Ухвала суду № 96102464, 03.03.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1808/21

Провадження № 2-а/932/46/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кіпчарського О.М.,

при секретарі Кубрак К.В.,

за участі представника позивача Булаха Є.Ю.

відповідача Гусятинського О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом представника Головного Управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області Булаха Євгена Юрійовича до ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства , -

в с т а н о в и в:

03 березня 2021 року Головне Управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Підставами для задоволення позову вказано наступне.

Так, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – с. Кин, Лисьвенського району, Пермської області, в`їзд на територію України здійснив в 1999 році за свідоцтвом про народження та після того з України не виїжджав.

Відповідно до доповідної записки Головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісію та видворення Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області за №1201.3.2/10880-21 від 02.03.2021 року, за наявною інформацією паспортний документ у ОСОБА_1 відсутній, дата перетину кордону України ОСОБА_1 , невідома, у зв`язку з чим здійснено он-лайн запит/відповідь із використанням веб-інтерфейсу інформаційно-телекомунікаційної системи, щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (далі – система «Аркан»), щодо перетину кордону ОСОБА_1 , та встановлено відсутність у системі «Аркан» відомостей про перетин державного кордону ОСОБА_1

01.03.2021 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, отримано Подання Управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 01.03.2021 р. № 4/4-503 в якому зазначено, що на виконання вимог телеграми Національної поліції України від 21.12.2018 № 2475, щодо примусового повернення (примусового видворення) іноземців, які будуть звільнятися з установ виконання покарань Дніпропетровської області, повідомляється, що згідно отриманої інформації від Південно-Східного міжрегіонального управління з питань кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, відносно іноземних громадян, які відбувають покарання, встановлено, що 03.03.2021 з Державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)» звільняється громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 25.07.2017 року Юр`ївським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, до 3 років 2 місяців позбавлення волі. Також у даному поданні від 01.03.2021 р. № 4/4-503 висловлено прохання, враховуючи суспільно небезпечні діяння вказаної особи, можливість продовження скоєння кримінальних правопорушень на території України, та на підставі вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», після звільнення ОСОБА_1 , прийняти щодо останнього рішення згідно чинного законодавства.

Ухвалою суду від 03 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, надав пояснення аналогічні доводам позову.

Відповідач у судовому засіданні щодо позову заперечив, просить в такому відмовити. Вказує, що став на шлях виправлення, контактує з реабілітаційними центрами, має намір залишитись в Україні та клопотати про легалізацію свого статусу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи у межах наданих суду документів, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд зазначає наступне.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Російської Федерації.

Відповідно до доповідної записки Головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісію та видворення Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області за №1201.3.2/10880-21 від 02.03.2021 року, за наявною інформацією, паспортний документ у ОСОБА_1 відсутній, точну дата перетину кордону України останнім встановити неможливо.

Однак, як встановлено у судовому засіданні, відповідач здійснив в`їзд на територію України в 1999 році за свідоцтвом про народження та з того часу територію України не полишав.

Відповідно до вироку Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області, від 25 липня 2017 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, до 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Відповідно до подання Управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 01.03.2021 р. № 4/4-503, про прийняття рішення, щодо іноземного громадянина, який порушив міграційне законодавство України, зазначено, те, що враховуючи суспільно небезпечні діяння вказаної особи, можливість продовження скоєння кримінальних правопорушень на території України, та на підставі вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», після звільнення ОСОБА_1 , прийняти щодо останнього рішення згідно чинного законодавства.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).

Положеннями ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, встановлено що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Згідно до положень ч. 3 ст. 9 Закону, передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначений ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до ч. 16 ст. 4 Закону, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно до пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Так, абзацом першим ст. 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 року (далі – Угода), яка набула чинності 10.03.1997 року, та є чинною на даний час, передбачено, що громадяни держави однієї Сторони можуть в`їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у Додатках 1 та 2 до цієї Угоди.

Згідно до абзацу другого ст. 1 вищезазначеної Угоди, громадяни держави однієї Сторони на основі взаємності звільняються від реєстрації у компетентних органах за місцем їхнього перебування на території держави іншої Сторони, якщо термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в`їзду на територію держави цієї іншої Сторони, за наявності у них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленої при в`їзді на територію держави перебування.

Положеннями ст. 5 Угоди, передбачено, що поїздки громадян держав Сторін здійснюються через пункти пропуску на державному кордоні між Україною і Російською Федерацією.

Зі слів відповідача, такий здійснив в`їзд в Україну в 1999 році та з цього часу постійно проживав на території України.

Таким чином, враховуючи положення ст. 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 року, ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, на теперішній час у відповідача відсутні законні підстави для перебування на території України.

З клопотанням щодо продовження терміну перебування на території України, чи із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області відповідач не звертався, інформація щодо отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту відсутня.

Таким чином, відповідач не маючи законних підстав для перебування в Україні, ухилився від виїзду з України, та перейшов на нелегальне становище в Україні, чим порушив вимоги ст. 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 року, ч. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.

Положеннями абзацу першого ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передбачено що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення реадмісії за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.

Пунктом 22 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону, передбачено, що реадмісія - це передача з території України або приймання на територію України іноземців та осіб без громадянства на підставах та в порядку, встановлених міжнародними договорами України.

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію, підписана 22.10.2012 року, ратифікована Законом України від 5 червня 2013 року №324-VII, набрала чинності для України 08.08.2013 року, та є чинною на даний час.

Згідно до ч. 1 ст. 2 вищезазначеної Угоди, компетентні органи держави запитуваної Сторони на запит компетентних органів держави запитуючої Сторони приймають назад осіб, які в`їхали на територію держави запитуючої Сторони або перебувають там з порушенням законодавства цієї держави з питань в`їзду, виїзду і перебування іноземних громадян та осіб без громадянства, якщо встановлено, що ці особи є громадянами держави запитуваної Сторони або втратили її громадянство після в`їзду на територію держави запитуючої Сторони і не набули громадянства іншої держави, або, якщо по відношенню до цих осіб прийнято рішення про відмову в наданні громадянства держави запитуючої Сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 вищезазначеної Угоди, якщо жоден з документів, на підставі яких визначається наявність в особи громадянства держави однієї з Сторін, не може бути представлений, компетентний орган держави запитуючої Сторони домовляється з компетентним органом держави запитуваної Сторони про проведення без невиправданих затримок співбесіди з особою, що підлягає реадмісії, з метою отримання відомостей про її громадянства.

За положеннями п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Положеннями п. 1 розділу 4 Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб, передбачено, що у разі затримання уповноваженими органами на території України іноземців або осіб без громадянства, які порушують законодавство України щодо порядку прибуття на територію України чи перебування або проживання на її території, зазначені особи до вирішення питання щодо їх реадмісії підлягають тимчасовому розміщенню в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до підпунктів «b» та «f» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Суд погоджується із доводами позивача, що відповідач тривалий час перебуває на території України без законних на те підстав, неодноразово вчиняв на території України кримінальні правопорушення, не працевлаштований, доходу не має, документів, що дають право перетину кордону не має, а тому з високим ступенем ймовірності може перешкоджати проведенню процедури реадмісії, а також існує ризик його втечі та/або переховування.

Вищевказані обставини є підставою для затримання відповідача з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію та подальше поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців.

Відтак, заявлений позов є підставним та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 288 КАС України, судовий збір за подання до суду позовних заяв з приводу примусового повернення за межі України іноземців, не справляється.

Необхідності у вирішення питання щодо негайного виконання рішення не має, оскільки відповідно до ч. 18 ст. 289 КАС України, на час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, дія якої відповідно поширюється на відповідача, оскільки у нього відсутні документи, що дають право на виїзд з України.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 6, 14, 72-77, 90, 139, 241-243, 245-246, 250, 286, 371 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

позовні вимоги Головного Управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України – задовольнити.

Затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців, тобто до 03 вересня 2021 року, з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 03.03.2021 року

Суддя О.М. Кіпчарський