Рішення № 96102076, 03.03.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/20029/19

провадження № 2/753/2351/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.

за участю сторін:

представника позивача Титаренка О.Є. ;

відповідача ОСОБА_2 ;

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» (далі - ТОВ «Управлінська компанія «Житло-сервіс», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач), в якому просило стягнути з відповідача, з урахуванням уточненого розрахунку, заборгованість за житлово-комунальні послуги (опалення) в сумі 3 355,36 грн., що утворилась за період з 01.11.2016 по 31.08.2019, три відсотки річних в сумі 170,47 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість після застосування індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 418,93 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Управлінська компанія «Житло-сервіс» здійснює з 01.07.2016 року обслуговування та експлуатацію збудованого із залученням коштів фізичних та юридичних осіб житлового будинку АДРЕСА_1 , житлово-офісного комплексу 4-А мікрорайону житлового масиву «Позняки» у Дарницькому районі м. Києва, переданого відповідно до наказу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 31.03.2016 року № 00024/0/8-16 за актом приймання-передачі без номера 09.06.2016 р. позивачу.

Квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 100,2кв.м., що складається з трьох кімнат, належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується наданою власником копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 67235801 від 03.09.2016 року.

Між позивачем та відповідачем, для забезпечення відповідача житлово-комунальними послугами, було укладено договір «Про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території» від 07.09.2016 року (далі - Договір утримання) та договір «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 16.11.2016 (далі - Договір опалення).

Як зазначає позивач, всупереч умовам Договорів, вимогам стст. 11, 509, 525, 530, 610 ЦК України, стст. 7, 9, 10, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», стст. 1, 19, 20, 31, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у зв`язку з неповною та несвоєчасною оплатою спожитих послуг опалення у відповідача виникла заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді опалення.

За період з 01.11.2016 року по 31.08.2019 року за відповідачем утворилась заборгованість за надання житлово-комунальних послуг за Договором опалення на загальну суму 3 355,36 грн., з урахуванням уточненого розрахунку.

Розмір нарахованих трьох відсотків річних становить - 170,47грн., сума, на яку збільшилась заборгованість після застосування індексу інфляції за весь час прострочення, становить - 418,93 грн., з урахуванням уточненого розрахунку.

Відповідач отримував житлово-комунальні послуги, разом з тим, неповно та несвоєчасно їх оплачував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

В добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.На підставі вищевикладеного, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28.10.2019 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судове засідання.

Положеннями ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

31.01.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, вказав, що позивач не вжив достатніх заходів для врегулювання спору звернення до суду. Зазначив, що житлово-комунальними послугами, а саме щодо опалення квартири, не користувався та не користується, посилаючись на нульові показники квартирного лічильника теплової енергії. Разом з цим, зазначав на відсутність у позивача належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог.

06.02.2020 року від представника позивача ТОВ «Управлінська компанія «Житло-сервіс» надійшли письмові додаткові пояснення, в яких зазначено, що всі доводи позовної заяви підтверджено доказами та є обґрунтованими. Разом з цим зазначено, що Відповідач не надав доказів, що його квартира в установленому законодавством відключена від мереж опалення, тобто послугами опалення з використанням внутрішньобудинкових мереж Відповідач користувався та користується, а те що останній, порушивши вимоги правил № 630, перекрив доступ теплової енергії від будинкової мережі опалення, у зв`язку з чим квартирний лічильник теплової енергії показує нуль, не означає, що останній не користується послугами централізованого опалення.

24.04.2020 року відповідачем подано до суду заперечення на письмове пояснення позивача, відповідно до яких вважає його неповним і таким, що частково не відповідає дійсності, а тому недостатнім для відхилення наведених у відзиві доводів Відповідача.

15.10.2020 року представником позивача надано до суду клопотання, в якому останній просив долучити до матеріалів справи додаткове письмове пояснення з розрахунком та документи щодо кількості спожитої на опалення теплової енергії за лютий 2018 року, зменшення нарахування за січень 2019 року, а також, уточненого розрахунку 3% річних та інфляційної складової на суму заборгованості за позовний період, необхідність подання яких виникла після ознайомлення із запереченням Відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових поясненнях, та надані докази.

Відповідач в судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, письмових запереченнях, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, вислухавши сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ТОВ «Управлінська компанія «Житло-сервіс» здійснює з 01.07.2016 року обслуговування та експлуатацію збудованого із залученням коштів фізичних та юридичних осіб житлового будинку АДРЕСА_1 , житлово-офісного комплексу 4-А мікрорайону житлового масиву «Позняки» у Дарницькому районі м. Києва, переданого відповідно до наказу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 31.03.2016 року № 00024/0/8-16 за актом приймання-передачі без номера 09.06.2016 р. позивачу.

Квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 100,2 кв.м., що складається з трьох кімнат, належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується наданою власником копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 67235801 від 03.09.2016 року.

07.09.2016 року між ТОВ «Управлінська компанія «Житло-сервіс» та ОСОБА_2 було укладено договір «Про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території».

16.11.2016 року між ТОВ «Управлінська компанія «Житло-сервіс» та ОСОБА_2 укладено договір «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення».

Недійсність вказаних договорів в судовому порядку не визнавалась.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води врегульовані Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Відповідно до пункту 20 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Як визначено у ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно умов Договору, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Отже, відповідач зобов`язаний на виконання умов укладених з ТОВ «Житло-Сервіс» договорів сплачувати належним чином за надані позивачем послуги.

Знаданого позивачем розрахункузаборгованості та додаткових письмових пояснень вбачається, що заборгованість за житлово-комунальні послуги (опалення) відповідача перед позивачем за період з 01.11.2016 р. по 31.08.2019 становить розмірі 3 355,36 грн.

Відповідно до стст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тобто, обов`язок відповідача щодо оплати послуг опалення в повному обсязі в межах своєї частки виник не тільки з Договору опалення, але й нормативно-правових актів (стаття 11 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач є управителем та виконавцем житлово-комунальних послуг в будинку АДРЕСА_1 . Надання послуг відповідно до Договору опалення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Ніяких порушень кількісних та якісних показників по Договору опалення, які б могли бути підставою для проведення перерахунку немає. Відповідач зобов`язання щодо сплати житлово-комунальних послуг у встановлені строки не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, надані відповідачем докази не спростовують обставин зазначені Позивачем. Так, суд приходить до висновку, що позов в частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає задоволенню, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь ТОВ «Житло-Сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 3 355,36 грн.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 170,47 грн. та інфляційної складової у розмірі 418,93 грн., суд зазначає наступне.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат у сумі 170,47 грн. та 418,93 грн. відповідно, оскільки правовідносини, в яких замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

У статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як визначено у ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись стст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 629, 901 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», стст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-82, 133, 141, 259, 263-265, 273, 274-279, 352-355, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово- комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло-сервіс» (ЄДРПОУ 40091896) суму заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 355,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 418,93 грн. та 3% річний у сумі 170,47 грн., а також судовий збір в сумі 1 921,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.