Ухвала суду № 96113370, 08.04.2021, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Ухвала

Іменем України

08 квітня 2021 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.

при секретарі Нагорічній Р.М.

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Слобожанське клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Возжаївка Хабаровського краю РФ, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Первомайського районного суду м. Омська від 22 листопада 2019 року за ст.30 ч.3 – ст. 228.1 ч.4 п. «г», ст. 228 ч.2 Кримінального кодексу Російської Федерації до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців,

встановив:

Міністерство юстиції України звернулося до суду із клопотанням про приведення у відповідність із законодавством України та визначення статті, частини статей Кримінального кодексу України та строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі вироку Первомайського районного суду м. Омська від 22 листопада 2019 року.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з`явився, проте подане до суду клопотання містить прохання заявника про проведення судового розгляду за відсутності їх представника.

Засуджений ОСОБА_1 , який відбуває покарання на території Російської Федерації, в судове засідання не доставлявся. Із поданої ним заяви вбачається, що він просить перевести його на територію України для подальшого відбування покарання.

Судом, з урахування вказаного, думки прокурора, положень ст. 610 КПК України, визнано можливим розглядати клопотання у відсутності засудженого ОСОБА_1 та представника Міністерства юстиції України.

Прокурор вважає клопотання обґрунтованим, таким що підлягає до задоволення та приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

Таким чином, суд, заслухавши думку прокурора, вивчивши клопотання та долучені до нього документи, приходить до наступного висновку.

Передача громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для відбування покарання в Українї та порядок приведення вироку іноземного суду у відповідність із законодавством України передбачена главою 46 КК України та Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року.

Відповідно до Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, яка набрала чинності для України з 01 січня 1996 року, передбачено можливість передачі особи, засудженої на території однієї держави, на територію іншої держави, відповідно до положень цієї Конвенції, для відбування призначеного їй покарання (стаття 2) шляхом продовження виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10 або визнання вироку з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і, таким чином, заміни міри покарання, призначеної в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11 цієї Конвенції.

У відповідності до ч.1 ст.9 цієї Конвенції компетентні органи держави виконання вироку продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно з положеннями ст.10 Конвенції, яка передбачає у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку, або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 603 КПК України при розгляді клопотання суд не перевіряє фактичні обставини справи, встановлені вироком іноземної держави, та не вирішує питання про винуватість особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 610 КК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає, серед іншого, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Порядок визначення строку позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави передбачений положеннями ч.4 ст.610 КК України, згідно якої при визначенні строку покарання у вигляді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку іноземної держави суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім окремих випадків.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 610 КК України іншого порядку визначення строку позбавлення волі суд дотримується в разі, якщо призначений судом іноземної держави строк є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений кримінальним законом України за таке правопорушення, та в разі, якщо призначений судом іноземної держави строк є більшим, ніж максимальний строк, передбачений санкцією статті КК України за відповідне кримінальне правопорушення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів клопотання, що вироком Первомайського районного суду м. Омська від 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів передбачених ст.30 ч.3 – ст. 228.1 ч.4 п. «г», ст. 228 ч.2 КК РФ та засуджено:

- за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації до 6 років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.228 КК Російської Федерації строком до 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.3 ст.69 КК Російської Федерації за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.

Дії ОСОБА_1 які згідно вироку Первомайського районного суду м. Омська від 22 листопада 2019 року кваліфіковані за ст.30 ч.3 – ст. 228.1 ч.4 п. «г», ст. 228 ч.2 Кримінального кодексу Російської Федерації.

За кримінальним законом України, кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, скоєне у великому розмірі, а також ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, тобто закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, у великих розмірах, не доведений до кінця з причин, що не залежали від волі особи.

Санкцією ч.2 ст. 309 КК України передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

Санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Частини 3, 4 ст. 68 КК України, передбачають, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів, передбачених у статтях 109-114-1, 437-439, ч. 1 ст. 442 та ст. 443 цього Кодексу, а тому вказаний вирок підлягає виконанню на території України та ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, підлягає відбуванню покарання у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст.309 КК України, підлягає відбуванню покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст.70 КК України, вказаний вирок підлягає виконанню на території України та ОСОБА_1 підлягає відбуванню остаточно визначеного покарання шляхом часткового складання покарань за сукупністю злочинів у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

За приписами ч.2 ст. 63 КК України, позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Також, враховуючи, що покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку, суд не застосовує до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації майна, що передбачене ч.2 ст. 307 КК України, як обов`язкове додаткове покарання, оскільки за вироком суду Російської Федерації таке покарання ОСОБА_1 не призначалось, відтак суд застосовує з цією метою положення ч.2 ст.69 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 КК України, ст.ст. 3, 9 - 12 Європейської Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року та Додаткового протоколу до Європейської Конвенції «Про передачу засуджених осіб», ст.ст. 602, 610 КПК України, суд -

ухвалив:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Первомайського районного суду м.Омська від 22 листопада 2019 року за ст.30 ч.3 – ст. 228.1 ч.4 п. «г», ст. 228 ч.2 Кримінального кодексу Російської Федерації до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців - задовольнити.

Вирок іменем Російської Федерації Первомайського районного суду м.Омська від 22 листопада 2019 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів передбачених ст.30 ч.3 – ст. 228.1 ч.4 п. «г», ст. 228 ч.2 Кримінального кодексу Російської Федерації, ч. 3 ст. 69 Кримінального кодексу Російської Федерації із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму - привести у відповідність із законодавством України.

Визначити, що статті кримінального закону Російської Федерації, за якими ОСОБА_1 засуджений вироком Первомайського районного суду м.Омська від 22 листопада 2019 року відповідають ч. 2 ст.15, ч. 2 ст.307 КК України, ч.2 ст. 309 КК України.

ОСОБА_1 вважати засудженим:

- за ч.2 ст.309 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ч.2 ст. 69 КК України, до 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання за вироком Первомайського районного суду м.Омська рахувати з 23 жовтня 2019 року.

Зарахувати у строк відбуття покарання термін його перебування під вартою з 23 жовтня 2019 року до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 залишити без змін.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя С.О.Ребров