Рішення № 96110028, 07.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021 року м. Київ № 640/20318/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

28.08.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) через представника звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), в якій просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо зниження основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% розміру грошового забезпечення;

- зобов`язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 виходячи з основного її розміру - 90% відповідних сум грошового забезпечення при вислузі 35 років, починаючи з 01.01.2018 єдиним платежем, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо неперерахунку та невиплати ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704);

- зобов`язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 100% визначеного пенсійного забезпечення відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбаченої постановою №704 з 01.01.2018, єдиним платежем, з врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив, що зменшення розміру пенсії позивача шляхом не включення при її перерахунку певних складових грошового забезпечення, які вже були встановлені, або зменшення у відсотковому відношенні цих складових, є звуженням соціальних гарантій позивача, що є протиправним та недопустимим.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Чудак О.М. від 02.09.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за його позовом. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ вказує на відсутність підстав для її задоволення з огляду на те, що територіальний орган Пенсійного фонду України здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) у порядку і розмірах визначених постановою №103. Також відповідач вказав на те, що при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 розмір його пенсії за вислугу років обчислювався виходячи з 70 % сум грошового забезпечення за посадою відповідно до редакції статті 13 Закону № 2262-ХІІ, чинної на дату, з якої проводився перерахунок. При цьому, у письмовому відзиві представник відповідача вказав на те, що на момент здійснення перерахунку пенсії позивачу постанова № 103 була чинною та передбачала порядок виплати перерахованої пенсії у відсотках, тому до здійсненого відповідно до пункту 1 перерахунку мають застосовуватись вимоги пункту 2 цієї постанови щодо поетапної виплати суми підвищення перерахованої пенсії.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ. Пенсія позивачу призначена (обчислена) з 27.08.1994. Основний розмір пенсії 90 % грошового забезпечення (вислуга років 35). Такий основний розмір пенсії позивач отримував до 01.01.2018.

Після проведеного з 01.01.2018 перерахунку пенсії позивача на підставі постанови №704 та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103), його пенсія обчислюється із 70 % сум грошового забезпечення, яке складається з: посадового окладу - 3170, 00 грн; окладу за військовим званням - 1020, 00 грн; процентної надбавки за вислугу років 50 % - 2095, 00 грн. Такий перерахунок пенсії був здійснений відповідачем на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку визначеному постановою № 103, виданої Київським міським військовим комісаріатом від 27.03.2018 № ФА114923. Підсумок пенсії з надбавками: 4465, 93 грн. З урахуванням попередньої суми пенсії 2595, 79 грн та підвищення 935, 07 грн (50 % від 1870, 14 грн).

Згідно із постановою № 103 підвищення складає 1870, 14 грн.

З них виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50 % від підвищення: 935, 07 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75 % від підвищення: 1402, 61 грн; з 01.01.2020 - 100 % від підвищення 1870, 14 грн.

Також судом встановлено, що на адвокатський запит від 07.08.2020 № 668/20 щодо неналежного пенсійного забезпечення позивача ГУ ПФУ листом від 17.08.2020 № 2600-0213-8/114956 повідомило представника позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача виходячи із 90 % сум грошового забезпечення, оскільки нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, в тому числі і у зв`язку із уточненням грошового забезпечення, після дати набрання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 законної сили, не приймалось. При цьому, у вказаному листі зазначено, що при проведенні позивачу з 01.01.2018 перерахунку пенсії її розмір обчислювався виходячи з 70 % сум грошового забезпечення за посадою відповідно до редакції Закону, чинної на дату, з якої проводився такий перерахунок. Одночасно відповідач посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» зазначив, що виплата пенсій, призначених згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом № 2262-ХІІ та перерахованих з 01.01.2018, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018, відповідно до постанови № 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018. При цьому виплата пенсій з 2020 року, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» з врахуванням 100% суми підвищення станом на 01.03.2018

Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії та поетапної виплати підвищення перерахованої пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на дату призначення пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

08.07.2011 прийнято Закон України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».

27.03.2014 прийнято Закон № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, а саме: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зазначає, що стаття 13 Закону № 2262-ХІІ зі змінами, не повинна зменшувати гарантований розмір пенсійного забезпечення. Таким чином, з урахуванням положень статті 58 Конституції України, перерахунок пенсії після її призначення не може погіршувати становище особи.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Окрім того, питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави неодноразово розглядалися Конституційним Судом України.

Рішенням Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 до окремих категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту, віднесено громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Суд також звертає увагу на порядок перерахунку пенсій для відповідних категорій осіб. Так, згідно частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 (далі - Порядок № 45).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).

Пунктами 4, 5 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Постановою № 704 встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.

Пунктом 1 постанови № 103 встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.

Таким чином, відсотковий розмір від грошового забезпечення визначається на день призначення пенсії, у той же час він є сталим та не підлягає зміні при перерахунку.

За таких обставин, зменшення відсоткового розміру пенсії позивача з 01.01.2018 до 70% грошового забезпечення є протиправним та порушує прямий припис статті 58 Конституції України стосовно незворотності нормативно-правових актів у часі.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18.

Враховуючи це, слід визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення основного розміру його пенсії з 90% до 70% від сум грошового забезпечення та зобов`язати перерахувати та виплатити пенсію йому в розмірі 90% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, постановами № 704 та № 103 починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат.

Щодо позовних вимог в частині поетапної виплати пенсійним органом позивачу підвищення пенсії, суд виходить із такого.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 на підставі довідки, виданої уповноваженим структурним підрозділом, а підвищення до пенсії виплачується у відповідності до положень постанови № 103, тобто, не у 100 % розмірі, а поетапно.

З цього приводу, суд зазначає, що частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103.

Так, згідно із пунктом 2 постанови №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Судом встановлено, що відповідач у 2018 році здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 та у 2019 році здійснював виплату перерахованої пенсії з врахуванням 75% від суми підвищення.

Пункти 1 та 2 постанови №103 були оскаржені до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі №826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103.

У зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.

Отже, з 05.03.2019 пенсія позивачу підлягала виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Враховуючи викладене, відповідач, виплачуючи з 05.03.2019 перераховану пенсію позивача у розмірі 75% суми підвищення діяв, протиправно.

Разом з цим, 04.09.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - постанова № 804) згідно якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.03.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови №704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.

Вказана постанова №804 від 14.08.2019 є чинною, тому підлягає обов`язковому застосуванню.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині виплати 100% перерахованої пенсії підлягають задоволенню за період з 05.03.2019 по 03.09.2019.

При цьому, суд наголошує на тому, що з 01.01.2020 відсутні такі обмеження щодо поетапності виплати підвищення перерахованих пенсій, особам яким пенсія призначена згідно із Законом №2262-ХІІ.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо виплати перерахунку пенсії за період з 05.03.2019 по 04.09.2019 з урахуванням 75 % суми підвищення пенсії та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу за період з 05.03.2019 по 04.09.2019 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії.

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсії у повному розмір, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».

Таким чином, невиплата позивачу пенсії в розмірі 83% місячного грошового забезпечення, з урахуванням 100% суми підвищення, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини становить втручання у право позивача на мирне володіння майном.

Позивачем також заявлено вимогу здійснити виплату перехованої пенсії єдиним платежем.

Спірні правовідносини пов`язані із зобов`язанням відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії, а не стягнення (присудження) пенсії, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин негайного (невідкладного) виконання рішення суду відсутні.

На думку суду, вимога про виплату перерахованої пенсії однією сумою є способом виконання рішення суду в частині виплати перерахованої суми, тому контроль за виконання рішення суду в цій частині може бути здійснений судом або державною виконавчою службою після набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до частини першої статті 372 КАС України в разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

У даному випадку, суд не вбачає підстав для встановлення такого способу виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій ГУ ПФУ щодо проведенні перерахунку його пенсії виходячи із 70% розміру грошового забезпечення та виплати 75% підвищення пенсії у період з 05.03.2019 по 04.09.2019, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість проведення перерахунку пенсії та її виплати на підставі частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на час перерахунку пенсії та поетапність виплати підвищення до пенсії у період з 05.03.2019 по 04.09.2019 , з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даною позовною заявою, позивачем сплачено згідно наявної у справі квитанції від 28.08.2020 судовий збір у розмірі 1681, 60 грн та заявлено дві вимоги немайнового характеру. За наслідками розгляду справи судом заявлені обидві вимоги задоволено хоча і частково, що носить кількісний показник.

Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог. А саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 1681, 60 грн.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6250,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частинами 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 22.07.2020 №075/20 (т. 1 а.с. 42-45), оригінал ордеру (т. 1 а.с. 46), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.05.1994 №374/10 (т. 1 а.с. 50а), копію прибуткового касового ордеру від 22.07.2020 №158/20 (т. 1 а.с. 50) на суму 6 250 грн., акт від 28.08.2020 №1 прийому-передачі наданої правничої допомоги за договором від 22.07.2020 №112/20 (т. 1 а.с. 47-48).

Згідно з вказаним актом позивачу надано такі послуги:

вивчення первинних документів, наданих клієнтом (розрахунки пенсії за вислугу років), консультації з клієнтом щодо його попередніх звернень до ГУ ПФУ в м. Києві для встановлення характеру спірних правовідносин. Аналіз та підбір нормативно-правової бази для встановлення правової позиції, яка підлягатиме викладенню в досудовому врегулюванні спору та в позовній заяві - 1 000 грн. (1 год. * 1 000 грн.);

збір документів та доказів для обґрунтування правової позиції позивача по справі:

- складення адвокатського запиту до ГУ ПФУ в м. Києві щодо надання копій документів з пенсійної справи позивача (загальний об`єм даного адвокатського запиту 1 сторінка);

- складення заяви до ГУ ПФУ в м. Києві щодо досудового врегулювання спору з викладенням правової позиції, обґрунтованої рішеннями судів по аналогічних справах, нормативно-правовою базою у вигляді постанов Кабінету Міністрів України, Законів України (загальний об`єм даної заяви 5 сторінок) - 1 000 грн. (1 год. * 1 000 грн.);

підготовка та подача адміністративного позову до суду, відповідачу з копіями всіх необхідних для розгляду справи документів - 3 000 грн. (3 год. * 1 000 грн.);

інші витрати (направлення листів Укрпоштою, канцелярія, копіювання документів) - 250 грн.;

робота адвоката під час спрощеного провадження (з викликом сторін, без виклику сторін): складення аргументованої відповіді на відзив ГУ ПФУ в м. Києві - 1 000 грн. (1 год. * 1 000 грн.).

Таким чином, загальна сума складає 6 250 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу у даній справі, суд враховує наступне.

(1) В матеріалах справи наявна заява щодо досудового врегулювання спору на 5 арк. (т. 1 а.с. 19-23) та відповідь на неї (т. 1 а.с. 24-26), про яку зазначено в акті. Проте, матеріали справи не містять не тільки вказаний адвокатський запит до ГУ ПФУ в м. Києві щодо надання копій документів з пенсійної справи позивача, а і відповідь на нього, що виключає можливість встановити не тільки факт його існування, а і кількість аркушів, з яких він складається.

Таким чином, витрати в цій частині підлягають зменшенню.

(2) Будь-яких доказів на понесення інших витрат (направлення листів Укрпоштою, канцелярія, копіювання документів) у розмірі 250 грн. суду взагалі не надано, що свідчить, що такі витрати не включено у вартість наданої послуги, в межах якої вони здійснювались, проте окремо відшкодуванню за висновком суду вони не підлягають, оскільки не підтверджені жодним чином.

(3) Суд також враховує положення частини 7 статті 134 КАС України, за якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, будь-яких заперечень відповідача з приводу неспівмірності витрат на правову допомогу відзив на позовну заяву не містить, а також відповідачем окремо не подано.

Таким чином, суд вважає заявлені витрати обґрунтованими частково.

Враховуючи викладене у сукупності, заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 5 833 грн.

У контексті цієї справи суд зазначає, що метою стягнення витрат є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зниження основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% від сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (із урахуванням раніше виплачених сум) з 05.03.2019 по 03.09.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 7 514,60 грн. (сім тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень шістдесят копійок), з яких по сплаті судового збору у розмірі 1 681,60 грн (тисячу шістсот вісімдесят одна гривня та шістдесят копійок) згідно із квитанцією від 28.08.2020 № 49843 та по сплаті витрат на правничу допомогу у розмірі 5 833 грн. (п`ять тисяч вісімсот тридцять три гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак