Рішення № 96104036, 07.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2021м. ДніпроСправа № 904/6444/20

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Савенко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове Синельниківського району Дніпропетровської області

до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ Дніпропетровської області

про стягнення пені, 7% штрафу, втрати від інфляції та 3% річних у загальному розмірі 5654761,20 грн.

Представники сторін:

від позивача: Казанцев С.В.

від відповідача: Сідельківська Г.М.

СУТЬ СПОРУ:

Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Першотравенського міського житлово-комунального підприємства заборгованість у розмірі 5 654 761,20 грн., з яких:

- 2 845 981,01грн. - пеня;

- 2 026 410,54грн. - 7 % штрафу від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання;

- 434 340,34 грн. - втрати від інфляції;

- 348 029,31 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №256/352 від 18.06.2018 про надання послуг з централізованого водопостачання в частині повного та своєчасного розрахунку за надані в період з липня 2018 року по вересень 2020 року послуги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.01.2021р.

05.01.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає на незаконність, необґрунтованість вимог щодо штрафних санкцій на суму 4 872 391,55грн. відповідно до п.6.4. Договору, посилаючись на судову практику Верховного Суду. Заявляє про застосування спеціальних строків позовної давності, а саме у один рік, в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, які можуть були задоволені в період з вересня 2019р. по вересень 2020р. Просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 75 %. (а/с 125, 133, том 1)

04.01.2021р. до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності (а/с 156-157, том 1)

14.01.2021р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що за порушення зобов`язань в межах укладеного Договору, в тому числі і щодо оплати настає відповідальність передбачена п.6.4. Договору, а не за порушення в межах ч.2 ст.231 ГК України. Зазначає. що до вимог про стягнення сум процентів, передбачених ст.625 ЦК України застосовується загальна позовна давність (ст.257 ЦК України) та посилається на п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушенні грошових зобов`язань" від 17.12.2013р. № 14. Отже, вважає, що слід застосувати строк позовної давності тривалістю у три роки, оскільки сторони погодили такий строк в п.6.5. Договору. (а/с 166-169, том 1)

В судовому засіданні, 05.01.2021р., оголошено перерву до 21.01.2021р.

20.01.2021р. до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що до зобов`язань спірними правовідносинами відноситься постачання послуг, їх прийняття та оплата, а не відповідальність за порушення умов Договору. Зазначає, що згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Вважає, що посилання позивача на п.6.5.Договору щодо стягнення штрафних санкцій передбачених п.6.4. Договору є безпідставним, оскільки штрафні санкції не є зобов`язаннями за Договором. Також, вважає, що штрафні санкції у розмірі 2 438 764,87грн. є несправедливим, оскільки значно перевищує розмір збитків. Крім того, в період з 01.12.2020р. та по теперішній час відповідач перерахував позивачу кошти у розмірі 208 216,00грн. А тому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 75 %, а саме, пеню у розмірі 766 630,48грн. до 191 657,62грн. та штраф у розмірі 961 699,75грн. зменшити до 240 424,94грн. (а/с 174-179, том 1)

20.01.2021р. до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 75 %.

20.01.2021р. до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

21.01.2021р. до суду від відповідача надійшли уточнені заперечення на відповідь, в яких просить суд задовольнити позов частково, а саме, пеню в розмірі 191 657,62грн., штраф у розмір 240 424,94грн., витрати від інфляції у розмірі 434 340,34грн., 3 % річних у розмірі 348 029,31грн.

21.01.2021р. оголошено перерву по справі до 02.02.2021р.

02.02.2021р. оголошено перерву по справі до 11.02.21р.

Судове засідання 11.02.2021 р. не відбулось, у зв`язку з тим, що суддя Панна С.П. була на лікарняному (листок непрацездатності АDЮ №383145 з 08.02.2021 по 12.02.2021р.).

Ухвалою суду від 15.02.2021р. відкладено підготовче засідання по справі на 26.03.2021р.

24.03.2021р. та 01.04.2021р. до суду від відповідача надійшли пояснення до заперечень на відповідь, в яких просить суд зменшити розмір пені, 7 % штрафу, втрати від інфляції та 3 % річних на 75 % до розміру 1 214 452,21грн., а саме, пеню в розмірі 191 657,62грн., штраф у розмірі 240 424,94грн., витрати від інфляції у розмірі 434 340,34грн., 3 % річних в сумі 348 029,31грн. До своїх пояснень відповідач додав судову практику щодо зменшення штрафних санкцій, а саме, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2021р. № 910/7207/20, від 20.01.2020р. № 904/3255/19, від 30.11.2020р. № 904/3177/20 та копії платіжних доручень про сплату заборгованості за Договором №256/352 від 18.06.2018 про надання послуг з централізованого водопостачання.

Ухвалою суду від 26.03.2021р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 07.04.2021р.

В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2018р. між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» (надалі – позивач) та Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством (надалі – відповідач) укладено Договір № 256/352 про надання послуг з централізованого водопостачання.

Згідно до п.1.1.Договору, позивач зобов`язується надати відповідачу послугу з централізованого водопостачання, а відповідач зобов`язується, на умовах даного Договору, прийняти на межі розподілу балансової належності мереж відповідно Додатку № 1 та оплатити отриманий щомісячний об`єм питної води.

Відповідно до п.2.1. Договору, сторонами зазначений період водоспоживання (з червня 2018р. по травень 2021р.).

Розрахунок за послугу з водопостачання здійснюється відповідачем в безготівковій формі на підставі рахунку позивача в порядку попередньої оплати, суму якої позивач визначає до 1 числа місячного періоду, що передплачується. Остаточний розрахунок за період, що передплачується, відповідач проводить на підставі рахунку позивача до 01 числа наступного місячного періоду за передплаченим (п. 4.3. Договору).

Пунктом 6.4. Договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

За зобов`язаннями за даним Договором сторони погоджують застосування загального строку позовної давності тривалістю у три роки (п.6.5.Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору сторони передбачили, що дія даного Договору триває з 18.06.2018 по 15.05.2021.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Позивач, на виконання умов Договору, у період з липня 2018 по вересень 2020, надавав Відповідачеві послуги з централізованого водопостачання, що підтверджується підписаними обома сторонами Актами зняття показань з приладів обліку, на підставі яких, Позивачем виставлялися Відповідачеві рахунки за надані останньому послуги.

Однак, Відповідач систематично порушував умови Договору в частині оплати наданих Позивачем послуг, у зв`язку з чим, Позивач нарахував пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем на суму прострочення 2 026 410,54грн. за період з 01.08.2018р. по 30.10.2020р. у розмірі 2 845 981,01грн., 7 % штрафу від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за період з липня 2018р. по вересень 2020р. на суму 2 026 410,54грн., 3 % річних за прострочення суми за період з 01.08.2018р. по вересень 2010р. на суму 348 029,31грн., втрати від інфляції за період з серпня 2018р. по травень 2020р. на суму 434 340,34грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є: наявність порушення Відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати наданих Позивачем послуг, правомірність та обґрунтованість нарахування штрафних санкцій.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст.ст.4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, матеріалами справи підтверджено та визнано сторонами, що у період з липня 2018р. по вересень 2020р., Позивачем надавалися Відповідачеві послуги з централізованого водопостачання.

Відповідач у відзиві на позов наголошує на незаконності, необґрунтованості вимог Позивача щодо стягнення штрафних санкцій, відповідно до п. 6.4. Договору , у розмірі 4 872 391,55грн. Окрім того, відповідач заявляє про застосування спеціальних строків позовної давності, а саме у один рік, у зв`язку з чим вважає, що позовні вимоги, при належному доведенні обставин та фактів Позивачем і наданням відповідних доказів, у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, можуть бути задоволені лише за період з вересня 2019 по вересень 2020.

Окрім цього, Відповідач направив до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та просить суд визнати пеню в розмірі 191 657,62грн., штраф у розмірі 240 424,94грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення витрат від інфляції у розмірі 434 340,34грн. та 3 % річних у розмірі 348 029,31грн. погоджується з позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 18.01.2021р. основне зобов`язання за період наведений у розрахунку повністю виконано та позивачем не спростовується.

Відповідно до довідки щодо заборгованості підприємства з розрахунків за податками станом на 01.01.2021р. у відповідача обліковується заборгованість за податки, внески, збори та штрафи у розмірі 70 391 068,10грн., з яких заборгованість за сплату ЄСВ - 14 659 247,91грн., податок на додану вартість - 25 265 962,31 грн.

Також щодо Першотравенського МЖКП відкрито зведене виконавче провадження № 55507972 загальна сума вимог за яким складає 60 405 082,17грн. До вимог за вказаним виконавчим провадженням належать стягнення за заробітною платою, податків та зборів і вимоги інших контрагентів.

13.04.2020р. між ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» було укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 89-Ц-2 у розмірі 5 106 666,38 грн.

На забезпечення виконання останнім своїх зобов`язань між ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» (далі - Кредитор), ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» (далі -Боржник, Позивач) та Першотравенське МЖКП (далі - Поручитель, Відповідач) було укладено договір поруки № 06/20-ДНЕП/235 від 13 квітня 2020 року, відповідно до якого останній поручається за Боржника перед Кредитором за виконання обов`язку щодо сплати заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 5 106 666,38грн.

У період з квітня 2020 по теперішній час погашена заборгованість у розмірі 4 761 700,00грн.

В період з 01.12.2020р. по теперішній час відповідач, на виконання Договору, перерахував позивачу кошти у розмірі 208 216,00грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи відповідач з 05.01.2021р. по 22.02.2021р. сплачує заборгованість за Договором № 256/352 про надання послуг з централізованого водопостачання від 18.06.18р. за питну воду за грудень 2020р. по січень 2021р.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 75 % та строку позовної давності в один рік щодо стягнення штрафних санкцій (пені та штрафів), суд прийшов до висновку про їх задоволення, виходячи з наступного.

Позивач є державним унітарним підприємством, заснованим на державній власності, що передано до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Підприємство виконує функції постачання питної води до східного регіону Дніпропетровської області (м. Синельникове, Синельниківський район, м. Павлоград, м.Тернівка, м. Першотравенськ) для потреб підприємств, установ, організацій усіх форм власності та населення.

Питне водопостачання, відповідно до чинного законодавства України, є пріоритетним перед іншими видами спеціального водокористування та регулюється державою.

Невиконання грошових зобов`язань, в тому числі Відповідача перед Позивачем зумовлює відсутність у ДМП ВКГ «Дніпро-Західний Донбас» коштів для здійснення розрахунків та платежів - зростає заборгованість підприємства за енергоносії, по сплаті податків, реагентів, коагулянту, інших необхідних для виробництва питної води матеріалів, ставить під загрозу виплату заробітної плати.

Як вбачається з Балансу (Звіт про фінансовий результат) на 30.09.2020р., дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає - 90 711,00грн., поточна кредиторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги - 143 638,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГПК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

З положень наведених норм випливає, що суду надано можливість пом`якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов`язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто, по суті, направлений на реалізацію вимог частини другої ст. 13 Цивільного кодексу України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утриматися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Підставою для зменшення розміру штрафних санкцій є співвідношення суми таких санкцій з сумою збитків.

Тобто, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи зі ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і за відсутності у чинному законодавстві України переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також суд повинен встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, законодавство України передбачає неустойку як засіб забезпечення виконання зобов`язань й захід майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом`якшення неустойки наділений суд задля усунення явної її не співмірності й подальшого порушення зобов`язань.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд також враховує повне виконання відповідачем основного зобов`язання; суттєве збільшення у договорі процентів річних та періоду нарахування санкцій, в порівнянні з тими, які передбачені ст.625 Цивільного кодексу України та ст.232 Господарського кодексу України; ненадання суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану товариства саме в зв`язку з порушенням відповідачем умов договору.

Як вже було з`ясовано судом, відповідач постійно погашає заборгованість перед Позивачем, про що свідчать платіжні доручення з січня 2021 року по березень 2021 року включно на підтвердження погашення заборгованості.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України, встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законної може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Також, згідно з положеннями ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців (180 календарних днів) від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто відповідно до системного аналізу наведених норм матеріального права, порядок нарахування штрафних санкції, а саме штрафу у розмірі 7 % та пені, є таким, що штрафні санкції припиняють нараховуватись після спливу 180 календарних днів від дня настання виконання зобов`язання та підлягають стягненню протягом одного року з того ж дня.

Позивачем в супереч вищевказаних норм права не було застосовано спеціальний строк позовної давності в один рік при розрахунку та пред`явлення позовних вимог. Тому з урахуванням норм цивільного та господарського кодексів, стягненню підлягає пеня за рік, що передував даті подання позову, нарахування якої припинилось зі спливом 180 календарних днів та штраф у розмірі 7 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за рік до пред`явлення позовної заяви Позивачем.

Отже, за період з 01 грудня 2019 року по 01 грудня 2020 року та з урахуванням п.6 ст.232 ГК України підлягає стягненню пеня у розмірі 734 840,91 грн. та штраф у розмірі 7 % від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання у розмірі 961 699,75 грн.

Таким чином, з урахуванням заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 75 %, проаналізувавши подані відповідачем докази наявності виключної обставини у даній справі для зменшення штрафних санкцій, взявши до уваги вищенаведені фактори, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, господарський суд вирішив, що в даному випадку наявні підстави для зменшення розміру неустойки (штрафу та пені) на 75%, а саме, пеню зменшити до 183 710,23грн. та штраф зменшити до 240 424,94грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 434 340 (чотириста тридцять чотири тисячі триста сорок) гривень 34 копійки - втрати від інфляції; 348 029 (триста сорок вісім тисяч двадцять дев`ять) гривень 31 копійка - 3% річних, пені в сумі 183 710 (сто вісімдесят три тисячі сімсот десять) гривень 23 копійки, 7 % штрафу від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання в розмірі 240 424,94грн. В решті заявлених вимог відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, м.Першотравенськ, вул.Молодіжна, 12, код ЄДРПОУ 32598423) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52551, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Воронове, вул..Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) заборгованість в сумі 434 340 (чотириста тридцять чотири тисячі триста сорок) гривень 34 копійки - втрати від інфляції; 348 029 (триста сорок вісім тисяч двадцять дев`ять) гривень 31 копійка - 3% річних, пені в сумі 183 710 (сто вісімдесят три тисячі сімсот десять) гривень 23 копійки, 7 % штрафу від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання в розмірі 240 424,94грн. та судовий збір у розмірі 18 097 (вісімнадцять тисяч дев`яносто сім) гривень 57 копійки.

В решті заявлених вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 07.04.2021

Суддя С.П. Панна