Рішення № 96104447, 05.04.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/7/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 справа № 908/74/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали

за позовом Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)

до відповідача фізичної особи-підприємця Іпатько Ганни Ігорівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 700,00 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

До Господарського суду Запорізької області 11.01.2021 надійшла позовна заява Запорізької міської ради про стягнення з фізичної особи-підприємця Іпатько Гани Ігорівни 700,00 грн. збитків, спричинених територіальній громаді м. Запоріжжя невиконанням зобов`язання щодо внесення коштів пайової участі на створення і розвиток інфраструктури міста Запоріжжя.

Позовні вимоги вмотивовані недотриманням відповідачем положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо внесення коштів пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя, внаслідок чого територіальній громаді міста Запоріжжя завдані збитки в розмірі 700,00 грн. Посилаючись на приписи ст.144 Конституції України, ст. ст. 4, 11, 15, 16, 22, 611, 612, 623, 638, 640 - 642, 646, 649, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивач просив позов задовольнити.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 справу № 908/74/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 13.01.2021, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/74/21 присвоєно справі номер провадження 18/7/21; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 05.02.2021. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Позивач повідомлений про розгляд справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 16.01.2021.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 13.01.2021 повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою-підприємцем) фізичної особи-підприємця.

В листі Міністерства юстиції України від 23.01.2018 № 1028/8.4.3/Ін-18 надано роз`яснення, що згідно статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до ст. 6 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням ФОП Іпатько Ганни Ігорівни є: АДРЕСА_1 , і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою про повернення за закінченням терміну зберігання, ухвала суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/74/21 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 13.01.2021 у справі № 908/74/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 13.01.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 12.02.2021 та закінчити 15.03.2021.

Разом з тим, суд врахував, що процесуальні строки у справі є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, зважаючи на знаходження судді Левкут В.В. на лікарняному з 16.03.2021 по 02.04.20021, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 05.04.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області 03.09.2018 за № ЗП 061182461348 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва: "Реконструкція квартири № 105 під нежитлове приміщення торгово-офісного призначення по вул. Лермонтова, 6 в м. Запоріжжя (згідно технічної інвентаризації: 69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 6, нежитлове приміщення №105 (далі - об`єкт будівництва).

Замовник будівельних робіт - Іпатько Ганна Ігорівна.

Надалі, 26.12.2018 департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію № ЗП 141183602387 про готовність об`єкта до експлуатації. В декларації про готовність об`єкта до експлуатації визначено код об`єкта будівництва - 1230.9. За Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - будівлі торгівельні та т. ін. (додаток до листа Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 26.02.2019 № 1008-23.5/667).

Інформацію про реєстрацію Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.12.2018 за № 141183602387 отримано Запорізькою міською радою згідно з листом департаменту надання адміністративних послуг та розвитку підприємництва Запорізької міської ради від 17.01.2020 № 04/01-12/108.

Враховуючи положення ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 77, зі змінами, внесеними рішенням Запорізької міської ради № 56 від 30.06.2016, позивач 14.08.2018 направив на адресу відповідача інформаційний лист щодо пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя та роз`яснення щодо укладення договору про пайову участь.

Листом від 17.05.2019 за № 01/03-21/01417 виконавчий комітет Запорізької міської ради в інтересах територіальної громади міста Запоріжжя звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя. До пропозиції додано проект договору та розрахунок розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.

Відповідачем пропозицію отримано 31.05.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповіді до Запорізької міської ради не надходило.

Невиконання відповідачем встановленого статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язку прийняти участь у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції станом на 03.09.2018) передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції 26.12.2018, що діяла на дату реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації).

Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2016 № 56 "Про внесення змін до рішення міської ради від 10.09.2014 № 40 "Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням міської ради від 24.12.2012 №77" (далі - Рішення № 56) внесені зміни до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 77, шляхом викладення його в новій редакції (далі - Порядок).

Рішення № 56 оприлюднене 12.07.2016 в офіційному виданні Запорізької міської ради - газеті "Запорозька Січ" №124 (6082).

В пунктах 3.1., 3.2. Порядку закріплено обов`язок замовника взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя шляхом перерахування коштів замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до бюджету розвитку м. Запоріжжя.

В силу приписів статті 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов`язковими до виконання на відповідній території.

З огляду на викладене, обов`язок замовника будівництва прийняти участь у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту виникає в силу закону.

Обов`язок прийняти участь у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя у відповідача виник з дати реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - 03.09.2018.

Відповідач не виконав встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішенням № 56 зобов`язання і не взяв участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя. Кошти пайової участі на створення та розвиток інфраструктури міста Запоріжжя відповідачем до місцевого бюджету не перераховані.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Господарським кодексом України (ГК України), а саме ч. 1 ст. 216, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

На кредитора покладено обов`язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання, прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст.ст. 614, 623 ЦК України).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені ст. 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).

Отже, відповідальність за порушення зобов`язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв`язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.

В діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні приписів імперативних норм містобудівного законодавства України, а саме: не прийнятті пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя. Бездіяльність відповідача завдала збитків територіальній громаді міста Запоріжжя в розмірі - 700,00 грн.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (частина 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції від 26.12.2018).

В пункті 3 рішення № 56 визначено, що до 31.12.2020 ставка пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя для нежитлових будівель та споруд складає 1% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкту.

Згідно із частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Отже, строк перерахування коштів пайової участі відповідачем до бюджету міста сплив - 26.12.2018 (дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації).

Таким чином, територіальна громада міста Запоріжжя була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури міста Запоріжжя кошти в розмірі, визначеному в пункті 3 рішення №56 - 1% кошторисної вартості будівництва.

В декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.12.2018 замовником (відповідачем) зазначено кошторисну вартість будівництва об`єкту - 70000,00 грн.

Розрахунок величини пайової участі; яка дорівнює розміру збитків, завданих в наслідок не прийняття пайової участі, здійснюється на підставі даних про кошторисну вартість будівництва об`єкту, зазначену замовником, згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами за формулою: ПУ = ( ЗКВБ - Вз - Вбм - Вім ) х Ст, де:

ПУ - пайова участь, грн.;

ЗКВБ - загальна кошторисна вартість будівництва, грн.;

Вз - витрати, пов`язані з придбанням та виділенням земельної ділянки, грн.;

Вбм - витрати, пов`язані зі звільненням будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, грн.;

Вім - витрати на влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, грн.;

Ст - відсоток від загальної вартості будівництва, визначений згідно з Порядком.

Відповідно до розрахунку величина збитків за неприйняття пайової участі у розвитку інфраструктури міста Запоріжжя становить: ПУ = 70000,00 грн.х 1% = 700,00 грн.

Обов`язок замовника будівництва прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту встановлено в статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Порядок участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначено в рішенні № 56.

Норма статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - це норма імперативного характеру, яка обов`язкова для виконання замовником будівництва.

Рішенням №56 Запорізька міська рада визначила порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя.

Статтею 144 Конституції України та статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Рішення № 56 є чинним та обов`язковим для виконання на території міста Запоріжжя.

Відповідачем не прийнято участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя. Неприйняття участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя є протиправною поведінкою відповідача.

Невнесення відповідачем коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя є збитками, тобто об`єктивним зменшенням майнових благ територіальної громади міста Запоріжжя. Територіальній громаді міста Запоріжжя протиправними діями відповідача завдано збитків в розмірі 700,00грн. Наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним обов`язку щодо прийняття участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.

На підставі викладеного, суд позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Іпатько Ганни Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на р/р UА058999980314161921000008002 в Казначейство України (ЕАП), отримувач: УК у м. Запоріжжі/Запоріжжя/24170000, ЄДРПОУ 38025409, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 24170000, найменування коду класифікації доходів бюджету: Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту) суму збитків в розмірі 700,00 грн. (сімсот грн. 00 коп.). Стягувач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; ідентифікаційний код 04053915). Видати наказ.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Іпатько Ганни Ігорівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206; ідентифікаційний код 04053915) р/р НОМЕР_2 в ДКСУ у м. Київ, отримувач: виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, МФО 820172) 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.04.2021.

Суддя В.В. Левкут