Рішення № 96104582, 01.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2021Справа № 910/11199/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України

про визнання припиненим зобов`язання

Представники учасників справи:

Від позивача: Вичівська О.Ю.; Тодосієнко В.М.;

Від відповідача: Шутов О.О.;

Від третьої особи-1: Дворніченко Л.В.;

Від третьої особи-2: Гузієнко Я.М;

Від третьої особи-3: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Державна іпотечна установа (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - відповідач) про визнання припиненим зобов`язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за тринадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем права Державної іпотечної установи на припинення зобов`язання, у порядку встановленому частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України та пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11199/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.09.2020.

20.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

26.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Національного банку України надійшло клопотання про залучення його до участі у справі у якості третьої особи.

28.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав на те, що виведення неплатоспроможного банку з ринку врегульовано положеннями спеціального закону, яким є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», положеннями чинного законодавства, а саме п. 4-1 ст. 602 Цивільного кодексу України та спеціальної норми, якою є п. 2 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладників фізичних осіб» встановлено пряму заборону щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк.

Як вказує відповідач на підставі п.17 п. 10 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-ІХ від 13.05.2020, який набрав чинності 23.05.2020, положення абз-в 10-13 ч. 2 ст. 46, було виключено.

Наразі, з 23.05.2020 з урахуванням вказаних змін, внесених Законом України № 590-ІХ від 13.05.2020, чинною редакцією п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що: «забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін».

Крім того, Розділом II Прикінцеві та перехідні положення зазначеного вище Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-ІХ від 13.05.2020 передбачено, що судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються у урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

За твердженнями відповідача, судом під час вирішення справи мають бути застосовані положення п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-ІХ від 13.05.2020.

Представник відповідача у підготовче судове засідання 09.09.2020 не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105471729775.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відкладено підготовче засідання по справі № 910/11199/20 на 28.09.2020.

11.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що позбавлення кредитора неплатоспроможного банку, який одночасно є боржником цього банку права на припинення своїх зобов`язань шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог не відповідає принципу верховенства права, закріпленому Конституцією України.

24.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких третя особа підтримала доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву.

28.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли заперечення на клопотання НБУ про залучення його до участі у справу.

28.09.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України.

Представник третьої особи у підготовче судове засідання 28.09.2020 не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105471732768.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання про залучення Національного банку України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, клопотання про залучення до участі у справі Міністерства фінансів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по справі № 910/11199/20 на 21.10.2020.

15.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи-2 надійшли пояснення, в яких третя особа - 2 зазначила наступне:

Національний банк України звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 42 від 12.09.2014 в розмірі 924 197 092,38 грн на предмет застави (цінні папери) за договором застави облігацій Державної іпотечної установи №42/ДІУ від 12.09.2014, а саме, облігацій Державної іпотечної установи, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, з датою погашення - 15.12.2020 та облігацій Державної іпотечної установи, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 6 155 штук, з датою погашення - 18.11.2020, шляхом передачі у власність позивача предмета застави, а також з вимогами до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про зобов`язання направити Національному депозитарію України розпорядження про розблокування та переказу з рахунку в цінних паперах, який належить відповідачу - на рахунок позивача, відкритий у Національному депозитарії України цінних паперів, а саме, облігацій ДІУ, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, з датою погашення - 15.12.2020 та вартістю у розмірі 281 765 059,95 грн без ПДВ та облігацій ДІУ, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 6 155 штук, з датою погашення - 18.11.2020 та вартістю у розмірі 642 342 693,60 грн без ПДВ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 затверджено мирову угоду від 01.10.2019, укладену між Національним банком України, Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк", рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 визнано нечинним, а провадження у справі №910/6514/17 закрито.

Згідно змісту п.п.5-7 мирової угоди, яку затверджено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, між Акціонерним товариством "Дельта Банк" та Національним банком України досягнуто згоди щодо звернення стягнення на облігації з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, передані в заставу за договором застави, у кількості, необхідній для погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі, а саме звернення стягнення на 9464 штук облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446 (дата погашення 18.11.2020).

Постановою Верховного Суду від 15.01.2020р. ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 була залишена без змін.

На виконання умов Мирової угоди по справі № 910/6514/17 станом на 21.11.2019 облігації в кількості 9 464 штук серії В3 вибули із власності АТ «Дельта Банк» та перераховані з рахунків АТ «Дельта Банк» на рахунки Національного банку України, як нового власника.

В поясненнях, третя особа вказала, що своїми вимогами позивач просить суд припинити зобов`язання зарахуванням за усіма облігаціями, які віднесені до відповідних їх серій, навіть серії В3 в кількості 9 464 штук - власником яких є НБУ, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню, оскільки будуть порушені права НБУ як власника облігацій.

20.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи - 1 надійшли письмові пояснення.

21.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи -1.

21.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи -2.

Підготовче засідання 21.10.2020 по справі 910/11199/20 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді М.Є. Літвінової у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 призначено підготовче засідання у справі № 910/11199/20 на 11.11.2020.

27.10.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи -3 надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа - 3 просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Підготовче засідання 11.11.2020 по справі 910/11199/20 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді М.Є. Літвінової на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 призначено підготовче засідання у справі № 910/11199/20 на 09.12.2020.

Представник третьої особи -3 у підготовче засідання 09.12.2020 не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474367068.

У підготовчому засіданні 09.12.2020 представник позивача заявив усне клопотання про надання можливості подати до суду додаткові письмові пояснення до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи № 910/11199/20 по суті на 13.01.2021.

Судове засідання 13.01.2021 по справі 910/11199/20 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді М.Є. Літвінової на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 призначено судове засідання у справі № 910/11199/20 на 15.02.2021.

Представник відповідача у судове засідання 15.02.2021 не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105476204697.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву по розгляду справи на 01.03.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2021 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.03.2021 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, вкладених у відзиві на позовну заяву.

Представники третіх осіб 1, 2 у судовому засіданні 01.03.2021 надали пояснення по справі, заперечили проти заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи -3 у судове засідання 01.03.2021 не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви від 15.02.2021, яка наявна в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень третьої особи-3 про причини неявки в судове засідання 01.03.2021, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності третьої особи -3.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 01.03.2021 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб 1, 2, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.02.2013 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (відповідач, Банк за договором) та Державною іпотечною установою (позивач, Клієнт за договором) укладено договір банківського рахунку №26/995-070, за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

Відповідно до п.1.2 Договору Банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунків та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

Договір згідно п. 7.1 набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року. У випадку відсутності заяви Банку/Клієнта про розірвання договору в термін 30 календарних днів до дати його припинення, термін дії цього договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо сторони не передбачили іншого.

26.12.2013 Правлінням Державної іпотечної установи було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3».

Відповідно до п. 4.2 Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 наведено параметри випуску облігацій, а саме:

- характеристика облігацій: серія «Z2» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «A3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «B3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «C3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «D3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

- кількість облігацій: 50 000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія «Z2» - 10 000 штук; серія «A3» - 10 000 штук; серія «B3» - 10 000 штук; серія «C3» - 10 000 штук; серія «D3» - 10 000 штук;

- номінальна вартість облігацій (серій «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3»): 100 000,00 грн.;

- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5 000 000 000,00 грн., в тому числі: серія «Z2» - 1 000 000 000,00 грн; серія «A3» - 1 000 000 000,00 грн; серія «B3» - 1 000 000 000,00 грн; серія «C3» - 1 000 000 000,00 грн; серія «D3» - 1 000 000 000,00 грн.

За змістом п.4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ «НДУ» на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

Як встановлено матеріалами справи, а саме, реєстрами власників іменних цінних паперів вих. № 16845 від 22.06.2020, № 16847 від 22.06.2020, відповідач є власником цінних паперів, емітованих позивачем, зокрема, іменних відсоткових облігацій підприємства серії «B3» в кількості 536 штук загальною номінальною вартістю 53 600 000, 00 грн. та серії «С3» в кількості 2 700 загальною номінальною вартістю 270 000 00,00 грн.

Проспектом емісії встановлена дата закінчення виплати відсоткового доходу за тринадцятий період облігацій серії за облігаціями серії «B3», «C3» -23.06.2020.

Вказані обставини, на думку позивача, вказують на виникнення станом на 23.06.2020

грошового зобов`язання перед відповідачем в сумі 15 328 899, 64 грн по виплаті відсоткового доходу за облігаціями «В3», «С3».

Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі цієї Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням №71 від 08.04.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено до 02.09.2015 включно, а рішенням №147 від 03.08.2015 тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» продовжено до 02.10.2015.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» строком з 05.10.2015 по 04.10.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

Згідно довідки відповідача вих.№05-3260387 від 01.04.2016 Державну іпотечну установу включено до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів; загальна акцептована сума кредиторських вимог Державної іпотечної установи становить 3 332 921 190,01 грн.

25.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою № 2712/15/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог по сплаті відсоткового доходу за тринадцятий період за облігаціями серій «B3», «C3» згідно Проспекту емісії в сумі 15 328 899, 64 грн.

В свою чергу, відповідач листом № 1993 від 08.07.2020 повідомив Державну іпотечну установу про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 15 328 899, 64 грн., оскільки строк погашення не настав, так як відбувається погашення вимог кредиторів третьої черги відповідно до рішення Виконавчої дирекції ФГВФО №4 від 14.01.2016, можливість позачергового задоволення вимог кредиторів за рахунок зарахування зустрічних вимог не передбачена нормою спеціального законодавства.

Спір у справі виник у зв`язку з порушенням, на думку позивача, його права на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов`язання.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

За приписами ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 202 ГПК України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин з припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, в зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстав виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов`язку заявника перед адресатом, так і обов`язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємно зобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є ясність вимог, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

При цьому, за змістом ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, зарахування зустрічних вимог за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, не допускається, за винятками випадків, установлених законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Як вказувалось вище, за твердженнями позивача, згідно реєстрів власників іменних цінних паперів вих. № 16845 від 22.06.2020, № 16847 від 22.06.2020, відповідач є власником цінних паперів, емітованих позивачем, зокрема, іменних відсоткових облігацій підприємства серії «B3» в кількості 536 штук загальною номінальною вартістю 53 600 000, 00 грн. та серії «С3» в кількості 2 700 штук загальною номінальною вартістю 270 000 00,00 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, вказують на виникнення станом на 23.06.2020 у Державної іпотечної установи грошового зобов`язання перед відповідачем з виплати відсоткового доходу за облігаціями серії "B3" та "С3" на загальну суму 15 328 899, 64 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/6514/17 за позовом Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 42 від 12.09.2014 в розмірі 924 197 092,38 грн на предмет застави (цінні папери) за договором застави облігацій Державної іпотечної установи №42/ДІУ від 12.09.2014, а саме, облігацій Державної іпотечної установи, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, з датою погашення - 15.12.2020 та облігацій Державної іпотечної установи, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 6 155 штук, з датою погашення - 18.11.2020, шляхом передачі у власність позивача предмета застави, а також з вимогами до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про зобов`язання направити Національному депозитарію України розпорядження про розблокування та переказу з рахунку в цінних паперах, який належить відповідачу - на рахунок позивача, відкритий у Національному депозитарії України цінних паперів, а саме, облігацій ДІУ, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, з датою погашення - 15.12.2020 та вартістю у розмірі 281 765 059,95 грн без ПДВ та облігацій ДІУ, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 6 155 штук, з датою погашення - 18.11.2020 та вартістю у розмірі 642 342 693,60 грн без ПДВ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/6514/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 затверджено мирову угоду від 01.10.2019, укладену між Національним банком України, Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк", рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 визнано нечинним, а провадження у справі №910/6514/17 закрито.

Згідно змісту п.п.5-7 мирової угоди, яку затверджено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, між Акціонерним товариством "Дельта Банк" та Національним банком України досягнуто згоди щодо звернення стягнення на облігації з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, передані в заставу за договором застави, у кількості, необхідній для погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі, а саме звернення стягнення на 9464 штук облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446 (дата погашення 18.11.2020). Залишок облігацій Державної іпотечної установи з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, загальною кількістю 536 штук (дата погашення 18.11.2020) та з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178453, загальною кількістю 2700 штук (дата погашення 15.12.2020) підлягатимуть розблокуванню Національним банком на рахунку АТ "Дельта Банк". Національний банк: у термін до 06 грудня 2019 року з дня затвердження судом цієї Мирової угоди надсилає Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України" розпорядження (повідомлення) на переказ облігацій, заблокованих, як забезпечення за кредитами рефінансування, зазначених у пункті 5, з рахунку в цінних паперах АТ "Дельта Банк", відкритий в депозитарній установі АБ "УКРГАЗБАНК", на рахунок в цінних паперах Національного банку, відкритий в депозитарній установі Національного банку.

Постановою Верховного Суду від 15.01.2020р. ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 була залишена без змін.

Одночасно, судом враховано, що ухвалою від 04.12.2019 Верховного Суду по справі №910/6514/17 було зупинено виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 910/6514/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Проте, у даному випадку зупинення виконання ухвали суду апеляційної інстанції ніяким чином не впливає на перехід до Національного банку України права власності на 9464 штук облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446.

Зокрема, наведені висновки суду ґрунтуються на наступному.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що станом на 21.11.2019 на рахунок Національного банку України в цінних паперах вже було зараховано 9464 штук облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446.

При цьому, фактично зарахування було здійснено після набрання ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, законної сили, з урахуванням того, що згідно ч.2 ст.281 та ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

У даному випадку зупинення судом касаційної інстанції виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 р. не має своїм наслідком повернення вже виконаного за мировою угодою.

В контексті наведеного суд зазначає, що за приписами ст.194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов`язань, що підтверджуються облігацією.

До особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, установлених законом або правочином (ч.1 ст.4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Згідно 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій.

Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку.

Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ "НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

За змістом п. 4.8 Проспекту емісії, для дванадцятого відсоткового періоду емітент встановлює такі умови виплати відсоткового доходу:

- для облігацій серії "В3": для тринадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 23.06.2020, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн.;

- для облігацій серії "С3": для тринадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 23.06.2020, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн.

Тобто, з урахуванням переходу до Національного банку України права власності на 9464 облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, суд дійшов висновку, що станом на 23.06.2020 у Державної іпотечної установи виникло грошове зобов`язання не перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з виплати відсоткового доходу за 13 відсотковий період облігаціями серії "B3" та "С3" на суму 44 830 873,36 грн., а перед Національним банком України.

З огляду на викладені вище висновки, приймаючи до уваги, що станом на дату завершення періоду виплати відсоткового доходу за тринадцятий період у власності Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишилось іменних відсоткових облігацій підприємства серії "B3" (UA4000178446) в кількості 536 та "С3" в кількості 2 700, наявними є підстави для вирішення питання щодо припинення зобов`язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати частини відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період в розмірі 15 328 899,64 грн., що розрахований саме за належними відповідачу на праві власності станом на 23.06.2020 облігаціями серій "В3", "С3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про неможливість здійснення зарахування однорідних позовних вимог, з огляду на пряму заборону вказану у п. 8 ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладників фізичних осіб» та зазначив, що судом необхідно врахувати те, що станом на момент звернення установи до АТ «Дельта Банк» із заявою про припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог було внесено зміни на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-ІХ від 13.05.2020, який набрав чинності 23.05.2020.

Відповідно до пп. 17 п. 10 Розділу І Закону України №590-ІХ від 13.05.2020 абзаци 10-13 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виключено.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону.

Разом з цим, слід зазначити, що на підставі ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» внесено ряд змін до ГПК України, зокрема, до ст.ст. 5, 73, 137 та 141.

Судом встановлено, що згідно п. 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону судові провадження, розпочаті до набрання ним чинності, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Наведене положення п. 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» узгоджується з приписами ч. 3 ст. 3 ГПК України, відповідно до яких судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Тобто, в судових провадженнях розпочатих до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, зокрема, в частині застосування ст.ст. 5, 73, 137 та 141 ГПК України.

Відповідно до п.10 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» у Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» внесено, зокрема такі зміни: в ч.2 ст. 46 абзаци 10-13 - виключено.

Разом з цим, порядок застосування господарськими судами норм матеріального права врегульовано ст.11 ГПК України, ч. 2 якої передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальний принцип права, закріплений в ч. 1 ст. 58 Конституції України, передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)» зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів в часі закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з гарантій правової стабільності. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

В зв`язку з цим судочинство у господарських судах здійснюється на підставі закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, але визначаючи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд керується нормами матеріального права, якими такі правовідносини регулювалися на час їх виникнення.

Подібна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 910/683/19 та від 11.02.2021 у справі № 910/1592/20.

З огляду на наведене, суд вважає, що спірні правовідносини щодо припинення зобов`язань Державної іпотечної установи перед ПАТ «Дельта Банк» щодо сплати відсоткового доходу за тринадцятий відсотковий період за облігаціями серій «В3», «С3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «А3», «В3», «С3», «D3» Державної іпотечної установи 2013, які виникли на підставі заяви позивача про зарахування однорідних зустрічних вимог від 23.06.2020 № 2712/15/1 підлягають під правове регулювання п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення судового рішення).

Як встановлено матеріалами справи, станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач був кредитором Банку за договором банківського рахунку (вимоги на суму 3 332 921 190,01 грн. акцептовані та включені до реєстру); грошові кошти спрямовувались на погашення зобов`язань позивача за емітованими ним борговими цінними паперами (облігаціями серії серій «B3», «C3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року), на дату початку процедури виведення Фондом Банку з ринку кошти перебували на поточному рахунку позивача.

Договірне списання з цього рахунку передбачено умовами Договору (п.п.5.1-5.3 Договору банківського рахунку).

Судом враховано, що правовідносини сторін щодо зарахування між позивачем та відповідачем зустрічних однорідних вимог за облігаціями серій «B3», «C3» згідно Проспекту емісії вже були предметом судового розгляду у справах №910/4413/17, №910/1340/18, №910/12608/17, №910/1413/17, № 910/10418/18 та №910/1234/19, судовими рішеннями у яких встановлено правомірність такого зарахування.

Проте, суд зазначає, що на момент звернення позивача з аналогічними позовами упродовж 2017-2019 та їх вирішення судами, положення абзаців 10-13 п.8 ч. 2 ст.46 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції Закону України № 629-VIII від 16.07.2015 передбачали низку виключень до встановлення заборони зарахування зустрічних вимог, а саме, передбачалось, що:

- обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме, не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Доводи позивача, які викладені у позовній заяві про врахування судових рішень №910/4413/17, №910/1340/18, №910/12608/17, №910/1413/17, №910/10418/18 та №910/1234/19 при розгляді даної справи є необґрунтованим та безпідставними, з огляду на внесені зміни в Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним та регулює спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на норми спеціального закону, а саме п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» якими забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін, суд приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом враховано, що приписами ст. 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, за змістом ч. 2 якої, питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи відмовити повністю.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07.04.2021.

Суддя М.Є.Літвінова