Рішення № 96100975, 05.04.2021, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/46/21

Провадження № 2/349/141/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 квітня 2021 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Гаврилюк О.О.

з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №349/46/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 300 000 (триста тисяч) грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

учасники справи

представника позивача адвокат Соботник В.Й.

представника відповідача адвокат Денис Т.Д.

встановив:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Соботник В.Й., звернулася з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до смерті ОСОБА_3 , батька позивачки.

В обгрунтування позову зазначено, що 26 жовтня 2012 року біля 19 год. 00 хв. відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - мікроавтобусом марки "Renault Trafic", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою Н-09 "Мукачево-Львів" в с.Конюшки Рогатинського району Івано-Франківської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Від отриманих внаслідок ДТП травм, ОСОБА_3 помер.

28 грудня 2019 року кримінальне провадежння №12013090020000003 від 02 січня 2013 року за ч.2 ст.286 КК України було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

Внаслідок смерті ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_1 зазнала душевних страждань. Тривалий час вона перебуває у психологічному стресі, отриманому через смерть батька внаслідок ДТП. Просила стягнути на її користь 300 000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Соботник В.Й. позовні вимоги підтримав повністю із підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що його довірителька зазнала непоправної втрати через смерть батька. Тривалий час перебуває у пригніченому психологічному стані. Просив позовні вимоги задовольнити, стягнути на користь ОСОБА_1 заявлену суму 300 000 (триста тисяч) грн.

ОСОБА_2 позову не визнав зовсім. Представник відповідача адвокат Денис Т.Д. направив на адресу суду відзив на позов у якому зазначив, що з постанови про закриття кримінального провадження від 28 грудня 2019 року вбачається, що пішохід ОСОБА_3 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, переходив проїжджу частину в с.Конюшки Рогатинського району Івано-Франківської області поза межами пішохідного переходу у темному одязі та опинився у полі зору водія автомобіля на такій відстані до транспортного засобу, яка вже не була достатньою для попередження даної ДТП шляхом свлєчасного застосування екстренного гальмування. Відповідач надавав кошти на поховання ОСОБА_3 . Будь-яких претензій на стадії досудового розслідування родичі не висловлювали. Просив у позові відмовити повністю.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Денис Т.Д. позову не визнав із підстав, які наведені ним у відзиві. Додатково пояснив, що на підставі рішення суду з його довірителя вже стягнуто на користь матері ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди. Просив у позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши та перевіривши усі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 56 років в с.Конюшки Рогатинського району Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим 29 жовтня 2012 року виконавчим комітетом Бабухівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.

Відповідно до акта судово-медичної експертизи №133Е від 25 грудня 2012 року причина смерті ОСОБА_3 - відкрита черепно-мозгова травма з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливи в м`які тканини голови, крововиливи під оболонками та в речовину головного мозку, яка ускладнилась набряком та стисненням головного мозку.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 28 грудня 2019 року, складеної в м.Рогатині заступником начальника слідчого відділення Рогатинського відділення поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Борушевською О.В, кримінальне провадежння, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013090020000003 від 02 січня 2013 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

В обгрунтування постанови зазначено, що причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, стали такі обставини події при яких пішохід ОСОБА_3 , перетинаючи проїжджу частину в с.Конюшки Рогатинського району Івано-Франківської області, опинився в полі зору водія автомобіля марки "Renault Trafic" реєстраційний номе НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 на такій відстані до пішохода, яка була недостатньою для попередження ДТП шляхом своєчасного застосування екстренного гальмування.

У крові водія ОСОБА_2 згідно досідження №41 від 26 жовтня 2012 року, проведеного етилового спирту- не виявлено.

При судово-токсилогічній експертизі крові та ліквору від трупа ОСОБА_3 виявлений етиловий спирт в концентрації: в крові - 4,26 проміле, в лікворі 4,29 проміле. Така концентрація етилового сирту в крові при житті могла відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння.

Органом досудового розслідування встановлено, що ДТП сталася внаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_3 , який в порушення вимог ПДР України, нехтуючи заходами безпеки дорожнього руху, будучи в одязі темного кольору, не виділив себе в темну пору доби для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, не переконався, що це буде безпечним, раптово вийшов зліва направо в смугу руху водія ОСОБА_2 , не впевнився у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, чим порушив п.4.4,4.7,4.8,4.14 а),б) ПДР.

При розслідуванні кримінального правопорушення об`єктивних доказів вини водія ОСОБА_2 в порушенні ПДР України та наїзду на пішохода ОСОБА_4 не встановлено.

Постанова в порядку, визначеному ст.303,304 КПК України до слідчого судді не оскаржувалася, набула законної сили.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Обставини вчинення ДТП та спричинення смерті ОСОБА_3 не можна вважати непереборною силою в розумінні положень ЦК України. Перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння та порушення ним ПДР не є умислом, оскільки відповідачем не доведено, що ОСОБА_3 свідомо допустив дії, внаслідок яких загинув.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

За частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Заподіяння моральної шкоди дочці потерпілого доведено безпосередньо фактом спричинення смерті їх батька джерелом підвищеної небезпеки, що відповідно до п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України є підставою для відшкодування їм моральної шкоди незалежно від доведеності вини відповідача.

За статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Органом досудового слідства встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок ДТП за участю транспортного засобу (джерела підвищеної небезпеки), яким керував відповідач ОСОБА_2 . Таким чином, за п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України обов`язок відповідача (як володільця транспортного засобу) щодо відшкодування моральної шкоди настає незалежно від наявності його вини у вчиненні ДТП.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Факт родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 і ОСОБА_3 документально підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія НОМЕР_4 , виданим 21 вересня 1984 року Конюшківською сільською радою Рогатинського району Івано-Франківської області, де в графі батько зазначений ОСОБА_3 ; свідоцтвом про шлюб ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , серія НОМЕР_5 , виданим 29 вересня 2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану м.Броди, відповідно до якого ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - 29 вересня 2001 року зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 .

Таким чином, позивачка, яка є дочкою померлого ОСОБА_3 , має право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її батька.

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, приходжу до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю батька позивачки, оскільки за недоведеності відповідачем факту виникнення такої шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого обов`язок з її відшкодування відповідно до вимог статей 1167, 1187 ЦК України покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки незалежно від його вини.

Критеріями визначення розміру відшкодування моральної шкоди є характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань; ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди; тривалість негативних наслідків (короткочасні, тривалі, довічні); істотність вимушених змін у способі життя потерпілого (неістотні, істотні). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька слід також враховувати характер стосунків позивача та померлого за час його життя: сімейний стан позивача, ступінь близькості.

Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_3 дочка досягла повноліття, в неї була власна сім`я.

Визначаючи розмір моральної шкоди, слід врахувати, що ОСОБА_1 без сумніву зазнала моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати батька, однак заявлений розмір моральної шкоди є завищеним, тому, враховуючи відсутність вини відповідача, те, що саме загиблий порушив правила безпеки руху, перебував у стані алкогольного сп`яніння, враховуючи невідворотність негативних наслідків та істотність вимушених змін у способі життя позивачки, пов`язаних із втратою батька, виходячи з принципу розумності і справедливості, розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 40 000 грн. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17 (провадження № 61-40790св18) та від 27 січня 2021 року у справі № 607/15258/19 (провадження № 61-4431св20).

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України,

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40 000 (сорок тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908, 00 (дев`ятсот вісім) грнз зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер олікової картки платника податків НОМЕР_7 . Суддя: О.О.Гаврилюк

Повне судове рішення складено та підписано 07 квітня 2021 року.