Рішення № 96115481, 31.03.2021, Вишгородський районний суд Київської області

31.03.2021 Справа № 363/1157/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Полуян В.В.,

представника позивача Норова Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агромак» про стягнення заборгованості,

встановив:

ОСОБА_1 в березні 2020 року звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи тим, що 13 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Агромак» було укладено Договір поворотної фінансової допомоги № 2, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала поворотну фінансову допомогу із строком повернення один рік з дня надання на загальну суму 2 766 260,00 грн., з яких 1 745 980,00 грн. було перераховано на поточний рахунок позичальника, а кошти загальною сумою 1 270 000,00 грн. передані готівкою до каси підприємства. Однак вказані кошти повернуті не були, тобто є простроченою заборгованістю. Позивачем направлялася відповідна вимога про виконання зобов`язань, яка залишились незадоволеною. Позивач зазначає, що передання платежів №№ 1-6 підтверджується випискою по рахунку відповідача та власноручною розпискою власника відповідача, а передання грошей підтверджується власноручною розпискою власника відповідача. Вважає, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, тому має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

В ході судового розгляду позивач надала суду заяву про збільшення позовних вимог від 02.10.2020 року на підставі якої просить суд стягнути з відповідача 1 745 980,00 грн. заборгованості за Договором поворотної фінансової допомоги № 2 від 13.03.2017 року; 126 809,12 грн. - 3% річних; 200 669,11 грн. - інфляційні втрати; 10 930,40 грн. судового збору та 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.03.2020 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

21.05.2020 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Обґрунтовує тим, що сума коштів зазначена позивачем в позові не відповідає тій яка вказана у копіях виписки з рахунку банка, які подає позивач як доказ перерахування коштів. Крім того, зазначає, що позивачем в позові не зазначено, яку саме допомогу та на підставі яких документів він надавав допомогу відповідачу. Вважає, що документ, що підтверджує боргове зобов`язання має містити умови отримання позичальником в борг коштів із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. А тому документи, надані позивачем до суду, в тому числі у вигляді розписки не містять жодної ознаки договору позики. За таких обставин, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

06.11.2020 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив представника відповідача від 12.05.2020 року в якому позивач зазначає, що твердження представника відповідача у наданому до суду відзиві не відповідають дійсності, оскільки саме договором поворотної фінансової допомоги де прямо зазначено у його назві, у призначенні платежу, у відповідній банківській виписці по рахунку і підтверджується надання коштів відповідачу. Позивач зазначає, що договір поворотної фінансової допомоги має всі ознаки договору, оскільки має свій номер, дату, на його виконання були здійснені безготівкові перекази. Щодо посилання представником відповідача на правові позиції Верховного Суду, позивач вказує, що наведенні рішення Верховного Суду у відповідних справах не мають відношення до правовідносин конкретної справи позивача. А тому просить врахувати відповідь на відзив при розгляді справи і задовольнити позов в повному обсязі. Крім того, 06.11.2020 року позивач надала суду заперечення проти клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу від 12.05.2020 року.

02.10.2020 року протокольною ухвалою суду по даній справі закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Норов Г.О. в судовому засіданні, яке проведено в режимі відео конференції поза межами суду за допомогою системи «EASYCON» позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позові та з урахуванням відповіді на відзив відповідача на позовну заяву.

Представник відповідача до суду не з`явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки в судове засідання суду під час розгляду справи не відомі. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Згідно ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналіз частини 2 статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

Як слідує із обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що між 13 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Агромак» було укладено Договір поворотної фінансової допомоги № 2, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала поворотну фінансову допомогу із строком повернення один рік з дня надання на загальну суму 2 766 260,00 грн., з яких 1 745 980,00 грн. було перераховано на поточний рахунок позичальника, а кошти загальною сумою 1 270 000,00 грн. передані готівкою до каси підприємства. Укладання даного договору підтверджується випискою по рахунку відповідача та власноручною розпискою власника відповідача.

Згідно виписки АТ «Банк Богуслав» від 14.03.2017 року від ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Агрофірма «Агромак» перераховані кошти в сумі 149 900 грн., від 29.03.2017 року - кошти в сумі 225 000 грн.; від 30.03.2017 року - кошти в сумі 268 500 грн.; від 06.04.2017 року - кошти в сумі 110 290 грн.; від 18.05.2017 року - кошти в сумі 472 390 грн. Призначення платежу зазначено - надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № 2 від 13.03.2017 року (а.с. 6-20).

18.09.2019 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Агрофірма «Агромак» з вимогою про повернення фінансової допомоги, а саме готівкових коштів, які були перераховані ТОВ на розрахунковий рахунок в сумі 1 800 000, 00 грн. та частково внесено готівкою на користь підприємства до липня 2017 року (передано під розписку особисто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в офісі компанії) в сумі 1 270 000 грн., що складає 3 070 000 грн. (а.с. 22).

При цьому судом було встановлено, що в матеріалах справи відсутній Договір поворотної фінансової допомоги № 2 від 13.03.2017 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Агромак», на який посилається позивач як підставу своїх вимог в позові. Заяв або клопотань про витребування вказаного договору до суду від позивача не надходило.

Позивач в позові посилається на ксерокопію розписки власника відповідача про передання позивачем платежів, однак вказана розписка в матеріалах справи відсутня. На а.с. 21 наданий копія листа із зображенням дат, цифр і деяких розрахунків, які неможливо спів ставити до даного позову.

Крім того, в наданому документі не зазначено, що між сторонами було укладено договір поворотної фінансової допомоги та те, що позивачкою було передано відповідачу грошові кошти, оскільки даний борг міг виникнути на підставі інших правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Тобто, позивачка як сторона по справі, зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо наявності укладеного Договору поворотної фінансової допомоги та факту передачі відповідачу коштів.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачкою доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до роз`яснень, що надані в п.п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року № 2 розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей про належність і допустимість доказів. Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи поданих стороною позивача достовірних доказів, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи та недостатність доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, що унеможливлює суд дати відповідну належну оцінку доказам та ухвалити законне, обґрунтоване рішення по суті спору, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги не задоволено, суд вважає, що судовий збір, сплачений позивачкою при поданні позову, стягненню з відповідача не підлягає.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 15, 16, 202, 207, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 15, 76-81, 89, 95, 141, 177, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273-279 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агромак» про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агромак» (ЄДРПОУ 40949383, 07334, Київська область, Вишгородський район, с. Литвинівка, вул. Леніна, 1).

Дата складення повного судового рішення 08 квітня 2021 року.

Суддя О.Д. Рудюк