Рішення № 96110131, 08.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року м. Київ № 640/13723/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в м. Києвіпровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 (гуртожиток, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ПФУ в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), в якому суд:

1) визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними щодо відмови позивачу у призначені пенсії за вислугу років;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з моменту звільнення зі служби, а саме: з 06.04.2020.

Позиція позивача.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначає, що відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_2 , полковник внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-102400) проходив службу в органах внутрішніх справ та системи виконання покарань з 29.08.1996 по 09.09.2016 (наказ Київського інституту внутрішніх справ від 28.08.1996р., №292).

Так, 29.09.2016 - призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу забезпечення нагляду за засудженими і особами взятими під варту Управління забезпечення охорони та нагляду Департаменту організаційного забезпечення діяльності служб Державної кримінально-виконавчої служби України, як переможець конкурсу з випробувальним терміном 6 місяців (наказ №4635/к від 23.09.2016р.

29.09.2016 - Прийнято присягу державного службовця (ст. 36 ЗУ «Про державну службу»)

15.02.2017 року - переведений на посаду начальника відділу організаційної діяльності слідчих ізоляторів Управління організації охорони та режиму Департаменту кримінально виконавчої служби України (наказ №709/к від 14.02.2017р.).

30.03.2017 - Присвоєно 4 ранг державного службовця, як такому, що пройшов випробувальний термін, та має звання полковник внутрішніх служб (наказ №1238/к від 29.03.2017)

28.04.2017 - призначений на посаду заступника директора департаменту - начальника Управління організації охорони та режиму Департаменту Державної кримінально-виконавчої служби, як переможець конкурсу, зі збереженням 4 рангу державного службовця, з випробувальним терміном 6 місяців, (наказ №1570/к від 27.04.2017р.).

25.01.2018 - Звільнено з займаної посади за взаємною домовленістю сторін з припиненням державної служби, частина друга ст. 86 ЗУ «Про державну службу» (наказ №226/к від 25.01.2018)

З 26.01.2018 прийнятий на службу у Державній кримінально-виконавчій службі України (наказ №29/ОС від 24.01.2018).

09.04.2020 року звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України - Наказ №202/ос-20 від 06.04.2020 року.

Відповідно до інформації, наведеної в Наказі про звільнення №202/ос-20 від 06.04.2020 року, станом на 09.04.2020 вислуга років ОСОБА_1 , в календарному обчисленні складає 22 (двадцять два) роки 02 (два) місяці 25 (двадцять п`ять) днів, у пільговому обчисленні - 28 (двадцять вісім) років 04 (чотири) місяці 11 (одинадцять) днів.

Позивач зазначає, що Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України направила документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві.

Однак, Головне управління Пенсійного Фонду України в місті Києві розглянуло вищезазначені документи, та надіслало відповідь ОСОБА_1 від 12.05.2020 року №2600-0312-8/58266, в якою ОСОБА_1 було повідомлено про повернення без виконання документів для призначення пенсії, мотивуючи дану відмову відсутністю достатньої календарної вислуги років відповідно до пункту «а» ст.12 Закону України «Про осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки на день звільнення 09.04.2020 у гр. ОСОБА_1 зазначена Законом календарна вислуга років відсутня.

З даною відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві ОСОБА_1 не згоден, вважає її незаконною та такою, що порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Зокрема, позивач зазначає, що ГУ ПФУ зобов`язаний був прийняти рішення про відмову у призначенні пенсії. Оскільки ГУ ПФУ документи про призначення пенсії ОСОБА_1 у порядку і спосіб, визначений чинним законодавством не розглянув, відмова Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії, що оформлена листом від 12.05.2020 року №2600-0312-8/58266, є протиправною.

Позивач зазначає також, що з аналізу положень Порядку №393 від 17.07.1992 року та Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» випливає, що пільгова пенсія враховується саме при призначенні пенсії згідно із п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не при призначенні розміру такої пенсії.

Так, позивач звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особам рядового і начальницького складу кримінально- виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів.

У зв`язку з цим позивач акцентує увагу на тому, що відповідно до інформації, наведеної в Наказі про звільнення ОСОБА_1 №202/ос-20 від 06.04.2020 року, станом на 09.04.2020 вислуга років, в календарному обчисленні складає 22 (двадцять два) роки 02 (два) місяці 25 (двадцять п`ять) днів, у пільговому обчисленні - 28 (двадцять вісім) років 04 (чотири) місяці 11 (одинадцять) днів - вимога щодо призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років є законною, мотивованими та ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 24.06.2020 відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку ст. 263 КАС України у спрощеному (письмовому) провадженні.

Встановлені судом обставини.

У даному випадку, сторонами не заперечуються та не спростовуються обставини проходження позивачем служби, його звільнення, обрахунку стажу у календарному та пільговому значенні, факт відмови у призначенні позивачу пенсії за наданими Департаментом з питань виконання покарань документами щодо обчислення стажу на пільгових умовах, що підтверджується матеріалами справи, а відтак вказані обставини є встановленими.

Спірним між сторонами є застосування положень ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» щодо посилання у вказаних нормах на календарне обчислення в кореспонденції з положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 1-1 цього Закону зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, виключно на умовах зазначеного Закону здійснюється призначення пенсій особам, на яких поширюється дія вказаного Закону.

Відповідно до п. пункту «а» ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону пенсія за вислугу років призначається:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

З наведеного слід дійти висновку, що базовою умовою для призначення пенсії є наявність саме календарної вислуги, - так як встановлено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та додатково - час/період - відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону, перелік видів служби та періодів часу, зазначений в якому, є вичерпним.

Закон не передбачає для цілей вирішення питання про призначення пенсії донарахування (включення) до календарної (базової) вислуги інших та періодів та строків служби, ніж зазначено вище.

На правильність такого застосування норм Закону щодо запровадження саме календарного обчислення, вказує і намір законодавця та суб`єкта законодавчої ініціативи (КМ України), викладений у пояснювальній записці (розміщена у вільному доступі на сайті ВР України) до законопроекту № 7455 від 13.12.2010 (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=39220), який надалі був прийнятий як Закон, який встановив вищезгадане правове регулювання.

На правильність такого застосування вищезгаданих норм вказує і правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 27.02.2019 у справі №295/6454/17, від 22.11.2018 року у справі №161/4876/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, а також у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/6266/19 від 07.10.2019.

Враховуючи те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд приходить до висновку, що в контексті спірних відносин та за обставин даної справи, для призначення пенсії позивач повинен був мати станом на 10.08.2016 вислугу не менше 22 календарних роки та 6 місяців.

Однак, враховуючи відсутність такої календарної вислуги, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної (базової) вислуги років.

Пільгове донарахування стажу відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та вищезгаданої постанови КМ України можливе, але є похідним від наявності базової календарної вислуги, у даному випадку - не менше 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Відтак, враховуючи вищенаведене у сукупності, судом не встановлено порушень з боку ГУ ПФУ у зв`язку з розглядом матеріалів, поданих відносно позивача щодо призначення пенсії, а відтак у суду відсутні підстави для визнання протиправними дій, рішень чи бездіяльності з боку відповідача, допущених (прийнятих, вчинених) щодо позивача. За висновком суду відповідач діяв правомірно, відмовляючи у призначенні пенсії за вищевказаних обставин, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 .н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДР 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін