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання-Бабаніної О.В.

представника позивача - Кісіля А.В., Хижнякової В.В., Хижнякова В.А.

представника відповідача - Дмитрієва С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Плюс" до державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Плюс" звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2010 року №0000182305/0/18782 про сплату податкового зобов"язання по податку на прибуток в розмірі 100653 грн. та №0000192305/0/18783 про сплату податкового зобов"язання по податку на додану вартість в розмірі 80517 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що податковою інспекцією неправомірно виключено зі складу валових витрат вартість посередницьких послуг та вартості орендної плати, а також неправомірно зі складу податкового кредиту виключені посередницькі послуги від суб»єктів підприємницької діяльності.

Державна податкова інспекція в м.Суми, заперечуючи проти позову свої вимоги мотивує тим, що в ході перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Плюс»виявлені порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме товариство включило до складу валових витрат вартість посередницьких послуг на загальну суму 196 741,63 грн., отриманих від контрагентів: СПД ФО Хижнякова В.В., ТОВ "ГАРАНТ-ТЕХНОРЕСУРС" , ТОВ "ПРІОРІС", ПП "Яндекс К", ТОВ "Торгстрім Плюс", хоча факти надання посередницьких послуг позивачу доведено не було. Тому, на думку ДПІ в м.Суми, вказані правочини є нікчемними. При проведені перевірки встановлено, що ТОВ "ТД «Плюс»включило до складу податкового кредиту посередницькі послуги від цих же суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 39344,3 грн. Так як вказані правочини є нікчемними, то включення до складу податкового кредиту посередницьких послуг від суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 39344,3 грн. є безпідставним. Перевіркою встановлено, що в II кварталі 2008р. ТОВ "ТД "Плюс" було включено до складу валових витрат вартість орендної плати за складські приміщення в сумі 50000,0 грн. згідно договору оренди майна №234-1 від 02.04.2008 року укладеному з Товариством з обмеженою відповідальністю "Екссімторг" підприємство ТОВ„ТД"ПЛЮС" зазначає про те, що об'єкт оренди не використовувався ними в господарській діяльності, що відповідно унеможливлює віднесення даних витрат до складу валових витрат та свідчить про порушення умов договору. Тому вартість орендної плати неправомірно віднесена до складу валових витрат. Перевіркою також встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ "ТД "Плюс" віднесено податок на додану вартість по оренді складських приміщень, використання яких в господарській діяльності підприємства в ході планової перевірки не доведено.

В судовому засіданні представники позивача Кісіль А.В., Хижнякова В.В., Хижняков В.А. позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача Дмитрієв С.В. позов не визнав з підстав, викладених в письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В судовому засідлані було встановлено, що з 11.02.2010р. по 05.03.2010р. державною податковою інспекцією в м. Суми проводилася планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 09.03.2010р. №1542/235/34592926/15.

На підставі акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.03.2010 № 0000182305/0/18782 про сплату 100653грн. податкових зобов'язань з податку на прибуток (67102грн. основний платіж, 33551грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення від 22.03.2010 № 0000192305/0/18783 про сплату 80517грн. податкових зобов'язань з податку на додану вартість (53678грн. основний платіж та 26839грн. штрафних санкцій).

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток стало порушення ТОВ "Плюс" вимог податкового законодавства, а саме п. 5.1., п.п 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ч.1, 2 ст. 228, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді що перевіряється, на загальну суму 67102грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість було порушення ТОВ "Плюс" вимог податкового законодавства, а саме п.п. 7.4.4. 7.4.4. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ч.1, 2 ст.228, ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 53678грн.

На думку суду вказані висновки державної податкової інспекції в м.Суми є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, з акту перевірки вбачається, що між товариством та фізичною особою (ФОП Хижнякова В.В.) і юридичними особами (ТОВ "Гарант-Техноресурс, ТОВ "Приоріс", ПП "Яндекс К", ТОВ "Торгстрім Плюс") укладалися договори про надання послуг.

Згідно умов договорів Виконавець за дорученням Товариства зобов'язується надати останньому послуги по пошуку суб'єктів підприємницької діяльності, підприємств зацікавлених в придбанні солі та надати інформацію про них, а Товариство зобов'язується прийняти надані послуги та сплатити їх. Виконавець для надання послуг по договору вивчає ринок попиту та пропозиції солі, виявляє потенційних покупців солі, проводить переговори з їх уповноваженими працівниками про можливість укладення договору купівлі-продажу із Замовником.

Відповідно до ст.295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Згідно ст.297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Згідно ч.1 ст.301 Господарського кодексу України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Отже, умови договорів, укладених між ТОВ "Плюс" з одної сторони та фізичною особою (ФОП Хижнякова В.В.) і юридичними особами (ТОВ "Гарант-Техноресурс", ТОВ "Приоріс", ПП "Яндекс К", ТОВ "Торгстрім Плюс") з іншої сторони про надання послуг, повністю відповідають агентській діяльності.

Відповідно до ч.3 п.п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж результатів робіт (послуг) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Аналіз вказаних норм свідчать про те, що надання посередницьких послуг за агентським договором є продажем результатів робіт (послуг) в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тому виплата винагороди комерційному агенту оподатковується за загальними правилами визначеними податковим законодавством.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Визначення господарської діяльності міститься у п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9. вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені норми Закону свідчить про те, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату посередницьких послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначені статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої (п.п.11.2.1) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також відповідно до вимог п.п. 11.2.3 вказаного Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які звільненими від сплати цього податку, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Тобто, перелік необхідних документів для включення витрат за посередницькі послуги до складу валових, обмежується документами що підтверджує факт їх отримання.

Тому суд погоджується з думкою позивача, що такими документами є: договори, акти виконаних робіт, рахунки, банківські виписки, що підтверджують факт надання посередницьких послуг Виконавцями.

В судовому засіданні було підтверджено зв'язок посередницьких послуг із господарською діяльністю товариства.

Так, з усіма комерційними агентами ТОВ «Плюс»були укладені відповідні письмові договори. За цими договорами Виконавці зобов'язувались знайти потенційних покупців продукції яку реалізує Товариство. Договорами визначалась залежність виплати винагороди посередникам від факту підписання покупцями із Товариством договорів. За результатами надання посередницьких послуг між сторонами підписувались акти виконаних робіт з чітким переліком покупців знайдених для Товариства. При цьому з усіма покупцями, знайденими посередниками, фактично було укладено угоди, та здійснено поставку товарів на їх користь.

В результаті укладання посередницьких договорів Товариство отримало позитивний економічний ефект, що визнає і відповідач.

Вказані обставини підтверджують безпосередній зв'язок отримання послуг за посередницькими договорами із господарською діяльністю Товариства, а саме отриманими доходами в розмірі 4120654,76 грн. та прибутком в розмірі 355294,94 грн.

Посилання ДПІ в м.Суми на неправомірність віднесення до складу валових витрат посередницьких послуг отриманих від ФОП Хижнякової В.В., яка одночасно є головним бухгалтером ТОВ «Плюс»є безпідставним, оскільки Хижнякова В.В., працюючи головним бухгалтером ТОВ «Плюс»за сумісництвом, зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності відповідно до діючого законодавства, і жодних обмежень щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Плюс»законодавством не встановлено.

Крім того Сумською міжрайонною податковою інспекцією була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Хижнякової В.В. за період із 01.10.2006 по 30.09.2009, за результатами якої жодних фактів порушення податкового законодавства, при наданні посередницьких послуг не встановлено, що підтверджується актом перевірки.

Що стосується правомірності включення податку на додану вартість за посередницькими договорами до складу податкового кредиту, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, відповідно до п.п. 7.4.5. вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто Закон ставить в залежність право на податковий кредит, з придбаних посередницьких послуг, від їх використання в господарській діяльності та наявності податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що у товариства в наявності є всі документи (договори, акти виконаних робіт, рахунки, банківські виписки) є також отримання прибутку від отримання посередницьких послуг, що свідчить про їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю, а тому ТОВ «Плюс»має право на включення витрат зі сплати податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Також всі операції підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, про що свідчить відсутність будь-яких застережень стосовно цієї обставини в акті перевірки.

Перевіркою встановлено, що в II кварталі 2008р. ТОВ "ТД "Плюс" було включено до складу валових витрат вартість орендної плати за складські приміщення в сумі 50000грн. згідно договору оренди майна №234-1 від 02.04.2008 року укладеному з ТОВ "Екссімторг".

Відповідно до п. 1 договору Орендодавець (ТОВ "Екссімторг") передає, а Орендар (ТОВ "ТД "Плюс" ) приймає в оренду нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 9, загальною площею 267 кв.м. Розмір орендної плати щомісяця згідно п.3.1. договору складає 20000 грн. Термін користування приміщенням з 03.04.2008р. по 03.07.2008р.

На виконання умов договору було складено акт прийому - передачі від 03.04.2008 року на суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ 10000 грн.

В III кварталі 2008 року було включено до складу валових витрат вартість орендної плати за складські приміщення в сумі 21666,66грн. згідно договору оренди нерухомого майна №141 від 26.07.2008 року укладеному з ТОВ "ПРИОРІС" (Київська обл., м. Фастів).

Відповідно до п. 1 договору Орендодавець (ТОВ "ПРИОРІС") передає, а Орендар (ТОВ "ТД "Плюс") приймає в оренду нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18., загальною площею 325 кв.м. Розмір орендної плати згідно п. 3.1. договору складає 26000грн. в місяць. Термін користування приміщенням з 01.08.2008р. по 01.09.2008р. На виконання умов договору було складено акт прийому-передачі №б/н від 01.08.2008 року на суму 26000грн., в т.ч. ПДВ 4333,34 грн.

Згідно п.1.2 договору від 26.07.2008р. № 141, від 02.04.2008 № 234-1 укладених між ТОВ "Пріоріс" та ТОВ "ТД "ПЛЮС" об»єкт оренди буде використовуватися для здійснення господарської діяльності.

Далі податкова посилається на письмове пояснення директора ТОВ "ТД "Плюс", який пояснював, що за перевіряємий період підприємство не мало місць зберігання товарів. У 2008 році мали намір працювати у м. Києві, для цього були укладені договори оренди складських приміщень №141 від 26.07.08р та №234-1 від 02.04.08р., але у зв'язку з недостатністю обігових коштів були змушені відмовитися від подальшого наміру діяльності на орендованому майні.

У зв»язку з такими поясненнями відповідач приходить до висновку про те, що об'єкт оренди не використовувався позивачем в господарській діяльності, що унеможливлює віднесення даних витрат до складу валових витрат та свідчить про порушення умов договору.

Крім того, ДПІ в м.Суми посилається на ст.9 Закону України" Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операцій, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення . Для контролю та впорядкування даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На думку податкової інспекції ТОВ «ТД «Плюс»порушені вимоги ст.ст.626, 629 ЦК України, оскільки договори оренди не спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і не були виконані сторонами, а тому у відповідності до ст.ст.203, 215, 228 ЦК України вказані договори оренди є нікчемними, і товариство неправомірно включило 14332 гри. податку на додану вартість до складу податкового кредиту та 71667 грн. витрат до складу валових при сплаті орендної плати у зв»язку з нікчемністю правочинів.

Суд не може погодитися з такими висновками відповідача і вважає за необхідне зазначити наступне

Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 вказаного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проаналізувавши вказані норми закону, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Між позивачем та ТОВ "Екссімторг" , ТОВ "Приоріс" було укладено договори оренди складських приміщень в м. Київ.

Жодного факту нікчемності зазначених правочинів, передбачених ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, які б дозволяли говорити про їх недійсність без звернення до суду, в акті перевірки не наведено.

З цих же підстав суд вважає необґрунтованими висновки податкової інспекції про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «ТД «Плюс»та фізичною особою (ФОП Хижнякова В.В.) і юридичними особами (ТОВ "Гарант-Техноресурс, ТОВ "Приоріс", ПП "Яндекс К", ТОВ "Торгстрім Плюс") про надання послуг.

Згідно п.п.7.9.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

З матеріалів справи вбачається, що включення до складу валових витрат орендних платежів позивачем відбувалось на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі за договорами оренди.

Суд вважає, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату орендних платежів, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Перелік необхідних документів для включення витрат за орендними платежами до складу валових, обмежується документами що підтверджує факт їх отримання.

Такими документами, на нашу думку, є - договори, акти приймання-передачі, рахунки, банківські виписки, що підтверджують факт отримання та сплати орендних платежів.

Жодним нормативним актом не передбачено пред»явлення інших додаткових документів для включення витрат за орендними платежами до складу валових.

Крім того позивачем було надано пояснення на ім'я заступника начальника ДПІ в м. Суми щодо фактичного використання орендованих приміщень за час оренди. Так в останніх зберігалися залишки ТМЦ, зокрема насоси, які було реалізовано підприємствам розташованим в Київській та прилеглих областях.

В судовому засіданні представник позивача також підтвердив фактичне використання позивачем орендованих приміщень.

Вказані докази ніяким чином не були спростовані податковою інспекцією.

Суд також зазначає, що товариством правомірно включено податок на додану вартість за орендними платежами до складу податкового кредиту, оскільки, як вище вказувалося Закон України «Про податок на додану вартість»ставить в залежність право на податковий кредит з вартості орендних платежів, від їх використання в господарській діяльності та наявності податкових накладних, а наявні документи (договори, акти виконаних робіт, рахунки, банківські виписки), та фактичне використання орендованих приміщень, свідчать про їх безпосередній зв'язок із господарською діяльністю.

Крім того, всі операції підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, про що свідчить відсутність будь-яких застережень стосовно цієї обставини в Акті перевірки.

Тому позивач має повне право на включення витрат зі сплати податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Таким чином, необхідно визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.03.2010 року №0000182305/0/18782 про сплату податкового зобов"язання по податку на прибуток в розмірі 100653 грн. та №0000192305/0/18783 про сплату податкового зобов"язання по податку на додану вартість в розмірі 80517 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Плюс" до державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.03.2010 року №0000182305/0/18782 про сплату податкового зобов"язання по податку на прибуток в розмірі 100653 грн. та №0000192305/0/18783 про сплату податкового зобов"язання по податку на додану вартість в розмірі 80517 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя /підпис/ С.О. Бондар

Повний текст постанови виготовлений 11.05.2010 року.

<Список ><Дата >

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар