Рішення № 96109261, 05.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/319/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу від 06.11.2020 № Ф-259127-51 про сплату боргу (недоїмки) на суму 11803,66 грн.

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок суми єдиного соціального внеску, що підлягала сплаті платником ОСОБА_1 шляхом зарахування надмірно сплачених сум ЄСВ у розмірі 7965,54 грн. за період з червня (включно) 2020 року по січень (включно) 2021 року.

Ухвалою від 03.02.2021 відкрите спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.12.2020 позивач засобами порштового зв`язку отримав вимогу від 06.11.2020 № Ф-259127-51, винесену ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, якою позивача зобов`язано сплатити борг (недоїмку) з ЄСВ в розмірі 11803,66 грн. Позивач вважає, що спірна вимога № Ф-259127-51 на суму недоїмки 11803,66 грн. є протиправною, оскільки за періоди, які охоплює дана вимога, з нього утримані внески ЄСВ за місцем основної роботи – ПАТ "Дельта Банк". Оскільки позивач у період з 03.12.2015 до 30.04.2020 працював на посаді юрисконсульта ПАТ "Дельта Банк", до обов`язків якого належало представництво інтересів Банку в суді, то за вказаний період він не повинен був сплачувати ЄСВ, як адвокат. Зважаючи на зміни в процесуальному законодавстві щодо представництва інтересів юридичних осіб, 10.07.2018 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Позивач стверджує, що у період роботи в ПАТ "Дельта Банк" адвокатською діяльністю не займався та доходів від такої діяльності не отримував, втім сплатив за 4 квартал 2018 року та 1, 2 квартали 2019 року ЄСВ в розмірі 7965,54 грн, які він вважає надмірно сплаченими. Відтак, позивач вважає, що надмірно сплачені кошти належить спрямувати в рахунок сплати ЄСВ за період з червня 2020 року по січень 2021 року. Посилаючись на викладене, просить скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки).

26.02.2021 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на таке. 10.10.2018 позивача взято на облік як особу, яка провадить незалежну професійну діяльність. У період 2018-2020 років ОСОБА_1 приймав участь у двадцяти судових справах в якості адвоката, тобто здійснював незалежну професійну діяльність та зобов`язаний сплачувати єдиний внесок. Оскільки позивач не зупинив свою адвокатську діяльність у встановленому порядку, виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску. Так, в інтегрованій картці ОСОБА_1 (по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковується нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі за 3,4 квартали 2019 року в розмірі 2754,18 грн. та за 2020 рік в розмірі 9049,48 грн. З огляду на зазначене та у зв`язку із наявністю богу з єдиного соціального внеску, відповідач вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) правомірною, а позов таким що не підлягає задоволенню.

09.03.2021 позивач направив відповідь на відзив, у якій не погоджується з позицією відповідача, оскільки у позивача відсутні підстави сплачувати ЄСВ за провадження незалежної професійної діяльності за період перебування в трудових відносинах з ПАТ "Дельта Банк". У період перебування в трудових відносинах за нього, як за найманого працівника, ЄСВ сплатив страхувальник – ПАТ "Дельта Банк". Позивач наголошує, що відповідачем не надано жодних належних доказів того, що ОСОБА_1 здійснював незалежну професійну діяльність за період 2018-2020 років та отримав винагороду за надання адвокатських послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 10.07.2018 серії ХС № 000167, виданого Радою адвокатів Херсонської області на підставі рішення від 10.07.2018 року № 2, ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно даних з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/ 61013) позивач на день подання позовної заяви здійснює незалежну професійну діяльність. Форма адвокатської діяльності – індивідуальна адвокатська діяльність.

Згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 від 03.12.2015 № 15 та від 01.04.2019 № 16, від 02.12.2019 № 17 та від 30.04.2020 № 18 позивач у період з 03.12.2015 до 30.04.2020 включно перебував в трудових відносинах з ПАТ "Дельта Банк" та працював на посадах юрисконсульта з питань правового забезпечення та головного юрисконсульта з питань правового забезпечення.

Позивачем сплачено ЄСВ за провадження незалежної професійної діяльності за період 4 квартал 2018 року - 1, 2 квартали 2019 року в розмірі 7965,54 грн. У подальшому позивач самостійно припинив сплату ЄСВ.

06.11.2020 ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-259127-51, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2020 складає: недоїмка - 11803,66 грн., штрафи – 0,00 грн., пеня – 0,00 грн.

Позивач не погоджується із існуванням у нього недоїмки зі сплати ЄСВ, оскільки вважає, що у період з 03.12.2015 до 30.04.2020 він працював у ПАТ "Дельта Банк", тобто був найманим працівником. Вважає, що на дані правовідносини розповсюджується правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, від 05.12.2019 у справі № 260/358/19, від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18 та від 27.02.2020 у справі № 440/5632/18, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правомірності вимоги від 06.11.2020 № Ф-259127-51, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (тут і далі - Закон № 2464-VI у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

03.10.2017 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII (набрав чинності 11.10.2017) внесені зміни в пункт 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", ) за якими для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За визначенням п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п.п. 14.1.195 п. 14. 1 ст. 14 Податкового кодексу України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхуванн" не врегульовані.

Отже, системний аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що платниками єдиного внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є самозайнятою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Тобто, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування єдиного внеску, проте, за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, враховуючи особливості форми діяльності самозайнятих осіб, суд вважає, що саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлений обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

У своєму відзиві податковий орган зазначає, що ОСОБА_1 займається адвокатською діяльністю та отримує від провадження такої діяльності дохід, посилаючись при цьому, як на доказ провадження позивачем професійної діяльності, на участь ОСОБА_1 у судових засіданнях у справах №№ 821/3539/15-а, 821/142/16, 821/209/16, 821/347/16, 540/1066/19, 821/3484/15-а, 814/1151/15, 821/3550/15-а, 540/2415/18, 821/167/16, 821/365/16, 821/344/16, 814/1939/16, 821/3467/15-а, 821/3491/15-а, 821/391/16, 821/363/16, 766/21608/19, 821/369/16, 826/4176/16.

Суд не бере до уваги такі доводи відповідача, як доказ провадження позивачем професійної діяльності, оскільки у всіх наведених відповідачем справах ОСОБА_1 брав участь як представник ПАТ "Дельта Банк", працюючи при цьому юристконсультом даного Банку.

У свою чергу, разом із позовною заявою позивач подав до суду індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з Реєстру застрахованих осіб форми ОК-5 від 21.01.2021, згідно яких за періоди з грудня 2015 року до 30.04.2020 рік, ПАТ "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020) сплатило за ОСОБА_1 страхові внески в належному розмірі.

Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду у справі № 160/3114/19, суд вважає, що позивач, як замозайнята особа, яка одночасно перебувала у трудових відносинах з ПАТ "Дельта Банк", не повинен самостійно сплачувати ЄСВ за період з 03.12.2015 до 30.04.2020, оскільки такі внески за нього, як найманого працівника уже сплатив Банк.

Разом з тим, суд відчає, що позивач, як самозайнята особа, самостійно подав відповідачу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2019 рік (початкова), самостійно задекларувавши за цей період ЄСВ.

За загальним правилом податкового законодавства, самостійно задекларовані платежі не можуть бути оскаржені особою у судовому порядку, а можуть бути виправлені лише шляхом подання уточнюючих документів.

Позивач не надав суду докази надіслання податковому органу уточнюючого звіту чи розрахунку із відображенням нульових показників ЄСВ за 2019 рік.

Відтак, зазначення відповідачем в оскаржуваній вимозі про сплату ЄСВ за 2019 рік на даний час є правомірним.

Таким чином, суд вважає правомірним відображення у вимозі від 06.11.2020 № Ф-259127-51 нарахованого ЄСВ за період з 01.05.2020 до 31.10.2020 включно, оскільки у цей період позивач здійснював діяльність як самозайнята особа, але не перебував у трудових відносинах з Банком.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у спірній вимозі податковим органом правомірно відображено нараховане ЄСВ за період 2019 року - самостійно задеклароване платником, з 01.05.2020 до 31.10.2020 - здійснення діяльності та неправомірно включено до вимоги періоду з 10.07.2018 (дата взяття на облік як самозайнятої особи) до 31.12.2018 та з 01.01.2020 до 30.04.2020 включно.

Втім, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI), незважаючи на те, що сума недоїмки визначена в оскарженій вимозі є неправомірною лише в частині, суд приймає рішення про скасування вимоги від 06.11.2020 № Ф-259127-51 повністю, що не позбавляє можливості відповідача винести нову вимогу із зазначенням у ній правильної суми недоїмки.

Обґрунтовуючи відсутність у суду повноважень щодо самостійного визначення правильних сум недоїмки, суд враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 06.11.2018 у справі № 813/3274/17. Так, судом касаційної інстанції вказано, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок суми єдиного соціального внеску, що підлягала сплаті платником ОСОБА_1 шляхом зарахування надмірно сплачених сум ЄСВ у розмірі 7965,54 грн. за період з червня (включно) 2020 року по січень (включно) 2021 року, суд зазначає, що на даний час дана сума не може бути визнана такою, що сплачена надмірно, оскільки, як наведено вище, позивач самостійно задекларував зобов`язання за 2019 рік. Тільки у разі надання позивачем уточнюючого розрахунку, податковий орган зобов`язаний буде здійснити корегування суми сплаченого внеску та визначити статус сплаченої суми ЄСВ у розмірі 7965,54 грн.

Відтак, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок суми єдиного соціального внеску у розмірі 7965,54 грн., як надмірно сплаченої.

Згідно приписів ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, а ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

З огляду на викладене вище, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 1816,00 грн, а тому, з урахуванням часткового задоволення позову, на користь позивача підлягає стягненню судовий збіру сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 06.11.2020 № Ф-259127-51 про сплату богу (недоїмки) на суму 11803,66 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 111060000