Вирок № 96101096, 07.04.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа №630/697/18

Провадження № 1-кп/635/178/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шинкарчука Я.А.,

суддів - Березовської І.В., Савченка Д.М.,

секретар судового засідання - Желізова О.А.,

за участю прокурора - Власенко О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Дем`яненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за результатами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220780000543 від 23.08.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Люботин Харківської області, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, -

встановила:

23 серпня 2018 року близько 11 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , під час сумісного розпивання алкогольних напоїв з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився в гостях у ОСОБА_1 , розпочав сварку на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. Маючи умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в приміщенні кімнати вказаного будинку взяв сокиру для рубання дров та діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесного ушкодження несумісного із життям, стоячи біля крісла, в якому сидів ОСОБА_2 , з висоти власного зросту зі значною силою наніс потерпілому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , один удар обухом сокири в ліву лобно-скронево-тім`яну частину голови, від якого останній втратив свідомість, тим самим спричинив ОСОБА_2 згідно висновку судово-медичної експертизи №09-3088/2018 від 06.11.2018 відкриту черепно-мозкову травму у вигляді втиснутого перелому лобної кістки зліва, лівої скроневої і лівої тім`яної кісток, забою головного мозку важкого ступеню з вогнищевою контузією лівої лобної частки, епідуральної гематоми лобно-скроневої тім`яної ділянки ліворуч з зануренням уламків вказаних кісток у порожнину черепа та зміщенням серединних структур головного мозку праворуч, з наявністю забитої рани у лівій лобно-тімяній ділянці. Відкрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Після заподіяння вказаного тілесного ушкодження, з метою приховування своїх умисних протиправних дій, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витяг непритомного потерпілого ОСОБА_2 з приміщення будинку на захаращене подвір`я, сховав у кущах, де накрив останнього повністю з головою ковдрою, яку взяв в будинку, та закривши будинок на замок, з місця події втік, тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину, а саме умисного вбивства потерпілого ОСОБА_2 до кінця.

Однак, завдяки тому, що цього ж дня приблизно о 16 годині 00 хвилин сусідка ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , знайшла у кущах на подвір`ї вказаного домоволодіння потерпілого ОСОБА_2 без свідомості, з явними ушкодженнями голови, та викликала бригаду швидкої медичної допомоги, яка госпіталізувала ОСОБА_2 до ХМЛШНМД ім. Мещанінова, злочин направлений на протиправне позбавлення життя потерпілого не був закінчений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2 було надано кваліфіковану невідкладну медичну допомогу.

Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за висунутим обвинуваченням за ч.1 ст.115 КК України не визнав, проте повністю визнав свою вину у фактично скоєному діянні 23.08.2018, цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого заявлений прокурором обвинувачений визнав у повному обсязі, уточнений цивільний позов потерпілого в частині матеріальних збитків теж визнав, але в частині моральної шкоди визнав в розмірі 30 000,00 гривень.

Також обвинувачений ОСОБА_1 надав наступні пояснення, а саме, що 22 серпня він проходив стажування на заправці, в середині робочого дня йому подзвонив ОСОБА_2 та попросив про зустріч. Після вони зустрілись, взяли пляшку горілки, пішли на АДРЕСА_2 , де ОСОБА_2 запитав обвинуваченого, чи може він пожити там, бо з батьками посварився. Обвинувачений дозволив, але повідомив, що світла в будинку немає. Крім того, мати обвинуваченого, ще попросила принести їх сіно, що вони і зробили. Далі випили горілки та пішли по домам. Ввечері обвинувачений ще прийшов до будинку, на порозі сидів ОСОБА_2 , ключі були в замку, на запитання обвинуваченого, чи піде потерпілий додому, останній відповів що піде, але трішки посидить. Відповідь потерпілого була виразна, хоча він і був п`яний. Отже, обвинувачений пішов додому, забравши ключі від будинку. Вранці на наступний день обвинувачений прокинувся, випив горілки (200 грам), перекусив, пішов на той двір. Відкрив ключами двері та зрозумів, що потерпілий спить в кріслі, а з одного вікна в будинку витягнуте скло. Обвинувачений почав його будити, той не прокидався і очі не відкривав, щось почав бормотати. Обвинувачений продовжив його будити, і тоді потерпілий підірвався та щось закричав. Обвинувачений взяв з підлоги сокиру та вдарив потерпілого по голові обухом сорики один раз. Після удару потерпілий вже не намагався встати. Обвинувачений не розуміє, чому він вдарив потерпілого. Кров на голові потерпілого обвинувачений бачив. Спочатку після удару потерпілий сидів в кріслі, а потім обвинувачений поклав його на ліжко, сокиру поклав під сервант. Потерпілий лежав на ліжку, але далі обвинувачений взяв його і виніс на вулицю, метрів за три-п`ять від будинку, де поклав потерпілого та вкрив його ковдрою, не пам`ятає, чому він був вкритий з головою. Коли обвинувачений вкрив потерпілого, він бурчав і подавав ознаки життя. Далі, обвинувачений закрив ключами двері та пішов додому. Швидку допомогу обвинувачений не намагався викликати. Знав, що розбив голову, але обвинувачений думав, що потерпілий проспиться і піде ввечері додому, не думав, що настільки сильно вдарив. Коли саме обвинувачений повернувся додому та що там робив, він конкретно не пам`ятає. З потерпілим в обвинуваченого були дружні відносини, конфліктів не було. Останнім часом часто спілкувались та часто разом пили спиртні напої. Потерпілий ніколи не бив обвинуваченого, між ними конфлікту напередодні не було. 23 серпня 2018 року вони разом не розпивали спиртні напої. Сокира, яка використовувалась для рубки дров, зазвичай лежала не під ліжком, обвинувачений не пам`ятає, хто саме поклав туди сокиру, більш того, влітку ніхто не топив в будинку.

Окрім показів обвинуваченого в ході судового розгляду, його винуватість у вчиненні злочину повністю доводиться доказами, які були досліджені під час судового розгляду, зокрема:

-свідченнями потерпілого ОСОБА_2 , який був допитаний в ході судового розгляду у судовому засіданні 22 листопада 2019 року та пояснив суду, що з ОСОБА_1 вони були друзями ще з шкільних років, разом працювали неофіційно, спілкувались та спільно розпивали спиртні напої. 22 серпня 2018 року ввечері потерпілий був вдома, проте в ніч з 22 на 23 останній ночував в будинку на АДРЕСА_2 , з дозволу ОСОБА_1 , адже потерпілий посварився з батьками. Будинок по АДРЕСА_2 , складався з кімнати, залу та коридору. Вранці 23 серпня 2018 року потерпілий пішов за ОСОБА_1 до місця мешкання останнього на вулиці Лермонтова в м.Люботин, і вже вони разом повернулися до будинку на АДРЕСА_2 , з метою щось відзначити. По дорозі вони, мабуть, зайшли до магазину, бо було що випити та закусити, але точно потерпілий не пам`ятає. Коли потерпілий з ОСОБА_1 прийшли до будинку, вони випили десь 0,7 літри горілки, між ними виник конфлікт з приводу роботи. Як вказав потерпілий, причиною сварки були відносини по роботі, а саме, через гроші, які вони не поділили між собою, адже десь у 2014-2015 роках потерпілий отримав більше грошей, ніж обвинувачений. Ініціатором конфлікту був ОСОБА_1 . Конфлікт тривав не довго, близько 10-15 хвилин. Проміжок часу, якому передував удар сокирою, від якого потерпілий втратив свідомість, останній також не пам`ятає. Що було далі, потерпілий не пам`ятає. ОСОБА_1 потерпілий не наносив удари в ході конфлікту. Коли вони випивали разом з ОСОБА_1 , потерпілий сидів у великій кімнаті на кріслі, а ОСОБА_1 - на дивані. Під ліжком у ОСОБА_1 лежала звичайна сокира для рубки дров з дерев`яною ручкою, яку добре було видно та лежала вона там ввесь час, коли потерпілий був у даному будинку. Сам нанесений потерпілому удар та коли ОСОБА_1 взяв сокиру потерпілий не бачив. Нанесений удар потерпілий не пам`ятає. Був у стані алкогольного сп`яніння. Прийшов до тями потерпілий вже в лікарні. Після отриманого поранення потерпілий не має змоги працювати, у нього затримка мовлення, він має постійно приймати ліки від головного болю та перебувати під наглядом лікарів;

-показами свідка ОСОБА_3 , яка була допитана в ході судового розгляду у судовому засіданні 10 грудня 2019 року та пояснила, що обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 є її сусідами по будинку в м.Люботин, через будинок. З ними вона мала сусідські стосунки. 23 серпня 2018 року, після того як з самого ранку (близько з 10 години) собака в її будинку гавкала на інший будинок, в бік будинку ОСОБА_1 , десь о 14-00 годині свідок пройшла до відповідного будинку по її межі та помітила, що в чагарниках хтось лежить, спочатку вона не змогла розгледіти, що це було, а тому повернулась до свого будинку та запропонувала своїм племінникам піти туди разом подивитись. Разом вони всі підійшли знову до того місця, але також не розгледіли, хто там лежить, зрозуміти, хто це був, не було можливості, але зрозуміли, що це людина, побачивши ноги. Ковдра теж була приспущена, але розібрати, хто це був, не було можливості. Близько свідок боялась підходити, а тому покликали квартальну, яка мешкала неподалеку. Однак, із квартальною, та територію будинку ОСОБА_1 вони боялись підійти до того місця і не змогли розглядіти, хто там саме лежить, бачили, що на руці пальці рухались. Оскільки це будинок ОСОБА_1 , свідок з квартальною пішли додому до матері ОСОБА_1 , бо думали, що там лежить саме ОСОБА_1 . Відтак, свідок, квартальна та мати ОСОБА_1 підійшли до тіла, яке лежало в чагарниках, а підняли ковдру, побачивши, що лежав там ОСОБА_2 . Ковдра була темна та брудна, свідок близько не підходила, вона боялась. Метрів сім, не ближче. Думала, що може людина п`яна. Саме мати ОСОБА_1 відкрила ковдру та зрозуміла, що то не ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 - друг ОСОБА_1 . Свідок бачила на ковдрі кров, але вона не дивилась, де були ушкодження. Кров вона побачила ще з квартальною, тому викликали одночасно і швидку, і поліцію. Мати ОСОБА_1 , побачивши, що це ОСОБА_2 , почала дзвонити матері ОСОБА_2 , але коли саме прийшла мати ОСОБА_2 , свідок не пам`ятає. Швидка приїхала швидко та забрала ОСОБА_2 . Сам ОСОБА_1 прийшов пізніше, коли приїхала поліція, адже свідок не пам`ятає його присутнім до від`їзду швидкої. Напередодні 23.08.2018 свідок не бачила ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 ;

-показаннями свідка ОСОБА_16 , яка була допитана в ході судового розгляду у судовому засіданні 10 грудня 2019 року та пояснила, що потерпілий ОСОБА_2 є її сином, а із обвинуваченим ОСОБА_1 свідок знайома як із другом свого сина. Конфліктів між обвинуваченим та потерпілим при свідкові не було, зі слів сина про конфлікти теж не чула. Випивали вони спільно не часто, але бувало. 22 серпня ОСОБА_2 пішов з дому, на ніч він не повернувся додому, 23 серпня біля 17 годин (але точно не пам`ятає) їй подзвонила по мобільному телефону сусідка через декілька будинків та повідомила, що ОСОБА_2 забрала швидка та він з ОСОБА_1 побився. Отримавши таку звістку, свідок вибігла на вулицю і по дорозі, поки бігла, питала людей, що трапилось та хто щось чув. Так, перехожі направили її на вулицю Дуншовську , коли вона підійшла, на вулиці нікого не було, а з хвіртки будинку вийшла ОСОБА_19 , сказавши, що ОСОБА_2 забрала швидка і треба звертатись на швидку. Коли свідок прибігла до будинку, вона бачила на території дві ганчірки, одна з яких була схожою на футболку ОСОБА_2 , але з плямами крові, а також були згустки крові на землі. Далі свідок почала дзвонила на швидку, намагаючись дізнатись, куди відвезли її сина, і біля 23 години ночі вона потрапила до лікарні в місті Харкові, де і побачили сина без тями, голова якого була перебинтована. Лікарі повідомили свідка, що у її сина черепно-мозкова травма, і йому буде необхідна операція. Після проводили операцію та витягали кістки черепа з мозку, а зараз у ОСОБА_2 немає однієї четвертої черепа. Син свідка лікування проходив з 23.08.2018 по 04.09.2018. Про стан потерпілого свідок сказала, що він спочатку не мав змоги ані говорити, ані писати. На даний час стан здоров`я кращий, він може розмовляти, хоча мова затримана, але може переплутати дати, місцевість путає. Оплату на лікування здійснювала лише родина потерпілого. Родина ОСОБА_1 одноразово передала кошти у розмірі 5000 гривень, а після чого ніяких виплат не здійснювали. Операція ОСОБА_2 ще планується, але родина не має коштів на її проведення;

-показаннями свідка ОСОБА_19 , яка була допитана в ході судового розгляду у судовому засіданні 10 грудня 2019 року та пояснила, що ОСОБА_1 є її сином, а потерпілий ОСОБА_2 їй теж знайомий, як друг її сина, з дитинства. Її син та потерпілий разом працювали та відпочивали, вживали спиртні напої. Будинок по АДРЕСА_2 , належав чоловіку свідка та спочатку там проживала сестра і мати чоловіка. Однак, коли сестра чоловіка померла, мати перейшла жити до них. Ніхто в будинку по АДРЕСА_2 не жив, там свідок тримала огород. Будинок був в поганому стані. 21 серпня 2018 року (свідок спочатку помилилась в датах) її син прийшов з роботи, поїв, почав одягатись, сказавши, що ОСОБА_2 попросився переночувати, бо з батьками якась сварка. Після цього, ОСОБА_1 повернувся і ночував вдома, і вранці 22 серпня знову туди пішов, біля 8-9 ранку. Свідок також попросила принести їх сіно, вони принесли разом сіно, і знову туди пішли, сказали, що надовго. В цей день, ОСОБА_1 повернувся додому десь о 8 годині вечора із ключами від дому, ліг спати, сказав, що ОСОБА_2 пішов додому. Вранці наступного дня (як встановлено пізніше - 23 серпня) свідок пішла на базар, і коли виходила з дому, ОСОБА_1 ще був вдома. Свідок після базару біля 14 години повернулась додому, де теж був ОСОБА_1 , який прав свої речі та ліг спати. Близько 16 години, в цей день, до свідка прибігла сусідка з квартальною, сказавши, що на ділянці свідка хтось лежить, може ОСОБА_2 . На такі слова свідок вказала, що її син вдома, і вони всі разом побігли до того домоволодіння, де лежала людина. Тіло свідок побачила в чагарниках у дворі домоволодіння, десь в десяти метрах від будинку, ноги не були покриті, а на голові була ганчірка, схожа на покривало, якого свідок раніше не бачила, на якому була кров. Коли свідок підняла ганчірку з обличчя людини, яка там лежала, то впізнала ОСОБА_2 . Свідок почала його кликати, і ОСОБА_2 почав ворушитися та видавати якісь звуки. Кров була зверху на покривалі, але ушкодження свідок не бачила. Востаннє свідок була в тому будинку десь за три дні до описаних вище подій, адже там огород. Однак, коли свідок прибігла туди для того, щоб з`ясувати, хто там лежить, помітила одразу, що в будинку не було одного скла, воно розбите, і рама була відвинута. Поліція приїхала при свідкові та сина швидко забрали, вона з ним не спілкувалась. Зі слідчим в будинок свідок сама заходила, кров була на кріслі та на спинці крісла. В будинку був інвентар - сокири, лопати, сапачки, вила. Сокиру слідчий дістав з-під буфету в присутності свідка. Допомогу родині потерпілого свідок надала лише в розмірі 5000 гривень, іншої допомоги не може надавати. Свідок про існування конфліктів між обвинуваченим та потерпілим від сина не чула, більш того, в подробиці не вдавалась;

-показами свідка ОСОБА_22 , який був допитаний в ході судового розгляду у судовому засіданні 05 травня 2020 року та повідомив, що знайомий з обвинуваченим і потерпілим, а з потерпілим ОСОБА_2 в одній школі навчались. Про обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідок вказав, що вони були друзями, випивали разом, а про конфлікти між ними свідку не відомо. Щодо обставин, які сталися 23.08.2018 свідок не може пояснити нічого, він не був присутній, йому відомо зі слів ОСОБА_23 , що був в тому будинку раніше того дня, проте на той час там все було нормально, і там були ОСОБА_1 і ОСОБА_2 лише вдвох. Свідок, надаючи характеристику ОСОБА_1 , повідомив, що пам`ятає лише один раз була бійка з однокласником, інших інцидентів за участю з ОСОБА_1 свідок не може повідомити;

-показаннями свідка ОСОБА_23 , який був допитаний в ході судового розгляду в судовому засіданні 27 серпня 2020 року та пояснив, що ОСОБА_1 є сусідом його батьків. В другій половині дня свідок йшов з шостого ставка по цій вулиці та зустрів ОСОБА_1 , який позвав до себе додому, і як виявилось, що це була його дача. Свідок побачив там ОСОБА_2 , як виявилось в ході розмови, ОСОБА_1 приніс пакет, що саме там було, свідку не відомо. Свідок у ОСОБА_1 взяв цигарку та пішов до себе, розпивати спиртні напої свідок відмовився, адже не пив на той час. Наступного деня свідку стало відомо, що ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_2 . Інших обставин свідок не пам`ятає. При цьому, обвинувачений ОСОБА_1 не пам`ятає, що свідок ОСОБА_23 приходив до нього та брав цигарку;

-показаннями свідка ОСОБА_29 , який був допитаний в ході судового розгляду в судовому засіданні 27 серпня 2020 року та пояснив, що особисто з обвинуваченим не знайомий, а з ОСОБА_2 знайомий, однак вони не мають дружніх відносин. На досудовому розслідуванні свідок повідомив, що потерпілий ОСОБА_2 позичив у нього кошти в борг, але на момент допиту в судовому засіданні борг був повернений.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину також повністю доводиться наступними письмовими та речовими доказами, які були досліджені під час судового розгляду, а саме:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220780000543 за первинною кваліфікацією ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, з якого вбачається, що (ЖЄО 5743) 23.08.2018 о 16.42 надійшло повідомлення зі служби "102" про те, що бригадою ШМД №1400 до ЖМКЛШНМД ім.Мещанінова з АДРЕСА_2, було госпіталізовано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із діагнозом: забійна рвана рана скроневої області голови (а.с. 9 том 3);

-змістом заяви ОСОБА_2 про залучення до провадження в якості потерпілого від 07.09.2018, де зазначено, що "23.08.2018 во второй половине дня в доме по адресу АДРЕСА_2 ОСОБА_1 пытался убить нанеся топором удар в голову» (а.с.14 том 3);

-протоколом огляду місця події від 23.08.2018 проведеного з 20 години 24 хвилини по 21 годину 42 хвилини в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , за участю ОСОБА_1 . За змістом протоколу вбачається, що з лицьового боку домоволодіння огороджене дерев`яним забором. Вхід до подвір`я здійснюється через одностворчату дерев`яну хвіртку. На подвір`ї розташований одноповерховий будинок, який на момент огляду обладнаний одностворчатими дерев`яними дверима. На момент огляду двері відчинені. Першочергово проводиться огляд подвір`я та прилеглої до будинку території. На відстані 5-6 метрів від кута будинку розташовані чагарники. На поверхні трав`яного покрову знаходяться згустки речовини червоного кольору, схожої на кров. На відстані 2 метрів від плями має місце тканина сірого кольору, зовнішньо схожа на сорочку. Тканина на момент огляду пропитана речовиною червоного кольору. Далі на відставні 8-9 метрів від будинку в чагарниках має місце на трав`яному покрові тканина, зовнішньо схожа на ковдру квіткового забарвлення. На момент огляду ковдра пропитана речовиною червоного кольору, схожою на кров. Далі проведено огляд приміщення будинку, куди добровільно провів ОСОБА_1 . За вхідними дверима розташовані нежилі приміщення, в яких знаходиться садовий інвентар та будівельні матеріали. Із нежилого приміщення, яке представляє собою коридор, має місце дверний проєм, який веде до жилої кімнати. В даній кімнаті зправа від входу знаходиться дерев`яна тумба, на якій містяться продукти харчування та посуд, ліжко металеве та піч твердого опалення. Зліва від коридору має місце дверний проєм, який веде до кімнати. В даній кімнаті має місце зліва диван зеленого кольору, на якому лежить матрац білого кольору в блакитну смугу, а також подушка зеленого кольору. На поверхні подушки мають місце сліди речовини бурого кольору. По середині кімнати знаходиться крісло вкрите ковдрою червоного кольору. Біля крісла з правого боку на дерев`яній підлозі має місце пляма (калюжа) рідкої крові. На запитання поставлене ОСОБА_1 , що відбулося в приміщенні його будинку, останній відповів, що у нього 23.08.2018 біля 10-00 виник конфлікт з ОСОБА_2 , під час якого ОСОБА_1 вдарив останнього в область голови. ОСОБА_1 під час огляду вказав на місце, де заховав сокиру. Він самостійно підійшов до дерев`яної тумби та вказав місце її знаходження. Під час огляду було виявлено під дерев`яною тумбою в кімнаті сокиру з дерев`яною ручкою. На металевому обусі сокири виявлено речовину червоного кольору схожої на кров (а.с.15-20 том 3);

-переглянутим в ході судового розгляду DVD-диском з відеозаписом проведення огляду місця події 23.08.2018 за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 21 том 3);

-заявою ОСОБА_1 від 23.08.2018 про надання добровільної згоди на проведення огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 22 том 3);

-ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24 серпня 2018 року (справа №635/6034/18, провадження №1-кс/635/1955/2018) про надання дозволу на проведення огляду домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 липня 2018 року належить ОСОБА_1 (а.с. 23-24 том 3);

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.08.2018, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий в порядку статті 208 КПК України (а.с. 25-28 том 3);

-протоколом слідчого експерименту від 13.11.2018, проведеного з метою перевірки і уточнення показів наданих підозрюваним ОСОБА_1 щодо обставин вчинення злочину, механізму нанесення тілесних ушкоджень (а.с.29-31 том 3);

-переглянутим в ході судового розгляду DVD-диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту від 13.11.2018 (а.с. 32 том 3);

-висновком судової дактилоскопічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. професора М.С. Бокаріуса №22056 від 14.11.2018, згідно з яким на поверхні сокири, наданої на дослідження, сліди папілярних узорів пальців та долонь рук людини відсутні (а.с. 33-36 том 3);

-висновком експерта Обласного бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації №09-3088/2018 від (а.с. 37-39 том 3), судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_2 , 1978 р.н., з якого вбачається, що у останнього мали місце наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді втиснутого перелому лобної кістки зліва, лівої скроневої і лівої тім`яної кісток, забою головного мозку важкого ступеню з вогнищевою контузією лівої лобної частки, епідуральної гематоми лобно-скронево-тім`яної ділянки ліворуч з зануренням уламків вказаних кісток у порожнину черепа та зміщенням серединних структур головного мозку праворуч, з наявністю забитої рани у лівій лобно-тім`яній ділянці. Дана черепно-мозкова травма утворилась внаслідок локальної ударної дії тупого твердого предмету зі значною силою, що мав обмежену діючу поверхню, з місцем прикладання у ділянку проекції втиснутого перелому, та не виключено, що від удару обухом сокири. Враховуючи дані із наданої медичної документації та морфологічні ознаки вказаної черепно-мозкової травми, вона могла бути отримана не пізніше строку надання медичної допомоги. Відкрита черепно-мозкова травма відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (згідно п.п. 2.1.1 "а", 2.1.3 "а", "б", "в" та враховуючи п.4.11 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995). Вирішення питання про «самоспричинення» тілесних ушкоджень, не входить до компетенції судово-медичного експерта, так як включає в себе юридичне поняття. Взаємне розташування гр. ОСОБА_2 та нападника на момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а також його поза могли бути будь-якими, за умови забезпечення вільного доступу предмету, що травмував, до ділянок тіла потерпілого, що ушкоджувались;

-висновком судово-психіатричного експерта №783 від 22.10.2018(а.с.53-55 том 3), за яким встановлено, що 1) ОСОБА_1 на теперішній час страждає на хронічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. 2) У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_1 виявляв ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. 3) На теперішній час ОСОБА_1 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;

-ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24 серпня 2018 року (справа №635/6034/18, провадження №1-кс/635/1956/2018) про накладення арешту предмети, визнані речовими доказами (а.с. 74-75 том 3);

-постановою слідчого СВ Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП в Харківській області Каленарової А.В. від 24 серпня 2018 року про зміну кваліфікації складу кримінального правопорушення, за яким у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220780000543 від 23.08.2018, з змінено кваліфікацію складу кримінального правопорушення з ч.1 ст.121 КК України на ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України (а.с. 77-78 том 3);

-оглянутими в ході судового розгляду речовини доказами у кримінальному провадженні №12018220780000543, а саме: футболка чоловіча чорного кольору з лейбою «Nike»; спортивні штани синього кольору з білими полосами та лейбою «Adidas» з нашаруванням речовини бурого кольору; пара шкарпеток чорного кольору з нашаруванням речовини бурого кольору; пара гумових капців, синього кольору із нашаруванням речовини бурого кольору; сокира з дерев`яною ручкою, на якій міститься речовина бурого кольору; сорочка сірого кольору, на якій містяться чисельні плями речовини бурого кольору; ковдра з чисельними плямами речовини бурого кольору.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Отже, дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність ? з точки зору достатності та взаємозв`язку, зважаючи на те, що сторони вільні у використанні своїх прав, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, доведена повністю, а саме вважає доведеною нанесення ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 одного удару обухом сокири в ліву лобно-скронево-тім`яну частину голови, в результаті якого, згідно висновку експерта, він отримав тілесне ушкодження, що належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у закінченому замаху на умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині (умисному вбивстві), тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Доводи обвинуваченого, що він не мав умислу на вбивство потерпілого та його дії невірно кваліфіковано за ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, були предметом ретельної перевірки у судовому засіданні і свого об`єктивного підтвердження не знайшли.

Виходячи з положень кримінального закону, при відмежуванні замаху на умисне вбивство (ст.15, ст.115 КК України) від умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння (ч.1 ст.121 КК України), враховуються спрямованість умислу і ставлення винної особи до наслідків свого діяння. Крім того, необхідно брати до уваги, що замах на умисне вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, але такі наслідки не настали з незалежних від неї причин.

При цьому, питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію нанесених тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після вчинення інкримінованого діяння, його дії по відношенню до потерпілого, що передували події, їх стосунки (пункт 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 02 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»).

Крім цього, колегія суддів бере до уваги те, що судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України з приводу порушеного питання у своїх рішеннях (№5-32кс12 від 31 січня 2012 року, №5-26кс13 від 04 липня 2013 року, №5-46 кс13 від 14 листопада 2013 року, №5-10кс14 від 26 червня 2014 року, №5-32кс14 від 11 грудня 2014 року) неодноразово висловлювала правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату ? це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Про наявність прямого умислу можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою наслідки і не призвели до бажаного наслідку лише через обставини, які не залежали від його волі. Тобто злочинна діяльність при закінченому замаху характеризується тим, що об`єктивно вона є закінченою та суб`єктивно реалізованою ? особа зробила все необхідне, щоб досягти мети і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату.

Сукупність вищевикладених доказів переконує колегію суддів у тому, що позбавлення життя потерпілого охоплювалось умислом обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки наносячи удар значної сили обухом сокири по голові потерпілого ОСОБА_2 , обвинувачений, на переконання колегії суддів, достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок таких дій буде заподіяно шкоду здоров`ю потерпілого та конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним ОСОБА_2 , отже таким чином підтверджується спрямованість умислу обвинуваченого на позбавлення його життя.

Про наявність умислу на вбивство потерпілого свідчить сукупність всіх обставин вчинення злочину, зокрема спосіб, знаряддя вчинення, локалізація нанесеного ушкодження, а також характер та послідовність дій, у тому числі посткримінальна поведінка ОСОБА_1 , який після вчиненого удару по голові, втрати свідомості потерпілим та усвідомлення наявності на голові у потерпілого ушкодження, з якого текла кров, не намагався надати потерпілому допомогу викликати швидку медичну допомогу або покликати на допомогу. Про наявність прямого умислу на позбавлення життя потерпілого свідчить також те, що ОСОБА_1 використав таке знаряддя злочину, як сокира, застосування якого може призвести до смерті людини, та завдав удар обухом сокири в голову, в життєво важливий орган людини, а винісши тіло безпритомного потерпілого ОСОБА_2 на вулицю та накривши його ковдрою з головою, на переконання колегії суддів, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця.

Поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 , який не звернувся до правоохоронних органів або інших осіб за допомогою або ж з метою повідомити про можливість вчинення злочину, вказує на те, що дії обвинуваченого були направленні на намагання ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину та понесення за його вчинення покарання.

Колегія суддів, оцінюючи в сукупності досліджені докази, вважає несуттєвою плутанину в показах потерпілого ОСОБА_2 з приводу конкретного дня події правопорушення та факту вживання сумісного з ОСОБА_1 алкогольних напоїв вранці 23.08.2018, оскільки таке можливо пояснити алкогольним сп`яніння та наслідками отриманої потерпілим черепно-мозкової травми, перенесеного хірургічного втручання.

Між тим, показання обвинуваченого ОСОБА_1 містять теж неточності, зокрема, останній не пам`ятає, що напередодні подій 23 серпня 2018 року ( 21 чи 22 серпня 2018 року - точної дати не встановлено), коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сумісно розпивали спиртні напої в будинку АДРЕСА_2 , до них заходив свідок ОСОБА_23 та отримавши цигарку, пішов звідти.

Покази допитаних свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_3 колегія суддів вважає логічними та послідовними, такими, що узгоджуються між собою та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, в тому числі, показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , який вказав на те, що після нанесення удару сокирою потерпілому ОСОБА_2 виніс останнього з будинку на подвір`я, де накрив його ковдрою.

З огляду на вказане, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, а саме вчинення закінченого замаху на умисне вбивство, тобто протиправного заподіяння смерті іншій людині та колегія суддів вважає, що його вина у вчиненні цього злочину доведена.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України, обтяжує покарання ОСОБА_1 , суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, ступінь здійснення злочинного наміру, характер та суспільну небезпеку вчиненого, конкретні обставини у справі, спосіб, обстановку скоєного злочину, обставину, що обтяжує покарання, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, особу винного, який раніше не судимий, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання та навчання характеризується посередньо.

Враховуючи вказані вище обставини та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів призначити покарання, що відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України, у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, у виді позбавлення волі, яке він з врахуванням особи і тяжкості скоєного злочину має відбувати в ізоляції від суспільства.

На думку колегії суддів, призначення такого виду покарання як позбавлення волі забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим статтею 2 КПК України, і буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

З приводу уточненого цивільного позову прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області Власенко О.В., заявленого в інтересах держави в особі Харківської міської ради, про стягнення 4901,82 гривень з обвинуваченого ОСОБА_1 , затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_2 , суд вважає підлягає відшкодуванню в повному обсязі, оскільки відповідно до вимог статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати, витрачені закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Витрати, понесені державою на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 4901,82 гривень, підтверджуються довідками про фактичні витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у нейрохірургічному відділенні №2 Комунального неприбуткового підприємства «Міська лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради за період з 23.08.2018 по 31.08.2018 та з 01.09.2018 по 04.09.2018.

Вирішуючи цивільний позов, пред`явлений потерпілим ОСОБА_2 в даному кримінальному провадженні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Статтею 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Статтею 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, що містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд вважає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини даної справи, дослідивши надані сторонами докази на їх підтвердження з точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що тілесні ушкодження ОСОБА_4 завдані з вини ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відповідно до статей 1166, 1179, 1187 ЦК України на нього повинен бути покладений обов`язок відшкодувати спричинену такими протиправними діями матеріальну шкоду.

В судовому засіданні було досліджено медичну документацію, згідно якої судом встановлено, що потерпілий перебував на лікуванні, йому було проведено хірургічне втручання, а додані до цивільного позову квитанції є безпосереднім доказом понесення матеріальних витрат на придбання ліків на суму 15008 гривень 46 копійок, тоді як у урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_4 заявлена загальна сума матеріальних збитків ? 18517 гривень 60 копійок.

Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення 300 000 гривень моральної шкоди, суд вважає, що такі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз`яснень, які містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має керуватися засадами розумності, виваженості, та справедливості.

Суд вважає, що під час судового розгляду було доведено факт отримання потерпілим фізичного болю та фізичних і моральних страждань, оскільки останній переніс хірургічне втручання, тривалий час не міг вести нормальне, активне життя, а також у зв`язку з отриманим ушкодження, його звичний ритм життя змінився і отримані ним ушкодження здоров`ю є незворотними.

Фізичні та душевні страждання ОСОБА_2 суд оцінює в 300 000,00 гривень та вважає, що така сума є виваженою, розумною та справедливою в даному випадку з урахуванням тяжкості отриманих тілесних ушкоджень та пережитих душевних, фізичних страждань.

На підставі вищевикладеного, вимоги за цивільним позовом слід задовольнити частково, а саме, зменшивши частину матеріальних збитків, які підлягають стягненню, виходячи із фактично підтверджених витрат згідно з наданими суду квитанціями.

Витрати на залучення експертів на проведення експертиз у кримінальному провадженні №12018220780000543 відповідно до вимог частини другої статті 124 КПК України, суд стягує із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави, а саме, за проведення судової дактилоскопічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса №22056 від 14.11.2018 у сумі 2860,00 гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - у вигляді тримання під вартою.

Згідно частини четвертої статті 174 КК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, а саме, скасовує арешт накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24 серпня 2018 року (справа №635/6034/18, провадження №1-кс/635/1956/2018).

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 23 серпня 2018 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання даним вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні №12018220780000543, у загальній сумі 2860 (дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Уточнений цивільний позов прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області Власенко О.В., заявлений в інтересах держави ? в особі Харківської міської ради про стягнення фактичних витрати на лікування потерпілого ? задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави ? в особі Харківської міської ради витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 у розмірі 4901 (чотири тисячі дев`ятсот одна) гривня 82 (вісімдесят дві) копійки.

Уточнений цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15008 (п`ятнадцять тисяч вісім) гривень 46 (сорок шість) копійок в рахунок відшкодування матеріальних збитків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 24 серпня 2018 року (справа №635/6034/18, провадження №1-кс/635/1956/2018), шляхом встановлення заборони користування, розпорядження та відчуження майна, а саме, на: сокиру з дерев`яною ручкою, на якій міститься речовина червоного кольору схожа на кров; сорочку сірого кольору, на якій містяться чисельні плями речовини червоного кольору, схожої на кров; строкату ковдру з чисельними плямами речовини червоного кольору, схожої на кров; фрагмент медичної вати з речовиною, схожою на кров; пару гумових капців, синього кольору із нашаруванням речовини бурого кольору; спортивні штани синього кольору з білими полосами та лейбою «Adidas» з нашаруванням речовини бурого кольору; пару шкарпеток чорного кольору з нашаруванням речовини бурого кольору; футболку чорного кольору з лейбою «Nike».

Речові докази - сокиру з дерев`яною ручкою, на якій міститься речовина червоного кольору схожа на кров; сорочку сірого кольору, на якій містяться чисельні плями речовини червоного кольору, схожої на кров; строкату ковдру з чисельними плямами речовини червоного кольору, схожої на кров; фрагмент медичної вати з речовиною, схожою на кров; пару гумових капців, синього кольору із нашаруванням речовини бурого кольору; спортивні штани синього кольору з білими полосами та лейбою «Adidas» з нашаруванням речовини бурого кольору; пару шкарпеток чорного кольору з нашаруванням речовини бурого кольору; футболку чорного кольору з лейбою «Nike», які відповідно до квитанції від 25.08.2018 передано до камери зберігання речових доказів Люботинського ВП, після набрання вироком законної сили - знищити.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя - Я.А. Шинкарчук

Судді: І.В. Березовська

Д.М. Савченко