Рішення № 96104538, 01.04.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1117/20Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгредієнт Майстер"

вул. Маршала Гречка, будинок 13, офіс 1006, м. Київ, 04136;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз",

вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, 76018;

про стягнення 86 593, 89грн, з яких: 85 000, 00грн - основний борг, 278, 69грн - 3 % річних, 1 105, 00грн - інфляційні втрати, 210,20грн - сплачений судовий збір за проведення процедури стягнення по наказному провадженню,

за участю:

від позивача: Нагорний Богдан Володимирович, адвокат, (довіреність від 12.01.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3997 від 23.11.2018);

від відповідача: Непіп Христина Ігорівна, адвокат, (довіреність № 67 від 30.12.2020, посвідчення адвоката № 001484 від 15.03.2019).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інгредієнт Майстер" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" про стягнення 86 593, 89грн, з яких: 85 000, 00грн - основний борг, 278, 69грн - 3 % річних, 1 105, 00грн - інфляційні втрати, 210,20грн - сплачений судовий збір за проведення процедури стягнення по наказному провадженню.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх:- укладенням між сторонами договору поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019; - перерахуванням на рахунок відповідача, платіжними дорученнями №407 від 16.06.2020, №410 від 17.06.2020 коштів за товар в сумі 85 000, 00грн; - невиконанням відповідачем зобов"язання щодо поставки товару на суму здійсненої позивачем передоплати; - неповернення відповідачем попередньої оплати в сумі 85 000, 00грн на неодноразові письмові вимоги вих№67 від 21.07.2020, вих№9 від 18.11.2020. Просить суд захистити його порушене право шляхом стягнення з відповідача в судовому порядку 85 000, 00грн та покласти на відповідача додаткові юридичні обов`язки обумовлені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 278, 69грн - 3 % річних, 1 105, 00грн - інфляційних втрат. Крім того просить суд відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 210,20грн за проведення процедури стягнення у наказному провадженню по справі №909/765/20. Позовні вимоги мотивує нормами статей 11, 525, 526, 625, 626, 662, 693, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 265 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов вих№02 від 13.01.2020 (вх№484/21 від 13.01.2021). Зазначає, що невиконання відповідачем взятого на себе договірного зобов"язання щодо поставки товару, пов"язане з несплатою позивачем 100% попередньої оплати в сумі 375 000,00грн згідно виставленого рахунку №150 від 15.06.2020, як це обумовлено пунктом 2.3. договору. Вказує, що станом на сьогоднішній день договір поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019 є чинним та підлягає виконанню сторонами. Вважає, що підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних немає, позаяк приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню у випадку неналежного виконання боржником грошового зобов"язання, в той час згідно умов договору поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019 у відповідача перед позивачем відсутнє грошове зобов"язання. Просить суд відмовити в позові в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" (постачальник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інгредієнт Майстер" (покупець/позивач) укладено договір поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019. В порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов"язався передати у власність покупця товар (продукти з яєць), а покупець взяв на себе обов"язок прийняти товар та оплатити його вартість згідно видаткових накладних та заявок, що є невід"ємними частинами договору (пункти 1.1., 1.2. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії договору відповідно до заявок та відпускається згідно видаткової накладної. Поставка кожної партії товару здійснюється при умові, що покупець здійснив попередню оплату замовленого товару.

Пунктами 3.2.- 3.5. договору після отримання заявки постачальник повідомляє покупця про наявність або відсутність замовленого товару. Термін поставки погоджується сторонами на кожну партію товару. Відпуск товару здійснюється на підставі видаткових накладних, датою поставки та датою прийняття партії товару вважається дата видаткової накладної на відпуск товару покупцю.

Розрахунки за товар здійснюються шляхом попередньої оплати у розмірі 100% від вартості партії товару на банківський рахунок постачальника, але в будь-якому разі не пізніше для фактичного відвантаження товару (пункт 2.3.договору).

Платіжними дорученнями №407 від 16.06.2020, №410 від 17.06.2020 (а.с.19-20) позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в загальній сумі 85 000, 00грн за товар згідно рахунку №150 від 15.06.2020. Рахунком на оплату №150 від 15.06.2020 визначено найменування товару - яєчний порошок в кількості 5 000кг, вартістю 375 000,00грн (а.с.18).

У відповідності до заявки №8 від 16.10.2020 (а.с.28), отриманої відповідачем 28.10.2020 (а.с.29) позивач просить відповідача поставити 30.10.2020 в межах сплачених коштів в сумі 85 000,00грн товар - яєчний порошок в кількості 1120кг на умовах FCA, Інкотермс 2010, склад постачальника, вул.Промислова, 29, м.Івано-Франківськ.

Доказів відхилення вказаної заявки чи неможливості її виконання - відповідачем суду не подано, як і не подано доказів в підтвердження поставки товару чи повернення сплачених позивачем коштів в сумі 85 000,00грн на неодноразові письмові вимоги вих№67 від 21.07.2020, вих№9 від 18.11.2020 (а.с.21-24, 30-32).

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 85 000, 00грн - попередньої оплати, 278, 69грн - 3 % річних, 1 105, 00грн - інфляційних втрат, 210,20грн - сплаченого судового збору за проведення процедури стягнення по наказному провадженню.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (стаття 664 Цивільного кодексу України).

Як вказують приписи частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Тобто, наведена норма є спеціальною нормою, яка регулює такі правовідносини. Умовою для застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання з передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Законодавство не визначає форму пред`явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким способом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову, що і здійснено в даному випадку. Слід зазначити, що позивач, у зв"язку з непоставкою товару неодноразово звертався до відповідача і з вимогами вих№67 від 21.07.2020, вих№9 від 18.11.2020 про повернення попередньої оплати в сумі 85 000,00грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не довів перед судом виконання своїх зобов"язань щодо поставки оплаченого позивачем товару, обумовленого договором поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019, то вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 85 000,00грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача про те, що невиконання ним зобов"язання щодо поставки товару, пов"язане з несплатою позивачем 100% попередньої оплати в сумі 375 000,00грн згідно виставленого рахунку №150 від 15.06.2020 суд відхиляє з огляду на те, що виставлення рахунку на оплату не передбачено умовами договору поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019, а пунктами 2.3., 3.1. договору сторони обумовили, що поставка товару здійснюється партіями відповідно до заявок та погодили, що розрахунки за товар здійснюються шляхом 100% попередньої оплати від вартості партії, але в будь-якому разі не пізніше дня фактичного відвантаження товару.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар який має бути поставлений. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї правової норми поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли у покупця має виникає законне право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичною непоставкою товару у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є грошовим зобов`язанням. У відповідача виникло перед позивачем грошове зобов"язання, розмір якого підтверджено перед судом платіжними дорученнями №407 від 16.06.2020, №410 від 17.06.2020 на загальну суму 85 000,00грн, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

Вказаним спростовуються заперечення відповідача про відсутність правових підстав для застосування до даних спірних правовідносин приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати в сумі 85 000,00грн у зв`язку із непоставкою товару, то правомірним визнається судом вимога позивача про стягнення з відповідача 278, 69грн - 3 % річних, 1 105, 00грн - інфляційних втрат, за період вказаний позивачем у розрахунку (а.с.33), який перевірено судом та визнано арифметично правильним.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 210,20грн - сплаченого судового збору за проведення процедури стягнення у наказному провадженню, то позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи Господарським судом Івано-Франківської області за заявою вх№13161/20 від 08.09.2020 ТОВ "Інгредієнт Майстер" видано судовий наказ від 10.09.2020 про стягнення з ТОВ "Імперово Фудз" на користь ТОВ "Інгредієнт Майстер" заборгованості в сумі 85 000, 00грн, яка виникла внаслідок невиконання умов договору поставки №ІФ-01/2019 від 08.01.2019. Проте ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2020 у справі №909/765/20 судовий наказ від 10.09.2020 про стягнення з ТОВ "Імперово Фудз" на користь ТОВ "Інгредієнт Майстер" 85 000, 00грн - скасовано за заявою боржника.

Приписами частини 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. Проте, у разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Таким чином правових підстав для покладення на відповідача судових витрат понесених позивачем у справі №909/765/20 немає, оскільки судовий збір в сумі 210,20грн сплачений за подання заяви про видачу судового наказу позивач мав можливість зарахувати до суми судового збору, сплаченого за подання даного позову, як це обумовлено вище вказаною правовою нормою, чого здійснено не було.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського

процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 85 000,00грн - неповернутої попередньої оплати, 278, 69грн - 3 % річних, 1 105, 00грн - інфляційних втрат. В частині стягнення 210,20грн судового збору за проведення процедури стягнення у наказному провадженню відмовити.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покласти на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 524, 533-535, 610-612, 625-629, 655, 663, 691-693, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгредієнт Майстер" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" про стягнення 86 593, 89грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз", вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 34845075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інгредієнт Майстер", вул. Маршала Гречка, будинок 13, офіс 1006, м. Київ, 04136 (ідентифікаційний номер 41196843) 85 000, 00грн (вісімдесят п"ять тисяч грн 00коп.) - заборгованості, 278, 69грн (двісті сімдесят вісім грн 69коп.) - 3 % річних, 1 105, 00грн (одну тисячу сто п"ять грн 00коп.) - інфляційних втрат, 2 096,74грн (дві тисячі дев"яносто шість грн 74коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" судового збору за проведення процедури стягнення по наказному провадженню в сумі 210,20грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 08.04.2021

Суддя С.Кобецька