Рішення № 96104620, 25.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2021Справа № 910/9863/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Лтд"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 1 525 876,12 грн.

Представники сторін:

від позивача: Джеджея Л.А. (ордер серія АІ №1953919 від 08.09.2020);

від відповідача: Драгіцина Т.М. (ордер серія ЖТ №081258 від 25.08.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Лтд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1 525 876,12 грн., з яких 1 323 635, 00 грн. основного боргу, 156 694,61 грн. пені, 21 325,02 грн. інфляційних втрат та 24 221,49 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 15/07-2019 від 15.07.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 у справі № 910/9863/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

05.08.2020 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/9863/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 08.09.2020.

01.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 08.09.2020 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

08.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 29.10.2020.

29.10.2020 до Господарського суду міста Києва відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору поставки № 15/07-2019 від 15.07.2019 з клопотанням, в якому заявник просить суд поновити строк для подання зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі № 910/9863/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021, зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.

У судовому засіданні 29.10.2020 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.

29.10.2020 підготовче засідання по справі відкладено на 12.11.2020.

Представник позивача в судове засідання 12.11.2020 не з`явився.

У судовому засіданні 12.11.2020 представник відповідача не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.12.2020.

17.12.2020 судове засідання по справі відкладено на 21.01.2021.

21.01.2021 судове засідання по справі відкладено на 25.02.2021.

10.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від Акціонерного товариства "Українська залізниця" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у задоволені якого було відмовлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021.

25.02.2021 судове засідання по справі відкладено на 25.03.2021.

15.03.2021 до суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про повернення судового збору сплаченого згідно з платіжним дорученням № 3265053 від 09.12.2020 на суму 2 102,00 грн., яка була задоволена ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021.

У судовому засіданні 25.03.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2019 між Акціонерним товариством "Українська залізниця", як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Лтд", як постачальником, укладено Договір поставки № 15/07-2019 (надалі за текстом - Договір), згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується у 2019 році поставити і передати у власність покупця товар (ветош, рукавички, металопрокат, запасні частини для залізничного транспорту і т.д.), а також надати послуги по поставці цього товару, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах цього Договору.

Згідну пункту 2.1. Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковій формі.

Пунктами 2.2. та 2.3. Договору визначено, що покупець здійснює оплату товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20 робочих днів. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Відповідно до пункту 2.5. Договору, замовник зобов`язується здійснювати розрахунки з виконавцями відповідно до рахунків, виставлених останнім, протягом 20 робочих днів, з моменту їх виставлення, але у будь-якому випадку до моменту початку чи завершення виконання робіт/надання послуг. Виставлення рахунку виконавцем здійснюється по факсу або електронній пошті.

Згідно з пунктом 4.1. Договору, ціни на товар зазначаються продавцем в накладних на кожну окрему партію товару.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року.

На виконання укладеного Договору, позивач, у період з липня 2019 року по листопад 2019 року здійснював поставку товару, який був отриманий відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, а саме: № 1 від 17.07.2019 на суму 20 013,00 грн.; № 4 від 04.10.2019 на суму 137 088,00 грн.; № 18 від 18.10.2019 на суму 95 450,00 грн.; № 22 від 22.10.2019 на суму 191 900,00 грн.; № 23 від 23.10.2019 на суму 191 900,00 грн.; № 24 від 24.10.2019 на суму 482 395,00 грн.; № 25 від 25.10.2019 на суму 482 395,00 грн.; № 27 від 05.11.2019 на суму 9 144,00 грн.

Всього, за вказаними накладними, позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 1 610 285,00 грн.

На адресу Регіональної філії "Південно-західна залізниця" АТ "Українська залізниця" та Виробничого підрозділу Локомотивне депо "Київ-Пасажирський" Регіональної філії "Південно-західна залізниця" АТ "Українська залізниця" позивач надіслав претензію № 03-05 від 03.05.2020 з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар згідно Договору № 15/07-2019 від 15.07.2019 у загальному розмірі 1 323 635,00 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 1 323 635, 00 грн. основного боргу, 156 694,61 грн. пені, 21 325,02 грн. інфляційних втрат та 24 221,49 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, статтею 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами Договір № 15/07-2019 від 15.07.2019 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України внормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено судом, позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору здійснив поставку відповідачу товару на суму 1 610 285,00 грн., який відповідач прийняв, що підтверджується підписаними накладними.

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: №1 від 17.07.2019 на суму 20 013,00 грн.; № 4 від 04.10.2019 на суму 137 088,00 грн.; № 18 від 18.10.2019 на суму 95 450,00 грн.; № 22 від 22.10.2019 на суму 191 900,00 грн.; № 23 від 23.10.2019 на суму 191 900,00 грн.; № 24 від 24.10.2019 на суму 482 395,00 грн.; № 25 від 25.10.2019 на суму 482 395,00 грн.; № 27 від 05.11.2019 на суму 9 144,00 грн.

В силу положень статті 692 Цивільного кодексу України, підпункту 6.1.2. та пункту 2.2. Договору, відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений товар, протягом 20 робочих днів від дати виставлення рахунку.

Позивач стверджує, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар, та станом на час розгляду справи судом має дебіторську заборгованість перед позивачем у сумі 1 323 635,00 грн.

У поданому до суду відзиві на позов, відповідач посилається на недодержання позивачем досудового порядку вирішення спору, вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення пені, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних, у зв`язку з тим, що позивач не надав копії рахунків на оплату товару, від дати виставлення яких слід обраховувати 20-денний строк виконання грошового зобов`язання та вказує, що Договір поставки № 15/07-2019 від 15.07.2019 є нікчемним у зв`язку з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас, відповідач не заперечує здійснення поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем, а також не спростовує за допомогою належних та допустимих доказів наявності боргу перед позивачем за поставлений та прийнятий згідно Договору товар.

На підставі складеного та підписаного представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Лтд" та Виробничого підрозділу Локомотивне депо "Київ-Пасажирський" регіональної філії "Південно-західна залізниця" АТ "Українська залізниця" акта звірки взаєморозрахунків за Договором за період з 15.07.2019 по 31.01.2020, сторонами узгоджено, що станом на 31.01.2020 заборгованість на користь позивача становить 1 323 635,00 грн.

Посилання в акті звірки взаєморозрахунків та накладних на Договір постачання № 16/07-2019 від 16.07.2019 суд вважає помилковим, оскільки ні позивач, ні відповідач не заявляли суду про укладення між сторонами іншого договору окрім Договору поставки № 15/07-2019 від 15.07.2019.

Статями 526 та 525 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд встановив факт поставки позивачем товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, які відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Доказів оплати відповідачем повної вартості поставленого позивачем за Договором товару матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті за поставлений товар у сумі 1 323 635,00 грн.

Щодо твердження відповідача про обов`язковість досудового врегулювання спору, суд з цього приводу зазначає, що чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань контрагентом без попереднього пред`явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує (аналогічна правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 у справі 1-2/2002).

Стосовно твердження відповідача про нікчемність Договору поставки від 15.07.2019 №15/07-2019 суд вважає його безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі" (надалі за текстом - Закон) в редакції, яка була чинною на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами, цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Згідно частини 1 статті 2 Закону цей Закон застосовується до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону діяльністю в окремих сферах господарювання, є діяльність, що здійснюється, серед іншого, у сфері надання послуг з користування інфраструктурою залізничного транспорту загального користування, забезпечення функціонування міського електричного транспорту та експлуатація його об`єктів для надання послуг з перевезення.

Як вбачається із змісту пункту 4.1. укладеного сторонами Договору поставки № 15/07-2019 від 15.07.2019, загальна вартість закупівлі товарів та послуг з поставки товару є невизначеною і зазначається продавцем в накладних, виписаних на кожну окрему партію товару.

Таким чином, перевищення загальної вартості закупівлі в 1 мільйон гривень для товарів та послуг за Договором поставки № 15/07-2019 від 15.07.2019, є підставою для притягнення членів тендерного комітету або уповноваженої особи відповідача до відповідальності за порушення вимог Закону, проте не є підставою для висновку про нікчемність укладеного Договору в момент його укладення.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 156 694,61 грн. пені, 21 325,02 грн. інфляційних втрат та 24 221,49 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2.2. Договору, покупець здійснює оплату товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20 робочих днів.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що замовник зобов`язується здійснювати розрахунки з виконавцями відповідно до рахунків, виставлених останнім, протягом 20 робочих днів, з моменту їх виставлення, але у будь-якому випадку до моменту початку чи завершення виконання робіт/надання послуг. Виставлення рахунку виконавцем здійснюється по факсу або електронній пошті.

Отже, сторони у Договорі визначили моментом початку обрахування 20-денного строку для оплати за поставлений товар саме дату виставлення рахунку.

З огляду на те, що позивач не надав до суду копії рахунків з яких можна було б зробити висновок щодо дати їх виставлення відповідачу, а отже, чітко визначити дату початку нарахування пені, індексу інфляції та 3 % річних, суд не має можливості перевірити законність, обґрунтованість та правильність застосування штрафних санкцій та застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку ціни позову не можливо встановити по яким саме накладним відбулась часткова оплата та, відповідно, початкову дату прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 156 694,61 грн. пені, 21 325,02 грн. інфляційних втрат та 24 221,49 грн. 3% річних.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача, на користь позивача, основного боргу за поставлений товар згідно Договору поставки №15/07-2019 від 15.07.2019 у сумі 1 323 635, 00 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, а саме в розмірі 1 323 635,00 грн. при заявлених 1 525 876,12 грн., сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача становить - 19 854,52 грн.

Щодо стягнення з відповідача 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Матеріалами справи, а саме: витягом з договору № 01/ю від 22.06.2020 про надання правової допомоги, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000697 від 19.04.2019, детальним описом робіт до договору № 01/ю від 22.06.2020, актом надання послуг за договором № 01/ю від 22.06.2020- підтверджено обсяг та вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, що заявлений позивачем.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки суд погоджується із сумою витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач поніс, згідно Договору про надання правничої допомоги № 01/ю від 22.06.2020, що становить 8 000,00 грн., сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача становить - 6 939,67 грн.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Лтд" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1 525 876,12 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсервіс Лтд" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21, офіс 501Б, ідентифікаційний код 43061873) 1 323 635 (один мільйон триста двадцять три тисячі шістсот тридцять п`ять) гривень, 00 коп. основного боргу, 6 939 (шість тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) гривень 67 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 19 854 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) гривні 52 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 05.04.2021

Суддя С. В. Стасюк