Рішення № 96109054, 08.04.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 р. № 520/1708/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А0501 (м. Чугуїв Харківської обл., вул. Горішного) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправною бездіяльність військової частини А0501 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені; зобов`язати військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені із розрахунку 596,97 грн. в день за період з 05.12.2019 року по 18.01.2021 року терміном 410 календарних днів у сумі 244 759,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у в/ч А 0501. Наказом відповідача по стройовій частині від 01.11.2019 № 212-РС позивача звільнено з військової служби та з 05.12.2019 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Під час проходження служби позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 10.12.2016 по 07.07.2017 та з 22.07.2017 по 04.11.2017 та в подальшому отримав статус УБД, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.07.2017. Після звільнення з військової служби 14.04.2020 позивач звернувся до командування військової частини з заявою про проведення компенсації невикористаної додаткової відпустки та виплату індексації грошового забезпечення.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність військової частини А0501 щодо не нарахування та не виплати йому грошової компенсації додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року по справі № 520/6427/2020 визнано протиправною бездіяльність військової частини А0501 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 06 вересня 2017 по 05 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05 грудня 2019 року. Зобов`язано військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за період з 06 вересня 2017 року по 05 грудня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05 грудня 2019 року. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А0501, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05 грудня 2016 року по 05 грудня 2019 року. Зобов`язано військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05 грудня 2016 року по 05 грудня 2019 року.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 16.11.2020.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року по справі № 520/6427/20 військовою частиною А 0501 18.01.2021 виплачено грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки за період з 06.09.2017 по 05.12.2019 та проведено виплату індексації заробітної плати. Здійснення виплати підтверджується довідкою, виданою АТ КБ «Приватбанк».

Позивач, не погоджуючись з тим, що відповідачем не виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.12.2019 по 18.01.2021, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 статті 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз вищевказаної норми законодавства вказує, що, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Судовим розглядом встановлено, що позивач, вважаючи розрахунок неправильним, звертався до суду з позовом, який стосувався розміру належних звільненому працівникові сум.

За таких обставин, даний позов стосується виконання судового рішення щодо присудження виплати грошової компенсації додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Так, з прийняттям судового рішення, якими присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавця виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати грошової компенсації додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі № 810/1543/17, від 18.11.2019 року по справі №0940/1532/18, від 28.01.2020 року по справі №822/2663/15.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, вимога про зобов`язання військової частини А 0501 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до дня присудження заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 у справі №520/6427/2020, а саме за період з 05.12.2019 по 18.01.2021, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України є безпідставною, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А0501 (м. Чугуїв Харківської обл., вул. Горішного) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко