Рішення № 96119395, 09.02.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/21/2021

Справа № 359/9449/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

09 лютого 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В..

при секретарі - Степаненко А.О., Шляхетко Ю.В.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представників позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_7.,

представника третьої особи - Сацика В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішень сільської ради, акту введення будинку в експлуатацію,-

В С Т А Н О В И В :

30.11.2016 до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла вище зазначена позовна заява (а. с. 2-6, том № 1), в якій ОСОБА_1 просить, скасувати як незаконні :

- рішення Гірської сільської ради № 127-4-V від 19.01.2007 про передачу земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку гр-ну ОСОБА_4 ;

- рішення Гірської сільської ради від 09.10.2007 № 593-9-V Про надання ОСОБА_4 дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ;

- рішення Гірської сільської ради про оформлення права власності на об`єкт нерухомого в майна № 10 від 31.01.2008, а саме на АДРЕСА_1 ;

- акт прийняття до експлуатації завершеного будівництва житлового будинку і господарських будівель індивідуального забудовника, по АДРЕСА_1 , затверджений рішенням виконкому Гірської сільської ради № 79 від 26.03.2009.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона отримала в спадщину від ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13.12.2002. На території даної земельної ділянки для її покійного сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , було побудовано будинок. Після смерті сина відкрилась спадщина, і з деяких питань, що пов`язані зі спадщиною, в Бориспільському міськрайонному суді Київської області слухались справи, щодо визнання заповіту недійсним та інші справи, що виникають с даних правовідносин.

Крім того позивач зазначає, що при ознайомленні зі спадковою справою та з матеріалами цивільних справ їй стало відомо, що син мав на праві власності будинок по АДРЕСА_1 . 29.03.2016 від КП Бориспільське районне «БТІ» вона отримала копії рішень Гірської селищної ради, щодо надання дозволу ОСОБА_4 на забудову земельної ділянки. Даний будинок був побудований на земельній ділянці, яка належить їй на праві власності, у тому вона вважає незаконними дії сільської ради щодо видачі ОСОБА_4 дозволів на забудову та взагалі виділення йому земельної ділянки, так як цей будинок вони будували спільними зусиллями на її земельній ділянці, для того щоб син міг мати окреме місце проживання, від батьків.

Крім того позивач вважає, що земельна ділянка, яка належить їй, має номер АДРЕСА_2 , і згідно державного акту на право власності на земельну ділянку, згідно плану меж земельної ділянки, межують землі загального користування, землі мед амбулаторії та ОСОБА_6 , і жодним чином не ОСОБА_4 та їй не відома така окрема адреса як АДРЕСА_1 . Тим самим у її покійного сина не було особистої ділянки на якій би він міг побудувати будинок.

З огляду на те, що земельної ділянки під АДРЕСА_1 не існує вона вважає, що Гірська селищна рада виділила земельну ділянку та надала дозвіл на забудову саме на її ділянці, яка належить їй на праві власності за заповітом, тим самим порушивши її право власності.

Крім того позивач зазначає, що з рішення сільської ради не вбачається з яких земель було виділено ОСОБА_4 земельну ділянку для приватизації та яким чином ділянка була передана. Також рішення Гірської сільської ради про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна № 10 від 31.01.2008 також є незаконним та підлягає скасуванню на підставі того, що дане рішення датується аж 31.01.2008, а акт прийняття до експлуатації завершеного будівництва житлового будинку і господарчих будівель датується 26.03.2009, адже згідно п. 1.6. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» затвердженого Наказом міністерства юстиції України 07.02.2002, на яке посилається сільська рада при винесенні рішення: «Реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об`єкти. Тобто, рішення від 31.01.2008 винесено без введення об`єкта в експлуатацію.

Ухвалою від 01.12.2016 позовну заяву було залишено без руху на надано строк для усунення недоліків (а. с. 20, том № 1).

Ухвалою від 19.01.2017 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання (а. с. 27, том № 1).

13.03.2017 було призначено до судового розгляду (а. с. 52, том № 1).

Крім того ухвалою від 13.03.2017 клопотання представника позивача було задоволено та витребувано з Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області - оригінал заяви, якою ОСОБА_1 надала свою згоду (дозвіл) на забудову належної їй на праві власності земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва житлового будинку; належним чином засвідчену копію рішення Гірської сільської ради (виконавчого комітету Гірської сільської ради, або іншого уповноваженого органу), про надання адреси будинку, а саме: АДРЕСА_1 ; документи, на підставі яких були ухвалені оскаржувані позивачем рішення Гірської сільської ради, зокрема, рішення Гірської сільської ради про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 53-54, том № 1).

Ухвалою від 25.07.2017 заявлене представником позивача ОСОБА_7 клопотання про призначення судової експертизи та витребування письмових доказів було задоволено. Призначено судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру. Зобов`язано архівний відділ Бориспільської районної державної адміністрації Київської області протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали, надати суду: оригінал заяви ОСОБА_1 від 25.09.06 на ім`я сільського голови гірської сільської ради ОСОБА_9. про надання дозволу на виділення з її присадибної ділянки землі для будівництва будинку її сину (рішення Гірської сільської ради Бориспільського району від 19 січня 2007 року №127-4-V) (а. с. 97-99, том № 1).

Ухвалою від 23.05.2018 зупинено провадження у справі на час проведення експертизи (а.с. 163-164, том № 1).

Ухвалою від 01.08.2018 поновлено провадження у справі (а. с. 169, том № 1).

Ухвалою від 26.02.2019 зупинено провадження у справі на час проведення призначеної експертизи (а. с. 215-216, том № 1).

19.02.2020 поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду (а. с. 80, том № 2).

У судовому засіданні позивач та її представники, кожний окремо, повністю підтримали заявлені позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини та просила задовольнити.

Представник відповідача Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області у судове засідання не з`явився, до суду надійшли листи з проханням слухати справу без участі представника сільської ради та вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи ОСОБА_3 , адвокат Сацик В.М. заперечував проти позову та просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач надала свою згоду на будівництво будинку її сину, чоловіку ОСОБА_3 , в тому числі склала подала до Гірської сільської ради заяву, на підставі якої були прийняті оскаржувані рішення, та у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Якщо будинок будувався на земельній ділянці позивачка, вона мала про це знати, проте не заперечувала. Звертає увагу, що з моменту введення будинку в експлуатацію пройшов тривалий час, протягом якого позивач не мала жодних заперечень проти того, що будинок зведений та в ньому проживає родина ОСОБА_3 . Та, лише після смерті сина, позивач звернулась з даним позовом до суду через спір про спадщину, що виник між позивачем та третьою особою.

Заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 127-4-V від 19 січня 2007 року, відповідно до п. 34 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12, 40, 118 ЗК України на підставі заяви ОСОБА_4 було надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,08 га в АДРЕСА_1 (а. с. 10, том № 1).

Крім того рішенням Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області №593-9-V від 09.10.2007 на підставі заяви ОСОБА_4 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку, на земельній ділянці площею 0,08 га, що розташована в АДРЕСА_1 , який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_4 в складі сім`ї : ОСОБА_3 . Зобов`язано ОСОБА_4 оформити будівельний паспорт на забудову присадибної ділянки через містобудування та архітектури Бориспільської РДА (а. с. 11, том № 1).

28.12.2007 на ім`я ОСОБА_4 було виготовлено паспорт на забудову садиби в АДРЕСА_1 та погоджено план забудови (а. с. 63-64, том № 1).

25.01.2008 на ім`я ОСОБА_4 було виготовлено технічний паспорт на садибний житловий будинок розташований за адресою : АДРЕСА_1 (а. с. 84-87, том № 1).

Згідно з даними Технічного паспорта вказаний житловий будинок та господарські будівлі побудовані у 2006 році (а.с.87 том.№1)

Рішенням виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 10 від 31.01.2008 оформлено право власності на будинок, який збудований в 2007 році з відповідними надвірними будівлями - сарай, гараж, погріб, що знаходиться в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_4 , присадибна земельна ділянка складає 0,08 га (а. с. 12, том № 1).

Відповідно до акту від 26.03.2009 прийнято до експлуатації завершений будівництвом житловий будинок і господарські будівлі індивідуального забудовника ОСОБА_4 (а. с. 13, том № 1).

11.03.2008 на ім`я ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 910 на домоволодіння, розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , з описом об`єкта : житловий будинок (2006), А-11, 109,1 кв.м., гараж - Б, навіс, В - огорожа, № 1-3, замощення, № -І, криниця, К, яма вигрібна Л (а. с. 17, том № 1).

17.04.2009 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 11.03.2008 зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на домоволодіння, що розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , номер запису 1049 в книзі 3, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22513046 ( а. с. 16, том № 1).

Згідно з довідкоюи виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області № 121 від 14.06.2010 у вказаному домоволодінні з 2009 року зареєстровані та проживають : ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_3 (а. с. 88, том №1).

Наведене також підтверджується даними Будинкової книги (а.с.89-91 том №1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київської області від 23.09.2014 (а. с. 48, том № 1).

З долучених до матеріалів справи та досліджених в судовому засіданні копії рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2016 року (справа №359/4171/15-ц) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8 та ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спадковому майні, визнання права власності, виділення коштів, що знаходяться на депозитному рахунку, та копій заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , датованих 25 вересня 2014 року та поданих приватному нотаріусу Бориспільського районного нотаріального округу Мороз О.А. (а.с.145-147, 148,149 том №2) , вбачається, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого сина ОСОБА_4 , прийняла спадщину у встановленому законом порядку та набула право на обов`язкову долю у спадщині, а третя особа ОСОБА_3 є дружиною та спадкоємцем померлого чоловіка за заповітом, яка прийняла спадщину в установленому законом порядку.

Як стверджує позивач, вказаний житловий будинок був побудований її сином на території земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, при цьому дозволів на таке будівництво вона не надавала.

Встановлено, що згідно з державним актом Серії КВ № 002989, виданим 24.09.2003 на підставі рішення виконавчого комітету Гірської сільської ради від 27.11.1997, позивач ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,1077 га, кадастровий номер 3220883201:01:011:0002, яка розташована: АДРЕСА_2 , цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку (а. с. 15, том № 1).

Крім того, 13.12.2002 ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на спадкове майно, що складається з : житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а. с. 14, том № 1).

Також встановлено, що 25.09.2006 ОСОБА_1 було складено та подано заяву на ім`я сільського голови ОСОБА_9., в якій зазначено, що вона просить надати дозвіл виділити з її присадибної ділянки землі для будівництва будинку її сину (а. с. 59, том № 1).

Оригінал заяви був витребуваний та досліджений в судовому засіданні (а.с.81 том №1).

Водночас, позивач заперечує факт складання даної заяви.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні та долучених до матеріалів справи документів, на підставі вищевказаної заяви позивача ОСОБА_1 про надання дозволу її сину ОСОБА_4 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з ділянки ОСОБА_1 , Гірською сільською радою Бориспільського району Київської області 19.01.2007 прийнято оспорюване позивачем рішення № 127-4-V, відповідно до п. 34 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україну», ст. ст. 12, 40, 116 та розділу Х перехідних положень, Земельного кодексу України, яким надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,08 га у власність ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , та, як наслідок, 09.10.2007 року прийняте оспорюване рішення «Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд» на земельній ділянці площею 0,08 га, що розташована в АДРЕСА_1 (а. с. 10,11, том № 1).

При цьому, згідно спільної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 23.11.2007, поданої на ім`я Голови Гірської сільської ради ОСОБА_9 , вони повідомили, що не заперечують, що їх будівлі знаходяться на відстані 3,6 м. (а.с. 81 том № 1).

Згідно висновку судового експерта Експертно-криміналістичного центру Державного науково-дослідного Експертно-криміналістичного центру Симоненко В.С. від 30.01.2020 № 19/17/3-222/СЕ/19 вирішити питання : Чи ОСОБА_1 або іншою особою було виконано підпис в заяві від 25.09.2006 на ім`я сільського голови ОСОБА_9. від ОСОБА_1 про надання дозволу на виділення з присадибної ділянки землі для будівництва будинку сину?, не представилось можливим, у зв`язку з відсутністю однозначності в оцінці розбіжностей, а також в частині питання «Чи складений рукописний текст заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на забудову земельної ділянки ОСОБА_4 самою ОСОБА_1 чи іншою особою?, не вирішувалось, у зв`язку з відсутністю співставних за часом зразків почерку ОСОБА_1 (а. с. 66-73, том № 2).

Як визнано позивачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_7 в судовому засіданні, а також повідомлялось суду письмово у зв`язку з визнанням обов`язковою явкою позивача для надання зразків почерку та підпису, позивач ОСОБА_1 перенесла інсульт (а.с.141 том №1).

Відсутність беззаперечного висновку та доказів, що вищевказана заява від 25.09.2006 була складена та подана на ім`я сільського голови ОСОБА_9. від імені позивачки ОСОБА_1 , на самою позивачкою, а іншою особою, дають суду підстави дійти висновку про недоведеність цієї обставини, а саме, що заяву від імені позивача було складено та без її відома подано до Гірської сільської ради іншою особою.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав» від 16 квітня 2004 року №7 захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою ст. 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК).

Відповідно до п. 11 вказаної Постанови, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів, суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її у позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його незаконність.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно п. г) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Крім того відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами п. п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Крім того відповідно до ст. 40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Слід зазначити, що територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина третя статті 140, частина перша статті 144 Конституції України).

Згідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Також, суд враховує, що відповідно до вимог ч.ч.6-10 ст.118 Земельного кодексу України в редакції, чинній на 19 січня 2007 року, було передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Як вбачається з наданого представником позивача зведеного кадастрового плану, складеного інженерами-землевпорядниками ТОВ «ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР ДЗК» (а.с.125 том №2) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:011:0002, що на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , знаходиться житловий будинок та нежитлові споруди, що належить ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 , та житловий будинок та нежитлові споруди, що належали померлому ОСОБА_4 , та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому фактичні межі земельної ділянки дещо не співпадають з конфігурацією земельної ділянки відповідно до державного акту.

Клопотання щодо призначення судової земельно-технічної експертизи з цього питання, учасниками справи заявлено не було. Підстави сумніватися у правильності викладених у зведеному кадастровому плані відомостях, у суду відсутні.

Відповідно до вимог ч.1 ст.125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент набуття права власності на земельну ділянку позивачем ОСОБА_1 , а також на момент набуття померлим ОСОБА_4 права власності на побудований ним на земельні ділянці позивача будинок та нежитлові споруди, було передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до вимог ч.3 цієї статті, в чинній у 2002-2009 роках редакції, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Наведене свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 з 2006 року, з моменту початку будівництва житлового будинку та її звернення до Гірської сільської ради із вищевказаною заявою від 27.11.2007 року була обізнана про те, що будинок АДРЕСА_1 , фактично побудований в земельної ділянці, що належить позивачу на праві приватної власності, проти цього не заперечувала та сприяла своєму сину ОСОБА_4 в оформленні права власності на новостворений будинок.

Таким чином, про порушення її прав як землевласника позивачу було відомо ще у 2006 році.

Щодо оскаржуваних позивачем рішень Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, якими було надано дозвіл ОСОБА_4 на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,08 га в АДРЕСА_1 , та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на вказаній земельній ділянці, а також рішення виконавчого комітету Гірської сільської ради, яким вирішено оформити право власності на будинок АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що вони були ухвалені відповідачем на підставі та в межах наданих чинним законодавством повноважень, у спосіб, що був передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування» та Земельним кодексом України.

Суд звертає увагу, що фактично оскаржуваним рішенням № 127-4-V від 19.01.2007 (а.с.10 том №1) Гірська сільська рада лише надала дозвіл на складання технічної документація із землеустрою щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , водночас рішення про передачу у власність земельної ділянки, на виконання вимог ст.118 Земельного кодексу України, не приймала.

Таким чином, доводи позивача, що внаслідок ухвалення вказаного рішення Гірської сільської ради позивач було позбавлено права власності на земельну ділянку, слід визнати необґрунтованими.

Щодо інших оспорюваних рішень та Акту, якими було надано дозвіл на будівництво, а в подальшому прийнято в експлуатацію та оформлено право власності померлого спадкодавця ОСОБА_4 на житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 (а.с.11,12,13 том №1), суд враховує, що вони були прийняті протягом 2007-2009 років,в тому числі на підставі поданих позивачем ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_4 заяв, та безпосередньо пов`язані з фактом здійсненого будівництва вказаного домоволодіння у 2006 році.

Встановлено, що померлий спадкодавець та власник домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 свої правовідносини з власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220883201:01:011:0002, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , позивачем ОСОБА_1 , у спосіб, визначений цивільним законодавством, не врегулював.

В цьому зв`язку, суд звертає увагу, до її звернення у листопаді 2016 році до суду позивач ОСОБА_1 будь-яких дій щодо відновлення своїх порушених прав землевласника не вживала, в тому числі за життя сина, який помер у серпні 2014 року . Зазначені в позовній заяві рішення Гірської сільської ради, а також Акт прийняття до експлуатації завершеного будівництва житлового будинку і господарських будівель індивідуального забудовника, по АДРЕСА_1 , затверджений рішенням виконкому Гірської сільської ради № 79 від 26.03.2009, позивач не оспорювала.

Таким чином, встановлено, що позивач ОСОБА_1 , будучи, як спадкоємець померлого сина ОСОБА_4 , обізнаною щодо відкриття та складу спадщини, до якої увійшло домоволодіння по АДРЕСА_1 , з приводу якого, як визнано учасниками, існує спір, достовірно знаючи, що вказаний будинок з господарськими будівлями побудований на її земельній ділянці з її згоди та відома, звернулась до суду з даним позовом, обравши спосіб захисту, який, вочевидь, не відповідає інтересам інших спадкоємців, зокрема третьої особи у справі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент відкриття спадщини, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

В цьому зв`язку суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч.2,3 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Так, хоча позивач пред`являє позов до органу місцевого самоврядування, проте задоволення заявлених вимог безпосередньо впливає на права та обов`язки залученої до участі у справі третьої особи ОСОБА_3 ..

Також, суд звертає увагу, що інших підстав для скасування оспорюваних рішень та Акту, окрім порушення право власності на земельну ділянку, позивач не зазначає.

Встановлено, що про порушення свого права власності на земельну ділянку позивач дізналася з моменту будівництва житлового будинку та введення його в експлуатацію в березні 2009 року, а також подальшої реєстрації права власності на домоволодіння за ОСОБА_4 - 17.04.2009 року (а.с.13,16,17 том №1).

З приводу строків звернення з позовом до суду представником третьої особи ОСОБА_3 адвокатом Сациком В.О. зроблено заяву щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч.5 цієї статті, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Будь-яких поважних причин пропуску строку позовної давності судом не встановлено.

Водночас, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено, що оспорюваним рішення Гірської сільської ради № 127-4-V від 19.01.2007 вирішено питання про передачу частини її земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку гр-ну ОСОБА_4 , оскільки органом місцевого самоврядування фактично надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою, а рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 не приймалось.

Щодо інших оскаржуваних актів індивідуальної дії:

-рішення Гірської сільської ради від 09.10.2007 № 593-9-V про надання ОСОБА_4 дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ,

-рішення виконавчого комітету Гірської сільської ради про оформлення права власності на об`єкт нерухомого в майна № 10 від 31.01.2008, а саме на АДРЕСА_1 ,

-акту прийняття до експлуатації завершеного будівництва житлового будинку і господарських будівель індивідуального забудовника, по АДРЕСА_1 , затвердженого рішенням виконкому Гірської сільської ради № 79 від 26.03.2009, - заявлені вимоги задоволенню не підлягають згідно з ч.3 ст.16ЦК України, оскільки будівництво та оформлення права власності на домоволодіння спадкодавцем ОСОБА_4 здійснювалось з відома та за сприяння позивача ОСОБА_1 , і пред`явлення позову за таких обставин свідчить про зловживання правом позивачем.

Відповідно до вимог ч.3 ст.16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в позові, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89,128, 141,223, 258, 259, 263-265, 266, 280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа ОСОБА_3 про скасування рішень сільської ради, акту введення будинку в експлуатацію - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 лютого 2021 року.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів