Рішення № 96099365, 29.03.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

справа №642/4074/20

провадження №2/642/307/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Пашнєва В.Г.,

секретаря судового засідання Панової-Шарапової Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія», третя особа-Харківська міська Рада про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом, в якому разом з уточненими позовними вимогами просив зобов`язати відповідача знести самовільно побудовану споруду на земельній ділянці за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 за рахунок відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є співвласником нежитлової будівлі літ. «К-1», загальною площею 104,0 кв. м., що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться поруч з земельною ділянкою, на якій відповідачем здійснюється самочинна забудова за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 .

Також зазначив, що будівельні роботи здійснюються за відсутності проектної документації розробленої і погодженої згідно з нормами чинного законодавства, земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво є не сформованою, а також не перебуває ані у власності, ані в користуванні відповідача, що є грубим порушенням закону, а тому зважаючи на незаконний та самочинний характер таке будівництво підлягає знесенню.

Ухвалою Ленінського районного суду від 31.08.2020 року було відкрито провадження у справі. Розгляд призначено в порядку загального позовного провадження.

21.09.2020 року позивачем було подано заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Адміністрацію Холодногірського району Харківської міської ради та клопотання про долучення додаткових матеріалів : копії адвокатських запитів до Харківського міського голови та три відповіді Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Ухвалою від 25.09.2020 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи - Адміністрацію Холодногірського району Харківської міської ради.

28.09.2020 року на адресу суду надійшли пояснення від третьої особи - Харківської міської ради, в яких вона не заперечувала проти задоволення позову та знесення самочинного будівництва.

13.11.2020 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом зупинення та заборони відповідачу здійснення будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: біля буд. АДРЕСА_1 . Від третьої особи 2- Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради надійшла заява про визнання її неналежною третьою особою по справі.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 23.11.2020 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову та встановлено вжити заходи забезпечення позову, а саме зупинити та заборонити відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія» (код ЄДРПОУ: 21171875, місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Максиміліанівська, 6) подальше будівництво на земельній ділянці за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 . Також ухвалою від 23.11.2020 року визнано Адміністрацію Холодногірського району Харківської міської ради неналежною третьою особою та виключено з учасників справи.

Відповідач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія» відзив по справі не надав.

01 грудня 2020 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та після цього було подано численні клопотання про відкладення судового розгляду.

20.01.2021 на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення додаткових матеріалів. Разом з клопотанням надано копію акту огляду місця будівництва від 19.01.2021 року, складеного позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 (паспорт № НОМЕР_1 виданий органом № 6311) який є співвласником нежитлових загальною площею 840,0 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 .

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 17.02.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.03.2021 року.

У судовому засіданні 09.03.2021 року розгляд справи по суті відкладено на 29.03.2021 року через неявку відповідача.

29.03.2021 року від представника позивача Адвоката Михайлової О.С. надійшла заява про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами через умисне затягування з боку відповідача розгляду справи шляхом подання численних клопотань про відкладення судового розгляду без поважних на те причин, а також неподання відзиву на позовну заяву.

Також в заяві представник позивача просила розглянути справу за її відсутності, вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату та час слухання справи. Представник позивача, Адвокат Михайлова О.С, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату та час слухання справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату та час слухання справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі літ. «К-1», загальною площею 104,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на зазначену нежитлову будівлю було набуто на підставі Договору купівлі-продажу від 24.11.2004 року, укладеного між ОСОБА_4 та дружиною позивача ОСОБА_3 (договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 6790). Так як позивач одружився та відповідно зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 до укладення зазначеного правочину купівлі-продажу, то дане майно є спільною сумісною власністю подружжя на підставі ст. 60 Сімейного кодексу України.

Позивач зазначає, що в червні 2020 року його не було в місті Харкові. В його відсутність на тимчасові споруди на земельній ділянці біля буд. АДРЕСА_1 були прикріплені приписи № 3101 від 03.06.2020 року та № 3103 від 03.06.2020 року про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта. Коли позивач повернувся до Харкова, він виявив відсутність тимчасових споруд та капітальне будівництво на вищезазначеній земельній ділянці.

Згодом 12.08.2020 року позивач звернувся до Департаменту територіального контролю Харківської міської ради для встановлення обставин демонтажу тимчасових споруд, які належали позивачу, а також обставин та правових підстав здійснення будівельних робіт на земельній ділянці. Також 12.08.2020 року він звернувся до Холодногірського відділу Харківської місцевої прокуратури № 1 та Холодногірського відділу поліції ГУНП в Харківській області. У зверненні до органів поліції та прокуратури позивач зазначив про факт самочинного будівництва.

20.08.2020 року позивач разом з дружиною направили претензію до відповідача з проханням зупинити будівельні роботи та знести самовільно збудовані об`єкти у найкоротший строк. Також 20.08.2020 року було подано колективне звернення до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з проханням вжити всіх передбачених законодавством заходів реагування для усунення викладених у зверненні порушень.

Відповідно до інформаційної довідки № 220686940 від 18.08.2020 року, відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія» належить праві власності нежитлові приміщення № 1-14 в підвальній частині нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 375,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 11369694. Право власності набуто відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.2006 року № 3486-В-С, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А., зареєстрованому в реєстрі за № 846 та акту прийому-передачі № 3486-В-С від 11.04.2006 р.

Статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: (1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; (2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; (3) затвердження проектної документації; (4) виконання підготовчих та будівельних робіт; (5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; (6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України №136 від 10.08.1993 для одержання дозволу на проведення будівельних робіт необхідно подати наступні документи:

1) заяву забудовника;

2) документ, що посвідчує право забудовника на користування земельною ділянкою, на якій буде розміщено об`єкт;

3) рішення відповідної Ради народних депутатів про погодження будівництва;

4) затверджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію та висновок відповідного місцевого органу у справах містобудування та архітектури про узгодження проектної документації відповідного будівництва;

5) висновок відповідного органу навколишнього природного середовища;

6) висновок відповідного органу пам`яток історії, культури та історичного середовища;

7) наказ генпідрядної будівельної організації про призначення виконавця робіт;

8) наказ забудовника (замовника) про призначення працівника технічного нагляду;

9) наказ проектної організації про призначення авторського нагляду;

10) копії ліцензій підрядника;

11) копії будівельного генерального плану в двох примірниках, погодженого з місцевим органом у справах будівництва та архітектури;

12) копія паспорта фасадів будівель у двох примірниках, угодженого з місцевим органом у справах будівництва та архітектури.

Відповідно до Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України №273 від 05.12.2000, для отримання дозволу на проведення будівельних робіт необхідно подати наступні документи:

1) заяву забудовника (замовника);

2) рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об`єкта містобудування;

3) документ, що посвідчує право на користування земельною ділянкою, на якій буде розміщено об`єкт;

4) комплексний висновок державної інвестиційної експертизи;

5) документи про призначення відповідальних виконавців робіт (виконроба, осіб, що виконують технічний та авторський нагляд);

6) затверджену в установленому порядку проектну документацію.

Відповідно до п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.05.2011 № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів І-ІП категорії складності.

Таким чином, законом встановлено, що проведення будівельних робіт може здійснюватися після отримання документів, які дозволяють їх проведення.

Тобто, відповідач здійснював самочинне будівництво за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 з грубим порушенням чинного законодавства без отримання необхідних документів.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок у користування, передбачений статтею 123 Земельного кодексу України, та порядок передачі земельних ділянок в оренду, врегульований статтею 124 Земельного кодексу України передбачають прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Так, земельна ділянка, що знаходиться за адресою: біля будівлі АДРЕСА_1 , та на якій відповідачем було розпочато будівельні роботи відноситься до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до рішення Харківської міської ради від 20.11.2015 року № 7/15 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» повноваження щодо підготовки проектів рішень міської ради з містобудівних питань покладено на Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями Харківської міської ради, Департамент містобудування та архітектури будь-які проекти рішень щодо надання земельної ділянки за адресою: біля будівлі АДРЕСА_1 , для будівництва (реконструкції) вищезазначеним виконавчим органом Харківської міської ради не готувались.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною 9 статті 911 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Частина 1 цієї статті зазначає, що формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Закон України «Про державний земельний кадастр» в статті 35 встановлює, що кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим). Відповідно до частин 1, 2 статті 36 Закону України «Про державний земельний кадастр» на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються картографічна основа, індексні кадастрові карти (плани) та всі відомості Державного земельного кадастру, передбачені статтями 12-15 цього Закону, в тому числі у векторному вигляді, без права їх зміни (редагування). Відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 17 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК.

Відповідно до положень норм статей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Таким чином, за позовом громадянина рішення про знесення самочинного будівництва може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України в разі доведеності ним відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

Згідно з ч. 1 п. 22 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Судом встановлено, що в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції України, який містить відповідну інформацію з травня 2011 року, відсутня інформація щодо об`єкту будівництва у дворі будинку за адресою: біля буд. АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта будівництва за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 до Інспекції не надходило та дозвіл на виконання будівельних робіт Інспекцією не надавався.

За інформацією Департаменту містобудування містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкті будівництва за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 , не надавались.

За інформацією Департаменту містобудування та архітектури будь-які проекти рішень щодо надання зазначеної земельної ділянки для будівництва (реконструкції) біля будівлі по АДРЕСА_1 вищевказаним виконавчим органом Харківської міської ради не готувались.

Згідно зі ст. 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Будівництвом об`єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об`єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Таким чином, зібрані докази та пояснення сторін дають змогу суду встановити, що будівництво, яке здійснює відповідач, є самочинним у розумінні норм статті 376 Цивільного кодексу України, здійснюється на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, а отже без затвердженої проектної документації, без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, без дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що самочинне будівництво, яке здійснюється відповідачем з вищенаведеними порушеннями законодавства не може вважатися таким, що враховує законні інтереси та вимоги позивача як співвласника нежитлової будівлі літ. «К-1», загальною площею 104,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд враховує, що відповідачем не було подано ані відзиву на позовну заяву, ані заперечень, а також жодних доказів на спростування тверджень позивача.

Також суд бере до уваги, що Харківська міська рада, як третя особа по справі, підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.

Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з нормами ст. 391 ЦКУ у випадках порушення прав інших осіб право звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а самочинна забудова підлягає знесенню.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 77-81, 126, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-283, 284 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія» (код ЄДРПОУ: 21171875, адреса: 61024, м. Харків, вул. Максиміліанівська, буд. 6), третя особа-Харківська міська рада про знесення самочинного будівництва – задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія» (код ЄДРПОУ: 21171875, місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Максиміліанівська, буд. 6) знести самовільно побудовану споруду на земельній ділянці за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 за власний рахунок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія» (код ЄДРПОУ: 21171875, місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Максиміліанівська, буд. 6) суму сплаченого судового збору в розмірі 840, 80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Г. Пашнєв