Рішення № 96112928, 08.02.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8170/20

(2/199/1220/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

08 лютого 2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Богун О.О., при секретареві Францевій М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» Мостобудівельного загону «12», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації та моральної шкоди, який мотивує тим, що вона працювала в ПАТ «Мостобут» Мостобудівельний загін №12». Після звільнення працедавцем їй не було виплачено заробітну плату.

10 червня 2019 року суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/4210/19 (пр. № 2- н/199/145/19) було видано судовий наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Мостобут» Мостобудівельний загін на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 30973 грн. 29 коп.

17 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), при примусовому виконанні Судового наказу № 199/4210/19 від 15.07.2019р. виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Мостобут» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 30973,29 гривень, встановлено що рішення суду виконано та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59728135 з примусового виконання Судового наказу №199/4210/19 від 15.07.2019р.

Позивач посилаючись на те, що під час звільнення роботодавцем, Публічним акціонерним товариством «Мостобуд» Мостобудівельний загін «12», їй не було виплачено заробітну плату у зв`язку з цим просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з дня звільнення 31.11.2015 року й по день фактичного розрахунку -14.08.2020 року у сумі 487 957 грн. 44 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 26 314 грн. 03 коп., 129 619грн. моральної шкоди.

Представник відповідача правом на подачу письмового відзиву не скористався.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала в ПАТ «Мостобут» Мостобудівельний загін «12» на підставі цивільно-правових договорів, які укладалися щомісяця і зберігалися у замовника.

31 листопада 2015 року ОСОБА_2 було звільнено та на час звільнення заборгованість ПАТ «Мостобут» Мостобудівельний загін «12» по заробітній платі складала 30973,29 грн.

10 червня 2019 року суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 199/4210/19 (пр. № 2- н/199/145/19) було видано судовий наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Мостобут» Мостобудівельний загін на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 30973 грн. 29 коп.(а.с.13).

17 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), при примусовому виконанні Судового наказу № 199/4210/19 від 15.07.2019р. виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Мостобут» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 30973,29 гривень, встановлено що рішення суду виконано та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59728135 з примусового виконання Судового наказу №199/4210/19 від 15.07.2019р.(а.с.14,15)

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (правова позиція ВСУ від 29 січня 2014 року у справі N 6-144цс13).

Враховуюючи, що відповідач не провів розрахунку з позивачем при звільненні, з нього, на підставі вище викладених норм підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку, тобто з дня його звільнення - 31 листопада 2015 року й по день фактичного розрахунку -14 серпня 2020 року.

Середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні підлягає до розрахунку у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100 (далі-Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Виходячи з наведеного, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складає: 3014,23грн. (листопад 2015 року) + 3285,74грн. (жовтень 2015 року): на 21 робочих днів = 286 грн. 36 коп. Середній заробіток за період затримки розрахунку з 31.11.2015 року по 14.08.2020 року складає 487 957 грн. 44 коп. (286,36 х 1704 роб.дні).

Представлений позивачем розрахунок середньої заробітної плати (а. с. 28) відповідачем не спростований.

За такого, вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 487 957 грн. 44 коп. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 26314,03 грн. компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, які розраховані ним з грошового доходу нарахованого до виплати станом на час звільнення по серпень 2020 року (а. с. 16, 17-27) із врахуванням індексів споживчих цін по Дніпропетровській області.

Разом із тим, статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробiтної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари i тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробiтної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один i більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на територiї України i які не мають разового характеру: пенсiї, соціальні виплати, стипендiї, заробітна плата та iншi.

Відповідно до Положення про порядок компенсацiї працівникам втрати частини заробiтної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427 (зi змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 692), компенсація провадиться у разі затримки на один i більше календарних місяців виплати заробiтної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари i тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом та є загальновідомими.

Сума компенсацiї обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробiтної плати за відповідний місяць (після утримання податків i платежів) на коефiцiєнт приросту споживчих цін.

Коефiцiєнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефiцiєнтом 1.

За наявності зазначених умов у тому самому порядку компенсацiї пiдлягає присуджена за рішенням суду сума заробiтної плати, якщо цi умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Як вбачається з довідки ТОВ "Мостобудівельний загін N 12" ОСОБА_2 нараховано, але не виплачено заробітної плати за жовтень 2013 року – 2683,22 грн., січень 2014 року – 2349,58 грн., травень 2014 року – 2448,10 грн., червень 2014 року – 4248,78 грн., липень 2014 року – 2099,55 грн., серпень 2014 року - 2308,64 грн., вересень 2014 року – 2175,33 грн., серпень 2015 року – 3390,60 грн., вересень 2015 року – 2969,52 грн., жовтень 2015 року – 3285,74 грн., листопад 2015 року – 3014,23 грн., а всього 30 973,29 грн.(а. с. 12).

Станом на серпень 2020 року сума компенсації яка належить до виплати становить 26314,03 грн., що підтверджено розрахунком наданим позивачем.

Отже розрахунок компенсації, проведений позивачем і поданий до суду відповідає вимогам спеціального Закону, який регулює даний вид правовідносин, не спростований відповідачем, а тому може бути взятий судом до уваги.

З огляду на викладене, в зв`язку з доведеністю позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнення та стягнення з відповідача суми компенсації втрати частини доходів в зв`язку з затримкою виплати заробітної плати, суд приходить до висновку про їх задоволення в цій частині.

Підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства.

Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.

Однак, суд вважає, що позивач ні на стадії звернення до суду, ні в ході розгляду справи належним чином не довів розмір своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 129 619 гривень, в зв`язку з чим, керуючись принципом співмірності і справедливості, суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 1 000 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, і вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 115, 116,117 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» Мостобудівельного загону «12», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації та моральної шкоди,- задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» Мостобудівельного загону «12» (м. Дніпро, вул..Малогвардійська, код ЗКПО 01386272) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 487957,44 грн., компенсацію витрат частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 26314,03 грн., а також моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., а всього: 515 271 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч двісті сімдесят одна) гривня 47 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» Мостобудівельного загону «12» (м. Дніпро, вул..Малогвардійська, код ЗКПО 01386272) на користь держави судовий збір в розмірі 2522,24 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні 24 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя О.О. Богун

08.02.2021