Рішення № 96108202, 07.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2633/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

22.02.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом № 12199-11980/Д-02/8-1500/20 від 22 грудня 2020 року, ОСОБА_1 , у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів, за період з 02 січня 2010 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої мною пенсії в розмірі 27448,83 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів, за період з 02 січня 2010 року по 30 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 27448,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.11.2020 року Головним управлінням ПФУ в Одеській області на виконання постанови Приморського районного суду міста Одеси від 21.02.2011 року по справі № 2а-319/11, ОСОБА_1 , було виплачено 27448,83 грн., що є донарахованою сумою недоотриманої пенсії за період з 02 січня 2010 року. Позивач зазначає, що за Постановою суду ГУ ПФУ було зобов`язано провести перерахунок пенсії з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим, проте повне виконання зазначеного судового рішення відбулось лише в листопаді 2020 року – з виплатою доплати по перерахунку у розмірі 27448,83 грн. На переконання позивача, затримка у поверненні втрачених з вини ГУ ПФУ доходів у вигляді пенсійних виплат склала 130 календарних місяців, з 02 січня 2010 року по 30 жовтня 2020 року, у розмірі а тому позивачу має бути здійснена компенсація втрати частини доходів, за період з 02 січня 2010 року по 30 жовтня 2020 року.

25.02.2021 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

17.03.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що із вказаними позовними вимогами відповідач не згоден. Представник зазначає, що на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2011 по справі № 2а-319/11, залишеної без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 року, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС 1-ої категорії, з урахуванням його права на пенсію по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком, з 02.01.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно із законами України ОСОБА_1 06.06.2016 року нараховано 27448,83 грн з урахуванням виплачених сум. За твердженнями відповідача позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходів, оскільки відсутня обов`язкова умова, зокрема, утворена доплата має характер разового платежу. Таким чином, враховуючи, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, зазначена позивачем сума боргу ніяким чином не може бути використана в контексті ст. 2 Закону № 2050-ІІІ. Крім того, проведення розрахунку компенсації не було предметом судового розгляду по справі № 2а-319/11, а тому вчинення таких дій Головним управлінням виходитиме за межі зобов`язань, покладених постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2011.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

21.02.2011 року Постановою Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2а-319/11 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій – задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 , як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС 1-ої категорії, у перерахунку пенсії по інвалідності за період з 02.01.2010 року з урахуванням права на пенсію по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно закону України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії, як інваліду ІІ групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС 1-ої категорії, з урахуванням його права на пенсію по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком, з 02.01.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. В решті позовних вимог – відмовлено.

19.05.2016 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2011 року – без змін (а.с. 12-13).

26.11.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2011 року по справі № 2а-319/11 на картковий рахунок позивача перераховано 27448,83 грн, деталі транзакції «стягнення заборгованості згідно в/п Приморський районний суд м. Одеси по справі № 2а-319/11 від 21.11.2011» (а.с.14).

01.12.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просив нарахувати та сплатити суму компенсації втрати частини доходів за період з 02 січня 2010 року по 31 жовтня 2020 року (а.с.7).

22.12.2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на заяву позивача надано відповідь, в якій, крім іншого, зазначено, що поточна пенсія нараховувалась та виплачувалась своєчасно, а законні підстави для компенсації втрати таких доходів відсутні (а.с.8).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина 2 ст. 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні за змістом норми містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Водночас, зі змісту ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Отже, як зазначалось вище, ст.ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати від 21 лютого 2001 року № 159 відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У п. 4 цього Порядку зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Так, зазначене у ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати така обов`язкова складова обчислення компенсації як невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічні висновки зазначені Верховним Судом у постановах від 14.05.2020 року у справі № 816/379/16 та від 30.09.2020 року у справі № 280/676/19.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання компенсації втрати частини доходу передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності.

Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Зазначений аналіз вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17).

Оскільки судом встановлено, що фактична виплата перерахованої пенсії за постановою Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2а-319/11 суду від 21.02.2011 року, залишеним в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 року здійснена позивачу 26.11.2020 року, дії відповідача з відмови у виплаті компенсації втрати частини доходів є протиправними.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що відповідачем виплата перерахованої пенсії за постановою суду здійснена 26.11.2020 року, суд дійшов висновку про протиправність оспорюваних дій відповідача та часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії нарахованої на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2а-319/11 суду від 21.02.2011 року з 02 січня 2010 року в розмірі 27448,83 грн з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2а-319/11 суду від 21.02.2011 року з 02 січня 2010 року в розмірі 27448,83 грн з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 рокуу справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню а обраний судом спосіб захисту є достатнім та ефективним для захисту порушених прав позивача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії нарахованої на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2а-319/11 суду від 21.02.2011 року з 02 січня 2010 року в розмірі 27448,83 грн з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії, яка була нарахована на виконання постанови Приморського районного суду м. Одеси по справі № 2а-319/11 суду від 21.02.2011 року з 02 січня 2010 року в розмірі 27448,83 грн з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

У задоволені іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.М. Токмілова