Рішення № 96117279, 31.03.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18340/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

Рiвненський мiський суд Рівненської області

в особi головуючої суддi Панас О.В.

при секретарі судового засідання Корнійчук А.В.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Пузирко О.О.

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Москаля Я.О.

представника відповідача УЖКГ Єфіменко О.М.

представника третьої особи КП МБТІ Новак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління житлово- комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом часткового скасування наказу про передачу житла у приватну власність,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом, вимоги за яким уточнив 11.10.2019 р., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління житлово- комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом часткового скасування наказу про передачу житла у приватну власність.

Просив ухвалити рішення яким усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом часткового скасування наказу УЖКГ виконавчого комітету Рівненської міської ради № 652/01 від 29.09.2016р. про передачу житла у приватну власність в частині примущення 2-8 блоку № 2 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 для ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Свої вимоги обгрунтував наступними доводами.

10 листопада 2015 року , він, ОСОБА_1 , у складі своєї сім`ї, що складається із його дружини - ОСОБА_8 , дочки - ОСОБА_9 та сина - ОСОБА_10 приватизував приміщення гуртожитку за адресою : АДРЕСА_2 де вони разом і проживали, про що отримав відповідне свідоцтво про право власності.

Також, йому було відомо, що і інші мешканці даного гуртожитку готували документи для приватизації своїх помешкань.

Влітку цього року, в нього виник конфлікт з його сусідкою, ОСОБА_2 з приводу входу до його помешкання. Під час їхньої суперечки вона повідомила йому, що частина загального входу (коридору) належить їй на праві приватної власності і вона має на меті обмежити його прохід через коридор шляхом встановлення стіни. Фактично дані дії можуть позбавити його будь якого доступу до свого помешкання, на що вона відповіла що він може зробити собі окремий вхід через балкон, оскільки приміщення знаходяться на першому поверсі.

Після вищезазначених обставин, він звернувся за правовою допомогою до адвоката. В ході наданої йому допомоги, адвокатом було надіслано відповідний запит до Рівненського міського бюро технічної інвентаризації про надання копій правовстановлюючих документів із приватизаційної або інвентаризаційної справи (копію наказу про передачу у приватну власність та витяг із поетажного плану першого поверху із зазначенням інвентарних номерів приміщень), що стосуються приміщення під номером 2-8 поетажного плану першою поверху гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 .

Отримавши відповідь було встановлено, що дійсно 29 вересня 2016 року ОСОБА_2 у складі сім`ї, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , отримали свідоцтво про право власності на приміщення за адресою : АДРЕСА_1 , блок № 2. Також у відповідь на адвокатський запит надано технічний паспорт на блок № 2 в якому вбачається, що частина загального коридору виділена інвентарним номером № 2-8 включена у блок № 2 та передана у приватну власність Відповідачам. Зазначив, що у попередніх поетажних планах будинку, наданих адвокату на його запит, приміщення за номером № 2-8 взагалі відсутнє, тому що у даній частині коридору розташовані його вхідні двері а також двоє вхідних дверей Відповідачів.

З огляду на вищезазначене вбачає порушення його прав власника, та просить суд усунути перешкоди у користуванні власністю. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача- адвокат Пузирко О.О. заявлені уточнені позовні вимоги підтримали у межах доводів позовної заяви і просили суд позов задовольнити. Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві. Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Москаль Я.О. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві. Свою правову позицію обґрунтовував тим, що Відповідач ОСОБА_2 із своєю сім`єю на законних підставах та тривалий час (понад п`ять років) проживає у будинку АДРЕСА_1 , який був гуртожитком. Реалізовуючи своє конституційне право на житло, Відповідач ОСОБА_2 , в порядку визначеному Законами України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків» та «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизувала належну площу, що підтверджується наказом Управління житлово-комунального-господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради №652 від 29.09.2016 року і отримала відповідне свідоцтво про право власності від 29.09.2016 на себе та членів своєї сім`ї із визначенням часток у спільному майні. Як вбачається із виданого свідоцтва про право власності від 29.09.2016 року, органом приватизації посвідчено, що приватизований блок у гуртожитку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , (блок 2) загальна площа якого 47,80 кв.м., з яких житлової - 21,6 кв.м. належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (16/1000) та членам її сім`ї - ОСОБА_3 (167/1000), ОСОБА_4 (167/1000), ОСОБА_5 (167/1000), ОСОБА_6 (167/1000), ОСОБА_7 (167/1000) . Право власності, яке виникло на підставі зазначеного свідоцтва є належним чином реалізоване та запис про нього внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно . Також, вказаним свідоцтвом про право власності визначено, що характеристика блоку в гуртожитку та його обладнання наведені в технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва. Згідно технічного паспорта, виданого 16.07.2016 року КП «Рівненське бюро технічної інвентаризації» за інвентарним номером 39619-2 на житловий блок №2, площа яка підлягала приватизації Відповідачем ОСОБА_2 та членами її сім`ї повністю відповідає виданому свідоцтву. Як вбачається із наданого плану житлового блоку №2, доступ від житлових кімнат і кухні Відповідачів (власників) до належної їм ванни із вбиральнею, можливий лише через частину коридору, площа якого включена до приватизованого ними блоку, що також підтверджується і технічним паспортом 39619-2 на житловий блок №2. У своєму позові Позивач наголошує на припущеннях, що Відповідачі-власники можуть вчиняти перешкоди Позивачу шляхом будівництва (у майбутньому) стіни, яка обмежить прохід через коридор та унеможливить доступ Позивача до займаної ним житлової площі. Таку інформацію Позивач отримав від Відповідача в ході словесного конфлікту. Проте, такі твердження Позивача є передчасними і будуються лише на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустими доказами, оскільки на даний час жодного перепланування у коридорі Відповідачами не здійснюється, а користування займаними площами здійснюється в порядку визначеному технічним паспортом, тобто жодних перешкод у користуванні немає. Разом з тим, згідно плану першого поверху гуртожитку вбачається, що Позивач має вихід на балкон, який він самовільно переобладнав із колишнього входу на перший поверх гуртожитку. Відтак, звернувшись з таким передчасним позовом, Позивач має на меті позбавити права власності Відповідачів на частину приватизованої площі, що є неприпустимим в силу ст. 41 Конституції України. На даний час один із Відповідачів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є власником частки 165/1000, перебуває в місцях позбавлення волі з 11.12.2018 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є малолітніми дітьми до 14 років, Відповідач ОСОБА_3 , перебуває на стаціонарному лікуванні у Рівненській міській лікарні, після проведеної операції, а Відповідач ОСОБА_2 здійснює його догляд. Просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Представником відповідачки ОСОБА_2 до відзиву також долучено копії письмових документів, на які посилається як на докази та які були досліджені в судовому засіданні. Представник відповідача УЖКГ ВК РМР за довіреністю Єфіменко О.М. заперечила проти задоволення позову, підтримала поданий до суду письмовий відзив, який обґрунтувала наступним доводами. Відповідно до ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) право на приватизацію житлових примішені у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. За приписами ст.8 Закону передача житлових приміщень у гуртожити здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника житлового приміщення у гуртожитку. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідн до закону. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом (п.10). Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (п.11 ст.8 Закону). Згідно ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», жилий блок чи жила секція у гуртожитку - жиле приміщення у гуртожитку, що складається з декількох (двох і більше) жилих кімнат, мешканці яких мають змогу користуватися допоміжними приміщенні у гуртожитку. Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 24.05.2001 № 127, передбачено, що житлове приміщення може складатись як з однієї житлової кімнати, так і з житлової кімнати та прилеглих до неї (взаємопов`язаних) підсобних приміщеньу (тамбур, туалет, умивальник, комора тощо). Згідно «Положення про порядок передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Мінжитлокомунгоспу № 396 від 16.12.2009 (далі - Положення) громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру, звертається в орган приватизації де одержує бланк заяви та необхідну консультацію (п.17 Положення). Перелік документів, які надаються громадянином до органів приватизації визначений у п. 18 Положення. До заяви про передачу у приватну власність оспорюваної квартири від 12.07.2016, адресованої начальнику УЖКГ Рівненського міськвиконкому відповідачем, окрім інших необхідних документів, долучено довідку про склад сім`ї, видану ГО «Курчатова 13а» та ЖКГІ «Галицьке» згідно якої блок № 2 у вказаному гуртожитку має підсобні приміщення спільного користування загальною площею 21 кв. м, у тому числі коридор площею 8 кв.м. Згідно плану жилого блоку №2 доступ від житлових кімнат і кухні відповідачів до їх ванни із вбиральнею можливий лише через спірне приміщення коридору (на плані 2-8). Тому, ураховуючи, що ці приміщення взаємопов`язані, а також довідку обслуговуючої організації, надано дозвіл на приватизацію спірної частини коридору. З огляду на зазначене вище нормативне врегулювання порядку проведення приватизації кімнат у гуртожитку та наданих документів, які для цього необхідні, очевидно, що підстав для відмови у приватизації не було. Відтак, оспорюваний наказ №652 від 29.09.2016 та свідоцтво про право власності в частині приватизації приміщення 2-8 блоку № 2 є законними. Також вказала, що з часу прийняття у комунальну власність зазначеного гуртожитку, питання щодо проведення перепланування чи переобладнання перед управлінням ЖКГ не порушувалося. Відповідачем до відзиву також долучено копії письмових документів, на які відповідач УЖКГ посилається як на докази та які були досліджені в судовому засіданні. Також підтримала подані до суду письмові пояснення по суті позовних вимог. Представник третьої особи КП МБТІ Новак С.М. заперечила проти задоволення позовних вимог. Підтримала подане до суду письмове клопотання про долучення документів до матеріалів справи у якості доказів. Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судові засідання не з`являлися, про день, час та місце слухання справи попереджалися належним чином рекомендованою кореспонденцією та через розміщення оголошень на офіційному сайті Судової влади України (http://court.gov.ua/), в судове засідання не з`явилися. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Ухвалою суду від 01.10.2019 р. позовна заява ОСОБА_1 залишалася без руху з наданням строку для виправлення недоліків позовної заяви. На виконання ухвали суду позивач ОСОБА_1 подав належним чином оформлену позовну заяву викладену в новій редакції з додатками . Ухвалою суду від 30.10.2019 р. постановлено відкрити загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання з участю сторін. Ухвалою суду від 27.12.2019 р. заяву представника позивача - адвоката Пузирко О.О. про забезпечення позову у цивільній справі - повернуто представнику позивача- адвокату Пузирко О.О. Ухвалою суду від 07.02.2020 р. відмовлено представнику позивача - адвокату Пузирко О.О. у задоволенні заяви про забезпечення позову у вказаній цивільній справі. Ухвалою суду на місці 02.07.2020 р. задоволено клопотання представника позивача адвоката Пузирка О.О. про долучення до матеріалів справи письмових доказів. Ухвалою суду від 02.07.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті . Призначено судове засідання з викликом учасників справи. Відповідно до ст. 53 ЦПК залучено третьою особою , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» згідно заяви позивача. Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до наступних висновків. Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності, виданного 10 листопада 2015 року УЖКГ ВК РМР, блок в гуртожитку, який знаходиться в АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності гр. ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і.№48298166 від 24.11.2015 р. Судом було оглянуто копії з матеріалів інвентаризаційної справи: копію наказу про передачу у приватну власність та витяг із поетажного плану першого поверху із зазначенням інвентарних номерів приміщень, що стосуються приміщення під номером 2-8 поетажного плану першою поверху гуртожитку за адресою АДРЕСА_3 , технічний паспорт на жилий блок АДРЕСА_4 , план жилого блоку №2, експлікація внутрішніх площ до плану житлового будинку по АДРЕСА_1 , технічний опис будівель і споруд будинковолодіння по АДРЕСА_5 , гуртожиток, технічна характеристика жилого блоку. Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , в порядку визначеному Законами України «Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків» та «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизувала належну площу, що підтверджується наказом Управління житлово-комунального-господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради №652 від 29.09.2016 року і отримала відповідне свідоцтво про право власності від 29.09.2016 на себе та членів своєї сім`ї із визначенням часток у спільному майні. Як вбачається із виданого свідоцтва про право власності від 29.09.2016 року, органом приватизації посвідчено, що приватизований блок у гуртожитку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , (блок 2) загальна площа якого 47,80 кв.м., з яких житлової - 21,6 кв.м. належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_2 (16/1000) та членам її сім`ї - ОСОБА_3 (167/1000), ОСОБА_4 (167/1000), ОСОБА_5 (167/1000), ОСОБА_6 (167/1000), ОСОБА_7 (167/1000). Запис про Право власності, яке виникло на підставі зазначеного свідоцтва внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується оглянутою інформаційною довідкою № 194932116 від 26.12.2019 р. Також, вказаним свідоцтвом про право власності визначено, що характеристика блоку в гуртожитку та його обладнання наведені в технічному паспорті, який є складовою частиною цього свідоцтва. Згідно виданого технічного паспорта, виданого 16.07.2016 року КП «Рівненське бюро технічної інвентаризації» за інвентарним номером 39619-2 на житловий блок №2, площа яка підлягала приватизації Відповідачем ОСОБА_2 та членами її сім`ї повністю відповідає виданому свідоцтву. Як вбачається із наданого плану житлового блоку №2, доступ від житлових кімнат і кухні Відповідачів (власників) до належної їм ванни із вбиральнею, можливий лише через частину коридору, площа якого включена до приватизованого ними блоку, що також підтверджується і технічним паспортом 39619-2 на житловий блок №2. Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», жилий блок чи жила секція у гуртожитку - жиле приміщення у гуртожитку, що складається з декількох (двох і більше) жилих кімнат, мешканці яких мають змогу користуватися допоміжними приміщеннями у гуртожитку. «Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 (п.2 розділу 1) передбачено, що житлове приміщення може складатись як з однієї житлової кімнати, так і з житлової кімнати та прилеглих до неї (взаємопов`язаних) підсобних приміщень (тамбур, туалет, умивальник, комора тощо). У пункті 17 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Мінжитлокомунгоспу № 396 від 16.12.2009 унормовано, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру, звертається в орган приватизації та надає перелік документів визначений у п. 18 Положення. Згідно п.7 Допоміжні приміщення передаються у спільну сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Встановлено, що до заяви про передачу у приватну власність оспорюваної квартири від 12.07.2016, адресованої начальнику УЖКГ Рівненського міськвиконкому, відповідачем, окрім інших необхідних документів, долучено довідку про склад сім`ї від 12.07.2016 № 58, видану ГО «Курчатова 13а» та ЖКП «Галицьке» згідно якої блок №2 у вказаному гуртожитку має підсобні приміщення спільного користування загальною площею 21 кв. м, у тому числі коридор площею 8 кв.м. Згідно плану жилого блоку №2 доступ від житлових кімнат і кухні відповідачів до їх ванни із вбиральнею можливий лише через спірне приміщення коридору (на плані позначено 2-8). Тому, ураховуючи, що ці приміщення взаємопов`язані, а також унормування вказаною вище Інструкцією поняття житлового приміщення, погоджено приватизацію спірної частини коридору.

З огляду на зазначене, оспорюваний наказ №652/01 від 29.09.2016 та свідоцтво про право власності відповідають вимогам законодавства.

Окрім того, судом встановлено , що структурні підрозділи Рівненської міської ради не розподіляли кімнати та допоміжні приміщення між мешканцями гуртожитку, оскільки, це житло перебувало у відомстві АТ Рівненське РТП.

На час приватизації житлової площі позивачем та відповідачами було надано лише розпорядження указаного товариства від 09.06.2011 про проведення нумерації кімнат та закріплення їх за мешканцями, які проживають у гуртожитку по АДРЕСА_1 . В даному розпорядженні зазначена лише загальна площа кімнат.

Тому, надаючи дозвіл на приватизацію позивачу та відповідачам Управління ЖКГ керувалося довідками про склад сім`ї, які надавалися ГО «Курчатовець 13 а», в яких зазначалася площа займаних заявниками приміщень, а також з урахуванням фактичних розмірів цих приміщень.

ОСОБА_1 під час приватизації житла не надано розпорядження АТ Рівненське РТП від 10.10.2003 «Про зміну цільового використання деяких площ і приміщень гуртожитку», на яке позивач посилається, як на підставу облаштування входу до його помешкання через спірний коридор. Технічний паспорт на будівлю з врахуванням перепланувань не виготовлявся, до інвентаризаційної справи на будинок по АДРЕСА_1 не долучено протокол № 17 від 27.10.2003р. спільного засідання Правління акціонерного товариства відкритого типу "Рівненське ремонтно-транспортне підприємство" і Ради трудового колективу та профгрупи за яким ОСОБА_11 вирішено надати додатквоі приміщення, дозволено проведення перемуровки (зміни плану) некапітальних стін згідно доданої план-схеми та встановлення додаткової проводки , та за яким було затверджено план-схему блоку № 3 зі змінами із входом в блок № 3 з внутрішнього коридору. Про наявність даних документів відповідачам та третій особі стало відомо у судовому засіданні. Тобто, рішення згідно протоколу не було юридично реалізоване.

Крім того, даний документ разом із долученою до нього схемою, не дає однозначного трактування, що при розподілі допоміжних площ спільного користування, було прийнято рішення щодо облаштування входу до житла позивача саме через спірне приміщення, приватизоване відповідачами. Окрім того, судом було встановлено, що до виділених позивачу приміщень мав місце вхід і з іншого внутрішнього коридору.

Після прийняття у комунальну власність зазначеного гуртожитку, питання щодо проведення перепланування чи переобладнання ні позивачем ні відповідачем не порушувалося. Будь яких доказів про перепланування, на будівлю крім тверджень, до матеріалів справи не долучено. ЄСПП та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ст.1 Протоколу застосовується лише до існуючого майна тієї чи іншої особи, а не права набувати власність. У рішенні Європейського суд з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (Заява № 61333/00), Суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Також, Суд визначає, що «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії»).Що ж до тлумачення поняття «інтереси суспільства», то його необхідно розуміти широко (пункт 46 рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Крім того, у даному рішенні зазначається, що завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи влади мають у принципі кращі, ніж міжнародний суд, можливості для оцінки того, що відповідає «суспільним інтересам».Отже, створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок початкової оцінки як існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і проблеми необхідності заходів з усунення несправедливості (пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976 року, серія A, № 24). Це означає, що в цій сфері, як і в інших сферах, на які поширюються гарантії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, національні органи влади мають певну свободу розсуду.

З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що оскільки з часу подання позову та до сьогодні факт приватизації частини спірного коридору ніяким чином не порушує права позивача, а його твердження про те, що відповідачі можуть вчиняти перешкоди йому шляхом будівництва (у майбутньому) стіни, яка обмежить прохід через коридор та унеможливить доступ Позивача до займаної ним житлової площі, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, оскільки, як було встановлено судом, на даний час жодного перепланування у коридорі Відповідачами не здійснюється, а користування займаними площами здійснюється в порядку визначеному технічним паспортом, тобто жодних перешкод у користуванні немає, а такі твердження є на даний час лише припущеннями.

Також суд приходить до висновку, що фактично позивач оскаржує дії суб`єкта владних повноважень при здійсненні ними владних функцій. Проте, судом не встановлено фактів, що органи державної влади припустилися помилки під час приватизації житла, виділеного відповідачам. Разом з тим, даний спір пов`язаний з позбавленням відповідачів права власності. Проте, судом не встановлено будь-яких належних та допустимих доказів вчинення будь-яких протиправних дій з боку набувача майна у власність при подачі документів. Тобто, відповідачі мали розумні очікування.

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнові права, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності». Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правовідносин.

Отже, позовні вимоги щодо усунення перешкод у користуванні власністю шляхом часткового скасування наказу про передачу у приватну власність, є безпідставними, а звернення до суду передчасним.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши належні та допустимі докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог. При наявності інших, передбачених діючим законодавством правових підстав щодо врегулювання питань користування спірним приміщенням, позивач не скористався у даній справі такою можливістю та таких вимог не ставив.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління житлово- комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом часткового скасування наказу про передачу житла у приватну власність.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 . Відповідач: ОСОБА_2 , проживає: АДРЕСА_7 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 20.01.2001р. Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області.

Відповідач: ОСОБА_3 , проживає: АДРЕСА_7 .

Відповідач ОСОБА_4 , проживає: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_5 , проживає: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_6 , проживає: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_7 , проживає: АДРЕСА_7 .

Відповідач: Управління ЖКГ виконкому Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33013 м. Рівне, вул. Шевченка, 45, КОД ЄДРПОУ 26259965. Третя особа: КП «Рівненське міське БТІ», місцезнаходження: 33000 м.Рівне, вул. Шевченка, 45, КОД ЄДРПОУ 13973796.

Повний текст рішення виготовлено 07.04.2021 р.

Суддя О.В.Панас