Ухвала суду № 96107641, 08.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

08 квітня 2021 року 320/2630/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши у м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А2595 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А2595, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2595 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину А2595 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

12 березня 2021 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, в якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу. А саме, недоліки позовної позивач мав усунути шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1681,60 грн.

Зокрема, в ухвалі суду від 12.03.2021 було наголошено на тому, що позивач не звільнений від сплати судового збору, оскільки оскаржувані дії відповідача не порушують права позивача як учасника бойових дій, оскільки позивач, який має статус учасника бойових дій, не має переважного права на отримання індексації грошового забезпечення.

Зазначену ухвалу суду позивач отримав 26.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113333346027.

Отже, останнім днем установленого судом строку для надання суду документів для усунення недоліків позовної заяви є 05.04.2021.

02 квітня 2021 року через засоби поштового зв`язку до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив, що він звільнений від сплати судового збору, оскільки індексація грошового забезпечення є невід`ємною складовою грошового забезпечення, право на яку гарантовано Законом.

Надаючи оцінку вказаній заяві позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, додає до неї документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову.

Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Вказане положення застосовується у справах, пов`язаних з порушенням прав осіб, що стосуються їх статусу саме як учасників бойових дій та Героїв України.

Отже, суд врахував, що позивач - учасник бойових дій має право на звільнення від сплати судового збору лише у випадку звернення до суду із питаннями, що пов`язані із захистом порушених прав як учасника бойових дій.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Як вже зазначалось вище, предметом даного позову є визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Суд звертає увагу на те, що перелік, визначений у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не містить таку пільгу як право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі, зокрема, щодо отримання індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19, від 12.02.2020 у справі №545/1149/17, в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17, в ухвалах Верховного Суду від 16.07.2018 у справі №817/2419/16, від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17, від 09.07.2020 у справі №П/811/201/16, відповідно до якої позивачі - учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір" у справах про порушення прав позивача, пов`язаних з наявністю та відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана позивачем бездіяльність не зачіпає порядку, обсягу його соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосуються його соціального і правового захисту як ветерана війни - учасника бойових дій, а тому він не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Іншого обґрунтування зв`язку між оскаржуваною бездіяльністю та порушенням прав позивача як учасника бойових дій позовна заява не містить.

Щодо посилань позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки індексація грошового забезпечення є невід`ємною складовою грошового забезпечення, то суд звертає увагу на наступне.

Статтями 1, 2 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" відповідно його преамбули визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі статтями 1, 2 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Вищевказані правові норми свідчать про те, що індексація не є оплатою праці, тобто не є складовою заробітної плати.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивача про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення та про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

За таких обставин, суд не вбачає можливості звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Отже, наведене свідчить, що позивачем не виконано вимог ухвали суду від 12.03.2021 та не надано до суду докази сплати судового збору.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що позивач ні в установлений 10-ти денний строк з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, ні в подальшому станом на 08.04.2021 не усунув недоліки позовної заяви, яку судом залишено без руху.

Згідно резолютивної частини ухвали суду від 12.03.2021 позивач був попереджений, що у разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута позивачу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи те, що позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху ухвалою від 12.03.2021, у встановлений судом строк, суд вважає, що позовну заяву належить повернути позивачу з усіма доданими до неї документами.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А2595 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.