Рішення № 96107473, 07.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 квітня 2021 року Справа № 280/5345/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління обслуговування громадян Оріхівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул.Запорізька,36-А, м. Оріхів, Запорізька область, 70504, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі – позивач) до Управління обслуговування громадян Оріхівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення відповідача від 06 липня 2020 року, викладеного у відповіді на заяву позивача, щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату позивачу пенсії, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Запорізької області від 11 березня 2020 року без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати відповідача провести виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактичного отриманою пенсією, здійснивши разово та однією сумою без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду».

Ухвалою суду від 12 серпня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 26 серпня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року провадження у справі призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а перше судове засідання призначено на 28 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20).

Ухвалою суду від 05 березня 2021 року поновлено провадження у справі №280/5345/20 з 05 березня 2021 року.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що має право на перерахунок пенсії за вислугу років у зв`язку із підвищенням заробітної плати відповідним категоріям прокурорсько-слідчих працівників відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30 серпня 2017 року, якою затверджено нові оклади працівників прокуратури, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019, у зв`язку з чим рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії є протиправним. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 18 вересня 2020 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№43831), в якому зазначив, що підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки прокуратури Запорізької області від 11 березня 2020 року за № 18-158вих.-20, яка видана відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №657, тобто на підставі підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, яке відбулось до 13 грудня 2019 року, відсутні, оскільки рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)2019 не може бути застосовано до спірних правовідносин з приводу перерахунку пенсії, у зв`язку з підвищенням заробітної плати, яке відбулося до 13 грудня 2019 року (постанова Кабінету Міністрів України №657 від 30 серпня 2017 року). На думку відповідача, працівники органів прокуратури набули право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після його ухвалення. Також скаржник вказує на безпідставність позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% заробітної плати, без обмеження її максимального розміру, враховуючи те, що перерахунок пенсії позивача не проведено, отже і його права в цій частині не порушені. З наведених підстав, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 12 березня 2015 року перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року.

11 березня 2020 року прокуратурою Запорізької області позивачу видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій за №18-158вих.-20, про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06 вересня 2017 року за відповідною (прирівняною) посадою прокурора місцевої прокуратури (прокурор прокуратури Комунарського району м.Запоріжжя), становить 29696,06 грн.

У червні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугою років та надала довідку прокуратури Запорізької області від 11 березня 2020 року №18-158вих.-20.

Листом Оріхівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №0800-0217-8/31716 від 06 липня 2020 року повідомлено позивача про рішення №26 від 19 червня 2020 року, яким їй відмовлено у перерахунку пенсії, обчисленої за нормами Закону №1697-VII на підставі довідки від 11 березня 2020 року №18-158вих.-20. Повідомлено, що відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення, тому підлягає застосуванню в первинній редакції з 13 грудня 2019 року. Посилаючись на те, що закони не мають зворотної дії у часі, вказано про відсутність підстав застосовувати частину двадцяту статті 86 Закону №1697-VII в редакції, що набрала чинності 13 грудня 2019 року до правовідносин (фактів підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури), які мали місце до 13 грудня 2019 року. Враховуючи викладене, згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 працівники органів прокуратури набули право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після його ухвалення.

Не погоджуючись із прийнятим рішення, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На час призначення позивачу пенсії (12 березня 2015 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року).

Відповідно до частини першої цієї статті Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно із частиною дванадцятою вказаної статті Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ).

14 жовтня 2014 року ухвалено Закон № 1697-VІІ.

У первинній редакції частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Прийняття зазначеного Закону, як вбачається із пояснювальної записки до його законопроекту, було обумовлено необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей держави дії положень окремих законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру». Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким:

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

- положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

«20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Доводи відповідача про те, що після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-(ІІ)/2019 (після 13 грудня 2019 року) нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма частини 20 статті 86 Закону №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Суд враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року.

Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року. Тому, суд вважає підхід відповідача до вирішення заяви позивача незаконним та зазначає, що в цій ситуації позивач має право на перерахунок її пенсії.

Твердження Пенсійного органу про той факт, що для реалізації пенсіонерами права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону №1697-VІІ (у редакції, що діє з 13 грудня 2019 року), обов`язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. І така нерівність має усуватись Пенсійним Фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року.

Крім того, слід звернути увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».

Предметом спору у справі, що розглядається, є право позивача як особи, якій призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», на перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури (на підставі Постанови КМУ №657 від 30 серпня 2017 року) у розмірі 60% від розміру заробітної плати, без обмеження її максимальним розміром пенсії, після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019.

Судом встановлено, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 14 вересня 2020 року ухвалено рішення у зразковій справі №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20), яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року.

Також Судом зазначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України Про прокуратуру №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019.

Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд приходить до висновку про те, що вказана справа є типовою справою по відношенню до справи №560/2120/20.

Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №560/2120/20, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

За результатом розгляду зразкової справи №560/2120/20 Верховним Судом зроблено висновок про те, що з 13 грудня 2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657); такі пенсії перераховуються з 13 грудня 2019 року.

В даному випадку, позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії уже після прийняття рішення Конституційним Судом України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з 13 грудня 2019 року відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру №1697-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019.

Аналогічні за змістом висновки за змістом висновки відображені в рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року за наслідками розгляду зразкової справи №560/2120/20.

Щодо позовної вимоги про не обмеження максимального розміру пенсії.

Так, відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, взагалі заперечував право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури (на підставі Постанови КМУ №657 від 30 серпня 2017 року).

У свою чергу, питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром, є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Отже, у спірному випадку відсутні підстави стверджувати про те, що права позивача, у зазначеній частині, будуть порушенні відповідачем під час перерахунку пенсії на виконання цього рішення суду.

З цих підстав, суд приходить до висновку про те, що оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог, в цій частині, слід відмовити, як передчасних.

Таку позицію висловив і Верховний Суд під час розгляду зразкової справи №560/2120/20, яким зроблено висновок про те, що вимоги щодо відсотку заробітної плати, з якого відбувається перерахунок пенсії, та вимоги щодо здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру, задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє).

Щодо зобов`язання виплатити пенсію без застосування Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07 липня 1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з частиною другою статті 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 325 КАС України щодо набрання судовими рішеннями суду апеляційної інстанції законної сили, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу(частина шоста статті 383 КАС України).

22 серпня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (Порядок № 649).

Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Як передбачено пунктом 1 Порядку № 649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - комісія) (пункт 6 Порядку № 649).

За приписами пункту 8 Порядку № 649 комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку.

У разі відсутності підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку, у п`ятиденний строк комісія повідомляє боржнику про прийняте рішення, зазначивши при цьому причини відмови.

Пунктом 10 Порядку № 649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Отже, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.

Водночас, з урахуванням приписів статті 8 Закону № 2262-ХІІ та статті 116 Бюджетного кодексу України, виплата коштів на користь позивача з перевищенням бюджетних призначень на цю мету є порушенням бюджетного законодавства, тому виконання рішення суду в цій частині може бути виконане лише в разі наявності відповідних асигнувань, тобто, за окремою бюджетною програмою згідно з Порядком № 649.

При цьому видатки Пенсійного Фонду України, як органу влади, на фінансування пенсійних виплат, передбачених чинними нормативно-правовими актами, є об`єктивно прогнозованими, та держава має обов`язок щодо відшкодування розміру майбутніх виплат. Однак, видатки на виконання рішень судів, які будуть підлягати виконанню в майбутньому, не є об`єктивно відомими заздалегідь, тому встановлення механізму виділення коштів на виконання таких судових рішень є необхідним.

Відповідно до позиції, висловленої Конституційним Судом України в своєму рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо подання звіту про виконання судового рішення у встановлений судом строк, суд зазначає про наступне.

Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення №26 від 19 червня 2020 року відділу з питань перерахунків пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області, викладеного у листі від 06 липня 2020 року № 0800-0217-8/31716 про відмову в перерахунку позивачу пенсії за вислугу років та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Запорізької області від 11 березня 2020 року за № 18-158вих.-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок, що підтверджується квитанцією №75414 від 04 серпня 2020 року.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача слід стягнути частину сплаченого судового збору у розмірі 420,40 грн.

Керуючись статями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління обслуговування громадян Оріхівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул.Запорізька,36-А, м. Оріхів, Запорізька область, 70504, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області №26 від 19 червня 2020 року, викладеного у листі від 06 липня 2020 року № 0800-0217-8/31716 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Запорізької області від 11 березня 2020 року за № 18-158вих.-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 07 квітня 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов