Рішення № 96104051, 06.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2021м. ДніпроСправа № 904/5739/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.,

та представників:

та представників:

від позивача: Мицько Р.М.;

від відповідача: Астраханцева Л.Т.;

Рудницька Ю.О.,

від третьої особи: Васільєв В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (м.Дніпро)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (м.Дніпро)

про стягнення суми інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 у розмірі 11 988 369 грн. 84 коп.

та визнання недійсним правочину у вигляді заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл-20938-1219 (заява подана на підставі статті 237 Господарського процесуального кодексу України)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - відповідач) суму інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань за договором № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 у розмірі 11 988 369 грн. 84 коп.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 179 825 грн. 55 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (покупцем) зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ, та наявністю основної заборгованості в сумі 348 222 726 грн. 62 коп., що встановлена постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 11.04.2018 та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 у справі № 904/1209/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та постановою Верховного суду від 14.08.2019. Позивач посилається на те, що, фактично, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16 відповідачем виконана лише частково на суму 687 888 157 грн. 36 коп.; заборгованість складає 348 222 726 грн. 62 коп., у зв`язку з чим, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з січня по квітень 2019 року в сумі 11 988 369 грн. 84 коп.

Ухвалою суду від 03.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 23.12.2019.

Від позивача надійшла заява (вх. суду № 58988/19 від 18.12.2019), в якій він просив суд оголосити перерву у судовому засіданні, у зв`язку із високою завантаженістю залізничного транспорту у передсвяткові дні; так, представник вимушений був придбати залізничні квитки сполученням Київ-Дніпро з часом прибуття 23.12.2019 о 13:02.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 59658/19 від 21.12.2019), у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:

- на момент укладення договору заплановані позивачем обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат на 2013 рік складали 55390,100 тис, куб, м., а наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 1060 від 21.12.2012 розмір таких показників для позивача становив 65512,0 тис. куб. м.;

- в подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 11 від 05.02.2015, за змістом пункту 2.1. договору в редакції додаткової угоди № 11 від 05.02.2015 продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі до 171 365,869 тис. куб. м, у тому числі: у 2013 році - 39 508,910 тис. куб. м; у 2014 році - 56 998,899 тис. куб. м; у 2015 році - до 74 858,060 тис. куб. м.;

- в той же час, наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №664 від 24.09.2014 для позивача граничний розмір ВТВ та Втр на 2014 рік затверджено на рівні 51224,0 тис. куб м із 78653,0 тис. куб.м., розрахованих позивачем, що в свою чергу, на 27429 тис. куб. м. менше, ніш розраховано відповідачем, та меншим ніж фактично придбано у відповідача. НКРЕ за основу для встановлення тарифу взято саме 51,224 млн. куб. м., при цьому, АТ "Дніпропетровськгаз" фактично спожито 56,998 млн. куб. м.;

- наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 122 від 02.03.2015 було затверджено обсяг ВТВ та Втр на 2015 рік для АТ "Дніпропетровськгаз" у розмірі 46794 тис. куб. м, із 77026 тис. куб. м розрахованих позивачем, що на 30 232 тис. куб.м. менше, ніж розраховано АТ "Дніпропетровськгаз". НКРЕ за основу для затвердження тарифу взято саме 46,794 млн. куб. Фактично спожито АТ "Дніпропетровськгаз" 72,689 млн. куб. м.;

- для виконання своїх статутних функцій і задач та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, Відповідач в умовах відсутності коштів достатніх для закупівлі газу для потреб ВТВ, належним чином виконував свої зобов`язання перед кінцевими споживачами і паралельно був поставлений в умови нарощування боргів перед власником ресурсу - ПАТ "НАК "Нафтогаз України";

- штрафні санкції, які позивач намагається стягнути з АТ "Дніпропетровськгаз" у даній справі, нараховані на суму заборгованості, що виникла впродовж 2014-2015 року у зв`язку з неможливістю відповідача виконувати умови договору через відсутність в тарифі на розподіл природного газу компенсації виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат ПАТ "Дніпропетровськгаз", який встановлює НКРЕКП;

- на теперішній час діє постанова НКРЕКП від 15.12.2016 № 2283, якою для АТ "Дніпропетровськгаз" встановлений тариф на транспортування природного газу в розмірі 580 грн. 60 коп. за 1000 куб.м. (без врахування ПДВ);

- зазначена постанова не містить компенсацій витрат, що виникли внаслідок неврахування НКРЕКП в тарифах 2014-2015 років необхідних обсягів природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат (далі - ВТВ) та різниці в цінах на ВТВ і недоотримання тарифної виручки у зв`язку із зменшенням обсягів розподілу газу;

- впродовж 2015-2016 років недоотримана сума, що підлягала компенсації за 2014-2015 рік була лише частково компенсована на суму 35 409 грн. 75 коп. за рахунок профінансованого за елементом "компенсація різниці в цінах на ВТВ", а протягом 2015 року в розмірі 12 743 грн. 80 коп. та за елементом "компенсація різниці в цінах на ВТВ протягом 2016 року" в розмірі 22 665 грн. 95 коп., в результаті чого станом на початок 2017 року і станом на сьогодні сума, необхідна до компенсації, складає 277 592 грн. 20 коп.;

- АТ "Дніпропетровськгаз" внаслідок протиправних дій та бездіяльності державних органів при прийнятті власних актів було позбавлене можливості в межах чинного законодавства та законодавчої вимоги цільового використання тарифної виручки здійснити розрахунки за договором через дію обставин, яких воно не мало змоги запобігти або усунути, але відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому підстави для задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відсутні;

- тариф встановлюється таким чином, щоб забезпечити ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат та отримання прибутку, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності;

- прийняття рішень щодо встановлення обсягів ВТВ належить до компетенції Міністерства палива та енергетики України;

- так, на 2014 рік наказом Міненерговугілля України від 24.09.2014 №664 для ПАТ "Дніпропетровськгаз" встановлено граничні обсяги ВТВ та НВтр в розмірі 51,224 млн. куб. м., із 78,653 млн. куб.м., розрахованих позивачем, що, в свою чергу, на 27,429 млн. куб.м. менше, ніж розраховано ПАТ "Дніпропетровськгаз";

- НКРЕКП за основу для встановлення тарифу взято саме 51,224 млн. куб. м., при цьому, АТ "Дніпропетровськгаз" фактично спожито 56,998 млн. куб. м.;

- згідно з діючим законодавством затверджені Міненерго величини ВТВ та НВтр не є обов`язковими для НКРЕ при встановленні тарифу, в даних випадках НКРЕ керується економічними розрахунками обсягів витрат на природний газ для потреб ВТВ та НВтр відповідно до вимог Методик ВТВ на НВтр;

- ПАТ "Дніпропетровськгаз" зверталося до НКРЕКП з листами про перегляд тарифу, зокрема, від 10.10.2014 № 11/7-0098, від 05.12.2014 № 11/7-0111, але тариф переглянутий так і не був;

- необхідність перегляду тарифу на транспортування природного газу розподільними мережами для приведення до економічно обґрунтованого рівня була обумовлена зниженням норм споживання природного газу населенням та постійним зростанням закупівельних цін на природний газ для потреб ВТВ, НВтр та власні потреби;

- таким чином, витрати Відповідача значно зросли, а внаслідок такої тарифної політики за підсумками 2015 року АТ "Дніпропетровськгаз" недоотримана сума, що підлягала компенсації внаслідок затвердження меншого об`єму ВТВ та НВтр від розрахованого та збільшення ціни на природний газ, склала 208 012 грн. 28 коп.;

- наказом Міненерговугілля України від 02.03.2015 № 122 встановлено граничні обсяги ВТВ та НВтр в розмірі 46,794 млн. куб.м., із 77,026 млн. куб. м розрахованих позивачем, що на 30,232 млн. куб.м. менше, ніж розраховано ПАТ "Дніпропетровськгаз". НКРЕ за основу для затвердження тарифу взято саме 46,794 млн. куб. Фактично спожито АТ "Дніпропетровськгаз" 72,689 млн. куб. м. Протягом 2015 року діяли наступні постанови НКРЕ, зокрема, від 30.06.2015 № 1893, від 24.09.2015 № 2388;

- витрати відповідача значно зросли, а внаслідок ведення даної тарифної політики за підсумками 2016 року АТ "Дніпропетровськгаз" недоотримана сума яка підлягала компенсації внаслідок збільшення ціни на природний газ, становила 14 291 грн. 48 коп.;

- станом на сьогодні вбачається, що АТ "Дніпропетровськгаз" не доотримано суму компенсації вартості ВТВ за 2014-2017 рр. в сумі 443 300 грн. 90 коп., при тому, що обсяги ВТВ та НВтр АТ "Дніпропетровсьгаз" було розраховано згідно Методик з обґрунтування кожної складової витрат з відповідного виду діяльності, до яких, зокрема, відносяться витрати на закупівлю природного газу, що використовується для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу. Саме ці втрати - ВТВ та НВтр - в найбільшій мірі не враховувались НКРЕКП при встановленні та перегляді тарифів;

- відповідач, як суб`єкт природної монополії, обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності, зважаючи, що діяльність з розподілу природного газу здійснюється відповідачем в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, в частині встановлення тарифів на транспортування природного газу газорозподільними мережами, тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності АТ "Дніпропетровськгаз";

- можливість відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми, передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової;

- АТ "Дніпропетровськгаз" заборонено спрямовувати кошти, одержані за іншими елементами структури тарифу на погашення заборгованості за обсяги природного газу на потреби ВТВ, не покриті тарифом.

У підготовче засідання 23.12.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

Враховуючи, що станом на момент проведення даного судового засідання, не закінчився строк для надання відповіді на відзив на позовну заяву, та, відповідно, з огляду на неможливість розглянути у даному судовому засіданні питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 23.12.2019 підготовче засідання було відкладено на 15.01.2020.

Від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх. суду № 60836/19 від 28.12.2019), в якому він просив суд закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю предмета спору, посилаючись на припинення грошового зобов`язання АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 11 988 369 грн. 84 коп. за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-137-ВТВ у справі № 904/5739/19. При цьому, АТ "Дніпропетровсьгаз" належним чином повідомило позивача про вчинення одностороннього заліку, шляхом направлення заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл-20938-1219, внаслідок якого його грошові зобов`язання перед АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 904/5739/19 на загальну суму 11 988 369 грн. 84 коп. є припиненими.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 741/20 від 09.01.2020), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, та зазначає наступне:

- позовна заява у даній справі має детальне пояснення щодо характеру правовідносин між сторонами у справі, а також вичерпну юридичну мотивацію вимог та підстав позову; повторно викладати у відповіді підстави позову та його юридичну аргументацію НАК "Нафтогаз України" вважає зайвим;

- відзив на позовну заяву ґрунтується на припущеннях, довільному трактуванню відповідачем норм цивільного та господарського законодавства;

- при цьому, зі змісту відзиву вбачається, що відповідач намагається у будь-який спосіб уникнути відповідальності за порушення грошового зобов`язання перед позивачем;

- відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що умови, які існували на момент укладення між сторонами у справі договору № 13-137-ВТВ, під час його дії змінилися, і товариство не змогло сплатити за товар (газ) визначену договором грошову суму через дії/бездіяльність третіх осіб (уповноважених органів державної влади), які призвели до отримання відповідачем меншого прибутку ніж він розраховував;

- ці обставини не є непереборною силою (надзвичайні і невідворотні обставини) і вони не можуть звільнити повністю чи частково суб`єкта господарювання від господарсько-правової відповідальності за порушення господарського зобов`язання, оскільки порушення зобов`язань агентами правопорушника чи відсутність у боржника необхідних коштів, до дії непереборної сили не відносяться, що чітко зазначено в частині 2 статті 218 Господарського кодексу України;

- зміна істотної обставини, якою відповідач керувався при укладенні договору № 13-137-ВТВ (отримання відповідачем меншого прибутку ніж очікувався в момент укладення договору) є підставою для зміни умов договору (ціни) у спосіб, передбачений статтею 652 Цивільного кодексу України. Таким правом АТ "Дніпропетровськгаз" не скористалося, а допустило односторонню відмову від зобов`язання, що суперечить вимогам статті 629 Цивільного кодексу України. Тому доводи відзиву про звільнення відповідача від наслідків порушення грошового зобов`язання є безпідставними;

- чинним законодавством України передбачені правові механізми компенсації збитків, спричинених особі діями/бездіяльністю уповноважених органів державної влади, і АТ "Дніпропетровськгаз" жодним чином не позбавлений можливості скористатися ними. Натомість, відповідач намагається покласти на НАК "Нафтогаз України" наслідки вини третіх осіб та уникнути від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання;

- крім того, за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

- листом НАК "Нафтогаз України" від 28.12.2019 № 39/1-685-19 повідомив, що факт наявності у позивача непогашеного грошового зобов`язання на суму 11 988 369 грн. 84 коп. перед АТ "Дніпропетровсьгаз" не визнає, оскільки такі вимоги є надуманими і не відповідають дійсності

Від позивача надійшла заява подана з підстав, передбачених частиною 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, (вх. суду № 1937/20 від 15.01.2020), в якій він просить суд:

- залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз";

- задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 11 988 369 грн. 84 коп. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором № 13-137-ВТВ;

- визнати недійсним правочин у вигляді заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" від 21.12.2019 № 490007.2-Сл-20938-1219 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 11 988 369 грн. 84 коп., посилаючись на наступне:

- 16.12.2019 на адресу позивача надійшла вимога АТ "Дніпропетровськгаз" від 13.12.2019 № 490007.1-Ск-20531-1219 про виконання грошового зобов`язання, а саме вимога про сплату НАК "Нафтогаз України" на рахунок АТ "Дніпропетровсьгаз";

- зі змісту вимоги вбачається, що між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "Дніпропетровсьгаз" укладено договір про відступлення права вимоги № 06-12/19 від 06.12.2019. За умовами договору ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" відступило на користь АТ "Дніпропетровськгаз" право вимоги до НАК "Нафтогаз України" щодо виконання грошового зобов`язання у сумі 11 988 369 грн. 84 коп.;

- позивач зазначає, що вказаний договір відступлення права вимоги не впливає на права та обов`язки НАК "Нафтогаз України", оскільки НАК "Нафтогаз України" не є стороною договору;

- 24.12.2019 на адресу позивача надійшла заява АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язання зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.12.2019 №490007.2-Сл-20938-1219;

- заява АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл20938-1219 впливає на права та інтереси НАК "Нафтогаз України", а тому позивач заявляє про визнання такого правочину недійсним з підстав, передбачених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, частиною 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України в поєднанні зі статтею 601 Цивільного кодексу України та статтею 203 Господарського кодексу України;

- на підставі частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України позивач заявляє вимоги про визнання недійсним правочину у вигляді вказаної вище заяви АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язання зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл20938-1219;

- процесуальний порядок для пред`явлення такої вимоги не порушений, оскільки на момент подання позову (28.11.2019) заяви від 21.12.2019 № 490007.2-Сл20938-1219 не існувало, отже така заява подається до закінчення підготовчого провадження;

- для зарахування зустрічних вимог необхідна безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 2077/20 від 15.01.2020), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи наступні докази:

- копію витягу з протоколу засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яке проводилось у формі відкритого слухання від 24.12.2019 № 77;

- компакт-диск, на якому міститься відеозапис відкритого засідання НКРЕКП, яке відбулося 24.12.2019. Як зазначив відповідач, вказані докази підтверджують відсутність вини АТ "Дніпропетровськгаз" у простроченні грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-137-ВТВ. Так, на засіданні НКРЕКП 24.12.2019 під пунктом 40 порядку денного вирішувалося питання встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу, зокрема, для АТ "Дніпропетровськгаз", на якому було ухвалено включити до складу тарифу компенсацію витрат, пов`язаних із різницею в цінах при закупівлі у 2015-2018 роках природного газу для виробничо-технологічних витрат, нормативних та питомих втрат. Фактично, ухваливши таке рішення, НКРЕКП визнало той факт, що протягом 2015-2019 років діяв тариф, який не покривав витрати на закупівлю природного газу для виробничо-технологічних витрат, і новий тариф не затверджувався НКРЕКП з метою "недопущення соціальної напруги серед населення". Така бездіяльність НКРЕКП заподіяла АТ "Дніпропетровськгаз" численні збитки, в тому числі нарощування боргів перед АТ "НАК "Нафтогаз України". Зокрема, з відеозапису вбачається, що після промови представника Асоціації металургів України Голова НКРЕКП підтверджує факт перебування на боці промислових споживачів, підкреслює необхідність підвищення тарифів виключно для нового Оператора газотранспортної системи, констатує, що тариф на розподіл природного газу мав би бути втричі більше, аніж діючий. Наведеним підтверджується, що нарощування боргів в газорозподільній галузі відбувалося саме з вини НКРЕКП. Вказані докази не були надані суду разом із відзивом на позовну заяву, оскільки судове засідання у цій справі відбулося 23.12.2019, а засідання НКРЕКП, на якому було затверджено новий тариф на розподілу природного газу - 24.12.2019, що унеможливило надання даних доказів у встановлений судом строк.

У підготовче засідання 15.01.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 15.01.2020 було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, а саме: по 04.03.2020 включно, відкладено підготовче засідання на 06.02.2020, залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут".

Від відповідача надійшов відзив на заяву, подану в порядку частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України (вх. суду № 4201/20 від 27.01.2020), в якій він просить суд відмовити у її задоволенні, посилаючись на обставини, наведені ним у відзиві на позовну заяву та заяві про закриття провадження у справі.

Від позивача надійшла заява (вх. суду № 4418/20 від 28.01.2020), в якій він просив суд не приймати до уваги долучені відповідачем протокол засідання НКРЕКП від 24.12.2019 та компакт-диск з відеозаписом цього засідання, оскільки такі докази подані відповідачем із пропуском встановленого строку.

Від позивача надійшла заява (вх. суду № 5576/20 від 03.02.2020), в якій він просив суд долучити до матеріалів справи докази направлення позовної заяви з додатком залученій третій особі.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі (вх.суду № 6015 від 05.02.2020), в яких вона зазначила, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на обставини, що були наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву та заяві про закриття провадження у справі. Так, третя особа у письмових пояснених зазначає про наявність заборгованості позивача перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", яке виникло у зв`язку із невиконанням АТ "НАК "Нафтогаз України" постанови КМУ від 27.02.2019 № 143 в рамках договорів укладених між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "НАК "Нафтогаз України" в частині вартості отриманого природного газу, а саме: договори № 15-709-Н від 30.06.2015, № 16-106-Н від 30.12.2015, № 16-405-Н від 28.10.2016, №17-2014-Н від 12.04.2017, № 17-404-Н від 29.09.2017, № 18-504-Н від 05.11.2018, який був розподілений населенню, в тому числі АТ "Дніпропетровськгаз", яку останній на підставі договору від 06.12.2019 № 06-12/19 про відступлення права вимоги, відступив АТ "Дніпропетровськгаз". Таким чином, третя особа вважає правомірною вимогу АТ "Дніпропетровськгаз" до АТ "НАК "Нафтогаз України" про перерахування грошових коштів в сумі 11 988 369 грн. 84 коп. та заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У підготовче засідання 06.02.2020 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У підготовчому засіданні 06.02.2020 протокольно було оголошено перерву до 27.02.2020.

Від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів (вх. суду № 9188/20 від 24.02.2020), в якій він просив суд забезпечити докази шляхом витребування у НАК "Нафтогаз України" інформації (оборотно-сальдових відомостей по рахунках) по відображенню в бухгалтерському обліку заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл-20938-1219, факту її оскарження.

Ухвалою суду від 25.02.2020 було повернуто заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про забезпечення доказів (вх. суду №9188/20 від 24.02.2020) без розгляду, у зв`язку з несплатою заявником судового збору за подання такої заяви.

Ухвалою суду від 26.02.2020 провадження у справі було зупинено до перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2020 про повернення заяви про забезпечення доказів без розгляду та повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 було скасовано.

Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2020.

У зв`язку з повернення матеріалів справи до господарського суду 28.07.2020, ухвалою суду від 07.08.2020 провадження у справі було поновлено; підготовче засідання було призначено на 02.09.2020.

Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. суду №39722/20 від 31.08.2020), в якому він просив суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі № 910/9617/20. Вказане клопотання обґрунтоване наступним:

- ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (третя особа у справі) звернулося з позовною заявою до АТ "НАК "Нафтогаз України" з вимогами: зобов`язати АТ "НАК "Нафтогаз України" виконати вимоги абзац 4 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу"; визнати протиправними дії АТ "НАК "Нафтогаз України" з повернення ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" коригуючих актів листом від 25.04.2019 № 26-3525/1.17-19; зобов`язати АТ "НАК "Нафтогаз України" визнати переплату ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 1 756 256 489 грн. 16 коп. за договорами купівлі-продажу газу від 30.06.2015 № 15-709-Н, від 30.12.2015 № 16-106-Н, від 28.10.2016 № 16-405-Н, від 12.04.2017 № 17-204-Н, від 29.09.2017 №17-404-Н, від 05.11.2018 № 18-504-Н та оформити первинні документи на підтвердження її визнання; стягнути з АТ "НАК "Нафтогаз України" суму безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 1 756 256 489 грн. 16 коп.

- Господарським судом міста Києва 08.07.2020 відкрито провадження у справі №910/9617/20 за вказаним позовом ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до АТ "НАК "Нафтогаз України";

- пов`язаність вищевказаних справ, а також об`єктивна неможливість розгляду справи №904/5739/19 до вирішення іншої справи № 910/9617/20 відповідач обґрунтовує тим, що у справі № 904/5739/19 розглядаються, в тому числі, вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" до АТ "Дніпропетровськгаз" про визнання недійсним правочину, оформленого заявою АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл-20938-1219 на суму 11 988 369 грн. 84 коп. Заборгованість у АТ "НАК "Нафтогаз України" перед АТ "Дніпропетровськгаз" в розмірі 11 988 369 грн. 84 коп. виникла на підставі договору відступлення права вимоги від 06.12.2019 року № 06-12/19;

- в свою чергу, в листах від 28.02.2019 № 49703-Сл-3292-0219 та від 11.04.2019 №49703-Сл-5589-0419 ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" просило АТ "НАК "Нафтогаз України" здійснити відповідні коригування заборгованості та штрафних санкцій в обліку АТ "НАК "Нафтогаз України" та повідомити суму переплати підприємства за природний газ, придбаний для потреб побутових споживачів у період з липня 2015 року до 01.02.2019 у розрізі вищевказаних договорів;

- правовими підставами таких коригувань були вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 "Питання споживання природного газу".

Від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. суду № 39724/20 від 31.08.2020), в якому він просив суд залучити до участі у розгляді справи - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. суду № 39725/20 від 31.08.2020), в яких зазначив, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143, не нараховується постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 08.06.1996 № 619, в редакції, що діяла до 01.10.2014.

Також від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи (вх. суду № 39798/20 від 31.08.2020), предметом дослідження на яку відповідач запропонував питання, що стосуються показників його економічної діяльності за 5 років.

Від позивача надійшли заперечення (вх. суду 39900/20 від 01.09.2020), в яких він зазначив, що заборгованість позивача перед відповідачем не підтверджена первинними бухгалтерськими документами; заявлена відповідачем до зарахування вимога є спірною, отже наявні підстави для визнання такого правочину недійсним.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 40192/20 від 02.09.2020), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи судову практику в аналогічних спорах з питання наявності підстав для зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 02.09.2020 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У вказаному засіданні розглядалися подані сторонами клопотання.

Так, представник позивача заперечував проти залучення да участі у справі у якості третьої особи Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оскільки спірні правовідносини за зачіпають права, обов`язки або інтереси вказаної особи.

У судовому засіданні 02.09.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (як уточнив у судовому засіданні 02.09.2020 представник відповідача - на стороні відповідача) - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з наступних підстав:

- відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

- господарський суд вважає, що будь-яке судове рішення у цій справі не може впливати на права чи інтереси НКРЕКП або ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", оскільки Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг або ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" не є сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 13-137-ВТВ, порушення умов якого відповідачем призвело до виникнення спору в справі № 904/5739/19;

- спір у цій справі стосується виключно договірних правовідносин між сторонами, а питання перегляду НКРЕКП встановленого тарифу стосується правовідносин відповідача (AT "Дніпропетровськгаз") з третіми особами, відмінними від позивача (споживачі послуг відповідача);

- отже, заява AT "Дніпропетровськгаз" від 31.08.2020 про залучення до участі у справі № 904/4470/16 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є безпідставною та такою що не підлягає задоволенню, оскільки, на думку суду, рішення у даній справі не може вплинути на права або обов`язки вказаної особи щодо однієї із сторін.

У підготовчому засіданні 02.09.2020 протокольно було оголошено перерву до 10.09.2020, з метою надання позивачу можливості надати свої доводи і міркування з приводу клопотання про зупинення провадження у справі та призначення експертизи. Розгляд вказаних клопотань було відкладено.

Від позивача засобами електронного поштового зв`язку надійшла заява (вх. суду №40924/20 від 07.09.2020), в якій він просив суд про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 07.09.2020 було відмовлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у зв`язку з відсутністю технічної можливості її проведення.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява-заперечення щодо призначення експертизи (вх. суду № 41539/20 від 09.09.2020), в якій він просив суд відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на наступне:

- наведені у клопотанні відповідача про призначення експертизи питання є питаннями, які жодним чином не входять до предмету доказування;

- підставою позову про стягнення грошових коштів є факти порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-137-ВТВ від 04.01.2013. Окрім того, факт порушення відповідачем зобов`язання вже досліджений та перевірений в межах розгляду справ № 904/4470/16 та № 904/1209/18 та, відповідно, не потребує доказування;

- ні договір № 13-137-ВТВ від 04.01.2003, ні жоден акт цивільного законодавства не ставить обов`язок відповідача з оплати його заборгованості перед позивачем в залежність від відповідної компенсації в тарифі на розподіл природного газу, і, отже, зобов`язання з оплати природного газу, отриманого відповідачем від позивача за договором № 13-137-ВТВ, повинно було бути виконано в строки та порядку, встановлені зазначеним договором та додатковими угодами до нього;

- відповіді на запропоновані відповідачем питання не спричинять змін на вже виконані зі сторони позивача та частково виконані зі сторони відповідача договірні зобов`язання, а відтак, жодним чином не впливають на розгляд даної справи, предметом спору в якій є стягнення інфляційних втрат з підстав невиконання умов договору щодо повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Крім того, від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява-заперечення щодо зупинення, в якій він просив суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, посилаючись на наступне:

- посилання АТ "Дніпропетровськгаз" на взаємопов`язаність та неможливість розгляду справи № 904/5739/19 до попереднього вирішення спору в справі № 910/9617/20 спростовує та обставина, що у цих справах первісний кредитор ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та наступний кредитор АТ "Дніпропетровськгаз" пояснюють наявність у них права грошової вимоги до НАК "Нафтогаз України" різними та взаємовиключними підставами, що виключає можливість застосування частини 4 статті 75 ГПК України (підстави звільнення від доказування) до спірних у цих справах правовідносин, оскільки предмети доведення наявності/відсутності права вимоги до НАК "Нафтогаз України" у цих справах є різними;

- зокрема, у клопотанні про зупинення провадження у справі № 904/5739/19 АТ "Дніпропетровськгаз" стверджує, що НАК "Нафтогаз України" має зобов`язання з повернення переплати за договірними відносинами в сумі 11 988 369 грн. 84 коп. в силу дії постанов уряду (правова підстава виникнення права вимоги - частина 4 статті 11 ЦК України), а у справі № 910/9617/20 майнові вимоги про стягнення з НАК "Нафтогаз України", у тому числі 11 988 369 грн. 84 коп., ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" пред`являє на підставі статті 1212 ЦК України, якою врегульовано питання про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (правова підстава набуття і збереження НАК "Нафтогаз України" грошових коштів ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" взагалі відсутня);

- окрім того, у клопотанні про зупинення провадження у справі № 904/5739/19 АТ "Дніпропетровськгаз" наголошує на гіпотетичну вірогідність існування в майбутньому судового рішення в іншій справі № 910/9617/20, що дасть суду право закрити провадження у справі № 904/5739/19 через відсутність предмета спору (ймовірна нова обставина);

- очевидно, що це різні обставини, які не мають взаємної логічної процесуальної пов`язаності та вони не можуть мати впливу на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається;

- також позивач вважав за необхідне повідомити, що відповідач з подібним клопотанням звертався нещодавно до Центрального апеляційного господарського суду в межах справи № 904/4470/16. За наслідками розгляду такого клопотання апеляційним судом було відмовлено в його задоволенні та прийнято постанову від 03.09.2020;

- тому, жодних об`єктивних причин, що унеможливлюють розгляд справи №904/5739/19 до попереднього вирішення в судовому порядку спору в справі № 910/9617/20 не існує.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 41852/20 від 10.09.2020), в якому він просив суд закрити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті.

У підготовче засідання 10.09.2020 з`явилися представники відповідача та третьої особи.

Представник позивача у вказане засідання не з`явився, при цьому, судом враховано наявність клопотання позивача, а також прийнято до уваги технічну неможливість проведення вказаного підготовчого засідання в режимі відеоконференції, про що клопотав позивач. Отже, враховуючи те, що у підготовчому засіданні, серед іншого, мають бути вирішені наявні у справі клопотання, яких у справі велика кількість, а для їх всебічного розгляду необхідно заслухати пояснення всіх учасників справи, суд вважав за доцільне відкласти підготовче засідання, з метою надання позивачу можливості прийняти участь у підготовчому засіданні.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.09.2020 підготовче засідання було відкладено на 15.09.2020; задоволено клопотання позивача про участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (з використанням системи "EaseCon".

Від відповідача надійшли додаткові пояснення на заперечення щодо зупинення провадження у справі (вх. суду 42479/20 від 14.09.2020), в яких він просив суд клопотання про зупинення провадження у справі задовольнити.

У підготовче засідання 15.09.2020 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У вказаному підготовчому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на доводи, викладені у відповідному клопотанні.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на доводи, викладені у відповідних запереченнях.

Представник третьої особи підтримав заявлене відповідачем клопотання та просив суд зупинити провадження у справі.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 15.09.2020 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/9617/20, що розглядається Господарським судом міста Києва.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 скасовано.

Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020.

У зв`язку з повернення матеріалів справи до господарського суду 04.01.2021, ухвалою суду від 14.01.2021 провадження у справі було поновлено, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 02.02.2021.

Від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів (вх. суду № 3258/21 від 21.01.2021), в якій останній просить суд забезпечити докази шляхом витребування у Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інформації (оборотно-сальдових відомостей по рахунках) по відображенню в бухгалтерському обліку рішення суду по справі № 910/9617/20. Вказана заява про забезпечення доказів обґрунтована наступним:

- на думку позивача постановою Кабінету Міністрів України № 143 від 27.02.2019 не визначено коригування використання побутовими споживачами обсягів природного газу, договорами купівлі-продажу було визначено ціну природного газу та порядок розрахунків, а тому у позивача відсутній обов`язок здійснювати відповідні коригування;

- рішенням Господарського суду м. Києва від 11.01.2021 було задоволено частково позов ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" до АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з останнього 966 208 554 грн. 32 коп. - основного боргу, 33 769 896 грн. 47 коп. - втрат від інфляції та 3% річних та в межах даної справи судом аналізувались питання виникнення передплати, обґрунтованість її формування, що дає підстави вважати, що і залік, який був проведений АТ "Дніпропетровськгаз", з урахуванням того, що проведений за рахунок використання коштів спірної передплати;

- за умов прийняття судом рішення про стягнення з АТ "НАК "Нафтогаз України" коштів, які фактично собою являють передплату, у АТ "Дніпропетровськгаз" виникло припущення щодо відображення позивачем в обліку заяви про зарахування, тому необхідним є забезпечення доказів шляхом витребування інформації по відображенню (оборотно-сальдових відомостей по рахунках) в бухгалтерському обліку рішення суду по справі №910/9617/20;

- позивачем не надано до суду належних доказів в обґрунтування своєї позиції, тоді як є всі підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим, або утруднення, оскільки АТ "НАК "Нафтогаз України" не заінтересоване в наданні суду даних бухгалтерського обліку, які підтвердять факт наявності передплати перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", зокрема дані бухгалтерського обліку.

Ухвалою суду від 22.01.2021 прийнято заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про забезпечення доказів до розгляду, розгляд заяви призначено на 26.01.2021.

Від позивача надійшли заперечення на заяву про забезпечення доказів (вх. суду №3870/21 від 25.01.2021), в яких він просить суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення доказів, посилаючись на таке:

- акт звіряння розрахунків, забезпечення якого вимагає відповідач є документом зведеної бухгалтерської звітності, що відображає інформацію за результатом господарських операцій та може бути сформований позивачем в будь-який період господарських відносин, а тому доводи відповідач про можливість втрати такого документу чи неможливість його отримати в майбутньому є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях;

- НАК "Нафтогаз України" не визнає вимоги ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", а так само вимоги АТ "Дніпропетровськгаз", що заявлені до зарахування у справі;

- вимоги ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", а так само вимоги АТ "Дніпропетровськгаз" не є предметом доказування у даній справі, а тому доводи відповідача про необхідність отримання актів звірки за такими вимогами не підлягають задоволенню;

- приймаючи до уваги відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам відповідача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів відповідача без вжиття таких заходів також не наведені.

Ухвалою суду від 26.01.2021 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про забезпечення доказів відмовлено (у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та перебуванням судді на лікарняному з 28.01.2021 по 22.02.2021 включно, повний текст вказаної ухвали складений після відновлення працездатності та виходу на роботу - 23.02.2021).

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному з 28.01.2021 по 22.02.2021 включно, підготовче засідання, призначене на 02.02.2021 не відбулося.

В подальшому, ухвалою суду від 23.02.2021 підготовче засідання у справі було призначено на 09.03.2021.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 10536/21 від 01.03.2021), в якій він просить суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon, яку було задоволено судом, про що постановлено ухвалу від 02.03.2021.

Від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів (вх. суду № 1096/21 від 03.03.2021), в якій останній просить суд забезпечити докази шляхом витребування у Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інформацію (оборотно-сальдові відомості по рахунках) по відображенню в бухгалтерському обліку витребування регістрів синтетичного бухгалтерського обліку, де відбиваються залишки на початок та на кінець звітних періодів, в яких мали місце взаємовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (обороти за рахунком 361 та/або 366).

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 11525/21 від 05.03.2021), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи докази, а саме: судову практику щодо спірних у даній справі обставин.

Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. суду №11526/21 від 05.03.2021), в якому останній просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі № 910/9617/20.

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат (вх. суду № 11784/21 від 09.03.2021), в якому останній просить суд врахувати під час прийняття рішення у даній справі всі наведені відповідачем обставини та зменшити інфляційні втрати у справі до 01 грн. 00 коп.

У підготовче засідання 09.03.2021 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У вказаному засіданні були розглянуті наявні в матеріалах справи клопотання про забезпечення доказів, про призначення по справі судово-економічної експертизи та про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення доказів, оскільки:

- в обґрунтування заяви про забезпечення доказів АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" послалося, серед іншого, на те, що позивачем не надано до суду належних доказів в обґрунтування своєї позиції, тоді як є всі підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим, або утруднення, оскільки АТ "НАК "Нафтогаз України" не заінтересоване в наданні суду даних бухгалтерського обліку, які підтвердять факт наявності передплати перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", зокрема дані бухгалтерського обліку.

- за висновком суду заявником не вказано та належними і допустимими доказами не доведено існування обставин, які б свідчили, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, як обов`язкової умови для забезпечення доказів в порядку статті 110 Господарського процесуального кодексу України.

- порядок звернення із заявою про витребування доказів врегульований статтею 81 Господарського процесуального кодексу України.

- враховується принцип диспозитивності врегульований статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду. Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав, з якими вимоги чинного законодавства пов`язують можливість забезпечення доказів в порядку статті 110 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про забезпечення доказів задоволенню не підлягає.

Також протокольною ухвалою судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі судово-економічної експертизи, з огляду на те, що вирішення питань, які відповідач запропонував для дослідження експертом, не входять до предмету доказування у даній справі.

Протокольною ухвалою також було відмолено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі №910/9617/20, оскільки раніше ухвалою суду від 15.09.2020 провадження у справі вже зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/9617/20, що розглядається Господарським судом міста Києва, однак постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 було скасовано та зазначено таке:

- рішенням по справі № 910/9617/20 будуть врегульовані спірні правовідносини між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" і саме на день набрання рішенням законної сили. І воно немає значення для визнання дійної чи недійсної заяви про зарахування однорідних вимог на час її заявлення;

- матеріали справи дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та вирішити питання по суті.

Враховуючи вказане, обставинам, на які посилається відповідач у клопотанні про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі №910/9617/20 вже була надана оцінка судом; судом було встановлено відсутність підстав для такого зупинення.

Судом відзначено, що клопотання про закриття провадження у справі та клопотання про зменшення розміру інфляційних втрат будуть розглянуті судом під час розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 09.03.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.03.2021 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 06.04.2021.

У судовому засіданні 06.04.2021 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також поданих позивачем заявах по суті справі та поясненнях.

У судовому засіданні 06.04.2021 представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях інших поданих заявах, клопотаннях, поясненнях; просили суд закрити провадження у справі.

Представник третьої особи у судовому засіданні 06.04.2021 проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у поясненнях; просив суд закрити провадження у справі.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 06.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю прострочення виконання зобов`язання за договором, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат за період невиконання рішення суду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2, частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Норми статті 1291 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 904/4470/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про стягнення 348 222 726 грн. 62 коп. заборгованості за природний газ, 51 305 898 грн. 24 коп. пені, 3 583 797 грн. 82 коп. 3% річних та 9 972 484 грн. 42 коп. інфляційних втрат.

За результатами розгляду даної справи, Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 28.07.2016, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В подальшому постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі № 904/4470/16:

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 у справі №904/4470/16 скасовано;

- прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 348 222 726 грн. 62 коп. заборгованості за природний газ, 3 583 797 грн. 82 коп. 3% річних, 9 972 484 грн. 42 коп. інфляційних втрат, 181 027 грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 по справі № 904/4470/16 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 по справі №904/4470/16 залишено в силі.

Під час прийняття вказаного судового рішення по справі № 904/4470/16 були встановлені, зокрема, такі обставини:

- 04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-137-ВТВ (надалі - договір) відповідно пунктів 1.1 та 1.2 якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору;

- відповідно до умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято за актами прийому-передачі природного газу протягом з січня 2013 року - грудень 2015 року природний газ на загальну суму 1 036 110 883 грн. 98 коп.;

- Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" здійснило часткову оплату отриманого природного газу на загальну суму 687 888 157 грн. 36 коп.;

- апеляційний господарський суд вважав правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 348 222 726 грн. 62 коп. – основного боргу, 3 583 797 грн. 82 коп. 3% річних за загальний період з 21.01.2016 по 13.05.2016 та 9 972 484 грн. 42 коп. інфляційних втрат за загальний період з лютого 2016 року по квітень 2016 року.

Як було вказано вище, вказане рішення суду залишено без змін постановою Верховного Суду, та набрало законної сили 05.10.2016.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказана вище заборгованість була предметом розгляду також у справі № 904/1209/18. Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 по справі № 904/1209/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та постановою Верховного Суду від 14.08.2019, зокрема, - стягнуто з Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Дніпропетровськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму 3% річних в розмірі 18 679 583 грн. 84 коп., інфляційну складову в розмірі 81 075 510 грн. 99 коп. (за період з травня 2016 року по січень 2018 року) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 616 700 грн. 00 коп.

Як зазначає позивач, та що не заперечується відповідачем, фактично, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 904/4470/16 відповідачем виконана лише частково на суму 687 888 157 грн. 36 коп.; заборгованість складає 348 222 726 грн. 62 коп., у зв`язку з чим, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з січня по квітень 2019 року в сумі 11 988 369 грн. 84 коп. Вказане і є причиною спору.

В процесі розгляду справи відповідачем разом з клопотанням (вх. суду № 2077/20 від 15.01.2020) були долучені до матеріалів справи наступні докази:

- копія витягу з протоколу засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яке проводилось у формі відкритого слухання від 24.12.2019 № 77;

- компакт-диск, на якому міститься відеозапис відкритого засідання НКРЕКП, яке відбулося 24.12.2019. Як зазначив відповідач, вказані докази підтверджують відсутність вини АТ "Дніпропетровськгаз" у простроченні грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-137-ВТВ. Так, на засіданні НКРЕКП 24.12.2019 під пунктом 40 порядку денного вирішувалося питання встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу, зокрема, для АТ "Дніпропетровськгаз", на якому було ухвалено включити до складу тарифу компенсацію витрат, пов`язаних із різницею в цінах при закупівлі у 2015-2018 роках природного газу для виробничо-технологічних витрат, нормативних та питомих втрат. Фактично, ухваливши таке рішення, НКРЕКП визнало той факт, що протягом 2015-2019 років діяв тариф, який не покривав витрати на закупівлю природного газу для виробничо-технологічних витрат, і новий тариф не затверджувався НКРЕКП з метою "недопущення соціальної напруги серед населення". Така бездіяльність НКРЕКП заподіяла АТ "Дніпропетровськгаз" численні збитки, в тому числі нарощування боргів перед АТ "НАК "Нафтогаз України". Зокрема, з відеозапису вбачається, що після промови представника Асоціації металургів України Голова НКРЕКП підтверджує факт перебування на боці промислових споживачів, підкреслює необхідність підвищення тарифів виключно для нового Оператора газотранспортної системи, констатує, що тариф на розподіл природного газу мав би бути втричі більше, аніж діючий. Наведеним підтверджується, що нарощування боргів в газорозподільній галузі відбувалося саме з вини НКРЕКП. Вказані докази не були надані суду разом із відзивом на позовну заяву, оскільки судове засідання у цій справі відбулося 23.12.2019, а засідання НКРЕКП, на якому було затверджено новий тариф на розподілу природного газу - 24.12.2019, що унеможливило надання даних доказів у встановлений судом строк.

Позивач заперечував проти долучення вказаних доказів, посилався на порушення строків їх подання до суду.

Судом відхиляються вказані заперечення позивача, та приймаються до уваги долучені відповідачем докази, з огляду на таке:

- завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;

- під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;

- відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В той же час, за наслідками аналізу вказаних доказів, суд приходить до висновку, що такі докази не є належними доказами наявності та, зокрема, розміру заборгованості АТ "НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", яка зокрема, була відступлена позивачу за договором № 06-12/19 від 06.12.2019.

Так, в процесі розгляду справи судом відповідачем було подано клопотання про закриття провадження у справі, в якому він просив суд закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю предмета спору, посилаючись на припинення грошового зобов`язання АТ "Дніпропетровськгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" у сумі 11 988 369 грн. 84 коп. за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-137-ВТВ у справі № 904/5739/19. При цьому, як зазначив відповідача, він належним чином повідомив позивача про вчинення одностороннього заліку, шляхом направлення заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл-20938-1219, внаслідок якого його грошові зобов`язання перед АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 904/5739/19 на загальну суму 11 988 369 грн. 84 коп. є припиненими. Право вимоги на зазначену суму відповідач набув, внаслідок укладення договору між ним (новий кредитор) та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (первісний кредитор) № 06-12/19 від 06.12.2019, за яким в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги боргу в сумі 11 988 369 грн. 84 коп., яке виникло у ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" в частині вартості отриманого природного газу по договорам № 16-106-Н від 30.12.2015, № 16-405-Н від 28.10.2016, № 17-204-Н від 12.04.2017, № 17-404-Н від 29.09.2017, №18-504-Н від 05.11.2018, за якими залишок заборгованості АТ "НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" складає 998 829 206 грн. 34 коп.

В подальшому, позивачем у відповідності до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву, в якій він просив суд визнати недійсним правочин у вигляді заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" від 21.12.2019 № 490007.2-Сл-20938-1219 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 11 988 369 грн. 84 коп., посилаючись на наступне:

- 16.12.2019 на адресу позивача надійшла вимога АТ "Дніпропетровськгаз" від 13.12.2019 № 490007.1-Ск-20531-1219 про виконання грошового зобов`язання, а саме вимога про сплату НАК "Нафтогаз України" на рахунок АТ "Дніпропетровсьгаз";

- зі змісту вимоги вбачається, що між ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" та АТ "Дніпропетровсьгаз" укладено договір про відступлення права вимоги № 06-12/19 від 06.12.2019. За умовами договору ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" відступило на користь АТ "Дніпропетровськгаз" право вимоги до НАК "Нафтогаз України" щодо виконання грошового зобов`язання у сумі 11 988 369 грн. 84 коп.;

- позивач зазначає, що вказаний договір відступлення права вимоги не впливає на права та обов`язки НАК "Нафтогаз України", оскільки НАК "Нафтогаз України" не є стороною договору;

- 24.12.2019 на адресу позивача надійшла заява АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язання зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.12.2019 №490007.2-Сл-20938-1219;

- заява АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл20938-1219 впливає на права та інтереси НАК "Нафтогаз України", а тому позивач заявляє про визнання такого правочину недійсним з підстав, передбачених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, частиною 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України в поєднанні зі статтею 601 Цивільного кодексу України та статтею 203 Господарського кодексу України;

- на підставі частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України позивач заявляє вимоги про визнання недійсним правочину у вигляді вказаної вище заяви АТ "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язання зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл20938-1219;

- для зарахування зустрічних вимог необхідна безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

З приводу вказаних обставин суд зазначає наступне.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 Цивільного кодексу України "Припинення зобов`язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601- 602 Цивільного кодексу України, і ця підстава припинення зобов`язання відрізняється від виконання зобов`язання (стаття 599 Цивільного кодексу України) або припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 603 Цивільного кодексу України).

Дійсно, як зазначав відповідач, у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 по справі №910/11116/19, були уточнені правові висновки щодо застосування норми права, а саме було вказано таке.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить також із наступного.

Статтями 202, 203 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до положень статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до положень статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16 зазначено, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

З огляду на положення чинного законодавства зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

Подібну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17 та від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19, від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19, яка також була уточнена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19.

Стосовно доводів АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" про те, що вимога щодо безспірності зустрічних однорідних вимог не передбачена приписами статей 601, 602 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, суд зазначає таке.

Жоден суд не може ухвалити рішення, не витлумачивши норму закону, яку він застосовує.

Водночас відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (приписів статей 601, 602 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України) у подібних правовідносинах, є обов`язковими для врахування і застосування.

У відповідності до приписів частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Господарський суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, долучені відповідачем до матеріалів справи судові рішення та встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Слід відзначити, що спір у даній справі виник, зокрема, з огляду на те, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не визнавало обов`язку зі сплати заборгованості, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою від 21.12.2019, у зв`язку з чим відсутня безспірність заявлених однорідних вимог, як одна з обов`язкових умов для здійснення зарахування.

Тобто, АТ "НАК "Нафтогаз України" не визнавало зобов`язань, які, за твердженням АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз", виникли у нього на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз" з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут".

Більше того, суд відзначає, що в процесі розгляду справи було з`ясовано, що відступлені відповідачу третьою особою вимоги на суму 11 988 369 грн. 84 коп. не підтверджені жодним належним доказом, оскільки долучені до матеріалів справи відповідачем постанови КМУ, акти приймання-передачі природного газу, протокол засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відеозапис такого засідання, листи, постанова про закриття кримінального провадження від 05.10.2020 та інші надані відповідачем докази не є належними доказами виникнення заборгованості АТ "НАК "Нафтогаз України" перед ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", яка в подальшому була відступлена останнім АТ "ОГС "Дніпропетровськгаз".

Отже, у даній справі судом встановлена неузгодженість стосовно зустрічного зобов`язання та відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, а це, у свою чергу, є підставою для визнання її недійсною, як такої, що вчинена з порушенням вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Враховуючи вказане, у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про закриття провадження у справі слід відмовити; заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним правочину, подана на підставі статті 237 Господарського процесуального кодексу України, підлягає задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Норми статті 1291 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

З урахуванням того, що у справі № 904/4470/16 господарським судом було встановлено факт наявності у АТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" перед АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013 в сумі 348 222 726 грн. 62 коп., непогашений залишок якої складає 348 222 726 грн. 62 коп., вказані обставини не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи судом, з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином, розмір основної заборгованості АТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" перед АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за договором на купівлю-продаж природного газу №13-137-ВТВ від 04.01.2013 становить 348 222 726 грн. 62 коп.

При цьому, як було вказано вище, під час прийняття рішення суду по справі №904/1209/18 були стягнуті інфляційні втрати за прострочення погашення вказаної заборгованості за період з травня 2016 року по січень 2018 року.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З приводу клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.03.2021 по справі № 921/580/19, від 16.12.2020 по справі № 910/1836/20 та ін.).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Більше того, суд розцінює критично посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, оскільки під час розгляду вказаної справи Верховним Судом було зроблено правовий висновок щодо можливості зменшення відсотків річних, які за домовленістю сторін (в договорі) були збільшені з встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України 3% до 48%. Натомість у даній справі предметом спору є нараховані інфляційні втрати, розмір яких носить об`єктивний характер, не залежить від волі жодної сторони, а показник яких щомісячно обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Слід відзначити, що неможливістю відповідача виконувати умови договору через відсутність в тарифі на розподіл природного газу компенсації виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат ПАТ "Дніпропетровськгаз", який встановлює НКРЕКП, не є достатньою підставою для звільнення його від відповідальності за порушення господарського зобов`язання перед позивачем у даній справі.

Так, відповідач посилався на те, що АТ "Дніпропетровськгаз" внаслідок протиправних дій та бездіяльності державних органів при прийнятті власних актів було позбавлене можливості в межах чинного законодавства та законодавчої вимоги цільового використання тарифної виручки здійснити розрахунки за договором через дію обставин, яких воно не мало змоги запобігти або усунути, але відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому підстави для задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відсутні.

Однак, як було вказано вище, інфляційні втрати не є штрафною санкцією, отже обставини, які зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву не можуть бути підставою для звільнення від обов`язку компенсувати позивачу розмір інфляційних втрат за період невиконання рішення суду, яким встановлено наявність заборгованості за договором № 13-137-ВТВ від 04.01.2013.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку щодо відсутності законних підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру інфляційних втрат до 1 грн. 00 коп., отже у задоволенні вказаного клопотання суд відмовляє.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

У вказаному висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Таким чином, у разі коли судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Отже, як було вказано вище, за прострочення виконання зобов`язань на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2019 року по квітень 2019 року в сумі 11 988 369 грн. 84 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с.7), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог про стягнення суми інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 у розмірі 11 988 369 грн. 84 коп. та визнання недійсним правочину у вигляді заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 21.12.2019 № 490007.2-Сл-20938-1219 є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 11 988 369 грн. 84 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 179 825 грн. 55 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про закриття провадження у справі.

Заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним правочину, подану на підставі статті 237 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити.

Визнати недійсним правочин у вигляді заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 2; ідентифікаційний код 03340920) від 21.12.2019 № 490007.2-Сл-0938-1219 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 11 988 369 грн. 84 коп.

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" про стягнення суми інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13-137-ВТВ від 04.01.2013 у розмірі 11 988 369 грн. 84 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 2; ідентифікаційний код 03340920) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) - 11 988 369 грн. 84 коп. - інфляційних втрат та 179 825 грн. 55 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.04.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко