Рішення № 96108592, 30.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2021 року м. Рівне №460/7510/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Сафонік А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Троянчук Д. М.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2019 року №348585-5005-1716, №348586-5005-1716, №348587-5005-1716, №348588-5005-1716 та від 09.04.2020 року №34191-5005-1716, №34189-5005-1716.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що положеннями Податкового кодексу України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок; розмір орендної плати за земельні ділянки визначено умовами договору оренди, а відповідач не має права змінювати умови договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати. Зазначає, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати та відповідного донарахування податкового зобов`язання з орендної плати.

Ухвалою суду від 13.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що всупереч доводам позивача у виконаному розрахунку №03-20/88-1 від 07.06.2007 передбачено індексацію нормативно-грошової оцінки землі. Також індексація нормативно-грошової оцінки землі передбачена розрахунками №03-19/186-1 від 01.01.2008, №04-19/74-1 від 18.12.2009. З покликанням на норми ЦК України, ПК України, Закону України «Про оренду землі», відповідач вважає, що в межах даних спірних правовідносин не може існувати жодної свободи договору, а відтак, оспорювані рішення винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

У відповідь на свій запит позивач 02.10.2020 року отримав наступні податкові повідомлення-рішення та корінці податкових повідомлень-рішень:

1. №348588-5005-1716 від 17.12.2019 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 46 944,76 грн.

2. №348587-5005-1716 від 17.12.2019 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 207 754,90 грн.

3. №348585-5005-1716 від 17.12.2019 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 46 944,76 грн.

4. №348586-5005-1716 від 17.12.2019 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік в сумі 207 754,90 грн.

5. №34189-5005-1716 від 09.04.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 46 944,76 грн.

6. №34191-5005-1716 від 09.04.2020 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік в сумі 207 754,90 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Стаття 5 Закону України «Про оренду землі» визначає, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За визначенням підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

16.08.2007 року між СПД ОСОБА_1 та Рівненською міською радою укладено договір оренди землі (зареєстрований 28.08.2007 року за №040758300172), за умовами п. 1.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування торговельно-автосервісного комплексу, готелю та стоянки автомобілів, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10 712 кв. метрів. Пунктом 8 Договору визначено, що Договір укладено на 25 (двадцять п`ять) років. Згідно п. 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання договору оренди чи продовження його дії. Відповідно до п. 13 Договору, розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору). Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства.

Зазначена ділянка передана в оренду позивачу за актом приймання-передачі від 16.08.2007 року.

Згідно розрахунку №03-20/88-1 розміру орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 державної або комунальної власності наданої в оренду підприємцю ОСОБА_1 на 07.06.2007 року, категорії земель, на які нараховується орендна плата, є житлова та громадська забудова в розмірі 6091 м. кв. та землі промисловості, транспорту, зв`язку площею 4621 м. кв. Всього 10 712 м.кв.

Додатковим договором від 21.01.2010 року були внесені зміни в Договір від 28.08.2007 року №040758300172 та визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2 824 139,97 грн., - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку №03-19/186-1, виконаний управлінням Держкомзему у місті Рівному. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 256 632,09 грн. (один мільйон двісті п`ятдесят шість тисяч шістсот тридцять дві грн. 09 коп.), - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку №04-19/74-1, виконаний управлінням Держкомзему у місті Рівному. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 123 873,86 грн. (сто двадцять три тисячі вісімсот сімдесят три грн. 86 коп.), - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку №03-19/186-1, виконаний управлінням Держкомзему у місті Рівному. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 52 847,72 грн. (п`ятдесят дві тисячі вісімсот сорок сім грн. 72 коп.), - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку №04-19/74-1, виконаний управлінням Держкомзему у місті Рівному.

Додатковим договором від 27.12.2017 року були внесені зміни в Договір від 28.08.2007 року №040758300172 та визначено орендарем ОСОБА_1 як громадянина, а не СПД.

Згідно розрахунку №04-19/74-1 від 18.12.2009 року розміру орендної плати за земельну ділянку на АДРЕСА_1 , в оренді позивача перебувають землі житлової та громадської забудови площею 6 091 м.кв. та землі промисловості, транспорту, зв`язку площею 4 621 м.кв. Всього 10 712 м.кв.

Рішенням Рівненської міської ради від 04.07.2013 року №3122 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Рівного» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Рівного з введенням в дію з 1 січня 2014 року нормативної грошової оцінки земель міста Рівного. Відповідно до п. 6 даного рішення платники орендної плати за земельні ділянки при поданні податкових декларацій до органів державної податкової служби м. Рівного повинні були застосовувати, починаючи з 1 січня 2014 року, нормативну грошову оцінку земель міста Рівного, яка затверджена цим рішенням, без внесення змін до договорів оренди землі.

Згідно відповіді ГУ ДПС у Рівненській області №9546/ФОП/17-00-50-05 від 26.08.2020 року, коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель застосовується комулятивно залежно від дати проведення нормативно грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативно грошової оцінки земель становлять:

- 2014р.-1,249

- 2015р.-1,433

- 2016р.-1,06

- 2017р.-1,0

- 2018р.-1,0

- 2019р.-1,0

Згідно даної відповіді, враховуючи вищевикладене та інформацію, надану Рівненською міською радою виконавчим комітетом управління земельних відносин м. Рівного, між Рівненською міською радою «орендодавець» та Вами як (громадянином) «орендарем» укладений договір оренди земельної ділянки від 28.08.2007р. по 28.08.2032р., за земельні ділянки які знаходиться за адресою АДРЕСА_1 кадастровий №5610100000:01:010:0085 площею 0,6091га. нормативно грошова оцінка якої складала станом на 01.01.2014р. 824805,17 грн. розмір платежу 3% від НГО, та площею 0,4621га. нормативно грошова оцінка якої складала станом на 01.01.2014р. 2190114,32 грн. розмір платежу 5% від НГО. Відповідно до коефіцієнту індексації розрахунок сум проводився наступним чином:

В 2018р.

- 824805,17 грн. * 1,249 = 1030181,61 грн. * 1,433 = 1476250,25 грн. * 1,06 = 1564825,26 грн. * 3% = 46944,75 грн.

- 2190114,3 грн. * 1,249 = 2735452,76 грн. * 1,433 = 3919903,8 грн. * 1,06 = 4155098,03 грн. * 5% = 207754,9 грн.

В 2019р.

- 824805,17 грн. * 1,249 = 1030181,61 грн. * 1,433 = 1476250,25 грн. * 1,06 = 1564825,26 грн. * 3% = 46944,75 грн.

- 2190114,3 грн. * 1,249 = 2735452,76 грн. * 1,433 = 3919903,8 грн. * 1,06 = 4155098,03 грн. * 5 % = 207754,9 грн.

В 2020р.

- 824805,17 грн. * 1,249 = 1030181,61 грн. * 1,433 = 1476250,25 грн. * 1,06 = 1564825,26 грн. * 3 % = 46944,75 грн.

- 2190114,3 грн. * 1,249 = 2735452,76 грн. * 1,433 = 3919903,8 грн. * 1,06 = 4155098,03 грн. * 5 % = 207754,9 грн.

Листом №71/11/17-00-04-06-04 від 01.10.2020 року ГУ ДПС у Рівненській області підтвердило, що при розрахунку орендної плати застосовувався коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель. Коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель становить: у 2018-1,0; у 2019-1,0; у - 2020 -1,0.

Таким чином, судом встановлено, що під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач застосував коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, що не передбачено договором.

Згідно з пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У відповідності до пункту 287.2 статті 287 Податкового кодексу України, облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Отже, Податковий кодекс України не передбачає проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У відповідності до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною другою зазначеної статті, зокрема, визначена така підстава виникнення цивільних прав і обов`язків як договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлений принцип «свободи договору», відповідно до якого, на підставі статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна правова норма міститься у частині першій статті 23 Закону України «Про оренду землі», а саме: орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту. Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов`язковість його виконання сторонами тощо. Суб`єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

З наведених положень законодавства вбачається, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати та відповідного донарахування податкового зобов`язання з орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі №922/1658/19 (номер ЄДРСР 88674065).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідачем здійснено визначення позивачу суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб з врахуванням коефіцієнту індексації нормативно-грошової оцінки земель без внесення змін до договору оренди, укладеного між позивачем та Рівненською міською радою, а тому податковий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині збільшення орендної плати у зв`язку із застосуванням коефіцієнту індексації, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що, в свою чергу, є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Зважаючи на вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає обґрунтованим та таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства та документальних доказах нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб за 2018-2020 роки за земельну ділянку загальною площею 10 712 м. кв. у розмірі 402 749,64 грн.

В іншій частині нарахування податкового зобов`язання у розмірі 361 349,34 грн. із застосуванням коефіцієнта індексації є безпідставним, оскільки податковий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши податкові повідомлення-рішення в цій частині, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, що, в свою чергу, є порушенням норм матеріального права та умов договору.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не доведено належними та допустимими доказами правомірність визначення позивачу суми податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, зокрема доказів внесення змін до договору оренди від 16.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Рівненською міською радою.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 17.12.2019 року №348585-5005-1716, №348586-5005-1716, №348587-5005-1716, №348588-5005-1716 та від 09.04.2020 року №34191-5005-1716, №34189-5005-1716 в частині визначення податкових зобов`язань з орендної плати за землю в сумі 361 349,34 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, у пункті 74 рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачений судовий збір в розмірі 7 640,99 грн. відповідно до квитанції №0.0.1867154103.1 від 13.10.2020 року.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Рівненській області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,33023, код ЄДРПОУ 43142449) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.12.2019 №348587-5005-1716 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 98 249,18 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.12.2019 №348588-5005-1716 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 22 200,60 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.12.2019 №348586-5005-1716 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 98 249,18 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.12.2019 №348585-5005-1716 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 22 200,60 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.04.2020 №34191-5005-1716 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 98 249,18 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 09.04.2020 №34189-5005-1716 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 22 200,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,33023, код ЄДРПОУ 43142449) судовий збір у розмірі 3613,42 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07 квітня 2021 року

Суддя В.В. Щербаков