Рішення № 96108867, 31.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 р. № 520/15150/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В.,

представника позивача - Вишневської Г.В.,

представника відповідача - Клименко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" (просп. Індустріальний, буд. 3,м. Харків,61089) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС в Харківській області щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2020 №Ю-119284;

- скасувати винесену Головним управлінням ДПС в Харківській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2020 №Ю-119284-58.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2020 №Ю-119284-58 складена відповідачем з порушенням законодавства України та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 р. відкрито спрощене провадження у справі в порядку ст.262 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 призначено розгляд даної справи №520/15150/2020 за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Протокольною ухвалою від 17.03.2021 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15 вересня 2020 р. позивачем була отримана Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2020 р. №Ю-119284-58, винесена ГУ ДПС у Харківській області.

У вказаній Вимозі зазначено, що станом на 31 серпня 2020 року підприємство має заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 13212566,98 грн., у тому числі недоїмка 12359789,64 грн., штрафи 569118,59 грн. та пеня 283658,74 грн. (а.с.9).

24.09.2020 р. позивач не погодившись з вимогою, оскаржив її до Державної податкової служби шляхом направлення скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2020 р. №Ю-119284-58 (вих. №167/54 від 24.09.2020 р.).

20.10.2020 р. засобами поштового зв`язку позивачем було отримано Рішення про результати розгляду скарги вих. № 30194/6/99-00-06-03-01-06 від 16.10.2020 р. Державної податкової служби, яким підприємство було повідомлено про залишення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2020 р. №Ю-119284-58 без змін, а скарги АТ "ХАРП" - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з винесеною вимогою, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до зазначених норм позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з положень абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Передача платниками єдиного внеску своїх обов`язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством (ч. 9 ст. 25 Закону № 2464).

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464-VІ є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 4 статті 25 Закону №2464-VІ закріплено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

За приписами п. 1 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Порядок №449) до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Пунктом 3 розділу VI Порядку №449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно з абз. 4 п. 4 розділу VI Порядку №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи).

Отже, при наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску контролюючий орган на підставі поданих платником звітів про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи формує та надсилає платнику вимогу про сплату боргу на суму такої недоїмки.

Судовим розглядом встановлено, що у зв`язку зі збільшенням в серпні 2020 року у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, контролюючим органом на підставі облікових даних з інформаційної системи було сформовано вимогу про її сплату.

Заборгованість ПрАТ "ХПЗ" в сумі 1321256,97 грн., включає:

- 973696,23 грн. залишок несплаченого ЄСВ, нарахованого ПрАТ «ХПЗ» самостійно в звіті від 18.02.2020 №9028073568;

- 2155323,76 грн. нарахованих по звіту від 19.03.2020 №9057715577;

- 2259854,59 грн. нарахованих по звіту від 16.04.2020 №9082720689;

- 1899168,22 грн. нарахованих по звіту від 19.05.2020 №9110070584;

- 1670457,77 грн. нарахованих по звіту від 18.06.2020 №9139875497;

- 1829949,18 грн. нарахованих по звіту від 20.07.2020 №9171683347;

- 1571339,89 грн. нарахованих по звіту від 17.08.2020 №9203268592;

- 352891,69 грн. штрафна санкція нарахована на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 16.10.2015 №12/0000124600;

- 129779,91 грн. пеня нарахована на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 16.10.2015 №12/0000124600;

- 216226,90 грн. штрафна санкція нарахована на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 16.04.2015 №7/0000074600;

- 153878,84 грн. пеня нарахована на підставі нарахована на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 16.04.2015 №7/0000074600.

Стосовно посилання позивача на підписання вимоги неуповноваженою особою, суд зазначає, що за приписами п. 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до Інструкції. У вказаному додатку, у графі підписант вказано "Керівник (його заступник або уповноважена особа)".

Відповідачем зазначено, що пунктом 1.2 наказу ГУ ДПС у Харківській області від 28.10.2019 №1650 "Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Харківській області від 19.09.2019 №643" закріплено надання повноважень на виконання певних функцій, передбачених Податковим кодексом України, законодавством з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування посадовим особам ГУ ДПС у Харківській області, зокрема, ОСОБА_1 - начальнику Східного управління. Однією з таких функцій є підписання вимог, повідомлень про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (частина четверта статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Отже, ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на підписання вимоги про сплату на підставі наказу від 28.10.2019 №1650 (а.с.72-75).

Щодо твердження позивача про те, що оскаржувана вимога не містить розрахунку суми недоїмки (крім сум основного зобов`язання, штрафів та пені), період виникнення заборгованості, суд не приймає до уваги, оскільки зазначення вказаних відомостей не передбачено формою, затвердженою у додатку 6 до Інструкції № 449, що визначає її реквізити.

Так, пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 закріплено, що вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, у тому числі, суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашеним в установлений строк.

Судом встановлено, що оскаржувана вимога від 14.09.2020 №Ю-119284-25 містить такі відомості (а.с. 9).

Крім того, відображення в інтегрованій картці позивача нарахувань на підставі рішення від 16.04.2015 №7/0000074600 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску виходить з того, що таке рішення оскаржувалось в судовому порядку і нараховані в них суми у свій час були виключені з інтегрованих карток платника. За результатом оскарження по справі №820/7409/15 постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 адміністративний позов задоволено та скасовано рішення контролюючого органу від 16.04.2015 №7/0000074600. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 23.06.2020 касаційна скарга платника залишена без задоволення.

Позивачем зазначено, що ним було сплачено на підставі платіжних доручень від 04.02.2020 №459 та від 04.02.2016 №460 нараховані штрафні санкції та пеню. У частині розподілу таких коштів, слід зазначити, що до 2017 року позивач перебував на обліку в Офісі великих платників податків ДПС, отже відомості щодо напряму зарахування надходжень по вказаним платіжним дорученням наявні у такого суб`єкта владних повноважень та відсутні у відповідача.

На момент прийняття оскаржуваної вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.04.2015 №7/0000074600 та від 16.10.2015 №12/ НОМЕР_1 не скасовані. Питання правомірності відображення в інтегрованих картках зобов`язань по таким рішенням не охоплюється предметом цього позову, оскільки їх аналіз (у разі непогодження) має здійснюватись в рамках окремої справи з іншими позовними вимогами. Судові рішення, якими б контролюючий орган було зобов`язано провести коригування в інтегрованих картках шляхом виключення будь-яких нарахувань з єдиного внеску до матеріалів справи не надано.

Докази того, що нарахування по таким рішенням були двічі включені до інтегрованих карток матеріали судової справи не містять. Водночас у зв`язку з їх адміністративним та судовим оскарженням вони в будь-якому разі виключались на період оскарження.

Щодо твердження позивача про винесення оскаржуваної вимоги з порушенням порядку розподілу обов`язків між підрозділами органів доходів і зборів, суд зазначає, що ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI закріплено, що орган доходів і зборів надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

За визначенням, закріпленим у ст. 1 Закону №2464-VІ органом доходів і зборів є центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику та забезпечує її реалізацію, та його територіальні органи.

Центральним органом виконавчої влади, що формує податкову і митну політику, згідно з п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06.03.2019 №227 - є Державна податкова служба України.

Головне управління ДПС у Харківській області, яким було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.09.2020 №Ю-119284-58, є територіальним органом ДПС України, тобто органу, що реалізує державну податкову політику, згідно з п. 1 Положення про Головне управління ДПС у Харківській області, затвердженого наказом ДПС України від 12.02.2020 №82.

Органи доходів і зборів у районі, місті, районі у місті Харківської області були реорганізовані на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» від 28.03.2018 №296 шляхом їх приєднання, як структурних підрозділів до Головного управління ДФС у Харківській області з подальшим припиненням, про що 10.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відповідні записи.

Таким чином посилання позивача щодо винесення оскаржуваної вимоги з порушенням порядку розподілу обов`язків між підрозділами органів доходів і зборів є необґрунтованими, у зв`язку з вищенаведеним.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно, у відповідності до вимог законодавства регулюючого спірні правовідносини, винесено вимогу від 14.09.2020 №Ю-119284-58.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 246, 250,255,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування вимоги - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07.04.2021 року.

Суддя О.М.Тітов