Рішення № 96108113, 07.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11827/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Пустомитівському районі Львівської області, Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, в якій позивач просить суд:

1) Визнати протиправними та скасувати рішення п`ятдесят восьмої сесії сьомого демократичного скликання Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області “Про розгляд звернення ОСОБА_1 ” №№ 2245, 2246, 2247 від 08.09.2020;

2) Зобов`язати Пустомитівську міську раду Пустомитівського району Львівської області, у встановленому законом порядку, на найближчій пленарній сесії, повторно винести на голосування клопотання ОСОБА_1 від 04.08.2020 року та прийняти рішення про надання дозволів ОСОБА_1 :

- на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,25 гектара, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Львівська обл„ Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту біля спортивно-веслувальної бази, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання;

- на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,12 гектара, для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту з північної сторони озера Глина Наварія, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання;

- на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту з північної сторони озера Глина Наварія. з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання.

3) Стягнути з казначейського рахунку, відкритого в Управлінні державної казначейської служби України у Путомитівському районі Львівської області, Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану протиправними діями, з розрахунку статистичної середньомісячної заробітної плати в жовтні 2020 року по Львівській області в сумі - 10862 грн, пропорційно терміну, що триває порушення його прав відповідачем за кожне протиправне рішення та на момент подання позовної заяви становить - 10 862 * (1+97/30) *3 = 137947,40 (сто тридцять сім тисяч дев`ятсот сорок сім) грн 40 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12,116,118,121,122 ч.1 Земельного кодексу України 06.08.2020 подані до Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області наступні клопотання :

- клопотання від 04 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,25 гектара, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту біля спортивно- веслувальної бази, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання (Додаток 1);

- клопотання від 04 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,12 гектара, для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту з північної сторони озера Глина Наварія, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання (Додаток 2).

- клопотання від 04 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту з північної сторони озера Глина Наварія. з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання (Додаток 3).

Проте, Рішеннями п`ятдесят восьмої сесії сьомого демократичного скликання №№ 2245, 2246, 2247 від 08.09.2020 відмовлено в усіх трьох клопотаннях та залишено вказану земельну ділянку у резерві містобудування Пустомитівської міської ради».

Позивач вважає такі рішення нікчемними та такими, що порушують вимоги чинного Земельного Кодексу України та Конституції України, внаслідок яких він протиправно обмежений в реалізації своїх законних прав.

Позивач зазначає, що Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень 118 Земельного кодексу України.

Підставою для відмови у наданні позивачу дозволів на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок слугували рішення залишити вказані земельні ділянки у резерві містобудування Пустомитівської міської ради.

Разом з цим, ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу, однак відповідач жодної з них у рішеннях № 2245, 2246, 2247 від 08.09.2020 не вказав.

Таким чином, на думку позивача, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з підстав, які не передбачені ЗК України.

Також позивач зазначив, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Позивач зазначає, що, завдана відповідачем моральна шкода полягає в підриві авторитету та престижу органів місцевого самоврядування, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність - все це наявне і наочне.

З урахуванням наведеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 18.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Пустомитівському районі Львівської області.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що земельна ділянка в межах якої позивач просить відвести йому три земельні ділянки перебуває в постійному користуванні ЛОКП «Львівтеплоенерго» (правонаступником якого згідно ухвали Львівської міської ради від 21.01.1999 № 118 є ЛМКП «Львівтеплоенерго»), що підтверджується зокрема листом Відділу у Пустомитівському районі ГУ Держгеокадстру у Львівській області від 13.01.2021 № 18-13-0.29-18/113-21 та довідкою з державної статистичної звітності від 27.06.2019 року.

Таким чином, позивач повинен був додати до клопотань про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок погодження ЛМКП «Львівтеплоенерго» на вилучення таких земельних ділянок з його користування. Цього позивач не зробив, а відтак його клопотання не відповідають вимогам ч. 6 ст. 118 ЗК України, що є підставою для відмови в їх задоволенні або залишення таких без розгляду.

Окрім того, відповідач вказав, що згідно з рішенням Пустомитівської міської ради «Про планування території села Наварія» від 03.03.2015 року № 1715 Державним інститутом проектування міст «Містопроект» розроблено Генеральний план с. Наварія. Рішенням Пустомитівської міської ради від 21.03.2017 року № 505 зазначений генеральний план був затверджений. Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно діючого генерального плану с. Наварія не може бути відведена в місці, зазначеному позивачем у відповідному клопотанні. Територія на якій позивач просив надати дозвіл на відведення земельної ділянки відноситься до територій озеленення спецпризначення. Також місце розташування земельної ділянки попадає на територію зони охорони пам`яток культурної спадщини. Зазначені території не дозволяють розміщення земельних ділянок для забудови. Таким чином, місце розташування земельної ділянки не відповідає діючому генеральному плану с. Наварія, що згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України є підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Також, земельні ділянки для садівництва та дачного будівництва згідно діючого генерального плану с. Нававарія не можуть бути відведені в місцях, зазначених позивачем у відповідних клопотання. Територія на якій позивач просив надати дозвіл на відведення таких земельних ділянок відноситься до територій громадської забудови, що виключає використання такої для садівництва та дачного будівництва. Крім цього, поряд із бажаним місцем розташування земельних ділянок розміщено водний об`єкт, озеро Наварія, і земельні ділянки, які бажає відвести позивач, попадають в прибережну захисну смугу цього озера. Таким чином, місце розташування земельних ділянок для садівництва та дачного будівництва не відповідає діючому генерального плану с. Наварія, суперечить ст. 58, 59, 61 ЗК України та ст. 88 та 89 Водного кодексу України, що згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України є підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок.

Також, відповідач вказав, що сам факт визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Від третьої особи – Управління Державної казначейської служби України у Пустомитівському районі Львівської області 20.01.2021 надійшов відзив на позовну заяву у якому третя особа зазначила, що Державне казначейство України є системою органів державної виконавчої влади і діє при Міністерстві фінансів України. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного та місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби України мають можливість розглядати питання стосовно надання інформації та документів, що ними створюється, у рамах затвердження форм звітності, за якими вона збирається та обробляється в органах Державної казначейської служби України. Нормативно- правовими актами не передбачено додаткове систематичне збирання, накопичення та аналіз інформації за іншими ознаками, ніж це передбачено формами звітності, затвердженої законодавством. Розгляд земельних питань не входить до компетенції органів Державної казначейської служби України.

Ухвалою суду від 21.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Пустомитівському районі Львівської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 22.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Пустомитівському районі Львівської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 22.01.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго”.

26.03.2021 від третьої особи Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що 1987 року складений Державний акт Української Рядянської Соціалістичної республіки на право ЛМКП «Львівтеплоенерго» безстрокового і безоплатного користування 206.4 гектарів землі в межах згідно з планом користування (земельної ділянки за яку йде спір). 21.01.1999 відповідно до Ухвали ЛМР № 118, та відповідно до Рішення виконавчого комітету № 18 від 22.01.1999 земельна ділянка, що є предметом даного спору передано ЛМКП «Львівтеплоенерго». Третя особа вказує, що Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством; права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені); земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією. З урахуванням наведеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив наступне.

ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12,116,118,121,122 ч.1 Земельного кодексу України 06.08.2020 подав до Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області наступні клопотання :

- Клопотання від 04 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,25 гектара, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту біля спортивно- веслувальної бази, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання;

- Клопотання від 04 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,12 гектара, для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту з північної сторони озера Глина Наварія, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання;

- Клопотання від 04 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту з північної сторони озера Глина Наварія. з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання.

У вказаних клопотаннях позивач вказав (а.с.11,13,15) що на ділянках відсутні об`єкти водного, лісового чи пайового фонду.

Позивач просив зважати та дотримуватись умов визначених в частинах 6 та 7 ст.118 Земельного Кодексу України,

За наслідками розгляду клопотань позивача, Рішеннями п`ятдесят восьмої сесії сьомого демократичного скликання №№ 2245, 2246, 2247 від 08.09.2020 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га, щодо передачі у власність для ведення садівництва земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, щодо передачі у власність для дачного будівництва земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га та залишено вказані земельні ділянки у резерві містобудування Пустомитівської міської ради.

Позивач не погоджуючись з вказаними рішеннями звернувся до суду за захистом порушених прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями статті 118 ЗК України.

Частиною першою статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною шостою вказаної статті передбачено, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.02.2020 року у справі № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року у справі № 638/15764/17, від 15.04.2020 року у справі № 638/15764/17, від 22.04.2020 року у справі № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року у справі № 360/536/17-а, та інших.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , відповідно до ст. 12,116,118,121,122 ч.1 Земельного кодексу України 06.08.2020 подав до Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області наступні клопотання :Клопотання від 04 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,25 гектара, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту біля спортивно- веслувальної бази, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання; Клопотання від 04 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,12 гектара, для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту з північної сторони озера Глина Наварія, з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання; Клопотання від 04 серпня 2020 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 гектара, для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с.Наварія, в межах населеного пункту з північної сторони озера Глина Наварія. з бажаним місцем розташування згідно графічного додатку до клопотання.

Як вже зазначалось судом, відповідно до ч. 6 та 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку. господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До. клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом з матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка в межах якої позивач просить відвести йому три земельні ділянки перебуває в постійному користуванні ЛОКП «Львівтеплоенерго» правонаступником якого згідно ухвали Львівської міської ради від 21.01.1999 № 118 є ЛМКП «Львівтеплоенерго» , що підтверджується долученим до матеріалів справи Державним Актом на право користування землею серії Б№060510 датованим 1987 роком.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Серед підстав припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Право користування вищезазначеної земельної ділянки у встановленому порядку не припинено, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, позивач звертаючись із клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність повинен був додати до клопотань про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок погодження ЛМКП «Львівтеплоенерго» на вилучення таких земельних ділянок з його користування.

При цьому, суд звертає увагу, що право користування Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» такою земельною ділянкою не є предметом даного позову, тобто, спір про право третьої особи в даному випадку відсутній.

Також, судом з матеріалів справи встановлено, що згідно рішення Пустомитівської міської ради «Про планування території села Наварія» від 03.03.2015 року № 1715 Державним інститутом проектування міст «Містопроект» розроблено Генеральний план с. Наварія.

Зазначений генеральний план був затверджений Рішенням Пустомитівської міської ради від 21.03.2017 року № 505 (а.с.37).

Територія на якій позивач просив надати дозвіл на відведення земельної ділянки відноситься до територій озеленення спецпризначення. Також місце розташування земельної ділянки попадає на територію зони охорони пам`яток культурної спадщини про що свідчить графічний матеріал долучений до матеріалів справи (а.с.38).

Зазначені території не дозволяють розміщення земельних ділянок для забудови. Такким чином, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно діючого генерального плану с. Наварія не може бути відведена в місці, зазначеному позивачем у відповідному клопотанні.

Отже, місце розташування земельної ділянки не відповідає діючому генеральному плану с. Наварія, що згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України є підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Щодо земельних ділянок для садівництва та дачного будівництва, то судом встановлено, що територія на якій позивач просив надати дозвіл на відведення таких земельних ділянок відноситься до територій громадської забудови, про що свідчить графічний матеріал, долучений до матеріалів справи (а.с. 38), що виключає використання такої для садівництва та дачного будівництва.

Окрім того, поряд із бажаним місцем розташування земельних ділянок розміщено водний об`єкт, озеро Наварія, земельні ділянки, які бажає відвести позивач, попадають в прибережну захисну смугу цього озера.

Відповідно до п. «б», ч. 1 ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Правовий режим земель водного фонду визначений ст. 59 ЗК України, яка не передбачає можливості надання таких земель для цілей садівництва та дачного будівництва.

Одночасно, відповідно до ч. 1. 2, 3 ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період ) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів: б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер -100 метрів.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Згідно із ч. 2 ст. 61 ЗК України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; г) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Аналогічні положення містяться у статтях 88 та 89 Водного кодексу України.

Таким чином, місце розташування земельних ділянок для садівництва та дачного будівництва не відповідає діючому генеральному плану с. Наварія, суперечить ст. 58, 59, 61 ЗК України та ст. 88 та 89 Водного кодексу України, що згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України є підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що кожна оскаржувана відмова надана відповідачем у даній справі ґрунтується на невідповідності місця розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам законів, що відповідає підставам відмови, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Окрім того, частиною 1 статті 21 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що визначення територій для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків: розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи; приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону: надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку); буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів; будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка:розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.

Статтею 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

У відповідності до п. 4.1. ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» детальний план розробляється з метою, зокрема: уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами; встановлення червоних ліній га ліній регулювання забудови; визначення всіх планувальних обмежень використання території згідно з державними будівельними нормами та санітарно гігієнічними нормами; визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок; обгрунтування потреб формування нових земельних ділянок та визначення їх цільового призначення, зображення існуючих земельних ділянок та їх функціонального використання.

Відповідач вказує, що на території, які позивач обрав для відведення земельних ділянок для житлового та дачного будівництва, відповідно до положень генерального плану с. Наварія не розроблялися плани зонування, а також детальні плани території. Генеральний план с. Наварія не визначає дані території під забудову , доказів протилежного матеріали справ не містять.

Враховуючи викладене, суд вважає, що місце розташування земельних ділянок, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність яких звертався позивач, фактично не відповідає вимогам законів, що в розумінні вимог статті 118 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні такого дозволу. Відповідно, рішення п`ятдесят восьмої сесії сьомого демократичного скликання Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідачем прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. Вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю. Підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд -

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Пустомитівському районі Львівської області, Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Грень Н.М.