Рішення № 96108713, 08.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року Справа №480/415/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3022 Національної гвардії України (далі по тексту - відповідач, в/ч 3022), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 3022 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч.4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, за період 2014-2018р.р. за 38 календарних днів, в сумі 12288,27 грн.;

- зобов`язати військову частину 3022 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч.4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, за період 2014-2018р.р. за 38 календарних днів, в сумі 12288,27 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він проходив службу за контрактом у внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України (у військовій частині 3022) з 19.12.2006 по 14.11.2018. За своєю посадою мав право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за кожен календарний рік з 2014 року по 2018 рік. Наказом командира в/ч 3022 від 14.11.2018 №241 з позивачем припинено (розірвано контракт) та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, однак, всупереч вимогам ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки (32 дні) за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2014 року по 2018 рік. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я з 2014 року по 2018 рік порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову в повному обсязі та зазначає, що позивач з 31.08.2007 по 14.11.2018 перебував на посаді контролера (кулеметника). Пунктом 91 додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 р. №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі Постанова № 702) дана посада не відноситься до переліку військових посад, виконанням обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а тому позивач не набув права на щорічну додаткову відпустку, відповідно не набув права на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки згідно пункту 4 ст. 10-1 Закону України №2011-ХІІ, за період з 31.07.2007 по 14.11.2018. Відповідач також зазначає, що відповідь в/ч 3022 від 07.12.2020 №2/22/7-2024 та розрахунок №2054, який був наданий позивачу на його заяву від 09.11.2020 до юридичної служби не надходив, просить вважати його помилковим.

Відповідач вказує на те, що визначення фактичного часу перебування на військовій посаді, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я є дискреційними повноваженнями Військової частини 3022 Національної гвардії України.

Також відповідач зазначає, що позивач до виключення із списків особового складу не звертався до в/ч 3022 з відповідним рапортом (заявами) про виплату йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, не є на даний час військовослужбовцем.

Судом відкрито провадження, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду від 10.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання в/ч 3022 про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою суду від 26.03.2021 судом було витребувано у відповідача додаткові документи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3022 на посадах : контролер (кулеметник) з 31.08.2007 по 14.11.2018, що підтверджується довідкою від 03.02.2021 №48 (а.с.18)

Згідно витягу з наказу командира Військової частини 3022 Національної гвардії України від 14.11.2018 №241 (а.с.13), з позивачем припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.11.2020 (зареєстрована у Військовій частині №3022 від 09.11.2020 №Ж-100), в якій просив вирішити питання про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки протягом 2014-2018 років відповідно до Постанови КМУ №702 від 01.08.2012 ( а.с. 14).

Листом від 07.12.2020 №2/22/7-2054 відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з настанням особливого періоду надання щорічних додаткових відпусток в кількості 8 днів, визначених Постановою Кабінету Міністрів від 01.08.2012 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я», а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткові відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умова" (зі змінами) було призупинено. Також в листі від 07.12.2020 відповідач зазначив, що за 2014-2018 роки позивачем дійсно не було використано 38 днів додаткової відпустки, а саме за 2014-2017 роки по 8 днів (всього 32 дні) та за 2018 рік 6 днів (відповідно до пункту 11 (в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах (або) на посадах) Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах (а.с.15).

Крім того, відповідачем на заяву позивача військовою частиною 3022 надано відповідний розрахунок №2054 суми компенсації за додаткову відпустку за 38 к.д. за 2014-2018р.р., згідно якого сума нарахування до виплати становить 12288,27 грн. (а.с.16).

Суд вважає, що підстави для невиплати відповідачем грошової компенсації за невикористані позивачем календарні дні додаткової відпустки, зазначені в листі від 07.12.2020 №2/22/7-2054, є необґрунтовані та суперечать вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі - Закон).

Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Відповідно до п.п 1, 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо. Щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Відповідно до Переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 (далі - Перелік), визначено посади військовослужбовців, які здійснюють охорону державних підприємств “Горлівський хімічний завод”, “Павлоградський хімічний завод”, Шосткинського казенного заводу “Зірка” та Шосткинського казенного заводу “Імпульс”, Донецького казенного заводу хімічних виробів, Рубіжанського казенного хімічного заводу “Зоря” (п. 3 Переліку).

Відповідно до п. 91 зазначеного Переліку посада контролер належить до переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки складає 8 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки відповідача від 03.02.2021 №48 за час проходження військової служби позивач у період 2014 - 2018 р. обіймав посаду контролера (кулеметника) (а.с.28). У листі від 07.12.2020 №2/22/7-2054 відповідач зазначає, що позивач проходів військову службу, як на посаді контролера, так і контролера (кулеметника) (а.с. 15).

Посилання відповідача, що посада контролер (кулеметник) не передбачена п. 91 додатку 3 Переліку, а п. 91 додатку 3 Переліку передбачено виключно посада контролер, судом визнається необґрунтованим та безпідставним, враховуючи те, що відповідачем не доведено, що позивач в період з 2014 по 2018 не виконував функції контролера, та не перебував на посаді контролера, яка передбачена 91 додатку 3 Переліку та пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я. Покладення додаткових обов`язків кулеметника та зазначення такої назви в дужках не спростовує ту обставину, що позивач виконував функції контролера, відповідачем не доведено, що позивача не виконував такі обов`язки. Крім того, відповідач зазначає у письмових поясненнях, що посада кулеметника взагалі не передбачена в штаті військової частини. Відповідачем не спростовано, що в період служби, позивач не виконував функції контролера і виконання його обов`язків військової служби не пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку. Так, на вимогу суду відповідачем надано функціональні обов`язки контролера стрілецької роти та функціональні обов`язки контролера (кулеметника) стрілецької роти, які є ідентичними, за виключенням додаткових обов`язків, покладених на контролера (кулеметника) у вигляді виконувати службово-бойові завдання у складі варти та обов`язки в добовому наряді. Разом із тим, такі функціональні обов`язки надані відповідачем, що були затверджені станом на 30.12.2020.

Свою відмову відповідач у відзиві на позов та додаткових поясненнях обґрунтовує тим, що позивач не звертався із відповідними рапортами, але судом такі твердження визнаються необґрунтованим, оскільки обов`язок здійснити повний розрахунок покладено саме на військову частину, яка зобов`язана провести повний розрахунок на час звільнення позивача із служби.

Посилання відповідача на те, що позивач вже звільнений зі служби, а тому не має права на отримання коштів за невикористані дні додаткової відпустки, судом визнається необґрунтованим та безпідставним, з огляду на те, що сума компенсації входить до складу грошового забезпечення і, з врахуванням сталої практики Верховного Суду, не може бути обмежена будь-яким строком на виплату.

Отже, на підставі ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702, позивач мав право на щорічну додаткову відпустку за 2014-2018, і при невикористанні такої відпустки в спірний період під час звільнення мав законні сподівання на отримання суми компенсації за невикористані такі дні відпустки.

Підстави та порядок надання додаткової відпустки військовослужбовцям передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, відповідно до абз. 2, 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Вказаній нормі кореспондують положення пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, за яким у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у т.ч. в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з 2014 року по 2018 рік.

Суд зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, оскільки в період з 2014 року по 2018 рік така відпустка йому не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, не виплативши позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період служби з 2014 року по 2018 рік, не дотримався вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", така бездіяльність не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період проходження військової служби з 2014 по 2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визначення суми компенсації в розмірі 12288,27 грн. за 38 календарних днів, суд зазначає, що дні додаткової відпустки визначені відповідачем самостійно, про що надано відповідну

При цьому суд зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання Військову частину 3022 Національної гвардії України виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, за 2014 -2018 р.р. за 38 днів, в сумі 12288,27грн., судом враховано той факт, що відповідачем було самостійно визначено кількість невикористаних позивачем календарних днів додаткової відпустки на 2014 -2018 р.р. та суму її компенсації, що підтверджується листом від 07.12.2020 №2/22/7-2057, підписаним командиром військової частини 3022, та здійснено відповідний розрахунок №2054, підписаний командиром та головним бухгалтером в/ч 3022, які містяться в матеріалах даної справи (а.с.15-16). Посилання представника відповідача за довіреністю, що такі документи повинні вважатися помилковими, оскільки не надходили до юридичної служби, судом не може бути визнано обґрунтованим та правомірним, враховуючи те, що зазначені документи підписані командиром військової частини та головним бухгалтером, не є відкликаними чи скасованими особами, які їх склали, а у представника відповідача відсутні повноваження та підстави зазначати про те, що такі документи, підписані керівником та головним бухгалтером, є помилковими.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908,00 грн., сплачену позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3022 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я в період з 2014-2018 роки.

Зобов`язати Військову частину 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий бульвар, 73, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 08803595) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, встановленої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, за 2014-2018 рік, за 38 днів, в сумі 12288,27 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий бульвар, 73, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 08803595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2021

Суддя С.М. Гелета