Ухвала суду № 96120014, 08.04.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7922/17

Провадження № 6-а/752/20/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кахно І. А.,

за участю секретаря Чабанюк І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 04 червня 2018 року в адміністративній справі № 752/7922/17 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла вказана заява ОСОБА_1 (стягувача), в обґрунтування якої зазначено, що на підставі постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року в адміністративній справі № 752/7922/17 судом 04 червня 2018 року було видано виконавчий лист про зобов`язання Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18-757зп від 25 травня 2016 року про заробітну плату згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року в редакції Закону від 12 липня 200 року № 2663-ІІІ з розрахунку 90% відсотків від розміру його заробітної плати з 01 грудня 2015 року без обмеження граничного розміру пенсії.

Рішення суду в повному обсязі до теперішнього часу не виконано.

Відповідно до пункту 3 постанови про відновлення виконавчого провадження від 03 березня 2021 року у виконавчому провадженні № 56589071 оригінал виконавчого документа, разом з постановою про закінчення виконавчого провадження від 07 серпня 2018 року було направлено до Голосіївського районного суду міста Києва.

В Голосіївському районному суді міста Києва оригінал виконавчого листа за вказаною справою відсутній, тобто його було втрачено при пересилці.

Строк пред`явлення виконавчого листа спливає 19 квітня 2021 року та дана заява подана в строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У зв`язку із вказаними обставинами заявник просив суд видати дублікат виконавчого листа на підставі постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року в адміністративній справі № 752/7922/17 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Щодо видачі дубліката виконавчого листа, то варто зауважити, що відповідно до підпункту 18.4 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону № 2147-VIII у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

У судове засідання з`явився заявник ОСОБА_1 , заяву підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Судом про розгляд справи повідомлялись належним чином та їх неявка не перешкоджає розгляду питання про видачу дубліката виконавчого листа.

Вирішуючи по суті вказану заяву, суд виходить з наступного.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, зобов`язано Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до довідки Генеральної прокуратури №18-757зп від 25 травня 2016 року про заробітну плату згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року в редакції Закону від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ з розрахунку 90% від розміру його заробітної плати з 01 грудня 2015 року без обмеження граничного розміру пенсії та стягнуто з Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн за рахунок бюджетних асигнувань (а. с. 105-111).

04 червня 2018 року стягувач отримав виконавчий лист за постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року в адміністративній справі № 752/7922/17 (а.с. 135).

Відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у м. Києві Диких О. В. від 07 серпня 2018 року, виконавче провадження № 56589071 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа закінчено (а. с. 138).

Як вбачається із вказаної постанови від 07 серпня 2018 року, згідно заяви Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 30 липня 2018 року рішення суду боржник виконав.

У зв`язку із вказаними обставинами, державним виконавцем Диких О. В. відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» було направлено на адресу Голосіївського районного суду міста Києва постанову від 07 серпня 2018 року винесену при примусовому виконанні та виконавчий лист № 752/7922/17 від 04 серпня 2018, що видав Голосіївський районний суд міста Києва.

Зазначений виконавчий лист надійшов на адресу суду 15 серпня 2018 року та долучений до матеріалів даної справи (а. с. 139).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства («Golder проти Сполученого Королівства», «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини, судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovak, № 2132/02 від 13 червня 2006 року, «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року).

На підтвердження втрати виконавчого листа заявник наводить лише своє припущення про те, що Голосіївському районному суду міста Києва оригінал виконавчого листа за вказаною справою відсутній, тобто його було втрачено при пересилці.

Суд відхиляє такі твердження заявника, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами та не надано жодного іншого доказу, який може відповідати критеріям встановленим статтями 75-77 КАС України на підтвердження обставин, на які посилається заявник, обґрунтовуючи підстави заяви.

При цьому констатація заявником факту втрати виконавчого листа спростована матеріалами справи (а. с. 139).

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви і відмову у видачі дубліката виконавчого листа.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 75-77, 243, 248, 250, 256 КАС України, підпункту 18.2 та 18.4 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 04 червня 2018 року в адміністративній справі № 752/7922/17 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 08 квітня 2021 року.

Суддя І. А. Кахно