Рішення № 96104381, 01.04.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/920/20

Господарський суд Житомирської області у складі

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Жарський В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Руденко М.В., дов. №6270 від 12.01.2021;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"

до ОСОБА_1

про стягнення 34 191,19грн

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 35 179,98грн, з яких 33 905,15грн - основного боргу, 735,90грн - 3% річних, 339,06грн - інфляційних втрат, 202,87грн - пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору №27/441/19 оренди комерційної нерухомості від 20.06.2019.

В якості правових підстав позову зазначає ст.526, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 31.07.2020 (суддя Машевська О.П.) позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

06.08.2020 до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2020.

Згідно бази даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" справа №906/920/20 перебуває в провадженні судді Машевської О.П., яка згідно табеля обліку робочого часу з 05.08.2020 по 04.09.2020 у відпустці.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Житомирської області №110/2020 від 06.08.2020 здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 906/920/20.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №906/920/20 передано на розгляд судді Шніт А.В.

Ухвалою суду від 11.08.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.10.2020 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

02.12.2020 до суду повернулися ухвали суду від 17.11.2020 та 19.11.2020, які направлялися відповідачу на адресу, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.08.2020, з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2020 внесено запис про державну реєстрацію припинення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 90-92).

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 202 - 208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року по справі № 910/8729/18.

Оскільки спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача з втратою статусу фізичної особи - підприємця не припинилися, суд дійшов висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду.

Такий правовий висновок міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №640/16902/18.

Отже, зобов`язання ОСОБА_1 під час здійснення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця перед позивачем виникли з господарського договору та не припинились із втратою ним статусу фізичної особи-підприємця, з урахуванням наведених вище положень законодавства, суд дійшов висновку про те, що відсутність станом на час розгляду даного спору у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця не може бути підставою для закриття провадження справі відповідно до п.6 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою суду від 19.01.2021 постановлено продовжити строк підготовчого провадження, замінити учасника справи - відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на фізичну особу ОСОБА_1 .

Згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 08.11.2013 (а.с. 99).

04.02.2021 до суду повернулася ухвала суду від 19.01.2021, яка направлялася відповідачу за адресою місця проживання.

02.03.2021 за вх.№02-44/379/21 представником позивача подано до суду клопотання №40/20 від 01.03.2021 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якого просить розглядати спір про стягнення з відповідача 33 905,15грн основного боргу за період з листопада 2019 року по червень 2020 року; 16,72грн 3% річних за період з 15.07.2020 по 21.07.2020; 203,44грн інфляційних втрат за липень 2020 року; 66,88грн пені за період з 15.07.2020 по 21.07.2020.

Ухвалою суду від 03.03.2021 постановлено прийняти до розгляду клопотання позивача №40/20 від 01.03.2021 про зменшення позовних вимог та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з ОСОБА_1 33 905,15грн основного боргу, 16,72грн 3% річних, 203,44грн інфляційних втрат, 66,88грн пені; закрити підготовче провадження та призначити справу №906/920/20 до судового розгляду по суті на 01.04.2021.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

20.06.2019 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мазур Романом Сергійовичем (відповідач, орендар) укладено договір оренди комерційної нерухомості №27/441/19 (далі - договір), за умовами якого орендар бере в строкове платне користування комерційну нерухомість, розташовану в м.Житомир, по проспекту Незалежності, 186 на 2 поверсі 2-х поверхового будинку загальною площею 76,34м.кв., в тому числі коефіцієнт загальних площ 1,1% для розміщення ІТ офісу (а.с.8-11).

За домовленістю сторін орендна плата складається з плати за приміщення: починаючи з сьомого місяця здійснюється оплата в сумі 50 грн за 1м.кв. орендованої площі з ПДВ, що становить 3817грн за 76,34м.кв. з ПДВ за місяць для розміщення ІТ офісу; плати за послуги з утримання комерційної нерухомості 450,41грн за 76,34м.кв. без ПДВ за місяць (п.3.1. договору).

Орендар відшкодовує вартість електроенергії, спожитої за поточний місяць, згідно з показниками встановленого лічильника (за рахунок орендаря) відповідно до державних тарифів, що затверджені відповідними постановами НКРЕ. Вартість електроенергії, розрахована орендодавцем згідно з такими показникам, включається до плати за послуги з утримання комерційної нерухомості (п.3.6. договору).

Відповідно до п.3.8. договору щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надсилає орендарю акт про надані послуги (або акт-рахунок), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов`язаний підписати акт про надані послуги (або акт-рахунок) та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором (п.3.9. договору).

Договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 16.06.2020 року включно. Сторони домовилися, що згідно зі ст.631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли 17.06.2019 (п.12.1 договору).

Майно передано орендарю 20.06.2019 на підставі акту приймання-передачі (а.с.12).

В період з листопада 2019 року по 16 червня 2020 року позивачем виставлено відповідачу акти-рахунки на загальну суму 35 108,69грн (а.с.20-31) та направлено їх відповідачу (а.с.17-18).

Крім того, позивач вказує, що відповідачем частково здійснено сплату орендної плати за листопад 2019 у сумі 304,03грн.

Згідно розрахунку, поданого позивачем до позову (а.с.14), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди стягненню з відповідача підлягає 33 905,15грн за період з листопада 2019 року по червень 2020 року.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 33 905,15грн основного боргу, 16,72грн 3% річних, 203,44грн інфляційних втрат, 66,88грн пені.

2. Норми права, які застосував господарський суд.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

При розгляді даного спору суд виходить з того, що правовідносини, які виникли між сторонами ґрунтуються на укладеному договорі, який за правовою природою є господарським договором оренди.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору оренди комерційної нерухомості №27/441/19 від 20.06.2019.

Відповідно до ч.1 статті 283 Господарського кодексу України (ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 1 ст.762 ЦК України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (ч.3 ст.762 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Згідно вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення 33 905,15грн основного боргу.

Суд зазначає, що позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 33 905,15грн належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

За наведених обставин, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 33 905,15грн основного боргу.

4. Щодо вимоги про стягнення 66,88грн пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В пункті 8.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за в е с ь час прострочення.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені (а.с. 107), суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним, а вимогу про стягнення 66,88грн пені за період з 15.07.2020 по 21.07.2020 такою, що підлягає задоволенню.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 16,72грн 3% річних та 203,44грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних (а.с.107), суд вважає такою, що підлягає задоволенню, вимогу про стягнення 16,72грн за період з 15.07.2020 по 21.07.2020.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Крім того, індекс споживчих цін у липні 2020 року становив 99,4%, тобто мала місце дефляція.

Враховуючи вищевикладене вимога про стягнення 203,44грн інфляційних втрат за липень 2020 року не підлягає задоволенню.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Зважаючи на докази, які містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 33905,15грн основного боргу, 66,88грн пені, 16,72грн 3% річних.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 203,44грн інфляційних втрат.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 с.129 ГПК України).

Згідно п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до положень, встановлених ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року становить 2102,00грн.

Зважаючи на вищевикладене, судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, Бульвар Шевченка, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Житомирської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (10014, м.Житомир, вул.Київська, буд. 20, ідентифікаційний код 0118414):

- 33 905,15грн основного боргу;

- 66,88грн пені;

- 16,72грн 3% річних.

- 2 102,00грн судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 203,44грн інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.04.21

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - в справу 2,3 - сторонам (рек.)