Постанова № 9609222, 07.04.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

07.04.2010 р. Справа № 2а - 3708/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Непомящої А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області, <Позивач адресса > дотовариства з обмеженою відповідальності "Надбузьке", <Відповідач адресса > за участю представниківвід позивача: Соколик А.Д. від відповідача: Філевський Р.М. простягнення податкового боргу в сумі 195888 гривень 37 копійок, Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Надбузьке" (вул. Центральна, 9, с. Кір"яківка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57125, ідентифікаційний код 31475796) на користь місцевого бюджету Миколаївського району Кір"яківської сільської ради податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в сумі 195 888 гривень 37 копійок.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Суддя І. А. Устинов

Миколаївський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2010 року Справа № 2а3708/09/1470

м. Миколаїв

12:49

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Непомящої А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Надбузьке»,

за участю представників від позивача: Соколик А.Д.

від відповідача: Філевський Р.М.

про стягнення податкового боргу в сумі 195888 гривень 37 копійок

встановив:

Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Миколаївської області предявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Надбузьке»(далі ТОВ «Надбузьке») податкового боргу в сумі 195888 гривень 37 копійок за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на те, що актом перевірки встановлена заборгованість по перерахуванню до бюджету податку з доходу фізичних осіб, про стягнення якої податкова інспекція звернулась до суду.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те законодавством не передбачено право податкових органів на звернення до суду з позовами про стягнення податкового боргу за несвоєчасну сплату підприємством до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Просив відмовити в задоволенні позову з цих підстав. В той же час представник відповідача не заперечував проти того, товариство зобовязано утримувати і перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Товариством борг з податку з доходів фізичних осіб частково сплачений. Залишок боргу буде сплачений товариством за наявності у нього вільних коштів.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення представника позивача, представника відповідача суд приходить до наступних виводів.

Відповідно до статті 9 Закону України ”Про систему оподаткування ” відповідач по справі є платником податків і зборів.

Як вбачається з наданих матеріалів, відповідач станом на 20.07.2009 року має заборгованість за несвоєчасну сплату суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 195888 гривень 37 копійок.

Згідно з пунктом 8.1.2 статті 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003 року податок підлягає сплаті до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується, податок підлягає утриманню з такого нарахованого доходу та сплаті у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Невиконання вказаних в законі зобовязань суперечить інтересам держави, оскільки перешкоджає наповненню бюджетів органів місцевого самоврядування та відповідно фінансуванню необхідних видатків.

Працівниками Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області була проведена планова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року за результатами якої складено Акт № 1/23-31475796 від 09.01.2009 року (а.с.13-19).

Статтею 9 Закону України від 22.05.2003 року № 889ІІV „Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що доходи, одержані фізичними особами від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю, оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, у розмірі 15% (до 01.01.2007 року 13%). Зазначені доходи кінцево оподатковуються при їх виплаті за рахунок фізичних осіб, які надавали в оренду земельну ділянку. Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Закону податковим агентом платника податку орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Отже, у разі виплати орендарем юридичною особою орендної плати фізичній особі від надання в оренду земельної ділянки орендар як податковий агент зобовязаний нарахувати, утримати та перерахувати податок до бюджету і повідомити податковий орган про виплачені суми доходу і утриманий податок за формою № 1ДФ.

ТОВ „Надбузьке”, виплачуючи дохід (орендну плату) фізичним особам, в яких орендувало земельні ділянки, нарахувало податок з доходів, утримало його, але всупереч вищезазначеному Закону до бюджету не перерахувало. Вказане порушення було виявлене актом перевірки № 1/23-31475796 від 09.01.2009 року.

Враховуючи викладене, державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Миколаївської області подано позов про стягнення з ТОВ „Надбузьке” боргу по податку з доходів фізичних осіб в сумі 195888гривень 37 копійок.

Відповідно до наказу ДПА України від 01.07.2005 року № 247 „Про затвердження Переліку та форм обліку податків і зборів (обовязкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів і порядків ведення цих форм” оподаткування податком з доходів фізичних осіб не передбачає подання податкових декларацій з даного платежу, облікові картки особових рахунків з зазначеного платежу податковим органом не ведуться, податкові вимоги не направляються, узгодження суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб не відбувається. Із зазначеного випливає, що заборгованість зі сплати цього податку не є ні узгодженою сумою податкового зобовязання, ні податковим боргом підприємства, оскільки в даному випадку підприємство виступає не як платник зазначеного податку, а як податковий агент, на якого покладено обовязок нараховувати, утримувати та сплачувати цей платіж до бюджету.

Отже, оскільки податок з доходів фізичних осіб не є податковим зобовязанням підприємства, до нього не застосовувались заходи по погашенню боргу, передбачені Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

В запереченнях на позов, відповідач стверджує, що орган державної податкової служби не може виступати в якості позивача. Суд не погоджується з цією позицією відповідача. Пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно пунктів 11, 11.1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 року встановлено, що державні податкові інспекції в районах, в містах без районного поділу, районних у містах, міжрайонних та обєднанні державні податкові інспекції виконують такі функції, а саме подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами. Що стосується даної справи відповідач отримав та привласнив кошти (в даному випадку суми податку з доходів фізичних осіб) без установлених законом підстав, оскільки згідно з вимогами статті 9 Закону „Про податок з доходів фізичних осіб” відповідач зобовязаний був, виплачуючи дохід фізичним особам за оренду землі, утримати з виплати податок з доходів та перерахувати його до бюджету, чого зроблено не було.

Суд не погоджується з тим, що у органів податкової служби відсутнє право вимоги для стягнення з відповідача сум податку з доходів фізичних осіб. Відповідно до статті 2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів (неподаткових платежів), запобігання злочинам та іншим правопорушенням.

З огляду на те, що на податкові інспекції покладено право контролю за додержанням податкового законодавства, оскільки діючим законодавством України не передбачений механізм стягнення таких коштів у безспірному порядку, суд вважає, що державні податкові інспекції не позбавлені права на звернення до суду з позовами про стягнення зазначеної суми.

Таким чином суд вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю „Надбузьке” без законних на те підстав отримало дохід у вигляді не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 195888 гривень 37 копійок, у звязку з чим зазначені кошти підлягають стягненню та перерахуванню до бюджету.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Надбузьке" (вул. Центральна, 9, с. Кір"яківка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57125, ідентифікаційний код 31475796) на користь місцевого бюджету Миколаївського району Кір"яківської сільської ради податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в сумі 195888 гривень 37 копійок.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Суддя І.А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч.3 ст.160 КАС України

та підписана суддею 19.04.2010 року.

Суддя І.А. Устинов