Рішення № 96104610, 08.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2021Справа № 910/6/21

Господарський суд м. Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/6/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (25015, м. Кропивницький, Студентський бульвар, 15; ідентифікаційний код: 23226362)

До Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; ідентифікаційний код: 19480600)

Про стягнення 96 521, 36 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - відповідач) про стягнення 96521,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.12.2019 між сторонами було укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії N 2ПР (далі - Договір) шляхом подання відповідачем 12.12.2019 заяви - приєднання до умов Договору в повному обсязі.

Позивач належним чином і у повному обсязі виконав власні договірні зобов`язання по наданню відповідачу послуг з розподілу електроенергії.

В травні 2020 позивач надав, а відповідач отримав, послуги з розподілу електричної енергії на суму - 15287, 25 грн з ПДВ - 18 344, 70 грн.

В червні 2020 позивач надав, а відповідач отримав, послуги з розподілу електричної енергії на суму - 35103, 69 грн з ПДВ - 42 124, 43 грн.

В липні 2020 позивач надав, а відповідач отримав, послуги з розподілу електричної енергії на суму - 20547, 39 грн з ПДВ - 24 656, 87 грн.

Відповідач у свою чергу, порушуючи умови Договору за послуги з розподілу електричної енергії, що надані йому в травні - липні 2020 на загальну суму 85126,00 грн не розрахувався.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 85126, 00 грн, пеню у розмірі 9563,44 грн, а також інфляційні збитки - у розмірі 1045,88 грн та 3 % річних - 786, 04 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір).

13.01.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Даною ухвалою суд запропонував відповідачеві у строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду відзив та протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень, встановив позивачу впродовж 15 днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив.

12.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача по справі, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч.8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено матеріалами справи, з 19.12.2019 між Приватним акціонерним товариством «КІРОВОГРАДОБЛЕНЕРГО» (надалі також - позивач, оператор системи) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі також - відповідач, постачальник) діє Договір №2ПР електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір), що є публічним договором приєднання, шляхом подання відповідачем відповідної заяви-приєднання до умов Договору в повному обсязі.

Згідно з підпунктом 2.1.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), датою початку дії Договору є наступний робочий день від дня отримання Оператором системи розподілу Заяви-приєднання.

З матеріалів справи вбачається, що заява-приєднання відповідача отримана позивачем 18.12.2019.

У відповідності до п.2.1. Договору - оператор системи забезпечує недискримінаційний доступ постачальника до мереж оператора системи з метою реалізації постачальником як суб`єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов`язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої дальності оператора системи.

Оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії постачальнику за сукупністю споживачів, які входять в балансуючу групу постачальника згідно зі своєчасно отриманим від постачальника реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точок вимірювання реєстр ведеться оператором системи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 2.2 Договору, постачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього Договору та за інші послуги Оператора системи згідно з Додатком №2 «Порядок розрахунків» до цього Договору.

За умовами п. 3.1 Договору - ціна Договору складає вартість послуг з розподілу за сукупністю споживачів балансуючої групи постачальника.

Згідно п. 3.2. Договору - постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, розподіл забезпечує постачальник.

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць.

Згідно з п. 3.4 Договору оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється постачальником на умовах попередньої оплати. Терміни оплати послуг зазначаються в Додатку №2 «Порядок розрахунків».

Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в Заяві-приєднання (п. 9.1 Договору).

Так, зі змісту наявної в матеріалах справи заяви-приєднання відповідача вбачається, що строк надання послуг з розподілу електричної енергії встановлений до 01.01.2021.

Згідно п. 1 Додатку №2 до Договору обсяги розподіленої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць, тобто з 01 числа місяця до останнього числа місяця включно.

У відповідності до п. 3 Додатку №2 до Договору постачальник до кінця місяця, що передує наступному розрахунковому періоду здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії у формі попередньої оплати у розмірі 100 % замовленого обсягу купівлі електричної енергії, який визначено згідно до Договору, на поточний рахунок оператора системи. Датою здійснення оплати за виставленими оператором системи постачальнику платіжними документами є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок оператора системи.

Згідно з п. 4 Додатку №2 до Договору розмір попередньої оплати визначається оператором системи на основі наданих у повідомленні про заявлений обсяг купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України (далі - ОРЕ) обсягів купівлі електричної енергії для споживачів, які входять в балансуючу групу постачальника та затверджених регулятором для оператора системи тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на відповідних класах напруги.

Згідно з п. 10 Додатку №2 до Договору після закінчення розрахункового періоду, з 05 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оператор системи надає остаточний рахунок за послуги з розподілу згідно з фактичним обсягом електричної енергії, розподіленої за відповідний розрахунковий період відповідно до діючих тарифів та рахунок за інформаційні послуги, які у разі дебетового сальдо мають бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання відповідного рахунку, а також оформлює та підписує Акти виконаних робіт з розподілу електричної енергії та наданих інформаційних послуг і надає для підписання постачальнику.

Якщо сума попередньої оплати перевищує вартість фактично розподіленого обсягу електричної енергії за відповідний розрахунковий період, сума попередньої оплати на наступний розрахунковий період зменшується на суму цієї попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами, на виконання договірних зобов`язань, було підписано та скріплено печатками Акти приймання-передачі послуг з розподілу електричної енергії від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 18 344, 70 грн, від 30.06.2020 за червень 2020 на суму 42 124, 43 грн, від 31.07.2020 за липень 2020 на суму 24 656, 87 грн.

Також, згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що відповідач 22.06.2020 отримав рахунок на оплату послуг за травень 2020, 20.07.2020 отримав рахунок на оплату послуг за червень 2020, 19.08.2020 отримав рахунок на оплату послуг за липень 2020.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за послуги з розподілу електричної енергії за травень-липень 2020 року, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 85 126, 00 грн основного боргу, 9 563, 44 грн пені, 1 045, 88 грн інфляційних втрат та 786, 04 грн 3 % річних.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що з лютого 2019 року він позбавлений можливості розраховуватись за отримані послуги з розподілу електричної енергії, оскільки всі кошти, отримані від споживачів постачальника "останньої надії" перераховуються в рахунок погашення заборгованості перед оптовим постачальником електроенергії. Відповідач також вказує на наявність заборгованості споживачів ДП "Енергоринок" перед ДПЗД "Укрінтеренерго" в розмірі приблизно 632 мл. грн. Крім того, відповідач зазначив, що укладений між сторонами договір має дискримінаційний характер, умови вказаного договору, на думку відповідача, є такими, що суперечать ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження ПРРЕЕ", укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Згідно підпункту 2.1.20 ПРРЕЕ договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє у разі постачання електричної енергії споживачам постачальником універсальних послуг та постачальником «останньої надії», а також за сукупністю споживачів електропостачальника, для яких згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією електропостачальника оплату послуг з розподілу/передачі електричної енергії забезпечує електропостачальник.

Так, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р в розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2020 р. № 1520-р відповідач є постачальником «останньої надії» з 1 січня 2019 р. до 31 грудня 2021 р.

Суд встановив, що відповідач, у відповідності до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, а також вищевказаних ПРРЕЕ, шляхом підписання Заяви-приєднання до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії з 19.12.2019 приєднався до вказаного Договору, який розміщено на сайті оператора системи (позивача) та, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Так, судом вище встановлено, що згідно пункту 3 Додатку №2 до Договору сторони досягли домовленості з строку оплати послуг у відповідності до яких - постачальник до кінця місяця, що передує наступному розрахунковому періоду здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії у формі попередньої оплати у розмірі 100 %.

Одночасно, умовами п. 10 Додатку №2 до Договору сторони погодили, що після закінчення розрахункового періоду, з 05 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оператор системи надає остаточний рахунок за послуги з розподілу згідно з фактичним обсягом електричної енергії, розподіленої за відповідний розрахунковий період відповідно до діючих тарифів та рахунок за інформаційні послуги, які у разі дебетового сальдо мають бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання відповідного рахунку, а також оформлює та підписує Акти виконаних робіт з розподілу електричної енергії та наданих інформаційних послуг і надає для підписання постачальнику.

Згідно п. 14 Додатку №2 до Договору оплата послуг з розподілу електричної енергії, інформаційних послуг та послуг з відключення та підключення об`єктів споживачів, які входять в балансуючу групу постачальника, здійснюється окремими платіжними дорученнями на підставі виставлених оператором системи рахунків.

Так, позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату за розподіл електроенергії на загальну суму 85126, 00 грн, а саме:

- Рахунок № 2/1 від 10.06.2020 (за травень 2020) на суму 18344, 70 грн.

- Рахунок №2/1 від 08.07.2020 (за червень 2020) на суму 42124, 46 грн.

- Рахунок №2/1 від 11.08.2020 (за липень 2020) на суму 24656, 87 грн.

Також в матеріалах справи наявні Акти приймання-передачі послуги з розподілу електричної енергії за період травень-липень 2020 на загальну суму 85126,00 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін, без зауважень щодо обсягу наданих послуг з боку відповідача.

Згідно наявних в матеріалах справи супровідних листів, а також рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав остаточний рахунок за надані послуги з розподілу енергії в травні 2020 - 22.06.2020, в червні 2020 - 20.07.2020, а в липні 2020 - 19.08.2020.

В свою чергу, відповідач у своєму відзиві жодним чином не заперечив настання строку оплати послуг з розподілу енергії у вище означені періоди та суму боргу за наявними в матеріалах справи рахунками жодним чином не спростував, доказів на підтвердження сплати заборгованості суду не надав.

До того ж, суд відхиляє доводи відповідача щодо дискримінаційного характеру укладеного між сторонами Договору, оскільки відповідачем не доведено його дискримінації, в розумінні приписів ч. 1 ст. 31 Господарського кодексу України, та не доведено того, що Договір має явно обтяжливі для відповідача умови, з огляду на що твердження відповідача є безпідставними. Крім вказаного, суд виходить з того, що умовами п. 4.1 Договору оператор системи зобов`язався надавати постачальнику недискримінаційний доступ до електричних мереж оператора системи з метою постачання електричної енергії споживачам та доказів невиконання позивачем вказаного обов`язку відповідач до суду не надав.

Вказані відповідачем у відзиві обставини щодо виконання ним своїх зобов`язань як постачальника «останньої надії» перед третіми особами не стосуються даного спору та не можуть слугувати підставою для невиконання своїх грошових зобов`язань за Договором перед позивачем, доказів на підтвердження відсутності у відповідача вини за невиконання ним своїх зобов`язань за Договором матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що послуги з розподілу енергії за період травень-липень 2020 були надані позивачем та прийняті відповідачем у сукупному розмірі 85 126, 00 грн, строк оплати таких послуг настав, доказів оплати заборгованості відповідач до суду не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 85 126, 00 грн основного боргу визнаються судом доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9563, 44 грн пені, 1045,88 грн інфляційних втрат та 786, 04 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до змісту п. 6.5 Договору та п. 9 Додатку №2 до Договору у випадку прострочення постачальником термінів оплати платежів постачальник сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов`язань» господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З наданого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат вбачається, що позивач нараховує суму заборгованості за сукупний період заборгованості з 22.06.2020 по 11.11.2020.

Однак, суд звертає увагу позивача на те, що проведені нарахування повинні були бути здійснені за кожен розрахунковий період окремо, а не в сукупності. Крім того, дати початку заборгованості повинні були бути вирахувані з урахуванням умов Додатку №2 до Договору.

Так, як вказано судом вище, умовами п. 10 Додатку №2 до Договору сторони погодили, що після закінчення розрахункового періоду, з 05 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, оператор системи надає остаточний рахунок за послуги з розподілу згідно з фактичним обсягом електричної енергії, розподіленої за відповідний розрахунковий період відповідно до діючих тарифів та рахунок за інформаційні послуги, які у разі дебетового сальдо мають бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання відповідного рахунку, а також оформлює та підписує Акти виконаних робіт з розподілу електричної енергії та наданих інформаційних послуг і надає для підписання постачальнику.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт отримання виставлених позивачем остаточних рахунків 22.06.2020, 20.07.2020 та 19.08.2020 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 01.07.2020, 28.07.2020 та 28.08.2020 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та п. 10 Додатку №2 до Договору).

Отже, борговий період з оплати наданих послуг: в травні 2020 розпочався 01.07.2020 та закінчився 11.11.2020 (кінцева дата, що визначена позивачем); в червні 2020 розпочався 28.07.2020 та закінчився 11.11.2020; в липні 2020 розпочався 28.08.2020 та закінчився 11.11.2020.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою ІПС «Ліга:Закон» встановив, що дійсна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 898, 17 грн, сума 3 % річних, що підлягає стягненню становить 724, 54 грн. При цьому, сума інфляційних втрат за розрахунками суду становить 1 046, 89 грн, однак з огляду на те, що суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат, що визначена позивачем та становить 1 045, 88 грн.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 96 521, 36 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; ідентифікаційний код: 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (25015, м. Кропивницький, Студентський бульвар, 15; ідентифікаційний код: 23226362) 85126 (вісімдесят п`ять тисяч сто двадцять шість) грн. 00 коп. - основного боргу, 1898 (одна тисяча вісімсот дев`яносто вісім) грн 17 коп. - пені, 724 (сімсот п`ятдесят чотири) грн 54 коп. - 3 % річних, 1045 (одна тисяча сорок п`ять) грн 88 коп. - інфляційних втрат, а також 1933 (одна тисяча дев`ятсот тридцять три) грн 84 коп. - судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 7665, 27 грн пені, 61, 5 грн 3 % річних.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко- Легких