Рішення № 96114898, 08.04.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1735/20

Номер провадження 2/341/476/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Представник Гребенюк О. С. в інтересах АТ КБ «Приватбанк» (далі – Банк) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 11385,97 грн за кредитним договором про надання банківських послуг від 06.10.2015 № б/н та сплачений судовий збір.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за договором про надання банківських послуг від 06.10.2015 № б/н, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 11385,97 грн, з яких 10394,04 грн – заборгованість за тілом кредиту (простроченим), 991,93 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Ухвалою суду від 12.02.2021 відкрито провадження і розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу, у випадку заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду подати до суду відзив на позов, копію якого разом із доданими до нього документами надіслати позивачу.

Копію позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження було надіслано на офіційну зареєстровану адресу відповідача. Відповідач документи отримав 09.03.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у ній матеріалів.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило. Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Між сторонами укладено договір про надання банківських послуг від 06.102015 № б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Вказана анкета-заява не містить конкретних умов нарахування відсотків чи пені за користування кредитними коштами. Відповідно до змісту цієї анкети-заяви відповідач погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг і тарифами, які діяли на час укладення договору.

Водночас, до матеріалів позовної заяви Банк долучив Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 17), які діяли з 01.09.2014. У цьому Витязі визначено, що базова процентна ставка в місяць за витратами, здійсненими з 01.04.2015, становить 3,6 %.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором загальна заборгованість відповідача станом на 15.09.2020 складає 11385,97 грн, з яких 10394,04 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 991,93 грн – заборгованість за простроченими відсотками. Також, Банк просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 14), з 01.10.2017 відповідачу збільшено кредитний ліміт до 5000,0 грн.

Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

У анкеті-заяві про умови кредитування (а. с. 16) не зазначена будь-яка базова процентна ставка за користування кредитом.

Своєю чергою, під час укладення і підписання договору відповідач був обізнаний з з умовами кредитування, які діяли з 01.09.2014 і якими відповідно до Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а. с. 17) було визначено, що базова процентна ставка в місяць за витратами, здійсненими з 01.04.2015, становить 3,6 %.

Отже, суд установив, що позичальник у цій справі був ознайомлений з умовами користування кредитними коштами, зокрема в частині місячної процентної ставки, і на них погодився.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості відповідача (а. с. 10-13) станом на 15.09.2020 установлено, що з жовтня 2016 року і до 15.09.2020 постійно діяла погоджена сторонами договору відсоткова ставка 3,6 % на місяць, як передбачено у Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», та яку сторони погодили під час укладення договору. Нараховані відсотки становлять 991,93 грн. Водночас, заборгованість за простроченим тілом кредиту Банк установив у розмірі 10394,04 грн.

За загальним правилом тіло кредиту – це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку. У цю суму не входять відсотки за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.

Так само, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» затверджено стандартизовану форму паспорта споживчого кредиту, у якому відображено, що загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складається з тіла кредиту, відсотків, комісії та інших платежів.

Як зазначалось, відповідно до наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 14), з 01.10.2017 відповідачу збільшено кредитний ліміт до 5000,0 грн. Вказаний ліміт до часу звернення до суду з цим позовом не збільшувався.

Таким чином, максимальна сума, яку позичальник міг фактично отримати (використати) за рахунок коштів Банку не могла перевищувати 5000,0 грн. Вказане, своєю чергою, доводить безпідставність і необґрунтованість доводів Банку про те, що заборгованість відповідача саме за тілом кредиту становить 10394,04 грн, оскільки останній навіть теоретично не міг використати (отримати) коштів на суму більше, ніж кредитний ліміт, тобто 5000,0 грн.

Зважаючи на те, що надані Банком розрахунки заборгованості (а. с. 10-13) не відображають реального руху коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 , не відображають реально отриману суму кредитних коштів від банку з моменту підписання кредитного договору та повністю розраховані на суб`єктивний розсуд Банку, суд критично оцінює вказані розрахунки як доказ наявності у відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10394,04 грн.

Водночас, на підтвердження обґрунтованості заявлених до стягнення сум коштів з відповідача Банк надав суду копію виписки (а. с. 76-78) за рахунком відповідача (ІПН НОМЕР_1 ) до кредитного договору.

Вказаний письмовий доказ суд бере до уваги як належний і допустимий, що відображає реальний рух коштів, зокрема суми коштів, які об`єктивно і дійсно було отримано (використано) відповідачем, і суми коштів, які постійно нараховувались як відсотки за прострочений кредит.

Згідно з даними вказаної виписки відповідач востаннє використав кошти Банку 29.12.2017, коли на його картковому рахунку залишок коштів становив «-4923,07» грн – поповнення мобільного. При цьому, суд бере до уваги те, що таке використання коштів відповідач здійснив після встановлення йому кредитного ліміту у розмірі 5000,0 грн з 01.10.2017.

Після вказаного заборгованість за кредитом постійно зростала за рахунок нарахування відсотків з розрахунку 3,6 % на місяць на прострочену суму заборгованості, за рахунок щомісячних обов`язкових платежів та за рахунок пені.

При цьому, час від часу, наприклад, 24.09.2019, 26.10.2019, 26.12.2019 відповідач здійснював погашення наявної у нього простроченої заборгованості на різні суми.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що після встановлення відповідачу кредитного ліміту у розмірі 5000,0 грн, останній такі умови прийняв, кошти Банку у межах установленого ліміту використовував до моменту перевищення встановленого ліміту. Водночас, безпосереднього використання чи зняття коштів Банку у понад установлений ліміт відповідач не здійснював.

Отже, у зв`язку з використанням відповідачем отриманого на картку ліміту та відповідно до узгоджених у Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» умов кредитування з використанням кредитки у відповідача згідно з даними виписки станом на серпень 2020 року виникла загальна заборгованість «-11385,97» грн., проте така заборгованість у розмірі понад 5000,0 грн сформована за рахунок нарахування відсотків, пені та обов`язкових платежів, а не фактичного отримання (використання) коштів Банку.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти становлять суму 5000,0 грн, що і є сумою заборгованості за простроченим тілом кредиту та підлягають стягненню з відповідача.

Водночас, наданою випискою по рахунку відповідача та розрахунком заборгованості в частині нарахування відсотків за користування кредитом, виходячи зі ставки 3,6 % на місяць, які погоджені сторонами і не змінювались з часу підписання договору, позивач довів наявність у ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 991,93 грн.

Таким чином, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на загальну суму 5991,93 грн., з яких: 5000,0 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 991,93 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 5394,04 грн задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь Банку підлягає стягненню частина сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1106,28 грн (5991,93/11385,97*100=52,63%, 2102,0*52,63%=1106,28) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 76 - 81, 89, 95, 128, 141, 178, 229, 247, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 5991 гривень 93 копійки та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1106 гривень 28 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк», (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

СуддяМ. Р. Мергель