Рішення № 96109941, 30.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2021 року 14:39 № 640/21023/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення грошового забезпечення за участі представників сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

від позивача - Головіна О.О.,

від відповідача - Алейнічева Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України, в якому просить: скасувати наказ Голови Служби безпеки України від 21 квітня 2015 року №10/307-ос; стягнути зі Служби безпеки України на користь позивача премію за травень 2014 року в сумі 3778,62 грн, грошове та матеріальне забезпечення з 01 червня 2014 року по дату винесення постанови по справі; стягнути з відповідача сплачений судовий збір; допустити негайне виконання судового рішення в межах суми стягнення грошового забезпечення за один місяць; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом Голови Служби безпеки України від 21 квітня 2015 року №10/307-ос його, позивача, зараховано у розпорядження Голови Служби безпеки України набагато пізніше ніж виникли обставини, що дають підстави для зарахування у розпорядження за підпунктом «в» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262, що, на думку позивача, свідчить про протиправність такого наказу. Крім того позивач вказує, що всупереч наказу Голови Служби безпеки України від 21 квітня 2015 року №10/307-ос позивачу не виплачувалось грошове забезпечення. Також позивач вказує, що ним неодноразово подавались рапорти на звільнення, які проігноровані відповідачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник відповідача вказує, що оскаржуваний наказ Голови Служби безпеки України від 21 квітня 2015 року №10/307-ос, яким позивача виведено у розпорядження з 04 серпня 2014 року, прийнято у зв`язку із здійсненням Головним слідчим управлінням Служби безпеки України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000328 від 04 серпня 2014 року за підозрою генерал-майора ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України. Оскільки позивач не досяг граничного віку перебування на військовій службі в особливий період (що дорівнює граничному віку перебування у запасі і становить 65 років), правові підстави для підготовки матеріалів до звільнення його з військової служби відсутні. Також представник відповідача вказує, що оскільки на позивача не покладалося тимчасове виконання обов`язків (завдань) за посадами та рішення про виплату йому грошового забезпечення Головою Служби безпеки України не приймалось, то й підстави для виплати грошового забезпечення відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 02 лютого 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 04 березня 2021 року витребувано від Служби безпеки України належним чином завірені копії: Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 23 січня 2008 року №35/ДСК, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2008 року за №71/14762, та Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року №515/ДСК, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2018 року за №512/31964.

В судовому засіданні 30 березня 2021 року позивач та його представник наполягали на задоволенні позову, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Указом в.о. Президента України від 26 лютого 2014 року № 156/2014 генерал-майора ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України та наказом Голови Служби безпеки України від 27 лютого 2014 року № 202-ос відповідно до підпункту "б" пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262, зараховано у розпорядження Голови Служби безпеки України за посадою начальника департаменту.

Наказом Голови Служби безпеки України від 06 березня 2014 року № 81/ДСК на період перебування у розпорядженні на генерал-майора ОСОБА_1 було покладено виконання окремих обов`язків (завдань), визначених функціональними обов`язками, по Управлінню військової контррозвідки Департаменту контррозвідки.

Управлінням роботи з особовим складом СБ України 10 березня 2014 року за адресами реєстрації та проживання ОСОБА_1 надсилалися листи №№ 11/1/1-1393, 11/1/1-1394) щодо необхідності його прибуття 17 березня 2014 року до начальника УВКР ДКР СБ України, копії яких долучено до матеріалів справи.

17 березня 2014 року генерал-майор ОСОБА_1 подав рапорт (реєстр. УВКР ДКР № 17/2663) з проханням звільнити його з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 63 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262, у зв`язку із проведенням організаційних заходів.

23 квітня 2014 року генерал-майор ОСОБА_1 надіслав поштою на адресу Служби безпеки України із м. Харкова повторний рапорт (реєстр. Головної інспекції № 3/1582 від 28 квітня 2014 року) з проханням звільнити його з військової служби.

13 травня 2014 року до Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України надійшов лист УВКР ДКР Служби безпеки України № 17/4627 від 11 травня 2014 року, в якому повідомлялось, що підготувати матеріали на звільнення генерал-майора ОСОБА_1 не вбачається за можливе, оскільки останній не надав акт про здачу посади, а також, що генерал-майор ОСОБА_1 з невідомих причин в Управлінні військової контррозвідки ДКР Служби безпеки України протягом травня 2014 року не являвся.

14 серпня 2014 року до Служби безпеки України надійшло звернення генерал-майора ОСОБА_1 , в якому останній просив повідомити про результати розгляду рапортів щодо його звільнення, а також причин їх тривалого розгляду.

Листом від 12 вересня 2014 року позивача повідомлено про необхідність прибути до Департаменту контррозвідки Служби безпеки України.

Наказом Голови Служби безпеки України від 21 квітня 2015 року № 10/307-ос у зв`язку із здійсненням Головним слідчим управлінням Служби безпеки України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000328 від 4 серпня 2014 року за підозрою генерал-майора ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України позивача зараховано у розпорядження Голови СБ України за підпунктом "в" пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262 (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження) з 04 серпня 2014 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року №2229-ХІІ, Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року №2229-ХІІ, умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007 (далі по тексту - Положення).

У відповідності до підпункту "в" пункту 48 Положення, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом.

Пунктом 4.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14 жовтня 2008 року №772 (далі по тексту - Інструкція), зокрема встановлено, що зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Як зазначено вище, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000328 від 4 серпня 2014 року за підозрою генерал-майора ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 111 Кримінального кодексу України.

З урахуванням наведеного суд вважає наявними підстави, визначені підпунктом "в" пункту 48 Положення, для прийняття оскаржуваного наказу від 21 квітня 2015 року №10/307-ос.

Щодо доводів позивача про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000328 розпочато 04 серпня 2014 року, а оскаржуваний наказ прийнято лише 21 квітня 2015 року, суд зауважує, що станом на час прийняття оскаржуваного наказу №10/307-ос досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні тривало, тобто були наявні підстави, визначені підпунктом "в" пункту 48 Положення для прийняття такого наказу.

Суд наголошує, що з матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває у розпорядженні відповідно до наказу Голови Служби безпеки України від 27 лютого 2014 року № 202-ос, тобто станом на час прийняття оскаржуваного наказу вже перебував у розпорядженні з інших, ніж визначені в оскаржуваному наказі, підстав.

Відповідно до матеріалів справи листами від 10 березня 2014 року позивач викликався до начальника УВКР ДКР Служби безпеки України для виконання обов`язків, проте позивач до Служби безпеки України не прибував. Отже, з моменту повідомлення Службу безпеки України про досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000328 від 04 серпня 2014 року було прийнято оскаржуваний наказ від 21 квітня 2015 року №10/307-ос.

Щодо посилання позивача на неодноразове подання рапортів про звільнення, які на думку позивача проігноровано відповідачем, суд зазначає, що рішення/дії/бездіяльність відповідача щодо розгляду рапортів позивача про звільнення не є предметом розгляду даної справи.

Згідно пункту 48 Положення військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.

Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для дальшого перебування в розпорядженні, він призначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.

Військовослужбовці Служби безпеки України звільняються з посад та зараховуються в розпорядження наказами по особовому складу начальників (командирів), які мають право призначення на ці посади, а військовослужбовці, призначення на посади та звільнення яких з посад належить до повноважень Президента України, зараховуються у розпорядження наказами Голови Служби безпеки України по особовому складу на підставі відповідного Указу Президента України про звільнення з посади.

За військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження прямих начальників (командирів), зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачене законодавством.

Пунктом 4.9 Інструкції встановлено, що зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників (пункт 48 Положення) це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.

Зарахування у розпорядження відповідних начальників проводиться наказами по особовому складу з обов`язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, під особистий підпис їх начальниками в установленому порядку.

Начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов`язані організовувати їх службову діяльність, здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення, інших нормативно-правових актів та несуть відповідальність за дотримання встановлених термінів перебування підлеглих у розпорядженні. Вони зобов`язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України або його заступників, приймаються відповідно Головою Служби безпеки України або його заступниками. Управління роботи з особовим складом здійснює загальний контроль за дотриманням встановлених термінів перебування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядженні відповідних начальників, а стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, також вносить пропозиції щодо їх подальшого службового використання.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби Безпеки України визначено вимогами Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби Безпеки України від 23 січня 2008 року № 35/ДСК, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 січня 2008 року за № 71/14762 (далі - Інструкція № 35/ДСК).

Так, згідно підпунктом 1.2 пункту 1 Інструкції № 35/ДСК грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. Воно складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії) та одноразових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції № 35/ДСК визначено, що за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими пунктом «в» - у випадках, передбачених підпунктом 3.5.1 цієї Інструкції, а також підпунктами «е», «є» та «ж» пункту 48 Положення) зберігається виплата грошового забезпечення на весь період перебування у розпорядженні за посадами, які вони займали.

Відповідно до підпункту. 3.5.2 пункту 3.5 Інструкції № 35/ДСК військовослужбовцям, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виплата грошового забезпечення припиняється з дня прийняття стосовно них відповідного рішення на весь час відсторонення від виконання службових повноважень, відсторонення від посади, перебування в розшуку або застосування запобіжного заходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, запроваджені нові розміри посадових окладів, окладів за військовим званням, деякі інші види надбавок у грошовому забезпеченні військовослужбовців Служби безпеки України.

Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затверджену наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10 квітня 2018 року №515/ДСК, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2018 за № 512/31964 (далі - Інструкція №515), передбачено порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, в тому числі і за час перебування в розпорядженні.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу IV Інструкції №515 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників, здійснюється на підставі наказів по особовому складу органів, підрозділів, закладів та установ Служби безпеки України.

Пунктом 2 глави 1 розділу IV Інструкції №515 встановлено, що за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників (крім тих, що зараховані в розпорядження за підставами, передбаченими підпунктом "в" - у випадках, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу, пункту 48 Положення), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення, а у випадках, коли такі строки не визначені, - протягом шести місяців з дня зарахування в розпорядження.

Абзацами 1, 2 пункту 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515 зазначено, що строки перебування військовослужбовців у розпорядженні відповідних начальників або керівників (залежно від підстав такого зарахування) визначаються відповідно до чинного законодавства України, а також після закінчення таких строків та у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні, військовослужбовець визначається на посаду або звільняється в установленому порядку з військової служби.

Згідно з абзацом 3 пункту 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515 після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених пунктом 48 Положення (якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби), а у випадках коли такі строки не визначені - після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їм грошового забезпечення здійснюється за рішеннями Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці.

У разі прийняття Головою Служби безпеки України рішення про виплату грошового убезпечення воно виплачується, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за службу в умовах режимних обмежень та премії в розмірах, що визначаються наказами по добовому складу (абзац 4 пункту 6 глави 1 розділу IV Інструкції №515).

Відповідно до пункту 8 глави 1 розділу IV Інструкції №515 військовослужбовцям, які зараховані в розпорядження відповідних начальників або керівників і на яких відповідним наказом (розпорядженням) по особовому складу покладено тимчасове виконання обов`язків (завдань) за посадами, грошове забезпечення виплачується у порядку та розмірах, визначених цією Інструкцією.

Судом встановлено, що позивач перебував під вартою та, в подальшому, під домашнім арештом, на позивача не покладалося тимчасове виконання обов`язків (завдань) за посадами та рішення про виплату йому грошового забезпечення Головою Служби безпеки України не приймалось.

Враховуючи викладене, відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначений положеннями чинного законодавства, а тому відсутні будь-які підстави вважати його дії протиправними, відповідно позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачеві грошового забезпечення задоволенню не підлягають.

Щодо позову в частині стягнення зі Служби безпеки України на користь позивача премії за травень 2014 року в сумі 3778,62 грн суд зазначає, що оскільки зазначені кошти не були отримані позивачем в травні 2014 року, отже такі кошти були зараховані на депонентський рахунок Державної казначейської служби України, про що листом повідомлено позивача. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача щодо виплати вказаних коштів та, відповідно, відмови відповідача у такій виплаті.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат у порядку, визначеному статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення виготовлено 07 квітня 2021 року.