Рішення № 96102892, 29.03.2021, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1003/20

Номер провадження по справі 2/387/44/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року смт Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстера І.П.

при секретарі Поляруш В.В.

позивача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1

представника позивача (в режимі відеоконференції) Майнард Н.О.

розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добровеличківської районної ради Кіровоградської області, Некомерційного підприємства "Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Добровеличківської районної ради про визнання протиправним та скасування рішення Добровеличківської районної ради та розпорядження голови Добровеличківської районної ради,-

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування рішення Добровеличківської районної ради, а також розпорядження голови Добровеличківської районної ради. Зі змісту позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до рішення двадцять дев`ятої сесії Добровеличківської районної ради Кіровоградської області сьомого скликання від 14.08.2020 №653 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП "Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Добровеличківської районної ради" її було звільнено з посади директора КНП "Добровеличківський центр ПМСД" та достроково розірвано з нею контракт 14.08.2020, внаслідок невиконання умов контракту. Розпорядженням голови Добровеличківської районної ради від 14.08.2020 №17-к "Про призначення виконуючого обов`язки директора КНП "Добровеличківський центр ПМСД" з 17.08.2020 призначено ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки директора КНП "Добровеличківський центр ПМСД" на термін до прийняття рішення про призначення директора КНП "Добровеличківський центр ПМСД", вважає, що рішення Добровеличківської районної ради №653 від 14.08.2020, а також розпорядження голови Добровеличківської районної ради від 14.08.2020 №17-к підлягає скасуванню, що спонукало ОСОБА_1 звернутися до суду з відповідним позовом. Також позивач просила поновити строк звернення до суду так як вона зверталася до Уповноваженого з прав людини та тривалий час перебувала на лікарняному, а також врахувати наявність карантинних заходів.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги, просили задовольнити. Також докази щодо неналежного виконання нею обов`язків в матеріалах справи відсутні. Водночас за період її роботи жодних претензій або службових розслідувань відносно неї не було. Крім того та ж сама районна рада раніше нагороджувала її грамотами та жодним чином ніяких претензій не було. Щодо скасування розпорядження голови Добровеличківської районної ради від 14.08.2020 №17-к також позивачка на цьому наполягала так як вважає, що має місце порушення її прав оскільки ОСОБА_2 не мав права виконувати обов`язки керівника директора КНП "Добровеличківський центр ПМСД" так як її було незаконно звільнено. Водночас позивачка доповнила, що на даний час ОСОБА_2 на посаді в.о. директора КНП "Добровеличківський центр ПМСД" не працює.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися про день, час та місце судового розгляду повідомлені вчасно, належним чином.

Відповідач Добровеличківська районна рада в судове засідання надали відзив згідно з яким вважають, що оскаржуване рішення Добровеличківської районної ради та розпорядження голови районної ради прийняті з дотриманням вимог законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Добровеличківської районної ради необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав. Так, відповідно до рішення двадцять дев`ятої сесії Добровеличківської районної ради Кіровоградської області сьомого скликання від 14 серпня 2020 року № 653 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради» (далі - КНП «Добровеличківський центр ПМСД») позивача було звільнено з посади директора комунального некомерційного підприємства та дострокового розірвано з нею контракт 14 серпня 2020 року, внаслідок невиконання умов контракту. Розпорядженням голови Добровеличківської районної ради від 14 серпня 2020 року № 17-к «Про призначення виконуючого обов`язки директора комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради» з 17 серпня 2020 року призначено ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки директора комунального некомерційного підприємства "Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Добровеличківської районної ради на термін до прийняття рішення про призначення директора комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр ПМСД» сесією районної ради. Так, серед підстав для визнання протиправним рішення Добровеличківської районної ради № 653 від 14.08.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Позивачем зазначено порушення порядку винесення зазначеного питання на розгляд сесії районної ради, регламентованого ч. 15 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламентом Добровеличківської районної ради 7 скликання, затвердженого рішенням районної ради від 18.12.2015 № 15, зі змінами, внесеними рішеннями районної ради від 25.03.2016 № 68 та від 22.06.2016 № 104 (далі - Регламент). Із вказаним твердженням Позивача не можна погодитися, оскільки вимоги Регламенту щодо порядку винесення даного питання на розгляд сесії в даному випадку були повністю дотримані. Відповідно до п. 3.4.1 Регламенту пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися головою районної ради, постійними комісіями, депутатами, депутатськими групами (фракціями), головою районної державної адміністрації, загальними зборами громадян. Пунктом 3.4.2 Регламенту передбачено, що питання на розгляд ради вносяться за наявності проекту рішення та необхідних інформаційно-довідкових матеріалів. Питання не може бути внесене на розгляд ради без наявності документального підтвердження ( на паперових носіях) оприлюднення проекту рішення його розробником на веб-сайті Добровеличківської районної ради не пізніш як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття, а проект рішення та інформаційно-довідкові матеріали до нього не приймаються до реєстрацїі та повертаються або пересилаються виконавчим апаратом районної ради суб`єкту внесення питання на розгляд ради без реєстрації документів. Інформаційно-довідкові матеріали до проектів рішень, що вносяться на розгляд ради, повинні містити: подання відповідних органів або осіб, які вносять проект рішення; пояснювальну записку з обґрунтуванням необхідності прийняття рішення; пропозиції щодо запрошених для участі у роботі пленарного засідання ради та постійних депутатських комісій; документальне підтвердження оприлюднення проекту рішення його розробником на веб-сайті Добровеличківської районної ради не пізніш як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття. Разом з паперовими примірниками матеріалів, що вносяться на розгляд сесії, подаються їх копії на flеsh-накопичувачах. Проекти рішень районної ради оприлюднюються на офіційному сайті районної ради в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти рішень оприлюднюються негайно після їх підготовки. Також відповідач зазначив, що в окремих випадках питання, вирішення яких належить до повноважень ради, до порядку денного сесії можуть бути включені безпосередньо на пленарному засіданні ради за умови подання матеріалів відповідно до абзацу другого даного підпункту Регламенту і передаються головуючому на пленарному засіданні. Тому під час розгляду сесією районної ради питання про дострокове розірвання з ОСОБА_1 контракту та звільнення її з посади директора КНП «Добровеличківський центр ПМСД», депутати активно обговорювали внесене на розгляд сесії питання, за результатами якого прийшли до висновку, що ОСОБА_1 систематично без поважних причин не виконувала обов`язки, визначені укладеним з нею контрактом. Так, під її керівництвом КНП «Добровеличківський ЦПСМД» опинився на 18 місці в області за медичними та іншими показниками. Збільшився рівень дитячої смертності (незабезпечення виконання планових показників діяльності підприємства). Крім того, структурні підрозділи підприємства, які розміщені на території району (сільські амбулаторії та ФАПи) не забезпечені належним чином медикаментами, а також кваліфікованими медичними працівниками. Також ОСОБА_1 неодноразово створювала умови, за яких перешкоджала бригадам лікарів комунального некомерційного підприємства «Добровеличківська центральна районна лікарня» надавати якісну медичну допомогу в приміщеннях керованих нею підрозділів на території Добровеличківського району, що призводило до надходження обґрунтованих скарг від громадян. Викладене свідчить про неналежну організацію роботи підприємства щодо надання первинної медичної допомоги та здійснення управління медичним обслуговуванням населення, нераціональний відбір кадрів, а також неналежне виконання зобов`язання за договором про медичне обслуговування та неналежну організацію доступного та кваліфікованого медичного обслуговування на території району. Порушуючи взяті на себе зобов`язання за контрактом, ОСОБА_1 турбувалася лише про встановлення належних умов оплати праці для себе, отримуючи необґрунтовано завищені премії та доплати до заробітної плати. При цьому, вона не займалася безпосереднім наданням послуг первинної медичної допомоги населенню. Тому на пленарному засіданні двадцять дев`ятої сесії районної ради сьомого скликання прийнято рішення № 653 від 14 серпня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради», згідно з яким достроково розірвано контракт та звільнено ОСОБА_1 з посади директора підприємства на підставі пункту 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України внаслідок невиконання нею умов контракту. Щодо розпорядження голови Добровеличківської районної ради № 17-к від 14.08.2020 «Про призначення виконуючого обов`язки директора комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги», то відповідач вважає правомірним, оскільки внаслідок прийняття сесією районної ради рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП "Добровеличківський центр ПМСД", зазначене підприємство залишилося без керівника. Тому заступником голови районної ради прийнято розпорядження про призначення ОСОБА_2 тимчасово виконуючим обов`язки директора підприємства з метою недопущення порушення нормальної роботи та функціонування підприємства, яке забезпечує надання медичних послуг первинної ланки на території Добровеличківського району.

Відповідно до відзиву КНП "Добровеличківський центр ПМСД", відповідач також не погоджується із заявленими позовними вимогами так як вони заявлені до органу місцевого самоврядування, який приймає та звільняє з посади директора Підприємства. Відповідно до пункту 7 .2. Статуту КНП «Добровеличківський центр ПМСД» - «Директор Підприємства призначається на посаду за результатами конкурсу затвердженого Засновником або уповноваженим ним органом (посадовою особою )». Враховуючи викладене вважають, що комунальне некомерційне підприємство є неналежним співвідповідачем у цивільній справі ЄУН 387/1003/20, номер провадження по справі 2/387/44/21.

ІІ Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09.11.2020 відкрито провадження та призначено спрощене позовне провадження із викликом сторін.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09.02.2021, залучено до участі у справі співвідповідача Некомерційне підприємство "Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Добровеличківської районної ради. В задоволенні решти вимог клопотання щодо збільшення розміру вимог майнового характеру відмовлено.

ІІІ. З`ясування судом фактичних обставин справи

У судовому засіданні суд, вислухавши пояснення сторони позивача, ознайомившись із відзивами відповідачів, дослідивши докази та з`ясувавши обставини справи доходить до таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом з`ясовано, що розпорядженням голови Добровеличківської районної ради від 25 жовтня 2018 року №50-к ОСОБА_1 була призначена на посаду директора Комунального некомерційного підприємства "Добровеличківський центр медико-санітарної допомоги" Добровеличківської районної ради та подання конкурсної комісії Добровеличківської районної ради, як така що пройшла конкурсний відбір. Відповідно до рішення Добровеличківської районної ради від 05.12.2018 №527 затверджене розпорядження голови Добровеличківської районної ради від 25 жовтня 2018 року №50-к та погоджено контракт (далі-Контракт) з ОСОБА_1 на п`ять років від 05.12.2018.

В подальшому рішенням двадцять дев`ятої сесії Добровеличківської районної ради Кіровоградської області сьомого скликання від 14 серпня 2020 року № 653 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добровеличківської районної ради» (далі - КНП «Добровеличківський центр ПМСД») позивача було звільнено з посади директора комунального некомерційного підприємства та дострокового розірвано з нею контракт 14 серпня 2020 року, внаслідок невиконання умов контракту.

Зі змісту відзиву Добровеличківської районної ради Кіровоградської області причиною винесення зазначеного рішення про звільнення ОСОБА_1 було неналежне виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та оцінивши докази, що були досліджені в судовому засіданні, які були подані сторонами як на підставу своїх вимог, так і заперечень, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана;звільнення.

Частиною першою статті 147-1 КЗпП України встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Отже, дисциплінарним проступком є винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Повноваженнями накладати дисциплінарне стягнення наділений тільки орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника, норма ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України є імперативною і делегування зазначених повноважень не допускає.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, щодо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) зроблено висновок, що «роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок, що «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц (провадження № 61-42575св18) зроблено висновок, що «порушенням трудової дисципліни визнається невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, тобто для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскарженого Розпорядження № 42-р від 13.03.2020 є ініціатива одного із депутатів Добровеличківської районної ради ОСОБА_3 безпосередньо під час засідання сесії ради, що стало підставою для обговорення даного питання та прийняття оскаржуваного рішення на пленарному засіданні ради.

Суд погоджується з доводами позивача, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без офіційного оприлюднення проекту рішення на веб-сайті Добровеличківської районної ради не пізніш як за 20 робочих днів до дати його розгляду з метою прийняття, без надання відповідних матеріалів до районної ради не пізніш як за 20 робочих днів до дня проведення пленарного засідання сесії районної ради, без попереднього розгляду даного питання постійними комісіями ради, без подання депутатам ради не пізніш як за три дні до початку роботи сесії.

З огляду на те, що депутат районної ради ініціював звільнення ОСОБА_4 , то таке питання могло бути винесене на наступне засідання Добровеличківської районної ради з метою дотримання вимог регламенту та прав самої ОСОБА_1 . Суд зазначає, що відповідно до пп. 2 пункту 2.5 Розділу 2 Контракту передбачено, що засновник має право звільняти Директора з посади достроково за вимогою Директора, а також у випадку порушення Директором вимог законодавства та умов цього контракту. Разом з тим таке звільнення не може бути безпідставним, а виключно у відповідності до умов контракту та КЗпП України. Водночас п. 1.5. Контракту директор підзвітний Добровеличківській районній раді Кіровоградської області, а у міжсесійний період голові Добровеличківської районної ради Кіровоградської області.

Суд погоджується, що відповідно до п.7.4.7 Статуту «Добровеличківського центру ПМСД», що саме засновник укладає і розриває контракт із керівником Підприємства. Водночас районна рада не дотримавшись вимог п. 7.3 статуту , згідно з положеннями яких, директора підприємства може бути звільнено достроково на передбачених контрактом підставах відповідно до законодавства. Звільнення директор здійснюється на підставі висновку та рекомендації постійної комісії районної ради з питань освіти, охорони здоров`я культури, сім`ї жінок, молоді, дітей та спорту згідно з чинним законодавством за розпорядженням голови районної ради, з подальшим інформуванням на засіданні сесії районної ради. Водночас всупереч розділу 6 регламенту, районна рада не створила постійної комісії для перевірки та встановлення невиконання ОСОБА_1 умов Контракту.

Отже суд доходить до висновку, що мали місце істотні процедурні порушення Добровеличківської районної ради Кіровоградської області, які призвели до безпідставного звільнення ОСОБА_1 . В судовому засіданні відповідач не довів належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 систематично без поважних причин не виконувала свої посадові обов`язки, у зв`язку із цим «Добровеличківський центр ПМСД» перебував на 18 місці в області за медичними та іншими показниками; призвела до збільшення рівня дитячої смертності у зв`язку із незабезпеченням виконання планових показників діяльності підприємства; перешкоджала бригадам лікарів комунального некомерційного підприємства «Добровеличківська центральна районна лікарня» надавати якісну медичну допомогу. Крім того, саме лише обговорення депутатами цих питань на пленарному засідання Добровеличківської районної ради Кіровоградської області, яке не доводиться жодними матеріалами, не може зводитися до прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КНП "Добровеличківський центр ПМСД". Наявність пояснювальної записки депутата та обговорення діяльності ОСОБА_1 на пленарному засіданні районної ради, не може бути належним доказом наявності підстав для звільнення позивачки.

Крім того суд зазначає, що оскаржуване рішення Добровеличківської районної ради Кіровоградської області у зв`язку із невиконанням умов контракту стосовно позивачки ОСОБА_1 , не містять повних і точних відомостей, які саме порушення вчинила позивачка, які із функціональних обов`язків контракту не виконала, з конкретним їх переліком, з врахуванням виявлених фактів, та що саме порушила ОСОБА_1 . Крім того у рішенні не зазначено дат порушень та природи невиконання умов контракту.

У відповідності до статей 77-80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимим, достовірними і достатніми.

Положеннями статей 10 і 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Частиною 1 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже будь-яких належних та допустимих доказів того, що звільнення позивачки відбулося без порушення законодавства про працю, відповідачем суду надано не було.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про скасування рішення двадцять дев`ятої сесії Добровеличківської районної ради Кіровоградської області сьомого скликання від 14 серпня 2020 року №653 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства "Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Добровеличківської районної ради.

При винесенні рішення про скасування оскаржуваного рішення суд зазначає, що орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Таким чином, ст. 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (ч. 1); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (ч. 3); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (ч. 5). Отже, положення ст. 235 КЗпП України передбачають виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у визначених цією статтею випадках, перелік яких є вичерпним. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2261цс16.

Суд враховує, що хоча положеннями ч. 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про звільнення без законної підстави, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак зазначене положення не звільняє роботодавця від обов`язку здійснити оплату вимушеного прогулу у разі звільнення працівника без законної підстави, що мало місце при звільненні позивача.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст. ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» (справа № 1-13/2013), аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Таким чином, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які він має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 02 листопада 2016 року (№ 6-1395цс16) вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відносяться до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежуються будь-яким строком звернення працівника до суду.

Посилаючись на викладене, суд вважає відсутніми підстави для застосування положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Щодо несвоєчасного звернення до суду, необхідно зазначити, що у відповідності до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно з п.1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, яка доповнена згідно із Законом України № 54-1Х від 30.03.2020р., під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на всій території України з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. установлено карантин.

Постановою КМУ від 22.07.2020р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами, внесеними постановою КМУ від 26.08.2020р. № 760, установлено з метою запобігання на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня по 31 жовтня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

На підставі наведеного суд дійшов до висновку про те, що строк звернення до суду з позовом за вирішенням трудового спору про поновлення на роботі продовжились на час дії карантину, а тому заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення. Крім того суд з`ясував, що перед зверненням до суду ОСОБА_1 перебувала на лікарняному згідно з листком непрацездатності АДФ№407277 з 18.08.2020 по 05.09.2020.

Щодо інших доводів позивача та відповідача то суд посилається на правову позицію Європейського суду з прав людини (Справа "Проніна проти України" N 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року) вказав, що п. 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Урахувавши наведені вимоги процесуального закону та оцінивши докази, що були досліджені в судовому засіданні, які були подані сторонами як на підставу своїх вимог так і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність необхідності обґрунтування інших підстав, якими позивач та відповідачі обґрунтовували свої позовні вимоги.

Відповідно до наявного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Добровеличківська районна рада Кіровоградської області на дату розгляду справи перебуває в стані припинення та не припинена.

Крім того, згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 потрачений судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 4200 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 12, 13, 17, 76-80, 81, 83, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, на підставі ст.ст. 36, 43, 49-2, 232 - 236 КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.

Визнати протиправним та скасувати рішення двадцять дев`ятої сесії Добровеличківської районної ради Кіровоградської області сьомого скликання від 14 серпня 2020 року №653 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства "Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Добровеличківської районної ради Кіровоградської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Добровеличківської районної ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 5040 гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

Позивач : ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ;

Відповідач : Добровеличківська районна рада Кіровоградської області 27000 Кіровоградська область смт Добровеличківка вул.Незалежності 112, код ЄДРПОУ 24714129;

Відповідач : Комунальне некомерційне підприємство "Добровеличківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Добровеличківської районної ради Кіровоградської області 27000 Кіровоградська область смт Добровеличківка вул. А. Артюха 10 , код ЄДРПОУ 38680455.

Повний текст судового рішення складений 05.04.2021.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області І. П. Майстер