Рішення № 96107894, 08.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/828/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) в частині,

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-849-55-У від 09 листопада 2020 року в частині суми 43186,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.02.2021 перебуваючи в Старобільському районному відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), позивач отримав копію вимоги про сплату боргу № Ф-849-55-У від 09 листопада 2020 року, яку складено на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Оскаржувана вимога на суму 48442,97 грн сформована 09 листопада 2020 року, однак, аналіз наявної у персональному кабінеті платника податків інформації показує, що за обліками відповідача станом на 31 грудня 2019 року позивач мав заборгованість зі сплати ЄСВ у сумі 39393,49 грн.

До 13 лютого 2020 року був чинним п.9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 та мав наступну редакцію:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.».

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

З посиланням на норми Законів України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, позивач вважає, що вимога є протиправною в частині визначення боргу на суму 43186,73 грн, а визначення позивачу зобов`язань з ЄСВ можливе лише з лютого 2020 року та за ІІ і ІІІ квартали 2020 року всього у сумі 5256,24 грн.

25 березня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на позов Головного управління ДПС у Луганській області (арк. спр. 24-29) в якому зазначено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 21 липня 2011 року Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області за номером державної реєстрації 23770000000004449. Як платник єдиного соціального внеску позивач обліковується в Старобільській ДПІ Головного управління ДПС у Луганській області з 21 липня 2011 року по теперішній час.

Відповідно до абз. 5 п. 3 розділу VI Наказу № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Станом на 31 жовтня 2020 року позивач допустив заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 48442,97 грн, що підтверджується даними картки особового рахунку платника єдиного внеску.

Заборгованість складається зі сплати єдиного соціального внеску по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які провадять незалежну професійну діяльність) у сумі 48442,97 грн. На підставі даних картки особового рахунку платника сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-849- 55 від 09 листопада 2020 року на суму заборгованості 48442,97 грн, яку направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернуто поштою за закінченням терміну зберігання.

Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ від 14 січня 2020 року (далі - Закон № 440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 виключено.

Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року, з цієї дати пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 втратив чинність, а тому відсутні підстави для невиконання платниками єдиного внеску обов`язків, передбачених ч.2 ст.6 Закону № 2464.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідач вважає, що на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (09 листопада 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 26 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху, визначено недоліки позовної заяви та встановлено строк для їх усунення (арк. спр. 15-16).

Ухвалою суду від 09 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 19-20).

Ухвалою суду від 08 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду (арк. спр. 53-54).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 липня 2011 року зареєстрований як фізична особа-підприємець за номером 23770000000004449 та перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Старобільській ДПІ Головного управління ДПС у Луганській області, що підтверджено копіями документів, а саме: паспортом громадянина України (арк. спр. 5-6), карткою платника податків (арк. спр. 6 зв.б.) та інформаційною довідкою (арк. спр. 41-42).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса реєстрації позивача: АДРЕСА_2 , що також підтверджено інформаційною довідкою (арк. спр. 41-42)

17 березня 2015 року позивач звернувся до Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області (податковий орган, на обліку у якому на той час перебував позивач) із заявою від про звільнення від обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції відповідача на заяві (арк. спр. 11).

Листом від 01 квітня 2015 року податковий орган надав відповідь на звернення позивача від 17 березня 2015 року (арк. спр. 12).

29 травня 2018 року позивач також звертався до податкового органу із заявою щодо визнання заборгованості з єдиного внеску безнадійною та її списання (арк. спр. 13).

Результати розгляду вказаної заяви сторонами суду не надано, а судом не витребовувались, оскільки позивач не оскаржує бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його заяв. Отже, вказані обставини не входять до предмету доказування у справі.

Згідно з даними інтегрованої картки за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31 жовтня 2020 року за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску для фізичних осіб – підприємців в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування у сумі 48442,97 грн. Вказана недоїмка виникла з 22.04.2014 та у подальшому постійно збільшувалась через відсутність оплати зі сторони платника податків - позивача (арк.спр. 32-39).

09 листопада 2020 року відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-849-55, в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31 жовтня 2020 року становить 48442,97 грн, у тому числі, недоїмка – 48442,97 грн, що підтверджено копією корінця вказаної вимоги (арк. спр. 40).

Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-849-55 від 09 листопада 2020 року не вручена у зв`язку з закінченням терміну зберігання (арк. спр. 40).

Головне управління ДПС у Луганській області 19 січня 2021 року направило до Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заяву про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 , додавши до заяви вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-849-55-у від 09 листопада 2020 року на суму 48442,97 грн, у якій зазначено, що вказана заборгованість існує станом на 19.01.2021, а також про те, що вимога набрала чинності 10.01.2021 (арк. спр. 7, 9).

Відповідно до розрахунку боргу з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців: за кодом класифікації доходів бюджету 71040000, залишок непогашеного грошового зобов`язання позивача станом на 19 січня 2021 року складає 51742,97 грн (арк. спр. 31).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464-VI) та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI ).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Особливістю цієї справи є те, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669, яким, крім іншого, внесені зміни до №2464-VI та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Отже, позивач, на підставі вище наведеної норми, звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Законом України “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи” № 440-IX від 14 січня 2020 року (далі – Закон № 440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.

Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року №1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене судом встановлено що, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (27 листопада 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконували покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Посилання позивача на норми Закону № 1669 та продовження антитерористичної операції, суд вважає безпідставними, оскільки норма Закону № 2464-VI, яка тимчасово визначала право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла його від вказаного обов`язку повністю, на час винесення оскаржуваної вимоги втратила чинність.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.

Суд наголошує, що норми Закону № 2464-VI лише тимчасово звільняли платників податків від обов`язку сплачувати єдиний внесок.

Аналізом розрахунку боргу позивача з єдиного внеску, суд дійшов висновку, що сума, визначена податковим органом в податковій вимозі № Ф-849-55-У від 09 листопада 2020 року, здійснена з урахуванням положень пункту 9-10 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI, яким встановлено, що тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Суд критично оцінює посилання позивача щодо приховування відповідачем факту формування вимоги оскільки відповідач надсилав вимогу за адресою позивача, яка зазначена у відповідності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо зазначення у спірній вимозі дати «станом 19.01.2021», суд зазначає, що позивач оскаржує вимогу за № Ф-849-55-У, у якій літера «Ф» свідчить, що вимогу сформовано відносно платника – фізичної особи, 849-55 є номером вимоги, який буде незмінним до повного погашення сум боргу, а літера «У» зазначається після завершення строку на оскарження та свідчить про те, що вимога є узгодженою (пункт 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Суд звертає увагу, що вимогу № Ф-849-55 складено 09 листопада 2020 року, датою її вручення ОСОБА_1 є дата повернення конверта, тобто, 31 грудня 2020 року. Отже, дата набрання чинності встановлена вірно – 10 січня 2021 року та після цього відповідачем сформовано вимогу № Ф-849-55-У та зазначено, що недоїмка, визначена у вимогі (48442,97 грн) існує станом на 19 січня 2021 року, що підтверджено як даними інтегрованої картки так і розрахунком боргу з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців: за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (арк.спр. 31, 39).

Отже, вимогу № Ф-849-55-У від 09 листопада 2020 року, примірник якої направлено у якості виконавчого документа до виконавчої служби сформовано відповідно до вимог Інструкції № 449.

Згідно частини першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судовий збір та інші витрати відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) в частині - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива