Ухвала суду № 96117302, 08.04.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19981/18

1-кс/569/2546/21

УХВАЛА

08 квітня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді Сидорука Є.І., при секретарі судового засідання Григорчук В.М., з участю прокурора Урбановича Р.М., слідчого Кучерук О.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного – адвоката Дем`яненко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції Кучерук О.В., яке погоджене з прокурором Рівненської окружної прокуратури Урбановичем Р.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження №12018180010004217 від 12.07.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, звернулась в суд із вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_1 , 12.07.2018, у невстановлений досудовим рлозслідуванням період часу, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи повторно, перебуваючи на законних підставах в приміщення квартири по місцю проживання ОСОБА_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , скориставшись тим, що останній спить, таємно викрав належні ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що становить 131 500 грн. та 10 000 грн., чим завдав потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 141 500 грн.

Крім того, продовжуючи своє злочинне діяння, ОСОБА_1 , 12.07.2018 о 05.27 год., перебуваючи у дворі будинку №91з, що в м. Рівне, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, за допомогою штатного ключа, який він попередньо викрав з приміщення квартири, що по АДРЕСА_1 , відкрив автомобіль та з подальшим запуском двигуна, незаконно, всупереч волі законного користувача ОСОБА_2 , заволодів транспортним засобом марки «BMW 320D», реєстраційний номер НОМЕР_1 (польська реєстрація), чим завдав потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди на суму 65 575 грн.

18.07.2018 ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 12.07.2018; протоколом допиту як свідка ОСОБА_2 від 17.07.2018; протоколом огляду місця події від 12.07.2018; протоколом допиту як свідка ОСОБА_3 від 17.07.2018; протоколом допиту як свідка ОСОБА_4 від 14.07.2018; ротоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_4 від 14.07.2018; протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_5 від 14.07.2018; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного, а тому є підстави вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним в п. п. 1, 2, 3, 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і не зможуть гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.

В судовому засіданні прокурор та слідчий повністю підтримали клопотання щодо застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили його задоволити з підстав викладених у ньому.

Підозрюваний та його захисник заперечували щодо задоволення клопотання та просили застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12018180010004217 від 12.07.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

За вищевказаних обставин, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Однак із оголошенням ОСОБА_1 в розшук, постановою слідчого Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області від 17.09.2018 провадження у справі було зупинено.

Відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 05.11.2020 за результатом розгляду клопотання слдіого, надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

06.04.2021 ОСОБА_1 затримано та доставлено до суду для розгляду даного клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 працездатний, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, відсутнє постійне місце роботи та, що також свідчить відсутність у останнього міцних соціальних зв`язків, надалі зможе продовжувати займатись злочинною діяльністю, переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_1 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

З урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, санкція за ступенем тяжкості класифікована, як тяжкі злочини, суд вважає доцільним визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання – задоволити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, тобто з 06 квітня 2021 року.

Встановити строк дії ухвали 04 червня 2021 року.

Одночасно визначити розмір застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 600 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати слідчого, прокурора та суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали та покладених обов`язків, у разі внесення застави встановити до 04 червня 2021 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Є.І. Сидорук