Вирок № 96094033, 07.04.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3885/20

Номер провадження 1-кп/623/107/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Довгополої І.В.,

прокурора Михайленко О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020225320000103 від 12 жовтня 2020 року, №12020220320000865 від 04 листопада 2020 року та №12021220320000004 від 05 січня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Ізюм, Харківської області, українця, громадянина України, розлученого, з базовою середньою освітою, не працюючого, раніше судимого:

- 07 липня 2020 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за статтею 126-1 КК України до 160 годин громадських робіт,

- 10 листопада 2020 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за статтею 126-1 КК України до 40 днів арешту,

який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 126-1 КК України, частиною 2 статті 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України та призначено покарання у виді 160 годин громадських робіт, вирок набрав законної сили 06 серпня 2020 року.

ОСОБА_1 , будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, а також з відповідальністю за ухилення від покарання у виді громадських робіт, під особистий підпис, 28 серпня 2020 року отримав направлення до Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» та приступив до відбуття покарання з 31 серпня 2020 року.

Незважаючи на роз`яснення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт та наслідків ухилення від відбування покарання, призначеного вироком суду, ОСОБА_1 без поважних причин не прибув для відбуття покарання у виді громадських робіт: 09, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24, 25, 28, 29, 30, 31 вересня 2020 року, 01, 02, 05, 07 жовтня 2020 року.

08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 було винесене письмове попередження про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 389 КК України, з яким останній ознайомлений під особистий підпис.

Після цього, ОСОБА_1 , будучи попередженим про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 389 КК України, з прямим умислом, не маючи поважних причин, що фактично позбавляють його можливості прибути для відпрацювання громадських робіт, з метою ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, не прибув для відбуття покарання у виді громадських робіт, а саме: 20, 21, 22 жовтня 2020 року, 02, 03, 04, 05 листопада 2020 року, чим саме ухилився від відбуття призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 липня 2020 року покарання.

Крім того, ОСОБА_1 , судимий за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, а саме:

вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 07 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України та призначено покарання у виді 160 годин громадських робіт, вирок набрав законної сили 06 серпня 2020 року;

вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України та призначено покарання у виді 40 днів арешту, вирок не набрав законної сили,

на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти систематичне домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 .

Так, 31 жовтня 2020 року, близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , яке полягало у висловлюванні на її адресу словесних образ з використанням ненормативної лексики, що завдало їй психологічних страждань.

Крім того, 01 листопада 2020 року, близько 08 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , яке полягало у висловлюванні на її адресу словесних образ з використанням ненормативної лексики, що завдало їй психологічних страждань.

Також, 24 грудня 2020 року, близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , де спільно проживає з колишньою дружиною ОСОБА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , що полягало у висловлюванні на її адресу словесних образ з використанням ненормативної лексики та погроз фізичною розправою, внаслідок чого остання, побоюючись ОСОБА_1 , була вимушена піти з дому та проживати у своєї сестри, що завдало їй психологічних страждань.

Крім того, 30 грудня 2020 року, близько 14 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання на території домоволодіння АДРЕСА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , яке полягало у висловлюванні на її адресу словесних образ з використанням ненормативної лексики, а також, зачинившись у будинку, не впускав потерпілу до домоволодіння, що завдало їй психологічних страждань.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою провину у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 126-1, частиною 2 статті 389 КК України, показав, що він раніше засуджений за вчинення відносно своєї колишньої дружини домашнього насильства до 160 годин громадських робіт, для відбування яких після отримання направлення з`явився та почав відбувати призначене покарання з 31 серпня 2020 року, однак потім до КП «Благоустрій міста Ізюма» не з`являвся для відбування покарання майже два місяці. Стосовно вчинення домашнього насильства психологічного характеру по відношенню до своєї колишньої дружини – потерпілої ОСОБА_2 , показав, що він проживає з нею в одному будинку, всі сварки з потерплою через відсутність коштів, оскільки він не працює, та потерпіла постійно йому про це говорить,через що він висловлюється на її адресою нецензурною лайкою, погрожує та виганяє з дому.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що вона проживає з обвинуваченим в одному будинку, він постійно зловживає спиртними напоями, через що вчиняє сварки з нею. В жовтні та листопаді 2020 року обвинувачений починав сварки з потерпілою через те, що вона казала йому, що б він йшов працювати, щоб перестав зловживати спиртними напоями, починав ображати її та погрожувати. 24 грудня 2020 року, коли потерпіла повернулась додому, обвинувачений вже був у стані алкогольного сп`яніння, зайшов до її кімнати, почав ображати її та погрожувати їй розправою, висмикнув з телевізора приставку Т2 та антену, забрав їх з собою і пішов. 30 грудня 2020 року обвинувачений зачинив двері та не впустив потерпілу, коли вона прийшла додому з роботи, висловлюючись на її адресу нецензурною лайкою, через що вона викликала поліцію, щоб вона змогла зайти. Щодо призначення покарання поклалась на розсуд суду.

Прокурор у судовому засіданні просила суд призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за статтею 126-1 КК України у виді 3 місяців арешту, за частиною 2 статті 389 КК України у виді 4 місяців арешту, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 4 місяців арешту, застосувавши положення статті 70 КК України, до набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та взяти під варту в залі суду.

На підставі частини 3 статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_2 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, показання обвинуваченого, потерпілої, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за статтею 126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи, за частиною 2 статті 389 КК України - ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне:

ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю, розлучений, не працюючий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, є військовозобов`язаним, перебуває на обліку в Ізюмському ОМТЦК та СП, судимий, характеризується за місцем проживання негативно, про що свідчать: довідки лікарів, довідка Ізюмського ОМТЦК та СП, характеристика з місця проживання, інформація на особу, вимога щодо судимості та його свідчення.

Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. для окремих осіб), ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як високий та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як дуже високий.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальні правопорушення, які вчинив обвинувачений ОСОБА_1 , відповідно до статті 12 КК України віднесені: частина 2 статті 389 КК України – до кримінальних проступків; стаття 126-1 КК України – до нетяжких злочинів.

Обставин, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи всі обставини у справі, те, що обвинувачений свою провину у вчиненні злочинів визнав, однак відсутні обставини, що свідчать про позитивну особистість обвинуваченого, який ніде не працює, розлучений, не має дітей, раніше судимий за аналогічний злочин, за місцем проживання характеризується негативно, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на високому рівні ризик повторного вчинення правопорушення та на дуже високому рівні ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, то суд вважає, що наведене характеризує обвинуваченого як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання, а тому ОСОБА_1 має бути призначене покарання у виді арешту.

На думку суду, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор", зважаючи на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а також з огляду на призначення міри покарання у виді арешту.

Судові витрати, речові докази, цивільний позов у кримінальному провадженні – відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 373 - 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень та призначити покарання:

-за статтею 126-1 КК України у виді 3 (ТРЬОХ) місяців арешту,

-за частиною 2 статті 389 КК України у виді 4 (ЧОТИРЬОХ) місяців арешту.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (ЧОТИРЬОХ) місяців арешту.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду, з послідуючим триманням в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 необхідно рахувати з моменту фактичного затримання з 07 квітня 2021 року, зарахувавши його в строк відбування покарання.

Судові витрати, речові докази, цивільний позов – відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Головуючий суддя Т.Д. Бєссонова