Постанова № 96087278, 07.04.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

Справа № 488/776/21

Провадження № 3/488/431/21

П О С Т А Н О В А

іменем України

07.04.2021 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Торжинська Т.В., розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції №3 МРУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Суворівським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 10.10.2011 року,

- до адміністративної відповідальності ч. 1 за ст.184 КУпАП,-

В с т а н о в и в :

За даними протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ №053753, 26 лютого 2021 року о 15:25 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до того, що остання пропустила 190 уроків у Миколаївській ЗОШ №40, станом на 28.01.2021 року до занять не приступила, чим ОСОБА_1 порушила ст.150 СК України.

На виклик суду ОСОБА_1 не прибула, про причини неявки не повідомила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчать дані телефонограми від 11.03.2021 року, якою ОСОБА_1 особисто повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, і зобов`язалася прибути до суду.

Тобто судом прийнято всі заходи для забезпечення права ОСОБА_1 на її участь під час розгляду даної справи відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.

Суд звертає увагу, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками.

Ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на наявні відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, відсутність від останньої будь-яких заяв про відкладення судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 268 КУпАП, завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст.1 КУпАП), розгляд справи здійснено за відсутності ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, доходить до наступного висновку.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я і фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Отже, об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у трьох різних формах: ухилення від обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя дитини; ухилення від обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання дитини; ухилення від обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Цей обов`язок безпосередньо пов`язаний з нормою ст. 53 Конституції України, відповідно до якої повна загальна середня освіта є обов`язковою.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , її дочка не відвідувала шкільні заняття через стан здоров`я. Вказала, що дитина часто хворіла, а після одужання ще на деякий час залишалась вдома, у зв`язку з тим, що часто її самопочуття погіршувалось.

В той же час, як слідує з подання директора Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №40 від 27.01.2021 №37, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у 3-му класі даного навчального закладу.

За другу чверть ОСОБА_3 пропущено 190 уроків без поважних причин. Під час розмови з батьком з`ясовано про хворобу дитини, проте станом на 27.01.2021 року довідки від лікаря надано не було. Після зимових канікул ОСОБА_4 у школі не з`явилася. Батьки до адміністрації школи для вирішення питання про подальше навчання доньки не зверталися.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що в справі наявні належні, допустимі та беззаперечні докази, які у своїй сукупності свідчать, що ОСОБА_1 , як мати, ухиляється та не виконує покладені на неї обов`язки, а саме не забезпечує здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, внаслідок чого її донька не приступила до навчання після зимових канікул, станом на 28.01.2021 року у школі була відсутня та пропустила 190 уроків без поважних причин.

Посилання ОСОБА_1 у її письмових поясненнях на хворобу доньки, без надання будь-яких доказів щодо цього як адміністрації навчального закладу, а також під час збору матеріалів у даній справі, так і суду під час розгляду справи, не можуть прийматися до уваги. Більш того, батьки зобов`язані забезпечити належне лікування дитини у разі її хвороби, а відсутність доказів щодо звернення за медичною допомогою у разі тяжкої та/або тривалої хвороби дитини, викликають обгрунтовані сумніви щодо правдивості підстав, за яких дитина не відвідує навчальний заклад протягом тривалого часу, на які посилається ОСОБА_1 у своїх поясненнях.

За наведеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, яка ухилилася від виконання передбачених законом обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання своєї неповнолітньої доньки.

З урахуванням завдань, визначених ст.1 КУпАП, загальних правил накладення адміністративного стягнення, що визначені ст.33 КУпАП, враховуючи обставини справи, особу ОСОБА_1 , яка згідно матеріалів справи є домогосподаркою, має на утриманні малолітню доньку, суд вважає необхідним накласти на неї найменш обтяжливе адміністративне стягнення, зокрема у виді попередження, в тому числі з урахуванням вимог ст.40-1КУпАП.

Відповідно до ЗУ “Про судовий збір” та ст.40-1 КУпАП з ОСОБА_1 належить стягнути суму судового збору в сумі 454 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 283, 284, 306 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 454 грн. 00 коп. (рахунок UA318999980313191206000014481, отримувач коштів Миколаївське ГУК Корабельний район/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37992030, код класифікації доходів бюджету 22030101, банк отримувача — Казначейство України, найменування коду класифікації бюджету - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Постанову може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м.Миколаєва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Т.В. Торжинська