Ухвала суду № 96117717, 08.04.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2864/16-а

Номер провадження 6-а/623/11/2021

УХВАЛА

іменем України

08 квітня 2021 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі головуючого судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання Костенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 623/2864/16-а за заявою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2021 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області звернулось до суду з заявою, в якій просить суд поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі № 623/2864/16-а про стягнення з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь держави судового збору у розмірі 704,80 грн.

Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Як встановлено судом, на виконання постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 жовтня 2018 року видано виконавчий лист № 623/2864/16-а про стягнення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь держави судового збору у розмірі 704,80 грн.

Посилаючись на те, що на момент отримання ТУ ДСА України в Харківській області виконавчого листа, а саме – 22.03.2021 року , вже сплив строк пред`явлення його до виконання, тобто з незалежних від ТУ ДСА України в Харківській області причин, що позбавило територіальне управління законодавчо наданої можливості вчиняти дії щодо звернення виконавчого листа до виконання просять суд поновити строк пред`явлення його до виконання.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд, зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

У рішенні Європейського суду з прав людини "Матківська проти України" від 12.03.2009р. зазначено про те, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII(далі - Закон №1404-VIII), під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.ч. 1, 2ст. 15 Закону №1404-VIII, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до ч. 1ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з приписами статті 376 КАС України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Керуючись ст.ст. 243-245,248,376 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання задовольнити.

Поновити пропущений строк для пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа № 623/2864/16-а про стягнення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області на користь держави судового збору у розмірі 704,80 грн, у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про оскарження неправомірний дій суб`єкта владних повноважень, порушення законодавства про оплату праці.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду М.П. Одарюк