Рішення № 96098248, 23.03.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

23.03.2021 Єдиний унікальний номер 205/2278/20

Номер провадження 2/205/446/21

РІШЕННЯ

іменем України

23 березня 2021 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу № 205/2278/20 за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2020 року акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виселення.

Позивач мотивував позов тим, що акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) 28 листопада 2016 року в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність будинок загальною площею 55,10 кв.м, житловою площею 28,80 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 09 квітня 2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Руденко В.А. та зареєстрований у державному реєстрі під № 900.

Після отримання права власності на будинок позивач не зміг отримати доступ до житла у зв`язку з реєстрацією та проживанням у ньому ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Позивачем було направлено відповідачам письмову претензію про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку.

Оскільки відповідачі не виконали направлену Банком вимогу, позивач просить виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям з реєстрації місця проживання у відповідному органі реєстрації, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2020 року клопотання представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Савіхіної А.М. про витребування доказів задоволено, витребувано від Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

22 квітня 2020 року відповідачем ОСОБА_1 надані заперечення проти позову, в яких зазначила, що житловий будинок, з якого позивач просить виселити є її єдиним житлом, а також, що будинок не було куплено за кошти банку.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року провадження у цивільній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 закрито.

Представник позивача Савіхіна А.М. у судове засідання не з`явилася, проте подала письмову заяву проводити судове засідання без виклику сторін.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просила судовий розгляд проводити у її відсутність, проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи розумність строків розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна особа зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

У ході судового розгляду встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 1993 року, посвідченого старшим державним нотаріусом Другої дніпропетровської нотаріальної контори Якушевою Г.С. та зареєстрованого 13 лютого 1993 року Дніпровським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 456 за реєстровим № 107, ОСОБА_1 отримала у спадщину спадкове майно, яке складається з: житлового будинку А-1, житловою площею 28,8 кв.м, літньої кухні Б, сараю В, погребу Г, уборної Д, огорожі № 1-5, колодязя № 6, мощення 1, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.33-34).

28 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. зареєстровано право власності ПАТ КБ «Приватбанк» на дачний будинок, об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,10 кв.м, житловою площею 28,80 кв.м, який складається з літ. А-1 – житлового будинку, літ. Б. - літньої кухні, літ. В – сараю, літ. Г. – погребу, літ. Е – уборної, літ. Ж – гаражу, № 1-5, 1- огорожи, мостіння, № 6 – колодязя. Підстава виникнення права власності – договір іпотеки № 900, посвідчений 09 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Руденко В.А. (а.с. 4).

22 лютого 2020 року позивачем направлено відповідачам вимогу про добровільне звільнення будинку з одночасним зняттям з реєстрації (а.с.5-6).

Судом встановлено, що відповідно до інформації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 наявні відомості про реєстрацію: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 67).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.69).

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 59). Відповідно до домової книги ОСОБА_2 20 жовтня 2011 року знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, за вказаною адресою проживає тільки ОСОБА_1 .

Підстав для задоволення позову в частині зняття з реєстрації та виселення з вищезазначеного будинку відповідача ОСОБА_2 суд не вбачає, оскільки, як встановлено, ОСОБА_2 не зареєстрований та не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений, або інший погоджений сторонами строк, добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Частиною 2 ст. 109 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Вказаною нормою встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року № 6-1449цс15, № 6-2947цс15, 25 листопада 2015 року № 6-1061цс15, 16 грудня 2015 року № 6-1469цс15, 10 лютого 2016 року № 6-2830цс15 та постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 року № 61-44514св15.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав відповідачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 1993 року.

Таким чином, будинок не був придбаний за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

В такому випадку виселення з житлового будинку можливе лише за умови надання особам, які там проживають, іншого житлового приміщення, яке повинно зазначатися у рішенні суду про виселення.

Враховуючи, що позивач набув право власності на вищевказаний будинок у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, і з цих підстав просить виселити колишнього власника ОСОБА_1 , яка передала в іпотеку будинок, придбаний не за рахунок кредиту, у суду відсутні правові підстави для виселення відповідача з вищевказаного будинку без надання йому іншого постійного житла.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені Банком при поданні позову, слід віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40 Закону Україна «Про іпотеку», ст. 109 ЖК УРСР, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.Г.Остапенко