Рішення № 96109969, 07.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 квітня 2021 року справа №640/7809/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доКабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач, КМУ)третя особаГоловне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - третя особа, ГУ ПФУ в м. Києві)прозобов`язання відповідача перерахувати прожитковий мінімум та пенсію позивача на 2020 рік, починаючи з 01 січня 2020 рокуВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно не переглянув розмір прожиткового мінімуму з 01 січня 2020 року, що завдало йому моральні та фізичні страждання.

Ухвалою від 07 квітня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/7809/20 за правилами загального провадження та призначив підготовче засідання на 27 липня 2020 року.

Ухвалою від 27 липня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва залучив до участі в адміністративній справі ГУ ПФУ в м. Києві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою від 27 липня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що Уряд позбавлений правових підстав самостійно визначати розміри пенсії за віком (крім встановлення перерахунку раніше призначених пенсій), оскільки всі базові умови, необхідні для зазначеного розрахунку, наводяться у законі, є чітко визначеними та об`єктивними за своєю природою, що унеможливлює будь-яку їх зміну. При цьому, відповідач зазначив, що перерахунок пенсій, при наявності законних підстав, здійснюється виключно органами Пенсійного фонду, а не КМУ.

В судовому засіданні 21 жовтня 2020 року суд, на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання КМУ здійснити перерахунок прожиткового мінімуму, встановленого на 2020 рік, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до частини першої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку проведення науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня1999 року №1767 (далі по тексту - Порядок №1767), визначено, що центральні органи виконавчої влади, які визначені у частинах 2 - 4 статті 3 Закону України «Про прожитковий мінімум» відповідальними за формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, у встановлений Кабінетом Міністрів України термін подають Мінекономрозвитку пропозиції щодо сформованих наборів у натуральних показниках або у нормативах споживання з необхідними розрахунками і науковими обґрунтуваннями.

Відповідно до пункту 10 Порядку рішення про схвалення експертною комісією набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму надсилаються на затвердження Кабінету Міністрів України і є підставою для розрахунку прожиткового мінімуму. Зміни та доповнення до наборів вносяться тільки за рішенням експертної комісії.

Якщо експертна комісія не схвалила пропозицій центральних органів виконавчої влади щодо набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, вони повертаються на перегляд цими органами у визначений експертною комісією термін. У разі повторного несхвалення експертною комісією набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг питання виноситься на розгляд Національної тристоронньої соціально-економічної ради (пункт 11 Порядку).

Пунктом 6 частини першої статті 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.

Аналогічні повноваження надані Уряду України абзацом чотирнадцятим пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо встановлення розміру прожиткового мінімуму після проведення відповідної процедури.

Згідно з нормами статті 96 Конституції України, Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Конституційний Суд України в Рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, надаючи тлумачення частинам першій, третій статті 95 Конституції України у системному зв`язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Конституції України зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. Також у цьому Рішенні надано тлумачення частині другій статті 96, пунктам 2, 3, 6 статті 116 Конституції України, за яким повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008 зазначено, що в аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 95 Конституції України «держава прагне до збалансованості бюджету України» у системному зв`язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов`язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, територіальними громадами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

На думку суду, наведене правове регулювання з урахуванням тлумачення Конституційного суду України дає підстави дійти висновку, що визначення в проекті Закону України «Про Державний бюджет України» розмірів прожиткового мінімуму на відповідний рік належить до дискреційних повноважень Уряду України. Під час визначення розміру Уряд України, прагнучі до збалансованості бюджету, повинен враховувати доходи, витрати, економічну ситуації, необхідність передбачення витрат на оборону країни, соціальне забезпечення.

Однак, суд звертає увагу на те, що ні Законом України «Про прожитковий мінімум», який регулює порядок його встановлення та затвердження, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України щодо здійснення перерахунку встановленого прожиткового мінімуму.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок прожиткового мінімуму.

В частині позовних вимог про зобов`язання Кабінету Міністрів України здійснити з 01 січня 2020 року перерахунок пенсії позивача, суд зазначає таке.

Правовідносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною першою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

На підставі частини п`ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Таким чином, саме до повноважень відповідного територіального органу Пенсійного фонду належить здійснення перерахунку пенсій особам відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не до повноважень Кабінету Міністрів України, як про це зазначає позивач.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що правові і організаційні засади оформлення документів для призначення пенсії визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.

Відповідно до розділу 1 Порядку звернення за призначенням (перерахунком) пенсії оформляється заявою.

Приймання, оформлення і розгляд документів врегульований розділом IV вищевказаного Порядку, згідно з пунктом 4.1 якого орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Таким чином, для перерахунку пенсії необхідно волевиявлення особи, яке оформлене заявою встановленої пунктом 4.1 Порядку (додаток 2) форми.

Враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідач не наділений повноваженнями здійснювати перерахунок пенсії, позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений права оскаржити відповідну поведінку органу Пенсійного фонду України, якщо вона порушує його права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; ідентифікаційний код 00019442);

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов