Рішення № 96103971, 06.04.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 квітня 2021 року Справа № 903/903/20

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Кучма В.Ю. – договір про надання адвокатських послуг №18/01-21 від 18.01.2021

від третьої особи: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/903/20 за позовом Приватного акціонерного товариство “Страхова група “ТАС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тіб Транс”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , про стягнення 21209,16 грн.,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2020 ПрАТ “Страхова група “ТАС” на адресу суду направило позов до ТОВ “Тіб Транс” про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 21209,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Ухвалою суду від 03.12.2020 позовну заяву ПрАТ “Страхова група “ТАС” до ТОВ “Тіб Транс” про стягнення 21209,16 грн. залишено без руху. Запропоновано позивачу не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

08.12.2020 представник позивача надіслав на адресу суду докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, а саме: опис вкладення у цінний лист, накладну №0740500255459, квитанцію від 08.12.2020 та довіреність №ГО-20/66 від 02.09.2020.

Ухвалою суду від 15.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

06.01.2021 представник позивача надіслав на електронну адресу суду заяву про розгляд підготовчого засідання без участі позивача, зазначив, що позов підтримує повністю, додаткові заяви, клопотання відсутні, складу суду довіряє. Вказав, що відзив на позовну заяву не отримував.

Ухвалою від 26.01.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

27.01.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити.

04.02.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 02.03.2021 відкладено розгляд підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 15.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 06.04.2021 постановлено розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, у задоволенні клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи відмовлено.

В судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позову просить відмовити повністю.

У визначений судом день та час позивач та третя особа своїх представників в засідання суду не направили.

Оскільки неявка позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представників, за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 19.09.2018 між ПрАТ “Страхова група “ТАС” (надалі – страховик, позивач) та ТОВ “ТІБ ТРАНС” (далі страхувальник, відповідач) укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ7854824 (надалі – Поліс, а.с.5).

Забезпеченим транспортним засобом (ТЗ) за Полісом є автомобіль DAF TRUCKS (NL), тип С2, Номерний знак НОМЕР_1 ; VIN НОМЕР_2 , рік випуску 2000, місце реєстрації Луцьк (надалі -Забезпечений ТЗ).

03.10.2018 в м. Київ по проспекту Романа Шухевича, 3А відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю забезпеченого ТЗ DAF, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та ТЗ КІА, д.н. НОМЕР_3 .

Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 28.02.2019 у справі №167/171/19 (провадження №3/167/59/19) - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП (а.с.6).

Постановою Волинського апеляційного суду від 22.03.2021апеляційну скаргу особи, що притягується до відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Рожищенського районного суду Волинської області від 28.02.2019 щодо нього повернуто скаржнику.

В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено ТЗ КІА, д.н. НОМЕР_3 , що підтверджується вказаною постановою суду.

Водій – ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем DAF, д.н. НОМЕР_1 , який належить власнику – ТОВ “Тіб Транс”, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.88-91).

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наявність Полісу, власник пошкодженого КІА, д.н. НОМЕР_3 звернувся до ПрАТ “СГ “ТАС” з повідомленням про ДТП (а.с.7).

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ КІА, д.н. НОМЕР_3 проведено його огляд, про що складено протокол огляду та звіт, ремонтну калькуляцію (а.с.9-20).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підставі зібраних документів складено Страховий акт від 21.03.2019 (а.с.22), та здійснено виплату, що підтверджується платіжним дорученням №17259 від 02.04.2019 на суму 21209,16 грн. (а.с.23).

Завдана шкода особисто винуватцем ДТП відшкодована не була, матеріали справи не містять доказів протилежного.

ТОВ “ТІБ ТРАНС” листом (вих. 1/12-19 від 19.12.2019) повідомило, що водій винуватець ДТП ( ОСОБА_1 ) не перебував у трудових відносинах з відповідачем, а діяв на підставі цивільно-правової угоди та виконував роботи з перевезення вантажу по Україні автотранспортом ТОВ “ТІБ ТРАНС” (а.с.24).

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, а саме наказу ТОВ «ТІБ-ТРАНС» №25/09-18 від 25.09.2018 ОСОБА_1 з 26.09.2018 прийнятий на основну роботу водія автотранспортного засобу (а.с.75) та згідно наказу №30.10.2018 звільнено з роботи з посади водія автотранспортних засобів ТОВ «ТІБ-ТРАНС» ОСОБА_1 з 30.10.2018 за згодою сторін (а.с.86).

Отже, суд не бере до уваги доводи представника відповідача в судовому засіданні, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем, оскільки останні суперечать матеріалам справи.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати позивачем страхового відшкодування за шкоду, завдану ДТП, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За змістом п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до абзацу «в» п.п.38.1.1. п. 38.1. ст.38 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як передбачено ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

До стягнення позивач заявив вартість матеріального збитку, завданого власнику ТЗ КІА Cerato, державний номер НОМЕР_4 , в розмірі 21209,16 грн. (детальний розрахунок – а.с.22 на звороті).

Відповідно до п. 1.6. ст. 1 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах та наданого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТЗ DAF, д.н. НОМЕР_1 власником транспортного засобу ТЗ DAF, д.н. НОМЕР_1 є ТзОВ “ТІБ ТРАНС”.

Оскільки між ПрАТ “СГ “ТАС” та ТзОВ “ТІБ ТРАНС” укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/7854824, а забезпеченими транспортним засобом відповідно до договору є DAF, д.н. НОМЕР_1 , який є тягачем, що перебував у з`єднанні з причепом на момент ДТП, то відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ, тобто ПрАТ “СГ “ТАС”.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та наведені приписи законодавства відповідальність за шкоду, заподіяну ТЗ КІА Cerato, державний номер НОМЕР_4 , має нести відповідач, як юридична особа, з винних неправомірних дій водія – ОСОБА_1 , оскільки на момент вчинення ДТП 03.10.2018 останній був працівником ТзОВ «ТІБ Транс», що підтверджується наказами ТОВ «ТІБ Транс» «Про прийняття на роботу» м№25/09-18 від 25.09.2018 та «Про звільнення» №30/10-18 від 30.10.2018.

Враховуючи викладене, відповідач як власник транспортного засобу має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Доводи відповідача про невірне застосування позивачем норм законодавства, а саме, що позивач позовну заяву заявляє з підстав застосування ст. 1191 ЦК України про відшкодування шкоди в порядку регресу, проте у даному випадку не має правових підстав для застосування даної норми закону, оскільки теоретично така конструкція правовідносин, які описує позивач у позовній заяві кваліфікується як суброгація, а не регрес, спростовуються наступним.

Позовна заява подана в про відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки між ПрАТ “СГ “ТАС” та ТзОВ “ТІБ ТРАНС” укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/7854824, а не Договір добровільного страхування наземного транспорту, тобто договір майнового страхування, як того передбачають норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”.

До того ж, ПрАТ “СГ “ТАС” виплатила страхове відшкодування постраждалій стороні за завданні збитки водієм ТзОВ “ТІБ ТРАНС” ( ОСОБА_1 ) в ДТП 03.10.2018, що відбулось в м. Київ по проспекту Романа Шухевича, 3 А, відповідно до полісу АМ/7854824.

Водія ТзОВ “ТІБ ТРАНС” ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП та встановлено факт самовільного залишення місця пригоди відповідно до постанови Рожищенського районного суду Волинської області.

На підставі вищевикладеного у ПрАТ “СГ “ТАС” відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України виникло право зворотної вимоги (регресу), а право на подання регресного позову передбачено абзацу “в” пп.38.1.1. п.38.1. ст. 38 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, яким позивач і скористався.

Крім того, позивач зазначив у відповіді на відзив, що в позовній заяві допущена технічна помилка, а саме у позовну заяву помилково було внесена ст. 1194 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”, а тому просив суд вважати зазначені норми законодавства помилково внесеними до позовної заяви.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до ст.ст. 129, 130 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІБ ТРАНС” (вул.Незалежності, буд. 8, м.Рожище, Волинська обл., 45101, код ЄДРПОУ 40065200) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (пр-т Перемоги,65, м.Київ, 03062, код ЄДРПОУ 30115243) 21209,16 грн. (двадцять одна тисяча двісті дев`ять гривень шістнадцять копійок) матеріальної шкоди в порядку регресу та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.04.2021.

Суддя І. О. Гарбар