Ухвала суду № 96108402, 05.04.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05 квітня 2021 рокум. ПолтаваСправа №440/3038/21

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Шевяков І.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

31.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо не нарахування та виплати учаснику бойових дій ОСОБА_1 за 2016-2020 роки відповідно частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних розмірів пенсії визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному році;

- зобов`язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області нарахувати та виплатити за 2016-2020 роки учаснику бойових дій ОСОБА_1 відповідно частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних розмірів пенсії визначеної статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у відповідному році виплати, з урахуванням раніше виплачених сум, виплатити 29 880 грн.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, з-поміж іншого, після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

Якщо цей день встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом оскарження є бездіяльність Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за 2016-2020 роки відповідно частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.

Спірні правовідносини стосуються правомірності розміру виплаченої допомоги до п`ятого травня у 2016-2020 роках, а позивач звернувся до суду лише у березні 2021 року, тому позов подано з пропущенням шестимісячного строку звернення, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

До позовної заяви надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача посилався на правову позицію Верховного Суду, висловлену в рішенні в адміністративній справі №816/460/18, згідно зі якої подання позовних заяв із довічних соціальних виплат здійснюється без застосування строків позовної давності, а також посиланням строку звернення до суду, який визначений Цивільним кодексом України. Крім того, представник позивача стверджував, що ОСОБА_1 про порушення своїх прав дізнався лише з рішення Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20. Також представник позивача посилався як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду на запровадження в Україні карантину.

Проаналізувавши причини, наведені в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що такі підстави не можуть бути визнані поважними, виходячи зі наступного.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно зі статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно зі статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щорічної разової допомоги за 2016 рік необхідно обраховувати - 30.09.2016 та сплив 30.03.2016, за 2017 рік - 30.09.2017 та сплив 30.03.2017, за 2018 рік - 30.09.2018 та сплив 30.03.2018, за 2019 рік - з 30.09.2019 та сплив 30.03.2019, за 2020 рік - з 30.09.2020 та сплив 30.03.2021.

Позивач у свою чергу стосовно виплати разової щорічної грошової допомоги в період з 2016 по 2020 роки у встановлений законодавством строк до суду не звернувся.

Посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 24.11.2020 у справі №815/460/18, згідно якої строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає - є безпідставними, оскільки вказаної постановою надана оцінка застосуванням строків звернення до суду у правовідносинах, що склалися у сфері пенсійного забезпечення. Тому вказана позивачем правова позиція не стосується предмету цієї адміністративної справи.

Також враховуючи те, що порядок звернення до суду у правовідносинах, що склалися у сфері виплати допомоги до 5 травня, врегульований Кодексом адміністративного судочинства України, а не цивільним законодавством, то посилання представника позивача на Цивільний кодекс України є також безпідставними.

Стосовно звернення позивача до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області з проханням здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роках як учаснику бойових дій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Проте жодним з нормативно-правових актів не передбачено ні можливості, ні обов`язку досудового порядку вирішення спору щодо перерахунку та виплати суми щорічної грошової допомоги до 05 травня.

Відтак, факт звернення до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області суд не визнає досудовим порядком вирішення спору, що може створити об`єктивні передумови для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та стати належною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду.

Суд наголошує, що саме така оцінка правозастосування інституту строку звернення до суду у правовідносинах, що склалися стосовно виплати допомоги до 5 травня, надана Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №607/7919/17.

Враховуючи викладене, є безпідставними посилання позивача на рішення Верховного Суду у справах про пенсійне забезпечення.

Посилання представника позивача на ту обставину, що ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав після ознайомлення з рішенням Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20 є необґрунтованим, оскільки отримавши допомогу до 5 травня в 2016 - 2019 роках в неповному розмірі, позивач знав, у якому розмірі йому виплачена вказана допомога.

Суд також звертає увагу на те, що рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не може бути підставою для обчислення початку перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами стосовно виплати грошової допомоги до 5 травня за період з 2016 по 2019 роки, оскільки частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

За таких обставин неможливе поширення рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №1-247/2018(3393/18) на правовідносини, що виникли до дня його ухвалення, тобто стосовно виплати грошової допомоги до 5 травня за 2016 - 2019 роки.

Стосовно доводів представника позивача щодо необхідності наявності у позивача спеціальних знань для захисту законних прав учасника бойових дій, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Системно аналізуючи наведені положення Конституції України суд приходить до висновку, що необізнаність позивача про свої права та невчинення ним протягом 2016 - 2020 років дій на ознайомлення з ними не може бути підставою для його звільнення від відповідальності шляхом застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду.

Крім того, позивачем до суду не надано доказів неможливості звернення до адвоката у разі наявності у нього підстав вважати, що його права порушуються протягом 2016 - 2020 років.

Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Верховного Суду, який у своїх постановах, зокрема, у постанові від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а (№К/9901/42788/18) Верховний Суд зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.".

Суд наголошує на тому, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, а не зводитися лише до посилання на судові рішення різних судових інстанцій. Заява повинна містити докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. У зв`язку з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Системно аналізуючи наведенні положення суд дійшов висновку, що для поновлення строку звернення до суду у зв`язку з запровадженням на території України карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) не достатньо самого лише посилання на запровадження карантину, особа має довести, що пропуск строку звернення до суду обумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Подана до суду заява про поновлення строку звернення містить лише посилання на нормативно-правові акти, які регулюють запровадження карантину та перебіг строків під час нього. Однак у ній відсутні будь-які посилання на пропуск позивачем строку звернення до суду саме через обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином.

Окремо, суд звертає увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за період 2016-2019 років, що виник до запровадження карантину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду без поважних причин, а тому у задоволенні заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду належить відмовити.

Згідно зі частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду:

- заяви зі зазначенням поважних причин, що могли б слугувати підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду, та доказів на їх підтвердження.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.

Роз`яснити, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-ІХ від 18.06.2020 суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.С. Шевяков