Рішення № 96094220, 06.04.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15016/20

Провадження № 2/643/1307/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна правова компанія

«Бонд Інтелект Груп»

про визнання недійсним п. 3.1. Договору № 2 від 20.12.2018 про надання послуг,

направлених на продаж об`єкту нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна правова компанія «Бонд Інтелект Груп» (далі – відповідач) про визнання недійсним п. 3.1. Договору № 2 від 20.12.2018 про надання послуг, направлених на продаж об`єкту нерухомості.

Під час розгляду справи позивачем була подана заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000, 00 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.03.2021 позов задоволено частково: визнано недійсним п. 3.1. Договору № 2 від 20.12.2018 про надання послуг, направлених на продаж об`єкта нерухомості, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна правова компанія «Бонд Інтелект Груп» в частині: «при направленні Клієнтом вимоги BIG про розірвання цього Договору або поданні позовної заяви про визнання недійсним (розірвання) Договору, або»; відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним п. 3.1. Договору № 2 від 20.12.2018 про надання послуг, направлених на продаж об`єкта нерухомості, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна правова компанія «Бонд Інтелект Груп» в частині: «Пошук особи, бажаючої придбати об`єкт нерухомості, BIG здійснює безоплатно, за виключенням нижчезазначених випадків: - при ухиленні Клієнта від виконання умов даного Договору, або при ухиленні Клієнта від укладення договору купівлі-продажу з покупцем, знайденим BIG, за бажану ціну продажу, або при продажу, даруванні, а також при іншому способі відчуження об`єкта нерухомості через іншого посередника, а також самостійно, або через представника, Клієнт сплачує BIG винагороду в розмірі 5 (п`яти) відсотків від ціни продажу, зазначеній у п. 1.2. даного Договору».

Разом з цим, питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу в означеному рішенні судом вирішено не було.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29.03.2021 призначено судове засідання на 06.04.2021 року для вирішення означеного питання.

Учасники справи у судове засідання 06.04.2021 року не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000, 00 грн. позивачем надано:

- Договір про надання правової допомоги від 21.09.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Шаповаловим А.Р.;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт від 12.02.2021 року

- Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Шаповалова А.Р.;

Відповідач, у свою чергу, 15.03.2021 року подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в порядку ч. 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України.

Так, відповідач вказує на те, що у провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває справа № 640/13823/19 за позовом ТОВ «Міжнародна правова компанія «Бонд Інтелект Груп» до ОСОБА_1 про стягнення за Договором заборгованості та штрафних санкцій № 2 від 20.12.2018 про надання послуг, направлених на продаж об`єкта нерухомості. ОСОБА_1 обґрунтовано побоюючись ухвалення судом у справі № 640/13823/19 рішення не на її користь та можливого стягнення з неї 128 066, 66 грн., всупереч завданню та принципам цивільного судочинства вдалася спроби до затягування процесу у зазначеній вище справі шляхом подання позову про визнання недійсним пункту Договору зловживаючи наданим їй процесуальним правом. Таким чином, спір виник внаслідок неправильних дій позивача, подання позову є результатом зловживання позивачем її процесуальним правом на захист, а тому судові витрати незалежно від їх розміру та розміру задоволення позовних вимог підлягають покладенню на позивача в повному обсязі.

Однак, незважаючи на це, відповідач зазначає про неспівмірність розміру судових витрат, заявлених позивачем. Справа про захист прав споживача належить до категорії справ незначної складності (малозначних), позовні вимоги у цій справі є вимогами немайнового характеру, що має бути враховано судом при встановленні співмірності заявлених позивачем витрат.

На думку відповідача, надані позивачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не підтверджують належним чином їх розмір, оскільки акт прийому-передачі виконаних робіт від 12.02.2021 не може вважатися розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг); з наведеного в акті прийому-передачі виконаних робіт переліку послуг не вбачається можливим встановити зв`язку між наведеним переліком послуг та наданням правової допомоги ОСОБА_1 саме у цій справі, відсутнє будь-яке посилання на те, що спір виник між ОСОБА_1 та відповідачем, відсутні реквізити оспорюваного ОСОБА_1 договору тощо. Єдиною послугою, відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт, яку можна вважати пов`язаною з наданням правової допомоги є послуга за № 9 вартістю 2 000, 00 грн., яка містить посилання на номер цієї справи.

Також відповідач вказує, що згідно з п. 4.3. Договору про надання правової допомоги розмір погодинної ставки становить 500, 00 грн. за одну годину роботи і може бути збільшений або зменшений за погодженням сторін. Натомість відомості з акту прийому-передачі виконаних робіт в частині вартості юридичних послуг суперечать п. 4.3. Договору про надання правової допомоги, при цьому будь-яких додаткових угод чи інших документів, які б свідчили про узгодження ОСОБА_1 з адвокатом інших розмірів погодинної ставки не надано.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення позивачем оплати виконаних адвокатом робіт (квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення, касових чеків тощо).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Дослідивши вказаний в Акті прийому-передачі від 12.02.2021 року обсяг виконаних адвокатом робіт, суд зазначає, що надання усної юридичної консультації і роз`яснення правових питань, які виникли; надання письмової юридичної консультації (звіту з аналізу) з питань договірних правовідносин та захисту прав споживачів із відповідними посиланнями та роз`ясненнями норм закону, а також узгодження й затвердження остаточної правової позиції в контексті даної справи не можна вважати такими, що є неминучими та необхідними.

Також суд критично оцінює реальність та співмірність наданих адвокатом робіт в частині збору та пошуку необхідних документів, а також іншої правової інформації, що пов`язана з підготовкою відповідних документів правового характеру з метою подальшого супроводу, організації та ведення справи в суді, з урахуванням того обсягу доказів та документів, які були додані до позовної заяви.

Крім того, на думку суду є явно завищеним вартість зазначених у п. п. 8, 9 Акту прийому-передачі від 12.02.2021 послуг адвоката з підготовки, складання, оформлення та подання ряду заяв і клопотань щодо процесуальних питань до суду (ознайомлення з матеріалами, долучення та видача документів, перенесення розгляду та розгляд без участі, розподіл витрат тощо); а також із захисту прав та представництва інтересів клієнта, підготовки до судового розгляду, супровід та ведення справи № 643/15016/20 в суді першої інстанції (участь у судовому процесі, відвідування судових засідань, пошук та збирання необхідних доказів, підготовка, складання, оформлення і подання інших документів правового характеру та документів щодо процесуальних і процедурних питань, а також виконання інших процесуальних прав та обов`язків, пов`язаних із судовим розглядом справи), з урахуванням тривалості судових засідань, в яких приймав участь адвокат позивача, та обсягу і складності поданих адвокатом до суду заяв та клопотань.

Таким чином, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000, 00 грн. не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості і становить надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, а також те, що позовні вимоги рішенням суду були задоволені частково, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів позивача складає 4 000, 00 грн.

Доводи відповідача в частині того, що позивачем не надано доказів фактичної оплати виконаних адвокатом робіт суд вважає безпідставними, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц.

Твердження відповідача про відсутність детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом спростовується переліком наданих послуг визначеним у п. 1 Акту прийому-передачі виконаних робіт від 12.02.2021 року.

Інші доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу судом відхиляються як такі, що не підтверджені жодними доказами та зводяться лише до власної оцінки представника відповідача стосовно їх обсягу та складності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000, 00 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна правова компанія «Бонд Інтелект Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

3. Додаткове рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

5. Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна правова компанія «Бонд Інтелект Груп» (м. Харків, вул. Ломоносова, буд. 49А; код ЄДРПОУ 31584341).

Повне рішення складено 06.04.2021 року.

Суддя Н.В. Новіченко