Ухвала суду № 96113429, 08.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3414/2021

Провадження № 1-кп/201/637/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Мельниченко С.П., за участі секретаря судового засідання Кірюшина Д.Л. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12021040650000016 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор Ботнар А.В.

обвинувачені ОСОБА_1

ОСОБА_2

захисники Лихосенко Є.О,

Турчинський М.І.

Кірсанова А.В.

ВСТАНОВИВ:

В провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , так як на сьогоднішній день існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину , не працює, немає міцних соціальних зав`язків. Також він може знищити, сховати або спотворити речі та цінності, що мають значення для досудового розслідування, оскільки викрадені речі не віднайдені. Не виключено ризик впливу обвинуваченого на потерпілих з метою уникнення відповідальності. Також враховуючі ту обставину, що обвинувачений не має джерела доходу, підозрюється у вчиненні корисливого злочину і злочину пов`язаного з незаконним обігом зброї, може вчинити новий злочин. На думку прокурора менш суворий запобіжний захід не здатен нівелювати вказані ризики, а тому він просить продовжити строк дії запобіжного заходу.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, без визначення його виду, посилаючись на те, що сама по собі тяжкість злочину в якому обвинувачується ОСОБА_2 не може бути підставою для його тримання під вартою, вказані прокурором ризики не доведені, обвинувачений має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки та постійне джерело доходу, а тому просили змінити запобіжний захід на більш м`який.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого суд вказує, що прокурором, не надано жодних доказів обставин, які підлягають встановленню при обранні запобіжних заходів (ст. 178 КПК), а тому суд враховує лише ті обставини, які не оспорюються учасниками кримінального провадження з максимальним ухилом на користь обвинуваченого в разі якщо дані вказані прокурором суперечать даним вказаним обвинуваченим і не спростовані прокурором в судовому засіданні належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, однак так як кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, то обґрунтованість обвинувачення не перевіряється з огляду на те, що суд до вирішення справи не має право давати оцінку доказам і приходити до будь-якого висновку щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд вважає встановленим наявність ризику того, що обвинувачений може уникнути суду, так як останній обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі, що належить відбувати реально і ця обставина є суттєвою, так як може спонукати до уникнення від правосуддя.

Що стосується доводів прокурора про те, що обвинувачений може знищити, сховати чи спотворити речі, які мають значення для досудового розслідування, то цей ризик не доведено, так як досудове розслідування завершено, процедура збору доказів також припинена, а отже цього ризик не може існувати в принципі на стадії судового розгляду. Тим паче, що обвинувачений, згідно пояснень учасників, після первісного затримання три тижні перебував на свободі і, навіть якщо такий ризик і мав місце, то обвинувачений міг його реалізувати.

Що стосується доводів прокурора про те, що обвинувачений може впливати на потерпілих, то ані в клопотанні, ані в поясненнях прокурор не вказав про те, що протягом двох місяців досудового слідства здійснювався якийсь вплив на потерпілих, чи від останніх надходили заяви про вплив чи є будь-які інші докази, які вказують на вплив, а тому цей ризик також є недоведеним.

Також суд вважає не доведеним ризик можливого вчинення повторного злочину, так як ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і даних про його схильність до кримінальної поведінки не надано.

Відсутність останніх двох ризиків вже встановлювалась слідчим суддею та апеляційним судом при обрання запобіжного заходу і з того часу не відбулось змін, які б вказували на те, що ці ризики з`явились.

Таким чином суд встановлено наявність ризику визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому до обвинуваченого можливо застосувати запобіжний захід.

Вирішуючи питання про доцільність продовження найсуворішого запобіжного заходу суд врахує вищевказані ризики, те що метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також враховує: вік та стан здоров`я обвинуваченого, який не є поганим чи таким, що створює додаткові незручності при застосуванні найсуворішого запобіжного заходу; його соціальні зв`язки, які не є міцними настільки, щоб нівелювати встановлені судом ризики, так як проживання однією сім`єю з жінкою без створення шлюбу та відсутність дітей не може свідчити про міцність соціальних зав`язків; те що він не працює офіційно, хоча займається суспільно-корисною діяльністю у виді тренерської роботи; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, обставини злочину описані в обвинувальному акті, що свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

В той же час суд вважає за необхідне на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави за умови внесення якого обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

Вирішуючи питання про розмір застави суд враховує, що при первісному зверненні з клопотанням про обрання запобіжного заходу (як в клопотанні про продовження цих заходів) прокурор не просив визначити певний розмір застави, а тому суд першої інстанції визначив її на свій розсуд з урахуванням положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України у розмірі 113 500 гривень, так як ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який відноситься до тяжких.

Обвинуваченим внесено заставу, згідно пояснень сторін, і його було звільнено з-під варти, однак судом апеляційної інстанції 09.03.2021 розмір застави було збільшено до 627 567,10 гривень і обвинуваченого було взято під варту в зв`язку з невнесенням застави.

Визначаючи розмір застави суд враховує обставини, які вказані в ухвалі апеляційного суду, а саме, обставини злочину, майновий стан обвинуваченого, який очевидно свідчить про непомірність застави визначеної апеляційним судом, його соціальні зв`язки, які не є міцними, види та ступінь ризиків, розмір шкоди, завданої злочином який складає 1 591 169,50 гривень і вважає, що помірність розміру застави має переважне значення перед розміром шкоди, в завданні якої обвинувачується ОСОБА_2 , оскільки непомірний розмір застави робить запобіжний захід у виді тримання під вартою безальтернативним, що суперечить принципам КПК України.

Отже суд вважає, що застава має бути визначена в розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян, що складає 227 000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 331 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 6 червня 2021 року.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_2 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 227 000 гривень, ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 з-під варти зобов`язати його прибувати за кожною вимогою суду, не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що у разі порушення обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строків тримання під вартою в п`ятиденний строк з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, а обвинуваченими в п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали.

Головуючий суддя С.П. Мельниченко